Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-519/12/1370 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2012. Зареєстровано: 07.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2012.
Дата набрання законної сили: 24.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД 
		                                                                          У Х В А Л А
		                                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2012 р.                                                                                  Справа № 92417/12/9104   
		           24 жовтня 2012 року                                                                                            № 92417/12/9104
		 
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
		 
		головуючого судді:                                               Запотічного І.І.,
		суддів:                                                             Довгої О.І., Савицької Н.В.
		 
		при секретарі судового засідання:                     Янош М.Я.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби  на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а-519/12/1370  за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» про стягнення нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податку,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		        19 січня 2012 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі                 м. Львова Львівської області Державної податкової служби звернулася у Львівський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід», в якому просило  визнати нарахування зобов'язання по податку на прибуток визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 27 861,00, в тому числі за основним платежем 22 289,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5572,00 грн. та з податку на додану вартість розмірі 22 289,00грн., в тому числі за основним платежем 17 831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 458,00 грн. правомірними ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Ніко-Захід» до бюджету суму податкового зобов'язання по податку на прибуток визначеного із застосуванням звичайних цін в розмірі 27 861,00, в тому числі за основним платежем 22 289,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5572,00 грн. та з податку на додану вартість розмірі 22 289,00грн., в тому числі за основним платежем 17 831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 458,00 грн.
		         Обґрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган зазначив, що протягом 2009 р. - 2011 р.р. ТзОВ «Ніко-Захід» реалізовувало автомобілі фізичним особам за цінами нижче закупівельної вартості, в результаті чого різниця між понесеними витратами та ціною реалізації склала 89156,00 грн.  Вважає, що продаж автомобілів проведений з порушенням вимог щодо застосування звичайних цін, встановлених п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Внаслідок реалізації автомобілів за цінами, нижчими за звичайні, позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 17831,00 грн., що є порушенням п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та занизив суми податку на прибуток на суму 22289,00 грн., що є порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		         Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня                  2012 року в задоволенні адміністративного позову  ДПІ у Шевченківському районі                 м. Львова Львівської області Державної податкової служби відмовлено.
		         Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач її оскаржив, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що постанова суду є необґрунтованою прийнятою з порушенням норм  матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення  справи, та просить скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.  
		Апелянт, будучи належним чином повідомленим  про час та місце розгляду справи, явку  уповноваженого представника  в судове засідання не забезпечив, що  відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
		          Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції законною, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу податкового органу без задоволення.
		          В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні на апеляційну скаргу, просив відмовити ДПІ у Шевченківському районі м. Львова в задоволенні апеляційної скарги.
		          Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		          Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010 р. ДПА у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ніко-Захід" з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р., про що складено акт № 228/23-2/32483848. Перевіркою встановлено заниження сум податку на прибуток на суму 22 289,00 грн. та заниження ПДВ на суму 17 831, 00 грн., внаслідок застосування «звичайних цін», що є порушенням п.1.32 ст.1, пп.1.20.5-1 п.1.20 ст.1, пп. б пп.1.20.9 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».
		            Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 року ТзОВ "Ніко-Захід" реалізувало автомобілі марки Mitsubishi, Audi фізичним особам за цінами нижче закупівельної вартості, в результаті чого різниця між понесеними витратами (ціною придбання) та ціною реалізації становить 89 156 грн. Валові витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. В акті перевірки, як на метод визначення звичайної ціни продажу автомобілів податковий орган покликається на п.1.20.1, 1.20.5, 1.20.9 ст.1Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто при визначенні ціни слід брати до уваги положення бухгалтерського обліку, національні стандарти з питань оцінки майна та майнових прав, тощо.
		           За результатами проведеної перевірки податковий орган вважає правомірним нарахування та стягнення з платника податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін, а саме по податку на прибуток в розмірі 27 861,00 грн. (22 289,00 грн. -основний платіж та 5572, 00 грн. - штрафні санкції) та по ПДВ в розмірі 22 289,00 грн. (17 831,00 грн. -основний платіж та 4 458,00 грн. - штрафні санкції).
		          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.07.2009 р. ТзОВ "Ніко-Захід" видало внутрішній наказ № 509-г «Про зміну вартості продажу автомобілів та затвердження продажу прайс-листа на серпень 2009 р.». В п.1 наказу вказано, що у зв'язку із зміною закупівельних цін від імпортера та необхідністю розпродажу поточного та складу автомобілів 2008 р., які знаходяться в Україні, для зменшення фінансових витрат підприємства, слід затвердити новий роздрібний прайс-лист в гривнях на серпень місяць 2009 р. Термін дії прайс-листа з 01.08.2009 р. (п.2). При продажу автомобілів застосовувати систему знижок відповідно до програми лояльності в звичайному режимі (п.3). Проводити зміни ціни в сторону зменшення у випадках наявності пошкоджень лако-фарбового покриття автомобіля, надходження автомобіля на складі підприємства більше півроку (п.4 Наказу).
		         В подальшому ТзОВ "Ніко-Захід" видавало аналогічні накази з метою затвердження цін на кожен місяць (серпень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р., січень 2010 р.). До наказів додаються прайс-листи на період дії конкретної ціни на певний автомобіль. В подальшому протягом 2009-2011 р.р. 17 одиниць автомобілів, які було придбано в імпортера для продажу на суму  2549550,04 грн., були реалізовані на суму 2460394,04 грн. (без ПДВ).  Різниця між вартістю придбання та продажу становить 89 156,00 грн.
		           Оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, тому до них застосовуються положення Закону України  «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, п.1.20 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» діє до 01.01.2013 р.
		            Відповідно до пункту 4.1 статті 4 названого Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
		             Згідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. У п. 7.4.3. зазначено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
		             Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті цього Закону. Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 цього Закону під звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, тобто цін, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.
		              Згідно до  п.1.20.2 ст.1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
		           Отже державному регулюванню ціни на автомобілі не підлягають. Продаж товарів за цінами, самостійно встановленими або на договірній основі відповідає Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 44 Господарського кодексу України. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що правомірним є застосування платником визначення ціни продажу автомобілів на договірній основі.
		            Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ринкова вартість нових автомобілів різного року випуску відрізняється, тому зменшення ціни продажу автомобілів, які тривалий час не продавалися, є економічно обґрунтованою і звичною діловою практикою. 
		           Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		           Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права,  доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються  і підстав для його скасування не вбачається.
		           За наведених обставин, апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі                 м. Львова Львівської області Державної податкової служби слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -  без змін.
		          Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі                  м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а-519/12/1370- без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.    
		 
		          Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.10.2012 року.
		 
		 
		             Головуючий суддя                                                            І.І. Запотічний 
		          
		          Судді                                                                                  О.І.Довга
		 
		                                                                                           Н.В.Савицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...