Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/4194/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2021. Зареєстровано: 30.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/28650/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа №809/4194/15
		касаційне провадження № К/9901/28650/18 К/9901/28652/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя - Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) за позовом Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі у тексті - Приватний нотаріус, ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у місті Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		08.10.2015 Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015 форми "Р" № 0028691701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27 403,   06 грн, з яких 21 922,45 грн - за основним платежем і 5   480   ,61   грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015 форми "Р" № 0028711701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,   00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 № Ф-0028681701 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування  у розмірі 155   819, 81 грн;  рішення від 02.09.2015 № 0028671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 463,   63 грн.
		 
		Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, адміністративний позов задоволено частково. 
		 
		Так, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028691701 від 02.09.2015, яким приватному нотаріусу ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27   403,   06 грн, з яких 21   922,   45 грн - за основним платежем і 5 480,   61 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028711701 від 02.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,   00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправною та скасовано винесену ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 27   820,   44 грн; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0028671701 від 02.09.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 10   036,   67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем у звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік в графі 2 «суми доходів, заявлені в податковій декларації» та графі 3 «суми доходів, на які нараховується єдиний внесок» у розрізі місяців на власний розсуд зазначено суми доходів, які не відповідають даним, відображеним в розрізі місяців в Книзі обліку доходів і витрат нотаріуса ОСОБА_1 за 2012-2014 роки, то правомірною є вимога відповідача про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, донарахованого за 2012 - 2014 роки в частині визначення такої недоїмки в розмірі 127 999,   37 грн. Також, виходили з того, що оскільки звітним періодом нарахування єдиного внеску для позивача є рік, то штрафна санкція повинна застосовуватися за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, тому штрафна санкція за 2012 рік повинна становити 3   050,   26 грн (61   005,   25 грн х 5%), за 2013 рік 1   928, 37 грн (38   567,   47 грн х 5%), за 2014 рік 1   421,   33 грн (28   426,   65 грн х 5%), а всього 6   399,   96 грн. 
		 
		Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, приватний нотаріус ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій під час винесення рішень проігнорували механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та до неправильного застосування судом норм матеріального права, що стало підставою для незаконної відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій. Також, суди не прийняли до уваги той факт, що для приватних нотаріусів звітним періодом для нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску є календарний рік, а тому приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.09.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
		 
		У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними,  просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення. 
		 
		Також Інспекція подала касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час перевірки достовірності відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 - 2014 роки сум документально підтверджених витрат, використано відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 - 2014 роки, книги обліку доходів і витрат, дані реєстрів, журналів, банківські виписки, відомості нарахування та виплати, відомості нарахування та виплати зарплати, квитанції, чеки, накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти виконаних робіт (наданих послуг). Зазначає, що до складу витрат позивачем, як самозайнятою особою, в порушення наказу ДПС України №1185 від 24.12.2012, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність,  включено витрати на оплату комунальних послуг за світло та газ, на оплату рекламних послуг, а також витрати на оплату послуг по опублікуванню статей, оскільки даною узагальнюючою податковою консультацією такі витрати не відносяться до витрат приватного нотаріуса. Також, позивачем в податковій звітності форми 1-ДФ не відображені доходи, виплачені ФОП ОСОБА_2 за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг. Окрім цього, пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), на який посилається позивач як на підставу неподання до контролюючого органу розрахунку сум доходу, сплаченого на користь фізичних осіб підприємців, чітко визначено, що самозайняті особи не утримують податок на доходи під час їх виплати фізичній особі-підприємцю. Однак, дана норма не звільняє самозайняту особу від обов`язку обчислення та декларування податку на доходи, з виплачених (або нарахованих) сум фізичній особі підприємцю у відповідності до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14, п. 18.1 ст. 18, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України. У зв`язку з цим до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
		 
		Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 27.09.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 28.09.2021.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, а касаційна скарга приватного нотаріуса ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в графі 3 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» звітності за 2012-2014 роки позивач повинен визначати не будь-яку на власний розсуд суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року, а суму доходів у розрізі кожного місяця відповідного звітного року на підставі отриманих доходів відповідно до Книги обліку доходів і витрат, оскільки сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.07.2015 по 12.08.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2011 до 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 19.08.2015 № 3307/08-15-17-01 - 09/3051013503.
		 
