Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7264/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2015. Зареєстровано: 08.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2015.
Дата набрання законної сили: 17.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		17 липня 2015 року                              13 год. 30 хв.                                      № 826/7264/15
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк", про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, відділ ДВС), третя особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк"), про зобов'язання відповідача закінчити виконавчі провадження №23603619 та №32944588 шляхом прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень, а також зняти арешти із майна позивача, накладені постановами від 25 січня 2012 року у ВП №23603619 та від 01 жовтня 2012 року у ВП №32944588, шляхом прийняття постанов про звільнення всього майна, що належить позивачу, з-під арешту. 
		Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, допущено ПАТ КБ "Правекс-Банк" (далі - третя особа).
		У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю відповідача визнала позов у частині щодо зняття арешту з майна позивача. В іншій частині представник відповідача просила залишити позов без задоволення.
		Представник третьої особи у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином. При цьому, до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за без участі представника третьої особи.
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. 
		Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Державним виконавцем відділу ДВС 12 січня 2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23603619 з примусового виконання виконавчого листа №2-4526, виданого Деснянським районним судом міста Києва 06 жовтня 2009 року щодо стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) на користь третьої особи (стягувача у виконавчому провадженні) боргу у розмірі 79729,46 грн. (далі - виконавчий лист).
		25 січня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС у межах виконавчого провадження ВП №23603619 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно позивача у межах суми звернення стягнення, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить позивачу, у межах суми боргу.
		У подальшому, а саме 26 квітня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС у межах виконавчого провадження ВП №23603619 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
		Підставою для повернення виконавчого листа стягувачу стало те, що заходи щодо виявлення майна, належного боржникові, виявились безрезультатними. Майно, на яке може бути звернено стягнення, не розшукано. 
		У ході розгляду справи судом з'ясовано, що виконавчий лист, після повернення його стягувачу, ним повторно пред'явлено до виконання, у зв'язку з чим державним виконавцем відділу ДВС 12 червня 2012 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32944588.
		01 жовтня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС а у межах виконавчого провадження ВП №32944588 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно позивача у межах суми звернення стягнення, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить позивачу, у межах суми боргу.
		У подальшому, а саме 26 червня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС у межах виконавчого провадження ВП №32944588 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
		Підставою для повернення виконавчого листа стягувачу стало те, що у ході проведених виконавчих дій майна боржника, яке належить йому на праві власності, та на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
		У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у ст. 47 Закону. 
		Зокрема, згідно з п.п. 2, 5 ч. 1, ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
		Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. 
		Відповідно до п. 3.17 Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
		Згідно з пп. 4.10.2 п. 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. 
		Тобто, як вбачається з аналізу вище викладених норм, у разі прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зобов'язаний зазначити у такій постанові які наслідки має завершення виконавчого провадження у такий спосіб, зокрема, про скасування арешту, накладеного на майно боржника. 
		Разом з тим, як вбачається зі змісту постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчих провадженнях ВП №23603619 та ВП №32944588, вказаних наслідків - скасування арешту, накладеного на майно позивача як боржника у виконавчому провадженні, у них не зазначено.
		При цьому, суд зазначає, що постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не є предметом оскарження у межах даної справи, а тому суд не надає їм правову оцінку.
		Отже, проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи, що на час завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу відповідачем не скасовано арешт майна позивача та заборону на його відчуження, суд прийшов до висновку, що необхідним є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити дії, спрямовані на скасування арешту всього рухомого та нерухомого майна позивача, а також заборони на його відчуження.
		Вище викладене, за переконанням суду, є належним способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача.
		Однак, заявлену позивачем вимогу про зобов'язання відповідача закінчити виконавчі провадження шляхом прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки виконавчі провадження ВП №23603619 та ВП №32944588 є завершеними шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
		До того ж, закінчення виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями органів державної виконавчої служби, в які суд не має право втручатись. 
		Суд зазначає, що передбачений нормами КАС України строк звернення позивача до суду з позовом ним пропущено з поважних причин, оскільки про накладення арешту на майно позивача та оголошення заборони на його відчуження позивачу стало відомо у березні 2015 року. Відповідь відповідача на звернення позивача датована 09 квітня 2015 року.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. 
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк", про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині.
		Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. 
		Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною бездіяльність державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не застосування наслідків завершення виконавчих проваджень ВП №23603619 та ВП №32944588.
		3. Зобов'язати державну виконавчу службу Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві застосувати наслідки завершення виконавчих проваджень ВП №23603619 та ВП №32944588, а саме вчинити дії, направлені на скасування арешту майна, яке належить ОСОБА_1, та заборони на його відчуження, які накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 січня 2012 року ВП №23603619 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 жовтня 2012 року ВП №32944588.
		4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
		5. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 36,54 грн. (Тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки) із Державного бюджету України. 
		 
		Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
		 
		Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...