Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/62369/21-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; дозвіл на затримання з метою приводу.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2021. Зареєстровано: 06.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кс-53463/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22016130000000212

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/62369/21-к 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 листопада 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , 
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю сторони кримінального провадження прокурора  ОСОБА_3 , 
		розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19.09.2016 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		23.11.2021 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчогов особливоважливих справахГоловного слідчогоуправління Державногобюро розслідувань ОСОБА_4 , за погодження із прокурором, про надання дозволу на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні №22016130000000212 від 19.09.2016 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Мотивуюче подане клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є Російська Федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. 
		Засуджуються не тільки збройне втручання, але й всі інші форми втручання, спрямовані проти правосуб`єктності держави або проти її політичних, економічних чи культурних елементів. 
		Усі держави повинні утримуватися від того, щоб організовувати, допомагати, створювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну або терористичну діяльність. 
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав. 
		Принцип відмови від інтервенції і невтручання у внутрішні і зовнішні справи держав включає такі права і обов`язки: 
		- суверенітет, політичну незалежність, територіальну недоторканність, національну єдність і безпеку всіх держав; 
		- суверенне і невід`ємне право держави вільно визначати свою власну політичну, економічну, культурну та соціальну систему, розвивати свої міжнародні відносини і здійснювати невід`ємний суверенітет над своїми природними ресурсами відповідно до волі її народу без зовнішньої інтервенції, втручання, підривної діяльності, примусу або загрози в якій би то не було формі; 
		- обов`язок держав утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосуванням в якій би то не було формі з метою порушити міжнародно-визнані кордони іншої держави, порушити політичний, соціальний або економічний порядок інших держав, повалити або змінити політичну систему іншої держави або його уряд, викликати напруженість між двома або більше державами; 
		- обов`язок держави утримуватися від збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації або будь-якої іншої форми інтервенції і втручання, явної або прихованої, спрямованої проти іншої держави або групи держав, або від будь-якого акту військового, політичного або економічного втручання у внутрішні справи іншої держави; 
		- обов`язок держави утримуватися від будь-яких дій або спроб в якій би то не було формі або під яким би то не було приводом дестабілізувати або підірвати стабільність іншої держави або будь-якого з його інститутів; 
		- обов`язок держави утримуватись від спроб впливати сприяти, заохочувати або підтримувати прямо або опосередковано бунтівну або сепаратистську діяльність в інших державах під яким би то не було приводом, або від будь-яких дій, спрямованих на порушення єдності або підрив, або повалення політичного устрою інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН. 
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або в якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів. 
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від організації або заохочення організації нерегулярних сил або збройних банд. 
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від організації, підбурювання, надання допомоги або участі в актах громадянської війни або терористичних актах в іншій державі або від потурання організаційної діяльності в межах своєї території, спрямованої на вчинення таких актів, у тому випадку, коли акти, що згадуються в цьому пункті , пов`язані з загрозою силою або її застосуванням.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. 
		Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 Російською Федерацією.
		Пунктами 1, 2 Меморандуму «Про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» від 05.12.1994 закріплено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. 
		Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		При цьому статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ). 
		Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		Незважаючи на вищевикладені норми міжнародного права та положення чинного законодавства, з часу проголошення незалежності України у 1991 році до теперішнього часу, частина громадян Російської Федерації, у тому числі з числа вищого політичного та військового керівництва цієї країни, систематично та публічно заперечують проти її визнання в межах державних кордонів, існуючих із 1991 року та визнаних іншими країнами, здійснюють активні заходи з метою зміни меж території та державних кордонів, а також інше втручання у внутрішньополітичні справи України на шкоду національній безпеці держави.
		Починаючи з 20 лютого 2014 року, через посилення сепаратистських (проросійських) виступів населення Автономної Республіки Крим (далі  АРК) та південно-східних регіонів України розпочалось захоплення невстановленими особами будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування в АРК, Харківській, Одеській, Донецькій та Луганській областях, що підвищило рівень терористичної загрози у державі та потенційно почало загрожувати територіальній цілісності України.
		Як наслідок, умисні дії низки громадян Російської Федерації, у тому числі з числа вищого політичного та військового керівництва цієї країни, у лютому-березні 2014 року призвели до повномасштабного вторгнення військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та здійснення військової окупації території АР Крим та м. Севастополя, захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе оборонне і стратегічне значення, унаслідок чого заподіяно матеріальних збитків в особливо великих розмірах у вигляді довготривалої втрати об`єктів державної власності та порушення територіальної цілісності України.