		Перевіркою було встановлено порушення позивачкою п. 178.2, п. 178.3 ст. 178, п.   167.1 ст. 167 ПК України, у зв`язку із чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21 922,   45 грн, в тому числі: за 2013 рік - 8 416,   28 грн, за 2014 рік - 13 506,   17 грн; порушення абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 155 819,   81 грн, в тому числі: за 2012 рік - 61 238,   25 грн, за 2013 рік - 50   436,   30   грн, за 2014 рік - 44 145,   26 грн; порушення позивачем п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо подання не у повному обсязі відомостей податкового розрахунку форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за I-IV квартал 2012 року, І-IV квартал 2013 року і I- IV квартал 2014 року.
		 
		За результатами висновків перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 02.09.2015: № 30028691701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27 403,   06 грн, з яких 21 922,   45 грн - за основним платежем та 5 480,   61 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №   0028711701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,   00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 155 819,   81 грн; рішення № 0028671701 від 02.09.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 436,   63 грн.
		 
		Відповідно до ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
		 
		Згідно із п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
		 
		Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
		 
		Відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		 
		Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
		 
		У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.
		 
		Відповідно до п. 178.4 ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
		 
		Пунктом 178.6 ст. 178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
		 
		Таким чином, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.
		 
		Перевіркою правильності віднесення до витратної частини документально підтверджених сум за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року відповідачем встановлено завищення позивачем сум витрат, а саме: включення до витратної частини сум за надані послуги, які не відносяться до витрат, необхідних для провадження нотаріальної діяльності за 2013 рік в розмірі 49 505,   21 грн та за 2014 рік в розмірі 79 448,   00 грн.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, такі висновки контролюючого органу щодо правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються на Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185.
		 
		Відповідно до вказаної Узагальнюючої податкової консультації з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПК України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов`язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425 та наведено перелік таких витрат, який не є вичерпним.
		 
		Так, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у зазначеній Узагальнюючій податковій консультації вказано, про те, що нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об`єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.
		 
		Підпунктом 14.1.173 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.
		 
		Відповідно до положень ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
		 
		Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що узагальнююча податкова консультація є тільки позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов`язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз`яснення відповідні положення податкового законодавства.
		 
		Так, відповідно до положень ст. 53 ПК України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.
		 
		Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з приводу того, що витрати позивача, понесені на оплату комунальних послуг, для підтримання нормальної температури приміщення та для забезпечення функціонування офісу та офісної техніки (комп`ютерів, фіксів, принтерів, ксероксів), відносяться до витрат, пов`язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності, а також витрати на оплату публікацій статей у друкованих виданнях «ЗПС-інформ» та «Бізнес-експерт Прикарпаття» були здійснені з метою проведення роз`яснювальної роботи серед населення з питань вчинення нотаріальних дій, про що позивачка зазначила у додаткових письмових поясненнях (наявних у матеріалах справи) та витрати на послуги  ПП «Інтернет агенція «Новий медіа простір» шляхом розміщення наданих позивачем рекламних матеріалів (текст, логотип, художні елементи тощо) на веб-сайті list.if.ua, а тому виключення відповідачем таких витрат зі складу понесених позивачем витрат є неправомірним.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що з огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності, а тому вони правомірно враховані при обчисленні оподатковуваного доходу.
		 
		Позивачем, податкова звітність сформована на підставі первинних документів, відображених в Книгах обліку доходів та витрат: за 2012 - 2014 роки. Оскільки законодавством не врегульовано питання, які саме документи є підставою для проведення вищевказаного розрахунку самозайнятою особою, а саме нотаріусом, суд вважає, що податкова звітність за період, який перевірявся відповідачем, складена і подана на підставі належних документів.
		 
