Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/822/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2021. Зареєстровано: 20.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2021.
Дата набрання законної сили: 20.10.2021
Номер судового провадження: 22-ц/822/994/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		   20 жовтня 2021 року        м. Чернівці    Справа № 726/822/21
		 
		   Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		   головуючого Лисака І.Н.,
		   суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.,
		секретар: Тодоряк Н.Д.,
		позивач: Чернівецька міська рада,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Коломієць Віталій Кирилович, державне підприємство «Сетам»,
		особа, яка подала апеляційну скаргу: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»,
		при розгляді справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року, постановленої під головуванням судді Асташева С.А., -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У травні 2021 року Чернівецька міська рада звернулася із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила: накласти арешт на нерухоме майно по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватному виконавцю Коломійцю В.К., ДП «СЕТАМ» вчинення будь-яких дій щодо продажу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , в тому числі і на електронних торгах.
		Заява мотивована тим, що Чернівецькою міською радою здійснюється підготовка позовної заяви до відповідачів про зобов`язання передати гуртожиток по АДРЕСА_1 у комунальну власність. 
		Разом з тим, заявнику стало відомо, що постановою приватного виконавця Коломійця В. К. від 11 лютого 2021 року № 64471110 вказане нерухоме майно арештоване, а ДП «СЕТАМ» планується продаж його частини на електронних торгах, дата проведення торгів 04 червня 2021 року. У зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, якщо 
		Провадження №22-ц/822/994/21
		воно буде прийняте на користь позивача, так як у разі продажу вказаного вище майна на електронних торгах власниками будуть вже інші особи.
		Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року заяву Чернівецької міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви про зобов`язання передати гуртожиток по АДРЕСА_1 у комунальну власність задоволено.
		Вжито заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .
		Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватному виконавцю Коломійцю В.К., ДП «СЕТАМ» вчинення будь-яких дій щодо продажу нерухомого майна по АДРЕСА_1 , в т. ч. і на електронних торгах.
		В подальшому, постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» залишено без задоволення, ухвалу суду без змін. 
		Постановою ВС від 08 вересня 2021 року касаційні скарги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасовано, передано справу №726/822/21 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Отже, перегляду підлягає ухвала за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
		ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» як особа, яка не брала участі у справі, звернулося із апеляційною скаргою на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року, просить їїскасувати яктаку,що постановленав суперечнорм матеріальногота процесуальногоправа,та постановитинову,якою відмовитив забезпеченні позову.
		В обґрунтування скарги вказує, що забезпечення позову за заявою Чернівецької міської ради шляхом зупинення продажу арештованого майна на електронних торгах, організованих ДП «Сетам», порушує припис ч.11 ст.150 ЦПК України. Зупинення продажу арештованого майна на електронних торгах порушує право апелянта як правонаступника АТ «УкрСиббанк» і стягувача у виконавчому провадженні №64471110, тому вирішуючи питання про забезпечення позову суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь товариства на підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2018 року. Отже, зупинення продажу на публічних електронних торгах арештованого нерухомого майна порушує права ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» як стягувача у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
		Наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що Чернівецька міська рада в заяві просила накласти арешт та зупинити будь-які дії з продажу майна для забезпечення позову про зобов`язання передати гуртожиток у комунальну власність, тобто заявлене забезпечення позову не відповідає майбутньому предмету позову, а також наголошує, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. В даному випадку порушуються права кредитора в задоволенні вимог по діючому кредитному договору №450930 від 08.08.2019 року.
		Також скаргу обґрунтовує тим, що заява Чернівецької міської ради про забезпечення позову не містить в собі пропозицій щодо зустрічного забезпечення, а судом першої інстанції при задоволенні заяви про забезпечення позову не були враховані майнові інтереси стягувача, оскільки при застосуванні вказаного забезпечення не застосовано заходи зустрічного забезпечення.
		На апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» подано відзиви з боку Чернівецької міської ради та ОСОБА_1 .
		У своєму відзиві Чернівецька міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
		На спростування доводів апеляційної скарги щодо порушення ч.11 ст.150 ЦПК України вказує, що ДП «Сетам» не має статусу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому воно не може діяти від імені держави чи територіальної громади, тому торги, які проводяться ДП «Сетам», не мають статусу таких, що проводяться від імені держави чи територіальної громади.
		Звертає увагу, що оскаржуваною ухвалою суду не зупинялось виконання судових рішень, а вжито заходів забезпечення позову до подання заяви в межах предмета майбутнього позову та спірного майна з метою реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог - забезпечення конституційного права на житло мешканців спірного будинку. Виконання рішення суду, яке ухвалено на користь апелянта, можливе за рахунок інших активів, які можуть бути у власності відповідача.
		Також, посилається на те, що спірне майно на АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, в якому проживають мешканці, тому воно не використовується у господарській діяльності як відповідачів так і апелянта, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності є безпідставними.
		ОСОБА_1 у поданому відзиві просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
		Вказує, що судом першої інстанції не перевірено та не надано оцінки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №263175907 від 25.06.2021 року, згідно якої їй на праві приватної власності належить виділене в натурі нерухоме майно  нежитлова будівля, розташована за адресою АДРЕСА_1 , частка власності 1:1.
		Зазначає, що вона не має ніякого відношення до майна, яке належить ОСОБА_2 , крім того, у неї немає боргу перед апелянтом, її майно передавалось приватним виконавцем на електронні торги.
		Суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви «про зобов`язання передати гуртожиток у комунальну власність» без будь-яких доказів Чернівецької міської ради на підтвердження своїх вимог.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		В силу ст.13 ЦПК України суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Так, ч.4 ст.263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає в повній мірі.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити в майбутньому або зробити неможливим виконання рішення по справі, оскільки в заяві наявні відомості щодо можливого в майбутньому спору та ініціативи заявника звернутись із позовом про зобов`язання передати гуртожиток по АДРЕСА_1 у комунальну власність.
		Колегія суддів в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №257887585 від 24 травня 2021 року), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 (а.с.5-7).
		Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29 вересня 1978 року за №586/19 вказане нерухоме майно прийнято в експлуатацію як 5-ти поверховий гуртожиток на 220 місць (а.с.8).
		Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області № 157-АТ від 07 березня 1997 року вказаний гуртожиток в процесі приватизації був переданий до статутного фонду ВАТ «Чернівецький цукровий завод» як гуртожиток по АДРЕСА_1 (а.с.10).
		Обставина, що вказане нерухоме майно має режим гуртожитку встановлена рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 11 жовтня 2006 року у справі № 2-497/2006, яке набрало законної сили (а.с.13-17).
		Згідно рішення Чернівецької міської ради від 27 вересня 2012 року № 614, надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці гуртожитку по АДРЕСА_1 загальною площею 2956,40 кв. м, житловою площею 1536,00 кв.м, балансовою вартістю 326 218,02 грн (а.с.31).
		Крім того, згідно наданих додаткових пояснень ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та доданих до них письмових доказів вбачається, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01.04.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Комунаського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2012 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 06.05.2011 року у сумі 4 466125,43 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті рішення залишено без змін.
		В подальшому, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2018 року заяву ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Допущено заміну стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» по цивільній справі №2-340/2011 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ПП ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки. Зазначена ухвала набрала законної сили 11.06.2018 року.
		Постановою приватного виконавця Коломійця В.К. від 11.02.2021 року відкрито виконавче провадження №64471110, де боржником виступає ОСОБА_2 , стягувачем ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
		Постановою того ж приватного виконавця від 17.02.2021 року описано та накладено арешт на нежитлове приміщення, виділене в натурі нерухоме майно, реєстраційний номер 136377473101, місце знаходження: АДРЕСА_1 .
		20.04.2021 року приватним виконавцем Коломійцем В.К. подано заявку на реалізацію спірного арештованого майна до ДП «СЕТАМ».
		Також з доданої приватним виконавцем Коломійцем В.К. копії постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності  суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 18.03.2021 року вбачається, що було призначено суб`єкта оціночної діяльності  суб`єкта господарювання ОСОБА_5 та зобов`язано останнього надати звіт про ринкову вартість спірного майна. 
		В силу ч.2-3 ст.352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
		Згідно ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		З досліджених письмових доказів суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» є належним апелянтом, оскільки оскаржена ухвала впливає на його права та інтереси як правонаступника, залученого на підставі судового рішення.
		Проте, переглядаючи ухвалу та мотиви її ухвалення колегія суддів вказує наступне.
		Відповідно до частин 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
		Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
		Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
		Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
		Мета забезпечення позову  це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
		При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
		Забезпечення позову по суті  це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
		При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі  Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб  це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема  через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
		Крім того, Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттювизнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
		Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.
		Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову Чернівецька міська рада свої вимоги обґрунтовувала тим, що позивач звернувся до суду із вимогою про передачу майна в комунальну власність, тому у цьому випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		У постанові ВП ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій можеспричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
		Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість наведених у заяві про забезпечення позову доводів щодо накладення арешту на нерухоме майно, оскільки станом на даний час на виконання рішення Чернівецької міської ради від 27.09.2012 року №614 порушено питання про передачу спірного гуртожитку у комунальну власність, а постановою приватного виконавця Коломійця В.К. від 11.02.2021 року №64471110 вказане нерухоме майно арештоване, ДП «Сетам» планується продаж його частини на електронних торгах, тому дійсно наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
		На спростування доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим ст.150 ЦПК України, та за своїм змістом відповідає предмету позову і, водночас, вжиттятакого заходу не зумовлює фактичноговирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
		Необґрунтованими та безпідставними є доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції в порушення ч.11 ст.150 ЦПК України вжито захід забезпечення позову, який не допускається, оскільки вказаною нормою процесуального закону визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону торгів, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади. В даному випадку ДП «Сетам» не має статусу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а тому воно не може діяти від імені держави чи територіальної громади, і торги, які проводяться ДП «Сетам», не мають статусу таких, що проводяться від імені держави чи територіальної громади.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував зустрічного забезпечення, є безпідставними з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостоїстатті 154 ЦПК Українисуд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
		Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість, ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
		Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
		Заявник не посилався на докази існування зазначених підстав, з огляду на що доводи у наведеній частині є необґрунтованим.
		На спростування доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуваною ухвалою фактично зупинено виконання судового рішення, то колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці не зупинялось виконання будь-яких судових рішень, а вжито заходів забезпечення позову до подання позовної заяви в межах предмета майбутнього позову та спірного майна, з метою реального виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову Чернівецької міської ради та забезпечення конституційного права на житло мешканців спірного гуртожитку.
		Підсумовуючи зазначене вище колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви Чернівецької міської ради про забезпечення позову.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» залишити без задоволення.
		Ухвалу Садгірськогорайонного судум.Чернівці від28травня 2021року залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		 
		Головуючий  підпис /І.Н. Лисак/
		Судді  підписи /М.І. Кулянда, І.М. Литвинюк/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...