Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/3390/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2019. Зареєстровано: 25.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Номер судового провадження: 22-ц/804/3241/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    Єдиний унікальний номер 236/3390/19    Номер провадження 22-ц/804/3241/19 
		 
		                                               
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 грудня 2019 року м. Бахмут 
		 
		Донецький апеляційний суд у складі:
		 
		судді - доповідача Кішкіної І.В.,
		суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 236/3390/19 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній плати за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року (суддя Саржевська І.В., повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2019 року, суддя Саржевська І.В.),
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній плати, посилаючись на те, що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, звільнена за п. 1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. При звільненні відповідач не виплатив їй належні виплати. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 25534,78 грн.
		Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. 
		Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 25534,78 грн. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
		З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно стягнув суму з відповідача на підставі наданих позивачем доказів, які не є первинними документами, і не врахував, що нарахування заробітної плати не здійснювалось, оскільки АТ «Укрзалізниця» не мало можливості перевірити факт виконання позивачем трудових обов`язків через існування форс-мажорних обставин і припинення здійснення господарської діяльності структурного підрозділу, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Також зазначає що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року позивачці була нарахована та виплачена заробітна плата в сумі 1809,39 грн. на підставі відомостей про виплату грошей. 
		ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надано.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
		Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала на посаді інженера з охорони праці 1 категорії ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 8-13).
		Наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16 березня 2017 року № 58-ДН та наказом начальника ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» від 18 березня 017 року № 20/ШЧ було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с.14-18).
		Згідно з наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 945-ОС від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнена з посади інженера з охорони праці 1 категорії ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом Луганська дирекція залізничних перевезень «Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 19).
		В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивачка ОСОБА_2 має право на компенсацію за 0 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. 
		Позивачкою надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за період з березня  липень 2017 року, в яких зазначені суми до виплати: березень  5331,77 грн., квітень 2017 року  3844,69 грн., травень 2017 року  4082,92 грн., червень 2017 року  3844,69 грн., липень 2017 року  8816,65 грн. (в тому числі компенсація за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні) (а.с.20-24).
		З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340). 
		Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, головним бухгалтером, працівником кадрових служби, головним інженером, відповідно до яких позивачем за березень відпрацьовано 7 дні, за квітень, за травень, за червень, за липень  «0» (а.с. 33-43).
		Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу працівників цеху ВП «Луганська дистанція дільниця зв`язку», ОСОБА_1 перебувала у простої у березні 5 днів (40 год.), у квітні 19 (152), у травні 20 (159), у червні 20 (159), у липні 11 (88) (а.с. 44-81).
		Відповідно до зведеного розрахунку загальної суми відшкодування заробітної плати, підписаного головним бухгалтером та заступником начальника підприємства, сума нарахованої до виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає  25534,78 грн.(а.с.25).
		Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав працівника при звільненні, зокрема на отримання належних йому сум, а тому частково задовольнив позовні вимоги. Рішення мотивовано тим, що відповідач на порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства. Відповідальність роботодавця щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
		Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції.
		Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір.
		Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).
		Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. 
		Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. 
		Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. 
		Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
		Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
		Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
		Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Згідно із вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
		Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
		Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
		Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача.
		Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності до статей 76-81 ЦПК України не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.
		Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивачка знаходилася з виробничим підрозділом «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Луганської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки, а також при звільненні не отримала належну їй заробітну плату, майнові вимоги позивачки щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
		Таким чином, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заборгованості заробітної плати, табелів обліку використання робочого часу, наявності заборгованості з виплати заробітної плати на користь позивачки.
		Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачкою документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачкою документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачкою документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність.
		Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах.
		Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні та необхідністю врахувати Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України, апеляційний суд не приймає до уваги , оскільки наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов`язку виплати заробітної плати працівнику, яка не була своєчасно виплачена.
		Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
		Відповідно до частини 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. 
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача є частково обґрунтовані. Судом першої інстанції не враховано надані відповідачем відомості щодо виплати заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 1809,39 грн. після утримання обов`язкових податків та зборів (без утримання обов`язкових податків та зборів сума складає 2170,41 грн.), що підтверджується відомістю про виплату грошей №557 ОСОБА_1 12 липня 2017 року (а.с.120, 122-124), а тому рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості по заробітній платі, при цьому також зазначена сума підлягає зміні без утримання обов`язкових податків та зборів, з 25534,78 грн. до 28012,89 грн., з розрахунку відповідно до табуляграм (а.с.20-24): березень 2017 року нараховано 9313,98 грн. + квітень 2017 року нараховано 3955,89 грн. + травень 2017 року нараховано 3955,89 грн. + червень 2017 року нараховано 3955,89 грн. + липень 2017 року нараховано 9001,65 грн. = 30183,30 грн. - виплачена відповідачем 2170,41 грн. = 28012,89 грн. 
		Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині стягнутої суми заробітної плати, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. 
		Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі змінити.
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень-липень 2017 року в сумі 28012 (двадцять вісім тисяч дванадцять) грн. 89 коп. з утриманням податку та інших обов`язкових платежів.
		В іншій частині рішення залишити без змін. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		Судді І.В. Кішкіна
		 
		 В.Б. Азевич 
		 
		 О.В. Халаджи 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 24 грудня 2019 року
		Суддя-доповідач І.В.Кішкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...