Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/8090/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2014.
Дата набрання законної сили: 09.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/8090/13-ц   Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 22-ц/780/219/14                          Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 36                                                                                               09.01.2014      
		 
		У Х В А Л А
		іменем     України
		 
		9 січня 2014 року                                                                                м.Київ
		 
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		          головуючого судді                    Савченка С.І.,
		          суддів                                        Матвієнко Ю.О., Даценко Л.М.,
		при секретарі                              Токар Т.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шоста Київська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частину садового будинку і земельної ділянки як на частку у спільному майні,-
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, з якою він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із 1993 року по день смерті. Даний факт підтверджується рішенням Печерського районного суду м.Києва від 7 березня 2013 року. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,06 га, розташованих у АДРЕСА_2. 
		Вказував, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_3 у грудні 2012 року він дізнався, що вона своїм заповітом від 13 березня 2007 року заповіла садовий будинок і земельну ділянку відповідачці ОСОБА_2, яка в даний час оформляє на це майно спадщину у Шостій Київській державній нотаріальній конторі. Посилався, що він приймав участь у благоустрою садового будинку і земельної ділянки в АДРЕСА_2, а тому це майно набуте ним і ОСОБА_3 в період їх сумісного проживання і є об'єктом права спільної сумісної власності, а відтак ОСОБА_3 мала право заповідати лише половину цього майна.
		У зв'язку з наведеним просив визнати заповіт, складений ОСОБА_3 13 березня 2007 року на користь ОСОБА_2 частково недійсним та визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,06 га, розташованих у АДРЕСА_2, як частку у спільному майні подружжя.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
		Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позов задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.           
		          Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для його задоволення. При цьому суд виходив з того, що садовий будинок і господарські споруди були зведені на протязі 1986-1987 років, тобто до початку проживання позивача і ОСОБА_3 однією сім'єю без укладення шлюбу і не є спільною сумісною власністю подружжя. Земельна ділянка приватизована ОСОБА_3 у 2002 році, і на неї позивач також не набув права спільної сумісної влоасності.
		Отже підстави для визнання оспорюваного заповіту частково недійсним і визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на половину майна відсутні.
		Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
		 
		Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на приватизовану нею квартиру АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку для садівництва площею 0,06 га і садовий будинок АДРЕСА_2  (а.с.98, 126-129).
		Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 7 березня 2013 року встановлено факт проживання ОСОБА_1  і ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу із 1993 року по 26 жовтня 2012 року (а.с.20).
		Також судом встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 своїм заповітом від 8 серпня 2001 року заповіла ОСОБА_1, який на дану квартиру 17 травня 2013 року отримав свідоцтво про право на спадщину (а.с.79 зворот,120). А налележні їй садовий будинок НОМЕР_1 і земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_2, ОСОБА_3 заповіла відповідачці ОСОБА_2, яка прийняла спадщину (а.с.80).
		Крім того, судом встановлено, що спірні садовий будинок НОМЕР_1 і земельна ділянка в АДРЕСА_2 не є спільним майном подружжя і позивач не набув на них права як частку у спільному майні. Зокрема садовий будинок зведений ще у 1986-1987 роках, що стверджується технічним паспортом на будинок, а земельна ділянка для ведення садівництва приватизована ОСОБА_3 у 2002 році, що стверджується державним актом (а.с.17,26-27).
		За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підставі для задоволення позову і визнання заповіту частково недійсним та задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1
		 
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що садовий будинок зведений у 2006 році, з огляду на оформлення права власності саме у 2006 році необгрунтовані та спростовуються технічним паспортом на садовий будинок, в якому чітко вказано рік побудови садового будинку - 1986 рік, так і  показами свідка ОСОБА_6, яка підтвердила в судовому засіданні факт зведення садового будинку і господарських споруд до 1990 року. Наведені докази позивачем не спростовані.
		Крім того, доводи апелянта про наявність у нього права на половину будинку і ділянки спростовуються наданою до суду апеляційної інстанції ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26 листопада 2013 року, якою скасоване рішення Печерського районного суду м.Києва від 7 березня 2013 року про встановлення факту проживання ОСОБА_1  і ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу із 1993 року по 26 жовтня 2012 року та заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. 
		Посилання апелянта на те, що він приймав участь у ремонті та покращеннях в садовому будинку, що є підставою для виникнення у нього права власності не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції обгрунтовано вказав у рішенні, що участь членів сім'ї забудовника у ремонті будинку, підсобних будівель і приміщень не тягне виникнення права власності, а має наслідком відшкодування витрат, якщо ремонт чи покращення проводилися не безоплатно, що роз'яснено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04.10.1991 року. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно  дослідив  і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. 
		Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		 
		 
		          Головуючий           
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...