Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/393/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2021. Зареєстровано: 28.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2021.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: 9448/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 жовтня 2021 р.Справа № 520/393/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Жигилія С.П.,
		Суддів: Перцової Т.С. ,  Русанової В.Б. ,
		за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 (суддя: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 29.04.21) по справі № 520/393/21
		за позовом           ОСОБА_1  
		до          Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області                  
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
		- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо протиправного зменшення розміру пенсії, призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІГ та розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, розраховану відповідно до довідки від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією, з заробітку 1236.6 крб., у розмірі не меншому, ніж до протиправного зменшення пенсії, починаючи з 01.09.2018; 
		- допустити до негайного виконання у межах стягнення за один місяць рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній справі.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 залишено  без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1  до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, розраховану відповідно до довідки від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією, з заробітку 1236.6 крб., у розмірі не меншому, ніж до протиправного зменшення пенсії, починаючи з 01.09.2018 по 14.07.2020. 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/393/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії, призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІГ та розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, розраховану відповідно до довідки від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією, починаючи з 14.07.2020, з урахуванням висновків суду у цій справі.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
		Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення пенсії за місяць.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/393/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що 17.07.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою на запит пенсійної справи з Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до Управління 08.08.2018, а з 01.09.2018 останню взято на облік. Зазначив, що при перевірці пенсійної справи з`ясовано, що позивачу невірно було обчислено середньомісячний заробіток (безпідставно збільшено тарифну ставку в довідці від 12.01.1998 № 01/2809) і пенсія виплачувалась у завищеному розмірі. В грудні 2018 року пенсійну справу позивача приведено у відповідність. Зазначає, що відповідач діяв на підставі та в межах чинного законодавства.
		18.10.2021 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання адвоката позивача про відкладення розгляду справи. Проте, вказаний файл не підписаний кваліфікованим електронним підписом, про що зроблено відмітку головним спеціалістом відділу документального забезпечення про відсутність КЕП.
		Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
		Згідно ч.10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
		За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
		Враховуючи, що клопотання не містить кваліфікованого електронного підпису, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (Слобідський район) та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-Х11, починаючи з 06.05.1991.
		До 01.09.2018 позивач перебувала на обліку в Роменському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримувала пенсію в розмірі 13 102,63 грн..
		17.07.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою на запит пенсійної справи з Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Відповідачем було повідомлено позивача, що пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла до Управління 08.08.2018 та останню взято на облік Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.09.2018.
		Листом від 16.11.2018 відповідач повідомив позивачу, що пенсійну справу ОСОБА_1 переглянуто після переведення з Роменського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та розмір пенсії зменшено з 01.09.2018 та складає 8922,46 грн. (а.с. 37).
		Листом від 04.03.2019 відповідач повідомив позивачу, що її пенсійну справу було повторно перевірено та розмір пенсії з 01.09.2018 складає 9222,78 грн., а з 01.12.2018 - 9230,03 грн. (а.с.38-39 ).
		13.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного Пенсійного фонду України в Харківській області із зверненням, в якому просила роз`яснити чому зменшився розмір пенсії.
		12.04.2019 відповідач листом №5495/5-11 повідомив позивачу, що після переведення її з одного управління Пенсійного фонду України до іншого було вирішено здійснити додаткову перевірку даних, які зазначені у довідці про заробіток від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією. Також зазначено, що відповідачем було направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області стосовно здійснення перевірки даних, вказаних довідці про заробіток від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно - епідеміологічною станцією (а.с. 41-42).
		На зазначений запит Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило, що згідно даних ЄДР Роменську районну санітарно-епідеміологічну станцію 10.01.2017 ліквідовано. Документи передано до архівного відділу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області. Також зазначено, що оскільки підприємство ліквідовано в 2014 році, перевірку довідки про заробіток, що видана 12.01.1998 провести неможливо.
		Архівний відділ Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області листом від 09.04.2020 повідомив, що в документах, які було передано на зберігання Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією, наявний витяг з наказу №48 від 19.06.1986, згідно якого ОСОБА_1 була відряджена в місто Чорнобиль з 21.06.1986 по 30.06.1986 рік. Проте, особовий рахунок про заробітну плату за червень 1986 року, табель обліку робочого часу та відрядне посвідчення за цей період на зберігання до архівного відділу не надійшло.
		Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії є протиправними, звернулась до суду з даним позовом.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
		Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
		Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1210), згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку № 1210).
		Згідно з вимогами п. 7 Порядку № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
		Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
		Колегія суддів зазначає, що Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7), оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 - у III, II, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
		Роботодавцем позивача було здійснено розрахунок заробітку ОСОБА_1 з урахуванням постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" та постановою ЦК КПРС, ВР СРСР, КМ СРСР, ВЦПРС за № 524-156 від 07 травня 1986 року "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств та установ зони Чорнобильської атомної електростанції" та надано довідку №01/2809 від 12.01.1998 про заробіток ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 21 червня 1986 року по 30 червня 1986 року.
		Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
		Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " №22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
		Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
		Колегія суддів зауважує, Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, отримавши довідку Роменської районної санітарно-епідеміологічної станції №01/2809 від 12.01.1998 про заробіток ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 21 червня 1986 року по 30 червня 1986 року, було перевірено останню та не було встановлено, що вона містить недостовірні дані.
		Колегія суддів також вказує, що зазначена довідка Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області використовувалася для призначення пенсії у визначеному розмірі.
		Рішенням №959210106424 підтверджено, що Роменським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області виплачувалась ОСОБА_1 пенсія у розмірі 13 102,63 грн., виходячи з даних, зазначених у довідці №01/2809 від 12.01.1998 про заробіток позивача, який складає 1236,6 крб..
		Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скасування протоколу територіального управління Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №01/2809 від 12.01.1998.
		Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було здійснено запит з метою проведення перевірки даних, вказаних у довідці про заробіток від 12. 01.1998 №01/2809, до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 
		На зазначений запит Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило, що згідно даних ЄДР Роменську районну санітарно-епідеміологічну станцію 10.01.2017 ліквідовано. Документи передано до архівного відділу Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області. Також зазначено, що оскільки підприємство ліквідовано в 2014 році, перевірку довідки про заробіток, що видана 12.01.1998 провести неможливо.
		Також матеріалами справи підтверджено, що архівний відділ Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області листом від 09.04.2020 повідомив, що в документах, які було передано на зберігання Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією наявний витяг з наказу №48 від 19.06.1986, згідно якого ОСОБА_1 була відряджена в місто Чорнобиль з 21.06.1986 по 30.06.1986. Проте, особовий рахунок про заробітну плату за червень 1986 року, табель обліку робочого часу та відрядне посвідчення за цей період на зберігання до архівного відділу не надійшли.
		Колегія суддів зазначає, що сам факт непередачі підприємством особового рахунку про заробітну плату за червень 1986 року, табеля обліку робочого часу та відрядного посвідчення, не є підставою для зменшення розміру пенсії позивача. 
		У той же час, відповідач не надав під час судового розгляду справи доказів щодо того, що довідка Роменської районної санітарно-епідеміологічної станції №01/2809 від 12.01.1998 про заробіток ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження за період з 21 червня 1986 року по 30 червня 1986 року, яка надана позивачем при призначені пенсії, містить неправдиві або недостовірні дані. 
		В судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавалась, а тому зазначена довідка є чинною та не скасованою.
		Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії, призначеної згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІГ та розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
		Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
		При цьому, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
		Ефективним засобом (способом) порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Слід враховувати, що способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Колегія суддів приймає до уваги, що за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 07 жовтня 2009 року, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
		Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
		Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
		Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним ( п.33 цього рішення).
		Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України" (Заява № 29979/04)
		«70.... Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyder V. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, n. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява XQ 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyder v. Italy), п. 119).
		Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas V. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, a також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007року, тау справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 1 Тчервня 2009року).»
		Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує вищевказану практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
		Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, враховуючи предмет та підстави позову ОСОБА_1 , а також обставини встановлені в ході апеляційного розгляду справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, розраховану відповідно до довідки від 12.01.1998 №01/2809, що видана Роменською районною санітарно-епідеміологічною станцією, починаючи з 14.07.2020, з урахуванням висновків суду у цій справі.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС, суд звертає рішення про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів у межах стягнення за один місяць.
		Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області  залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 по справі № 520/393/21  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді   Т.С. Перцова    В.Б. Русанова   Повний текст постанови складено  27.10.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...