		З наведеного вбачається, що позивач здійснила правильний розрахунок загального чистого доходу за перевіряємий період, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб і сума якого використовується для нарахування єдиного соціального внеску. Зокрема, у графі 3 таблиці 3 Додатку № 5 вказано базу для нарахування єдиного внеску суму чистого оподаткованого доходу відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи.
		 
		Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обов`язку позивача ділити суму доходу, отриману за рік в рівних частинах (визначення середньоарифметичної величини), для визначення доходу на яку нараховується єдиний внесок та зазначає, що єдиною вимогою до такої особи є відповідність даним річної податкової декларації. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2).
		 
		Так, умовою для віднесення нотаріусом певних сум до складу витрат є понесення цих витрат з метою провадження незалежної професійної діяльності. При цьому, визначальною ознакою таких витрат є те, що вони спрямовані саме на забезпечення здійснення такої діяльності, тобто за умови їх понесення відбуваються певні якісні зміни у провадженні незалежної професійної діяльності (матеріально-технічне забезпечення, охорона, оренда чи ремонт офісу тощо).
		 
		В свою чергу, податок на доходи фізичних осіб сплачується не для провадження певного виду незалежної професійної діяльності, а за її результатами, метою сплати такого податку є виконання обов`язку перед державою щодо сплати податків, а не забезпечення здійснення певної діяльності.
		 
		Виходячи з аналізу правових норм, колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати податку на доходи фізичних осіб не є витратами у розумінні положень пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, а отже вони не можуть бути враховані при розрахунку сукупного чистого доходу, що є базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
		 
		Положеннями пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		 
		Відповідно до абзацу 1 частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		 
		Згідно з абзацом 4 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
		 
		Водночас, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.
		 
		В свою чергу, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
		 
		Стосовно нарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Суд зазначає таке.
		 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ). Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-УІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
		 
		Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, встановлюється у розмірі 34,7 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		 
		Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 статті 7 Закону № 2464-VI).
		 
		Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		 
		Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (абзац 4 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI). Отже, приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Звітним періодом для приватних нотаріусів визначено календарний рік.
		 
		Згідно п.3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
		 
		Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
		 
		Таким чином, є безпідставними та необґрунтованими висновки судів про те, що відповідач правильно на власний розсуд застосував максимальну базу нарахування єдиного внеску без відповідного нормативного обґрунтування, керуючись переконанням, що в графі 3 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» звітності за 2012-2014 роки позивач повинен визначати не будь-яку на власний розсуд суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року, а суму доходів у розрізі кожного місяця відповідного звітного року на підставі отриманих доходів відповідно до Книги обліку доходів і витрат.
		 
		Зважаючи на що, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, донарахованого за 2012-2014 роки в частині визначення такої недоїмки в розмірі 127   999,   37 грн (61   005,25 грн - за 2012 р., 38   567,   47 грн - за 2013 р., 28   426,   65 грн - за 2014 р.) є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права. 
		 
		Водночас, є вірними висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу в частині визначення відповідачем недоїмки у розмірі 27   820,   44 грн, із урахуванням того, що податковим органом розмір єдиного внеску нараховувався із суми доходу без врахування понесених позивачем витрат на комунальні послуги, рекламні послуги, витрат на публікації правороз`яснювального характеру тощо.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, суди у своїх рішеннях зазначили, що відповідач прийняв оскаржуване рішення та визначив штрафні санкції в розмірі 16   436,   63 грн на підставі розрахунку додатку до акта перевірки та здійснював розрахунок штрафної санкції за періоди несплати даного внеску, а не за своєчасно не нарахований єдиний внесок.
		 
		Враховуючи те, що суди під час ухвалення рішень керувались тим, що звітним періодом нарахування єдиного внеску для позивача є рік, то штрафна санкція повинна застосовуватися за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, то судом першої інстанції визначено, що штрафна санкція за 2012 рік повинна становити 3   050,   26 грн (61 005,   25 грн х 5%), за 2013 рік 1   928,   37 грн. (38 567,   47 грн х 5%), за 2014 рік 1 421,   33 грн. (28   426, 65 грн х 5%), а всього 6   399,   96 грн.
		 