		Таким чином, Російська Федерація, її окремі урядові організації, правоохоронні та розвідувальні органи та їх представники є особами, які вчиняють: збройну агресію проти України, посягання на її територіальну цілісність, втручання у внутрішні справи, зниження обороноздатності, деструктивну пропаганду, розграбування національних цінностей та інші дії на шкоду державній, економічній та інформаційній безпеці України, тобто здійснюють підривну діяльність проти України.
		Крім цього, у період березня-травня 2014 року на території Донецької та Луганської областей створені терористичні організації  «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» (далі по тексту  «ДНР», «ЛНР», спільно позначено  «Л/ДНР»), метою діяльності яких є, у тому числі, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом вчинення терористичних актів, застосування зброї, насильства, знищення матеріальних об`єктів та інших дій, що створюють небезпеку для життя і здоров`я людей, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування України.
		Указані терористичні організації мають конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, що складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються керівникам цих організацій, а також розподіляють функції між їх учасниками, на яких покладені обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій. 
		Так, на учасників політичного блоку терористичних організацій покладаються такі обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади «Л/ДНР» та організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «Л/ДНР»;
		- організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «Л/ДНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької та Луганської областей щодо діяльності терористичної організації «Л/ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання та розподіл матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації, осіб лояльно налаштованих до них, а також підприємств, установ та організацій, які перебувають під контролем терористичних організацій та здійснюють свою господарську діяльність на захоплених ними територіях Донецької та Луганської областей;
		- налагодження взаємодії між лідерами «Л/ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави Україна, зокрема протидії правоохоронним органам та силам антитерористичної операції (далі  АТО);
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «Л/ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, залучених у ході проведення АТО, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «Л/ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
		- забезпечення учасників «Л/ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку терористичних організацій покладаються такі обов`язки:
		- систематична організація та ведення збройного опору; 
		- незаконна протидія та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України; 
		- опір представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, який полягає в організації груп осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «Л/ДНР»; 
		- озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями; 
		- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності; 
		- вербування нових учасників до складу силових блоків «Л/ДНР» та керівництво їхніми діями; 
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин, установ органів влади та управління, стратегічних господарських підприємств на території Донецької та Луганської областей, а також встановлення контролю над їх діяльністю, у тому числі щодо підприємств металургійної, вугледобувної та інших видів промисловості, які є основою економічної діяльності вказаних регіонів; 
		- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;
		- захоплення зброї чи заволодіння в інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності; 
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують чинну владу в Україні; 
		- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконних референдумів на території Донецької та Луганської областей про визнання суверенітету незаконних державних утворень «Л/ДНР» та їх приєднання до Російської Федерації, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд; 
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаних терористичних організацій є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів шляхом здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Із квітня 2014 року по теперішній час з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань учасниками терористичних організацій «Л/ДНР» вчиняються терористичні акти, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької та Луганської областей, акти застосування збройної сили проти держави Україна, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил АТО у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		Визнання Верховною Радою України так званих самопроголошених організацій «Л/ДНР» терористичними відображено у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-VII, а також у Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 № 106-VIII.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а «Луганську народну республіку» і «Донецьку народну республіку» терористичними організаціями, під контролем яких опинились частини території Луганської та Донецької областей.
		Отже, Верховною Радою України як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «Л/ДНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників указаних терористичних організацій.
		Враховуючи викладене, так звані «Л/ДНР» є стійкими ієрархічними об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше п`яти), які створені з порушенням чинного законодавства з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, виконуваних їх учасниками, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення злочинів, у тому числі терористичних актів, а тому відповідно до положень ст.ст. 28, 2583 КК України ці організації є терористичними.
		Починаючи з квітня 2014 року, представники вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації, спостерігаючи за посиленням на території Донецької та Луганської областей сепаратистських настроїв та початку прямого збройного опору військовослужбовцям Збройних Сил України та її правоохоронних органів з боку представників терористичних організацій «Л/ДНР», вирішили посилити цей напрямок підривної діяльності на шкоду суверенітету, економічній, державній та інформаційній безпеці України та направити зусилля російських спеціальних служб та державних органів на підтримку цих терористичних організацій, у тому числі фінансову та матеріальну, незважаючи на положення п. 1 ст. 2 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (995_518), затвердженої резолюцією від 09.12.1999 на четвертій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй, яка ратифікована Законом України № 149-IV від 12.09.2002 та Федеральним Законом № 88-ФЗ від 10.07.2002 та якою визначено, що будь-яка особа чинить злочин за змістом цієї Конвенції, якщо вона будь-якими методами, прямо чи опосередковано, незаконно та умисно надає кошти (активи будь-якого походження, матеріальні чи нематеріальні, рухомі чи нерухомі незалежно від способу їх придбання) або здійснює їх збір з наміром, щоб вони використовувались, або при усвідомленні того, що вони будуть використані, повністю чи частково, для вчинення будь-якого діяння, спрямованого на те, щоб викликати смерть будь-якої цивільної особи або будь-якої іншої особи, яка не бере активної участі у воєнних діях в ситуації збройного конфлікту, або заподіяти їй тяжке тілесне ушкодження, коли мета такого діяння в силу його характеру чи контексту полягає в тому, щоб залякати населення чи змусити уряд чи міжнародну організацію вчинити будь-яку дію або утриматись від неї.
