Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 7/210 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			18 травня 2010 р. № 7/210   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Т. Дроботової - головуючого 
			Н. Волковицької
			Л. Рогач 
			за участю представників: 
			позивачане з‘явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно) 
				відповідачаСиненко І.В. –довіреність від 24.03.2010 р. 
			
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Адвіс" 
				на постановувід 10.11.2009 р. Київського апеляційного господарського суду  
			
			у справі№ 7/210 господарського суду м. Києва 
			за позовомВідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Адвіс" 
			до Міністерства промислової політики України 
			про зміну умов договору у зв'язку з істотною зміною обставин
			В С Т А Н О В И В :
			ВАТ "АК "Адвіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства промислової політики України про зміну умов договору № К-4974/2 від 08.07.2002 р. у зв’язку з істотною зміною обставин шляхом викладення пункту 3.6 договору в редакції позивача та визнання укладеної угоди про внесення змін до договору в редакції позивача (а.с. 5-9).
			Позовні вимоги з посиланням на статті 652, 653 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що 08.07.2002 р. між сторонами було укладено договір № К-4974/2 про фінансову підтримку на здійснення заходів, пов’язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки, проте, обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінились, а умова договору, викладена у пункті 3.6. договору повинна бути змінена на підставі частин 1, 2 та 4 статті 652 Цивільного кодексу України.
			Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2009 р. (судді: Якименко М.М., Ярмак О.М., Чебикіна С.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, з огляду на недоведеність позовних вимог.
			За апеляційною скаргою ВАТ "АК "Адвіс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Ропій Л.М. Кондратова І.Д., Попікова О.В.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.11.2009 р. залишив його без змін.
			ВАТ "АК "Адвіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням всіх обставин справи.
			Скаржник зазначає, що судами не були враховані положення статті 652 Цивільного кодексу України та доводи позивач, зокрема, стосовно того, що при укладенні договору сторони не могли передбачити той факт, що замовлена техніка не буде реалізована внаслідок зміни кон'юнктури ринку, а якби виконавець міг це передбачити, то відмовився би від укладення договору, виконання пункту 3.6 призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та значних збитків виконавця, а ні договором, ні законом не передбачено, що ризик зміни обставин несе виконавець, тобто, з огляду на те, що відбулася зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, то умова договору, викладена у пункті 3.6 має бути змінена.
			Заявник касаційної скарги також зазначає щодо помилковості висновку судів стосовно недотримання позивачем процедури зміни договору оскільки позивачем на адресу відповідача направлявся і лист з пропозицією про внесення змін до пункту 3.6 договору та два підписаних примірника угоди, які залишені відповідачем без відповіді, а також висновку щодо невжиття позивачем заходів для реалізації виготовленої продукції.
			У відзиві на касаційну скаргу Міністерство промислової політики України просило відмовити у її задоволенні, вказуючи на відсутність виняткових обставин для зміни умов укладеного між сторонами договору, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки Міністерство за договором виступало тільки як замовник на виробництво техніки для агропромислового комплексу, а позивач, в свою чергу, отримав кошти на конкурсній основі, з чого вбачається, що товариство вільно погодилось на умови договору та мало можливість відмовитися від його укладення. Крім того, з умов договору випливає, що ризик щодо строків реалізації техніки покладений саме на позивача, тобто заінтересовану сторону.
			Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
			Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 08.07.2002 р. між Міністерством промислової політики України (Замовник) та ВАТ "АК "Адвіс" (Виконавець) було укладено договір № К-4974/2 (з додатками № 1, № 2) фінансової підтримки на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2002 р. № 42-р., за умовами якого Виконавець отримав з державного бюджету у 2002 р. кошти у розмірі 1 400000, 00 грн. на здійснення заходів, пов'язаних із збільшенням обсягів виробництва техніки для агропромислового комплексу та розвитком ринку цієї техніки на поворотній основі без нарахування відсотків за користування зазначеними коштами з поверненням їх протягом 2003 –2005 років.
			Відповідно до розділу 3 договору передбачені обов'язки Виконавця, зокрема, використання коштів, визначених в предметі договору за призначенням.
			Пунктом 3.6 договору було передбачено повернення коштів Замовнику протягом трьох років, починаючи з 2003 р. включно, згідно графіку їх повернення, викладеному у додатку № 2 зазначеного договору. 
			Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "АК "Адвіс" про зміну умов договору № К-4974/2 від 08.07.2002 р. у зв’язку з істотною зміною обставин шляхом викладення пункту 3.6 договору в редакції позивача, посилаючись на приписи частин 1, 2 та 4 статті 652 Цивільного кодексу України та статтю 188 Господарського кодексу України, з огляду на те, що при укладенні договору сторони не могли передбачити той факт, що замовлена техніка не буде реалізована внаслідок зміни кон'юнктури ринку, і якби Виконавець міг це передбачити, то відмовився б від укладення договору. 
			Позивач вважає, що у зв’язку з цим пункт 3.6 договору необхідно викласти в іншій редакції та вказати, що Виконавець зобов'язується повернути Замовнику отримані кошти, визначені в предметі цього договору, за рахунок коштів, отриманих від реалізації техніки, визначеної у додатку № 1, протягом 20 днів з моменту реалізації техніки, визначеної у цьому додатку.
			За приписами статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. 
			Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 
			Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 
			1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 
			2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 
			3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 
			4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 
			Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. 
			Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
			При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
			Інтереси сторін можуть порушуватися будь – якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.
			Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
			При цьому, зміна або розірвання договору можлива лише за наявності чотирьох умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
			Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не довів наявність істотних обставин, які відповідно до вимог частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, можуть бути підставою для внесення змін до договору, а також не надав жодного доказу на підтвердження вжиття ним будь-яких заходів, які були проведені для реалізації техніки, та як саме змінилася кон'юнктура ринку і яким чином це впливає на реалізацію сільськогосподарської техніки, яка виготовлена Виконавцем за умовами договору.
			Крім того, судами було зазначено, що із суті укладеного між сторонами договору № К-4974/2 від 08.07.2002 р. випливає, що ризик щодо строків реалізації техніки для агропромислового комплексу покладений саме на Виконавця, тобто на заінтересовану сторону, що в розумінні пункту 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України виключає можливість внесення змін до договору за рішенням суду.
			Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно відмови у задоволені позовних вимог з огляду на відсутність усієї сукупності умов, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України для внесення змін до договору за рішенням суду. 
			Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
			А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
			Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами справи. 
			Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
			 П О С Т А Н О В И В :
			 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 у справі № 7/210 та рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2009 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
			 Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає. 
			 
				 Головуючий суддя Т. Дроботова
				 Судді: Н. Волковицька
				                                                                                                      Л. Рогач

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...