		Проте, колегія суддів Верховного Суду, звертає увагу на хибність даних розрахунків та неправомірність висновки судів щодо часткового задоволення позовної вимоги про скасування рішення № 0028671701 від 02.09.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10 036, 67 грн та зазначає наступне.
		 
		Оскільки, у відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, а Судом встановлено, що у діях позивача відсутні порушення своєчасного нарахування єдиного внеску та те, що донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску є протиправним, то вказані висновки судів є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.
		 
		За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість висновку контролюючого органу про те, що  позивачем занижена сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, та відповідно занижена сума єдиного внеску на загальну суму 155 819,81 грн, а тому оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 № Ф-0028681701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 02.09.2015 № 0028671701 за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 436, 63 грн є неправомірними та підлягають скасуванню у повному обсязі, а не частково.
		 
		Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)  загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		 
		Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (абзац 1 пункту 178.3. статті 178 Податкового кодексу України).
		 
		Відповідно до  ст. 31 Закону України «Про нотаріат» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)  приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
		 
		Позивачем, як самозайнятою особою, отримувалися доходи, пов`язані із її професійною діяльністю, у вигляді плати за вчинені нотаріальні дії.
		 
		Встановлено, що така плата за вчинені нотаріальні дії відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених  наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року № 3253/5, вказується у відповідній графі реєстру для реєстрації нотаріальних дій. У кінці кожного робочого дня після останньої нотаріальної дії здійснюється підсумковий запис, у якому зазначається в тому числі розмір отриманої приватним нотаріусом плати.
		 
		Проте, реєстр для реєстрації нотаріальних дій не є первинним документом у розумінні бухгалтерського обліку, який би підтверджував отримані доходи. Він є частиною документів нотаріального діловодства. Здійснені в ньому записи є доказом вчиненої нотаріальної дії. Інформація з реєстру для реєстрації нотаріальних дій використовується для заповнення Книги обліку доходів і витрат.
		 
		При цьому, реєстр для реєстрації нотаріальних дій містить відомості про осіб, які зверталися за вчиненням нотаріальних дій, тому не може надаватись перевіряючим для підтвердження отриманого позивачем доходу в розрізі операцій, в силу заборони передбаченої статтею 8 Закону України «Про нотаріат».
		 
		Відтак, з огляду на те, що на законодавчому рівні не закріплено форми та порядку оформлення первинним бухгалтерським документом отримання нотаріусом плати за вчинення нотаріальних дій, а на надання реєстрів встановлені обмеження, Верховний Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до перевірки повний пакет документів в підтвердження отриманого у перевіряємому періоді доходу.
		 
		Допущені позивачем порушення порядку ведення податкового обліку не є підставою для висновку про непідтвердження сум доходів Приватного нотаріуса, отриманих за кожен перевіряємий рік. Відповідальність за порушення особами встановленого  законом  порядку ведення податкового обліку передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		 
		Витрати, необхідні для провадження приватної нотаріальної діяльності, встановлені    статтями  5,  14,  25,  26,  28,  34 Закону України «Про нотаріат»,  наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами    України»,  наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2010 № 334/5 «Про затвердження розміру плати за користування Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів та внесення змін до деяких нормативно правових актів Міністерства юстиції України»,  наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2011 № 888/5 «Про затвердження Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності»  та іншими.
		 
		Зокрема, основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об`єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності. При цьому, зазначені витрати повинні бути підтверджені документально.
		 
		До перевірки надавались документи, які підтверджують понесені позивачем витрати за відповідні роки, необхідні для здійснення приватної нотаріальної діяльності та були з нею надані під час перевірки, які належним чином оформлені (квитанції, фіскальні чеки, платіжні доручення, акти виконаних робіт, відомості, договори та додатки до них, квитанції про оплату тощо) та підтверджують проведені позивачем розрахунки, як у готівковій, так і в безготівковій формах по здійсненим витратам, що відповідачем не заперечувалось ні під час проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи.
		 