		Зазначені обставини підтверджені у Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VII.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»:
		- тероризм  це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров`я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей; 
		- активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, - це кошти, майно, майнові і немайнові права, що повністю або частково, прямо чи опосередковано належать або перебувають під контролем осіб, що пов`язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, та активи, які отримані або походять від таких коштів, майна, майнових і немайнових прав, а також інші активи зазначених осіб;
		- терористична діяльність  це діяльність, яка охоплює у тому числі фінансування та інше сприяння тероризму;
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», особи винні в терористичній діяльності, підлягають відповідальності в порядку, передбаченому Законом. 
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», особами, які несуть відповідальність за сприяння терористичній діяльності згідно з Законом, є керівники та посадові особи підприємств, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема шляхом:
		- проведення операцій з коштами та іншими фінансовими активами: фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи кримінальні правопорушення терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню; юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму; юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об`єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов`язаних з ними юридичних і фізичних осіб;
		- надання коштів, інших фінансових активів чи економічних ресурсів, відповідних послуг безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що особами, які за попередньою змовою разом з іншими невстановленими на даний час особами, сприяють діяльності терористичних організацій, вчиняючи умисні дії на шкоду територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, шляхом надання допомоги іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, є громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
		Так, діючи з метою фінансової підтримки та іншого сприяння діяльності терористичних організацій, а також з метою підривної діяльності проти України, починаючи з квітня 2014 року, представниками вищого військово-політичного керівництва, правоохоронних та розвідувальних органів Російської Федерації запроваджено активну фазу з підбору, схиляння, залучення та вербування громадян України, які за морально-психологічними якостями здатні виконувати поставлені перед ними завдання на шкоду суверенітету, економічній, державній та інформаційній безпеці України.
		Діючи з метою підвищення ефективності у досягненні злочинних намірів, представниками Російської Федерації вирішено залучити низку громадян України з числа відомих політиків, колишніх державних діячів та високопосадовців, осіб, які мають значні матеріальні статки чи мають певний вплив на інших високопосадовців України, на суспільну думку, на перебіг політичних та інших важливих процесів у державі.
		Не пізніше жовтня 2014 року представниками вищого політичного керівництва Російської Федерації, а саме тодішнім помічником Президента РФ С. та тодішнім заступником Голови Уряду РФ К. до підривної діяльності проти України вирішено залучити ОСОБА_6 , який впродовж тривалого часу має особисті тісні сталі зв`язки з вищим політичним керівництвом як України, так і Російської Федерації, обіймав посаду очільника Адміністрації Президента України, а також є відомою в політичному та бізнесовому середовищі України особою, яка своїми висловлюваннями та діями має певний вплив на суспільну думку окремих груп громадян України.
		У свою чергу, ОСОБА_6 , маючи певні політичні амбіції, будучи противником євроінтеграційних процесів в Україні, які почалися у 2013-2014 роках, в період з квітня по жовтень 2014 року погодився на відповідну пропозицію зазначених представників Російської Федерації щодо здійснення ним допомоги у підривній діяльності проти України на шкоду її суверенітету, державній та економічній безпеці України шляхом сприяння діяльності терористичних організацій.
		Станом на жовтень 2014 року у зв`язку із захопленням терористичними організаціями «Л/ДНР» частини території України, на якій зосереджені місця видобутку корисних копалин, а саме вугілля, зупинено більшість фінансових операцій з придбання енергогенеруючими підприємствами України вугілля у підприємств, розташованих на тимчасово окупованій території, які перейшли під фактичний контроль терористичних організацій.
		Водночас впродовж серпня-жовтня 2014 року Урядом України та відповідними державними підприємствами з метою недопущення завдання шкоди державній безпеці та настання енергетичної кризи вжито необхідних заходів, спрямованих на диверсифікацію джерел постачання вугілля, що забезпечувало енергетичну безпеку та незалежність України, за таких обставин.
