Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8728/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2021. Зареєстровано: 19.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Номер судового провадження: A/855/19900/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8728/21                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  17 листопада 2021 року                                                                                       м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Федотова І.В.,
		суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибалко-Компані" та товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ГРУП" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування приписів,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані» (далі - позивач 1) звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 25.02.2021 року №271/6.11.6.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (далі - позивач - 2) звернулося до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані», в якому просить визнати протиправним та скасування припису від 25.02.2021 №270/6.11.6.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2021 року об`єднано в одне провадження адміністративні справи №640/8728/21 та №640/11443/21. Присвоєно об`єднаним справам №640/8728/21.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні  адміністративного позову відмовити.
		Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що оскаржуване пішення прийнято без повного та всебічного з`ясування всіх обставин по справі, без урахування доказів, які були надані Міністерством на підтвердження своєї позиції.
		Так, апелянт звертає увагу, що наявність дозволу на виконання будівельних робіт не звільняє замовника від обов`язку виконувати законодавство України про охорону культурної спадщини та не є безумовною обставиною, що дає право забудовнику здійснювати будівництво.
		Крім того, апелянт зазначає про те, що земельна ділянка по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м.Києва згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, розташовується в межах історичного ареалу міста Києва.
		Враховуючи положення статтей Закону України «Про охорону культурної спадщини», апелянт наголошує, що проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва/реконструкції.
		Таким чином, за відсутності будь яких погоджень, будівництво за вищезгаданою адресою ведеться з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
		Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, Київська міська рада - Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 06.06.2018 №924/4988 передало, а Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко- Компані» прийняло в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва, розміром 0,2459 га, кадастровий номер 8000000000:88:140:0014, для експлуатації та обслуговування житлового будинку. Договір укладено на 10 років. 
		Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.03.2019 № 355 ТОВ «Рибалко-Компані» затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва щодо реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом, розташованого за адресою: вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі від 14.03.2019 № 6014/0/7-1-19.
		11 липня 2019 року між ТОВ «Рибалко-Компані» (Замовник) та ТОВ «ПБФ ГРУП» (Генеральний підрядник) укладено Договір генерального підряду на капітальне будівництво № РАЇ 10719, відповідно до якого Генеральний підрядник повинен здійснити будівництво «Реконструкцію житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом на вулиці Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва. 14 листопада 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Замовнику - ТОВ «Рибалко-Компані» та Генеральному підряднику - ТОВ «ПБФ ГРУП» надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113193182530 від 14.11.2019 на будівництво «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом» за адресою: вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва».
		25.02.2021 року Міністерством культури та інформаційної політики України було винесено приписи №270/6.11.6 та №271/6.11.6.
		Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
		Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного.
		Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
		Частиною другою статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;  видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них. 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення №495, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин.
		Згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; 
		визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт.
		Зі змісту наведених правових вбачається, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані приписи винесено у зв`язку з тим, що будівельні роботи на об`єкті «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом за адресою: вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва» проводяться в межах історичного ареалу м. Києва, який встановлений відповідно до рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року « 370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».
		З приводу підстав винесення спірних приписів колегія суддів зауважує наступне.
		Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.
		Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		Частиною першою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент винесення спірних приписів)на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. 
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
		Пунктами 4, 5, 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804), встановлено, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів того, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Києва затверджена відповідно до наведених вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, більше того, відповідач заперечує обов`язок затверджувати межі історичного ареалу міста Києва.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що останнім не доведено, що спірна земельна ділянка по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва знаходиться у межах історичного ареалу м. Києва.
		Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.
		Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, дійшов висновку також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, на що обґрунтовано звернув увагу і суд першої інстанції.
		Доводи апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції, щодо того, що ТОВ «Рибалко-Компані» не зобов`язано було отримувати у Міністерства дозвіл на проведення земляних робіт, у зв`язку із відсутністю історичного ареалу м. Києва із посиданням на постанову Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що фактичні обставини справи, що розглядається із справою №826/12524/18 є іншими.
