Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 33/268 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			02 серпня 2010 р. № 33/268 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
				 
				головуючого, судді
				суддівКота О.В.
				Демидової А.М.
				Шевчук С.Р. 
				розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" 
				на рішення господарського суду м. Києва від 16 листопада 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року 
				у справі № 33/268  
				за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" 
				до1)Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Печерської філії
				2)Товариства з оюмеженою відповідальністю "ЗАЗ-техснаб" 
				провизнання недійсним окремих положень договору № 2665-корп-фк про здійснення факторингу від 25.06.2008 року  
					 
				
				за участю представників:
				позивача: Литвин Ю.А. 
				відповідача-1: Саповського О.В.
				відповідача-2: не з'явилися
				 в с т а н о в и в:
				 Рішенням господарського суду м. Києва від 16 листопада 2009 року по справі №33/268 (суддя Мудрий С.М.) в позові відмовлено повністю.
				Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010року (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
				Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Відкрите акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів та задовольнити позовні вимоги, оскільки судами було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 509 Цивільного кодексу України та частини 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
				Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
				Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
				Господарськими судами встановлено, що 25 червня 2008 року між ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" (позивач), ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Печорської філії (відповідач 1) та ТОВ "ЗАЗ-техснаб" (відповідач 2) був укладений договір № 2665-корп-фк про здійснення факторингу.
				Згідно частини 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
				Частиною1 статті509 ЦКУкраїни передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
				Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
				Як передбачено п.1 ч.2 ст.11 ЦКУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
				Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
				Пунктом 1.1. договору за даним договором фактор (відповідач-1) за наявності вільних грошових коштів зобов'язується передати в розпорядження клієнта (позивача) за плату грошові кошти, а клієнт уступає фактору право грошової вимоги, що виникне в майбутньому до боржника: ТОВ "ЗАЗ-техснаб" за зобов'язанням з поставки товару, що випливають з укладеного між клієнтом і боржником договору поставки № 8 від 28 вересня 2007 року та зазначеними у реєстрах поставок товарів, що є невід'ємною частиною даного договору у порядку та на умовах, передбачених даним договором.
				Статтею1077 ЦКУкраїни передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
				Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
				Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
				Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
				Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
				Згідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.2. договору факторингу відповідач-1 передав в розпорядження ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів" за плату грошові кошти в сумі 3 000 000 грн., а ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" уступив акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" в особі Печерської філії право грошової вимоги, що виникло до ТОВ "ЗАЗ-тєхснаб" за зобов'язаннями з поставки товару, що випливають з укладеного між ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ТОВ "ЗАЗ-техснаб" договору поставки № 8 від 28 вересня 2007 року та зазначеними у реєстрах поставок товарів, що є невід'ємною частиною договору факторингу, у порядку та на умовах, передбачених даним договором факторингу. Отже, фактор банк фактично купує рахунки-фактури клієнта постачальника за відвантажений товар шляхом здійснення кредитування боржника.
				Господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку, що враховуючи відсутність прямої заборони в ч. 1 ст. 1079 ЦК України укладати договір факторингу за участю третьої сторони боржника, оспорюваний позивачем договір факторингу є таким, що відповідає зазначеним нормам Закону, оскільки немає норми закону, яка б прямо забороняла укладати трьохсторонній договір факторингу.
				В частині1 статті1079 ЦКУкраїни зазначено, що сторонами договору факторингу є фактор та клієнт.
				Отже, присутність в договорі факторингу двох сторін є доцільним. Дана норма не містить прямого застереження про те, що сторони не мають права відступити від встановлених правил, а отже присутність в договорі факторингу ще й третьої сторони боржника не порушує дану норму ЦК України.
				Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
				Як передбачено ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
				Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
				Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
				Отже, юридичні особи самостійно вирішують, з ким і які договори укладати та вільно узгоджують їхні умови.
				Також стаття627 ЦКУкраїни розкриває сутність свободи договору насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст. 6 ЦКУкраїни): сторони в договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень.
				Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
				Частиною 4 ст. 626 ЦК України визначено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
				Суди вірно зазначили, що залучення стороною у договорі факторингу боржника відповідача-2 та, відповідно, визначення його прав та обов'язків не суперечить сутності договору факторингу та прав позивача, оскільки боржник є учасником факторингових операцій, а його права та обов'язки визначено ст. 1082 ЦКУкраїни, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові.
				Згідно із вимогою ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
				Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
				Частина 1 статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
				Як вбачається з ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
				Господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав про визнання договору № 2665-корп-фк про здійснення факторингу від 25 червня 2008 року укладеного між ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Печерської філії та ТОВ "ЗАЗ-техенаб" недійсним.
				Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст.43 ГПКУкраїни всебічно, повно і обєктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
				Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
				Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
				Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
				Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
				 
					 
					ПОСТАНОВИВ:  
						 
					
					Рішення господарського суду м. Києва від 16 листопада 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2010 року у справі №33/268 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" без задоволення.
					 
						 Головуючий суддя О.Кот
						  судді А. Демидова
						  С. Шевчук

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...