		Так, Суд звертає увагу, що чинне у період 2012-2014 років законодавство України, встановлюючи можливість зменшення оподатковуваного доходу особи, що провадить незалежну професійну діяльність, на витрати, які є необхідними для її провадження, не передбачало вичерпного переліку таких витрат. Під час проведення перевірки працівниками податкової перевірялися усі вищеперераховані документи, що підтверджують понесені позивачем витрати, доказом чого є підписаний, в тому числі перевіряючими, опис документів, поданих для огляду для проведення документальної планової перевірки, та складений додаток до акту перевірки щодо грошових потоків та призначення платежів, здійснених фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю.
		 
		Таким чином, включення позивачем до складу витрат, пов`язаних із веденням нотаріальної діяльності у період, що перевірявся відповідачем, сум, підтверджених первинними документами і сформованих у відповідних справах позивачем, є правомірним.
		 
		Стосовно висновку податкового органу щодо порушення платником податків підпункту «б» пункту 176.2  статті  176, підпункту  49.18.2  пункту  49.18 статті  49 Податкового кодексу, а саме подання не у повному обсязі, податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб-підприємців за товари (роботи, послуги) (форма № 1-ДФ), слід зазначити про таке.
		 
		Відповідно до пункту  18.1  статті  18 Податкового кодексу України,  податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.180  пункту  14.1  статті 14 Податкового кодексу України  податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений  розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею  18  та розділом  IV  цього  Кодексу.
		 
		Аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.
		 
		Разом з тим, відповідно до пункту  177.8  ст.  177 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, самозайнята особа є податковим агентом у відношенні до фізичної особи-підприємця і відповідно, повинна подавати звіт за формою № 1-ДФ лише у випадку, коли самозайнята особа виплачує дохід фізичній особі-підприємцю, та нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету з цього доходу.
		 
		Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку передбачена підпунктом 119.2 статті 119 ПК України, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
		 
		Таким чином, зобов`язання нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення обов`язків, встановлених Кодексом, поширюється на осіб, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, в тому числі тих самозайнятих осіб, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичним особам.
		 
		Як встановлено судом, відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 510,   00 грн за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, оскільки позивач в податковій звітності форми 1ДФ не відобразила доходи, виплачені ФОП ОСОБА_2 за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг.
		 
		Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, та те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного податку, котрий обрав вид господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна, колегія суддів вважає вірними висновки судів, що позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_2 , оскільки податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі та правомірно відповідно до пункту 177.8  статті  177 ПК України позивачем податок на доходи не утримувався, оскільки в даному випадку остання не виступає податковим агентом щодо таких осіб. Обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу зазначеним фізичним особам-підприємцям за формою № 1-ДФ у позивача відсутній.
		 
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій мали б дійти обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.09.2015: №   0028691701, № 0028711701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 та № 0028671701.
		 
		Доводи касаційної скарги Інспекції даних висновків не спростовують та зводяться до цитування висновків акту перевірки, заперечень на позовну заяву та тексту апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим та необґрунтованим висновки суду першої та апеляційної інстанцій про часткову відмову у задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 №   Ф-0028681701 щодо сплати приватним нотаріусом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 127   999,   37 грн; визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2015 № 0028671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 6   399,   96 грн.
		 
		Рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у цій частині, касаційна скарга відповідача залишенню без задоволення, а касаційна скарга позивача - задоволенню частково.
		 
		Водночас, Суд вважає правомірними рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 № Ф-0028681701 щодо сплати приватним нотаріусом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 27 820, 44 грн та  рішення від 02.09.2015 № 0028671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 10 036, 67 грн.
		 
		Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Отже, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 349, статті 351, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,                           
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.
		 
		Касаційну скаргу приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 у справі №   809/4194/15 скасувати у частині відмови задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасуванню винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 № Ф-0028681701 щодо сплати приватним нотаріусом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 127   999,   37 грн та рішення від 02.09.2015 № 0028671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 6   399,   96 грн. 
		 
		Визнати протиправною та скасувати винесену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2015 № Ф-0028681701 щодо сплати приватним нотаріусом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 127 999, 37 грн.
		 
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.09.2015 № 0028671701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 6   399,   96 грн.
		 
		У іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...