		Так, предметом спору у вказаній справі була правомірність прийняття Міністерством культури України припису про зупинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті, який, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розташований в безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - ансамблю Києво-Печерської Лаври та знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови І категорії, в ландшафтній охоронній зоні згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1998 № 976, від 16.07.1979 № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979. Дані обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та учасниками справи не оспорювались. Ухвалюючи постанову у даній справі, Верховний Суд виходив з меж касаційного розгляду, передбачених статтею 341 КАС України, зокрема частини першої вказаної статті, згідно з якою суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оскільки знаходження земельної ділянки, щодо якої був прийнятий оскаржуваний припис у даній справі, у межах Центрального історичного ареалу м.Києва не оспорювалась сторонами у касаційній скарзі та відзиві на неї, суд не досліджував дане правове питання, так як таке виходило за межі касаційного перегляду.
		Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на відсутність належним чином затверджених меж історичного ареалу м. Києва, меж та режимів використання зон охорони у м. Києві, у Міністерства культури та інформаційної політики України відсутні підстави вважати, що спірний об`єкт знаходиться у межах історичного ареалу м. Києва.
		Стосовно доводів апелянта щодо безпідставності висновків суду першої інстанції, що частина перша статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не поширюється на ТОВ «Рибалко-Компані» та ТОВ «ПБФ ГРУП» колегія суддів зауважує наступне.
		Частиною 1 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
		Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою. Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Тобто, зі змісту вказаної норми вбачається, що вона вимагає отримання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць для фізичних осіб - виконавців відповідних робіт. Разом з тим, вона не покладає обов`язок отримання такого дозволу на юридичних осіб - замовників будівництва або підрядників.
		Відповідно до частини1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відтак, позивача не може бути зобов`язано отримувати згаданий вище дозвіл.
		Колегією суддів враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 826/5755/17 від 27.02.2019, відповідно до яких Суд звернув увагу, що у частині 1 ст. 35 вищезгаданого Закону, а також у затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 N 316 «Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України» не визначено поняття «інших земляних робіт».
		Однак, враховуючи назву статті, а також предмет регулювання, Суд дійшов висновку, що загальний її контекст свідчить про необхідність отримання дозволу не на будь-які земляні роботи на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а на ті, які безпосередньо пов`язані з охороною культурної спадщини.
		Натомість, відповідно до ст. 36 зазначеного Закону якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов`язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.
		Отже, обов`язок виконавця земляних робіт (зокрема підрядника на будівництві), незалежно від того де вони ведуться (на території пам`ятки чи ні), незважаючи на попередні дозволи, полягає у негайному зупиненні таких робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру.
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що частина 1 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на позивачів не поширюється і вони не є особами, які повинні одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на об`єкті будівництва по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва.
		Колегія суддів зауважує, що аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції, належним чином мотивуючи та аргументуючи такий висновок, з посиланням на актуальну практику Верховного Суду.
		В свою чергу доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують правильності наведених вище висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матерального чи процесуального права, а його висновки суперечать чи не відповідають обставинам справи.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на обставини встановлені судовим рішенням у справі №640/9526/19 від 24.09.2019.
		Так, у вказаній справі, ТОВ «Рибалко-Компані» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати абз. 1 п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 6014/0/7-1-19 від 14.03.2019, де вказано: ділянка проектування знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва, згідно з рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804;
		- визнати протиправним та скасувати абз. 3 п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 6014/0/7-1-19 від 14.03.2019, де вказано: отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закону України «Про охорону культурної спадщини»);
		- визнати протиправним та скасувати абз. 4 п. 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 6014/0/7-1-19 від 14.03.2019, де вказано: дозвіл на виконання робіт отримати згідно законодавства у разі необхідності (Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
		Судом першої інстанції адімінстративний позов було задоволено.
		За результатом перегляду даної справи в апеляційному порядку, Шостим апеляційним адміністративним судом було прийнято рішення, яким апеляційну скаргу департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 - без змін.
		Колегія суддів зауважує, що висновки викладені у вказаній справі тотожні висновкам суду першої інстанції у даній справі, яким було враховано, в тому числі і висновки викладені судами у справі №640/9526/19.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано зазначено, що обставини порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» при проведенні будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом за адресою: вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва» та обставини знаходження вказаної земельної ділянки в межах історичного ареалу м. Києва, уже були предметом судового розгляду, де однією зі сторін було ТОВ «Рибалко-Компані», та з цього приводу винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, і, яке набрало законної сили.
		З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком  суду першої інстанції про відсутність у відповідача визначених законодавством повноважень для винесення оскаржуваних приписів.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2021 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      І.В. Федотов
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                          Н.М. Єгорова
		 
		 
		 
		 
		 
		 Є.В.Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...