Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-11320/09/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2010. Зареєстровано: 24.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2010.
Дата набрання законної сили: 05.04.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			29 квітня 2010 року< Час проголошення >№ 2а-11320/09/2670
			Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді ДонцяВ.А., суддів Баранова Д.О., Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу
			 
			за позовомОСОБА_1, 
			ОСОБА_2, 
			ОСОБА_3, 
			ОСОБА_4, 
			ОСОБА_5 
			доКабінету Міністрів України 
			провизнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 в частині  
				 
			
			ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися з адміністративним позов до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними підпунктів 1-4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (з урахуванням заяви від 22 квітня 2010 року про уточнення позовних вимог).
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 4 оскаржуваної Постанови суперечить статтям 50, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На думку позивачів, цією Постановою зменшено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в порівнянні з Законом, а тому відповідні положення Постанови слід визнати незаконними. 
			Представник позивачів ОСОБА_1 у судове засідання 29 квітня 2010 року не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
			Представник відповідача адміністративний позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, зазначивши, що оскаржувана Постанова прийнята Кабінетом Міністрів України в межах повноважень, з дотриманням норм діючого законодавства. Як зазначено у письмових запереченнях, Уряд пунктом 4 Постанови забезпечив безперервність грошових виплат певним категоріям громадян. На думку відповідача, після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, Кабінет Міністрів України, дбаючи про збалансованість Державного бюджету України, був зобов'язаний прийняти оскаржувану постанову, якою передбачались необхідні виплати, неприйняття ж постанови могло б призвести до унеможливлення забезпечення таких виплат. Також представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском позивачами строку звернення до адміністративного суду.
			 Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
			Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (Офіційний вісник України від 20.06.2008, №42, далі Постанова) прийнята з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян.
			Пунктом 4 Постанови встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: 1) тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи 30 відсотків; інвалідам II групи 20 відсотків; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також тим, що страждають внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, 15 відсотків; 2) тим, що належать до категорії 2, 15 відсотків; 3) тим, що належать до категорії 3, 10 відсотків; 4) тим, що належать до категорії 4, 5 відсотків.
			З матеріалів справи вбачається, що проект Постанови погоджено Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, виконуючим обовязки Голови правління Пенсійного фонду України. Міністерством юстиції Постанову було погоджено із зауваженнями, які стосувались нормопроектувальної техніки. 
			Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. 
			Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1, ОСОБА_3 є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, ОСОБА_5 3 категорії, ОСОБА_4 1 категорії, ОСОБА_2 2 категорії, що підтверджується наявними у справі копіями посвідчень. Позивачі перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Білоцерківського району Київської області, де отримують пенсію за віком, до складу якої входить додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
			 Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
			Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991, №796-XII (у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Статтею 51 цього Закону також передбачалось, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
			Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI були внесені зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема статтю 50 викладено новій редакції, за якою: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами" (підпункт 12 пункту 28 розділу ІІ). Статтю 51 викладено в такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами" (підпункт 13 пункту 28 розділу ІІ).
			Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) підпункти 12, 13 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими викладено в новій редакції статі 50, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). 
			Отже, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність після прийняття Конституційним Судом Рішення від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 залишились на рівні, що були встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". 
			Таким чином, розміри додаткової пенсії, встановлені пунктом 4 Постанови є меншими ніж ті, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
			Колегія суддів вважає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями, згідно чинного законодавства, встановлювати розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 
			Так, відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. 
			Згідно зі статтею 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
			Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
			Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
			Системний аналіз наведених правових актів дає підстави дійти висновку, що пункту 4 Постанови прийнятий з перевищенням повноважень, не відповідає статтям 50, 51, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині встановлення розмірів додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
			Разом з тим, у судовому засіданні представник Відповідача вказала, що позивачі пропустили строк звернення до суду і наполягала на застосуванні наслідків пропущення такого строку. Представник позивачів заперечив, зазначивши, що строк звернення до адміністративного суду не дотримано з поважних причин, оскільки позивачі дізналися про порушене право, лише після того як їм відмовили у здійсненні виплат на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також представник позивачів звернув увагу суду на те, що він і його довірителі є людьми похилого віку, з невеликими статками, тому передплачувати офіційне видання, де була опублікована Постанова, не мали змоги. Крім того, позивач ОСОБА_1 повідомив, що став суб'єктом спірних правовідносин у 2009 році, коли отримав пенсійне посвідчення у зв'язку з виходом на пенсію і саме з цього часу в нього виникло право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження окремих положень Постанови. 
			Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга). 
			З матеріалів справи вбачається, що: ОСОБА_1 є пенсіонером з 2009 року (посвідчення №151451 від 20.10.2009 р.), отримав статус постраждалого 4 категорії у 1993 році (посвідчення №944974); ОСОБА_3 є пенсіонеркою з 1974 року (посвідчення №100356), отримала статус постраждалої 4 категорії у 1996 році (посвідчення №021234); ОСОБА_5 є пенсіонеркою з 1992 року (посвідчення №112352), отримала статус постраждалої 3 категорії у 1992 році (посвідчення №066892); ОСОБА_4 є пенсіонером з 2003 року (посвідчення 3425244), інвалід 2 групи з 2006 року (посвідчення №092923), отримав статус постраждалого 1 категорії у 1998 році (лист Управління захисту населення постраждалого від Чорнобильської катастрофи Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 18.01.2010 р. №04-53-50); ОСОБА_2 є пенсіонеркою з 1994 року (посвідчення №112448), отримала статус постраждалої 2 категорії у 1992 році (посвідчення №030826).
			Як уже зазначалось, Постанова була опублікована в Офіційному віснику України від 20.06.2008 №42, а також в Урядовому кур'єрі від 12.06.2008 №107. Колегія суддів вважає, що саме з часу публікації Постанови в Урядовому Кур'єрі позивачі могли і повинні були дізнатись про своє порушене право як пенсіонери та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з часу опублікування. 
			З огляду на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись до суду лише 9 вересня 2009 року, судом зроблено висновок, що цими позивачами пропущено річний строк звернення до адміністративного суду. Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку ці позивачі не надали.
			Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
			За таких обставин, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 слід відмовити у задоволенні позовних вимог на тій підставі, що вони пропустили строк звернення до адміністративного суду.
			Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_1 став пенсіонером у 2009 році, отримавши з того часу право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Зважаючи на приписи статті 171 КАС України, слід погодитись з твердженням ОСОБА_1, що ним не пропущено строку на звернення до адміністративного суду, оскільки він став суб'єктом спірних правовідносин саме після отримання статусу пенсіонера. 
			Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання незаконним та нечинним підпункту 4 пункту 4 Постанови, яким встановлено додаткова пенсія особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до 4 категорії в розмірі 5 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
			 Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
			П О С Т А Н О В И В:
			Адміністративний позов задовольнити частково.
			Визнати незаконним та нечинним підпункт 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" щодо встановлення особам, які належать до 4 категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплат у розмірі 5 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. 
			У задоволенні решти адміністративного позову слід відмовити.
			 Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
			 Головуючий Суддя В.А. Донець
			 
				 Судді Д.О. Баранов
				 
					Д.А. Костенко
					Постанова виготовлена в повному обсязі 07.05.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...