Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13721/17 : не визначено.
Надіслано судом: 02.02.2018. Зареєстровано: 04.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2018.
Дата набрання законної сили: 31.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"31" січня 2018 р.           Справа№ 910/13721/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Куксова В.В.
		суддів:            Яковлєва  М.Л. 
		          Чорної Л.В. 
		  
		при секретарі                            Даниленко Т.О.
		за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 31.01.2018р.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної  філії "Південно-Західна залізниця" 
		на рішення       Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. (повний текст складено 11.10.2017р.)
		у справі            № 910/13721/17 (суддя Сівакова В.В.)
		За позовом  Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі 
		                     регіональної  філії "Південно-Західна залізниця"
		до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Івіса Груп"            
		про                стягнення  753 429,60 грн.,
		                                        ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з ТОВ "Івіса Груп" на користь ПАТ «Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 391 695  грн. 39 коп. пені, 209 286 грн. 00 коп. штрафу.
		Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної  філії "Південно-Західна залізниця"  звернулось  до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. та прийняти нове, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івіса Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної  філії "Південно-Західна залізниця"  544      143,60 грн. пені за прострочення виконання робіт та 209  286,00 грн. штрафу.
		Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушено або неправильне застосовано норми матеріального та процесуального права. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної  філії "Південно-Західна залізниця" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів:  Майданевича А.Г., Іоннікової І.А.
		Ухвалою від 10.11.2017р. колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів     Майданевича А.Г., Іоннікової І.А., апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"  прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження у справі № 910/13721/17. Розгляд справи призначено на 05.12.2017р.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегією суддів розгляд справи № 910/13721/17 відкладено на 10.01.2018р.
		У зв'язку з перебуванням з 30.12.2017р. по 10.01.2018р.  судді 
		Майданевича А.Г. та перебуванням у відпустці з 09.01.2018р.  по 12.01.2018р. судді  Іоннікової І.А.,  які  не  є  головуючим  суддею  (суддею-доповідачем), розпорядженням №09.1-08/10/18 від 09.01.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13721/17.
		У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.01.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., суддів:  Яковлєв М.Л.,  Чорна Л.В.  
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2018р. прийнято до свого провадження значену справу у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 31.01.2018р.
		10.01.2018р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції при винесенні рішення правильно враховано, що позивачем належними способами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем робіт, що затримки по виконанню робіт були пов'язані з затримками перевірки позивачем кошторисних розрахунків, а також суд правомірно звернув увагу на співвідношення матеріального стану сторін.      
		У судове засідання 31.01.2018р. представник позивача з'явився, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також зазначив що в суді першої інстанції не було враховано, що об'єкт на якому проводяться роботи відповідачем, є технічно важливим об'єктом.    
		У судове засідання 31.01.2018р. представник відповідача з'явився, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив з підстав викладених у відзиві, просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін. 
		Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. 
		Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується що 02.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Київська дистанція електропостачання регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івіса Груп" (далі - підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № ПЗ/Е-161323/НЮ (далі - договір).
		Згідно п. 1.1., 1.2 договору підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з реконструкції ЗРП-10 кВ ТП-509 Південно-Західної залізниці відповідно до договірної ціни (додаток № 1); замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником відповідно до умов цього договору та договірної ціни (додаток № 1).
		Спір виник внаслідок того, що відповідач у встановлений строк роботи не виконав, а тому має сплатити штрафні санкції нараховані у період з 31.12.2016 по 30.06.2017.
		Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
		У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. 
		Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
		Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Пунктом 1 статті 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.
		Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору становить 2  989 800,00 грн.
		Згідно з п. 10.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.
		Додатковими угодами № 1 від 28.02.2017 та № 2 від 28.02.2017 внесено зміни до п. 10.1 договору та встановлено строк його дії до 30.06.2017. При цьому зазначено, що інші умови договору залишаються незмінними.
		Положеннями п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. 
		Згідно з п. 5.2 договору завершення робіт та здача їх замовнику встановлена до 30.12.2016.
		Пунктом 5.5 договору визначено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою.
		Відповідно до п. 6.3.1 договору підрядник зобов'язався забезпечити своїми силами та засобами виконання робіт в обсязі і в строки, передбачені даним договором.
		В статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
		Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором роботи досі не виконав, оскільки відсутні підписані обома сторонами відповідні акти приймання виконаних робіт.
		Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначано, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.
		Дослідивши матеріали справи вбачається, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк роботи не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
		У відповідності до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.
		Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України втановлено, що штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
		При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
		Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
		Згідно  п. 7.3. договору за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим договором, останній сплачує замовнику 0,1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
		Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: 
		за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); 
		за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		З аналізу наведеної норми матеріального права вбачається, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:
		- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
		- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
		- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
		Відповідно до п. 7.3. договору щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару, відповідає вищевказаним нормам Господарського кодексу України.
		Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено, що прострочення виконання робіт складає понад 30 днів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції  про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 209 286,00 грн. 
		А також погоджується щодо висновків суду про зменшення розміру пені, зважаючи на наступне. 
		Згідно п.1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. 
		При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
		Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення).
		Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
		Оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем робіт. А відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення строків виконання робіт.
		З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до суми        391 695,39 грн.
		Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 391 695,39 грн. та в іншій частині стягнення суми пені в позові слід відмовити.
		Виходячи з вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстнції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р.у справі № 910/13721/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
		Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. у справі №910/13721/17  є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		Судові витрати за   розгляд апеляційної скарги  у зв'язку  з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
		Керуючись ст.ст.  129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної  філії "Південно-Західна залізниця" - залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017р. у справі №910/13721/17  - залишити без змін.
		3.          Матеріали справи №    910/13721/17  повернути до суду першої інстанції.
		4.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Куксов 
		 
		Судді                                                                                М.Л. Яковлєв
		 
		                                                                                Л.В. Чорна
		 
		Повний текст постанови складено 02.02.2018

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...