		Так, 14.08.2014 під головуванням Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_8 відбулася нарада за участю представників ДП «Енергоринок», ДП «Вугілля України», ДП «Укрінтеренерго», ДП «НЕК Енергоринок», ТОВ «ДТЕК», ПАТ «Центренерго», ПАТ «Донбасенерго», ТОВ «Укртеплоенерго», на якій вирішено рекомендувати ДП «Укрінтеренерго» здійснити свої наміри щодо укладення контракту на імпорт в Україну у вересні-грудні 2014 з Південної Африканської Республіки (далі ПАР) одного мільйона тонн вугілля. 
		Наведені заходи дозволяли би забезпечити безперебійну роботу теплоелектростанцій, виступаючи одним із шляхів диверсифікації поставок вугілля, гарантуючи державну і економічну безпеку країни. 
		На виконання рішення наради 19.08.2014 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» укладено контракт зі Steel Mont Trading Ltd, відповідно до умов якого останнє зобов`язувалося поставити в Українські порти Чорного моря вугілля різних марок кількістю до одного мільйона тонн. 
		Кабінетом Міністрів України 23.09.2014 з метою забезпечення підготовки паливно-енергетичного комплексу до роботи в осінньо-зимовий період 2014-2015 років з урахуванням загроз, пов`язаних з бойовими діями на сході України, та зниження рівня залежності від імпорту вугілля з Російської Федерації прийнято рішення (протокол № 80) щодо вжиття вичерпних заходів до диверсифікації джерел постачання енергетичного вугілля, передбачивши необхідність імпорту вугілля походженням не з території Російської Федерації.
		14.10.2014 під головуванням Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_8 відбулася нарада за участю представників ДП «Укрінтеренерго» та ПАТ «Центренерго», на якій в умовах низьких запасів вугілля на складах ТЕС та з метою диверсифікації джерел паливозабезпечення вирішено рекомендувати ПАТ «Центренерго» укласти договір з ДПЗД «Укрінтеренерго» на закупівлю імпортного вугілля походженням з ПАР і забезпечити безперебійну поставку вугілля. 
		При цьому ПАТ «Центренерго» рекомендовано залучити Інститут вугільних енерготехнологій для визначення технічних умов спалювання імпортованого з ПАР вугілля в котлах Трипільської та Зміївської ТЕС з метою заміщення українських антрацитів.
		На виконання рішення вказаної наради 16.10.2014 між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ПАТ «Центренерго» укладено договір поставки №44/1-96 про постачання останньому вугілля обсягом 250 000 тонн.
		На виконання вказаного Договору 30.10.2014 та 03.11.2014 Steel Mont Trading Ltd здійснено поставки двох суднових партій вугілля до портів Чорного моря, а 04.11.2014 перші партії вугілля вже надійшли до енергогенеруючих підприємств ПАТ «Центренерго».
		У свою чергу, ОСОБА_6 та представники вищого політичного керівництва Російської Федерації, спостерігаючи за розвитком цих подій і усвідомлюючи невідворотний та цілеспрямований шлях України щодо зміцнення державної, економічної та енергетичної безпеки через диверсифікацію джерел поставок вугілля, який призвів би до суттєвого зменшення його поставок з Російської Федерації та унеможливлення його поставок з тимчасово непідконтрольних Україні територій, бажаючи реалізувати свої наміри у проведенні підривної діяльності проти України шляхом підтримки терористичних організацій «Л/ДНР», вирішили розробити план по сприянню діяльності терористичних організацій через створення в умовах опалювального сезону штучного дефіциту вугілля для потреб енергогенеруючих підприємств України та організацію у зв`язку з цим поставок більшості від необхідного для потреб енергогенеруючих підприємств України вугілля саме від підприємств, розташованих на території Донецької та Луганської областей, майно яких перебуває у власності та під контролем терористичних організацій.
		Маючи певні організаторські здібності, життєвий досвід, матеріальні статки та юридичну освіту, розробляючи вказаний злочинний план, ОСОБА_6 вирішив відвести собі на території України роль організатора у здійсненні допомоги представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності проти України та сприянні діяльності терористичних організацій.
		Надавши об`єктивну оцінку складності поставлених представниками Російської Федерації стратегічних завдань із сприяння діяльності терористичних організацій та підривної діяльності проти України, ОСОБА_6 до реалізації злочинного плану вирішив залучити інших осіб, у тому числі з числа знайомих та наближених до нього, з розподілом між ними виконуваних функцій та задач.
		Так, ОСОБА_6 , будучи знайомим з ОСОБА_7 , який, як йому було відомо, мав зв`язки з представниками терористичних організацій «Л/ДНР» та був добре обізнаний щодо господарської діяльності підприємств вугледобувної галузі, зокрема, і на територіях, які тимчасово не підконтрольні Україні, не пізніше 01.11.2014 запропонував останньому взяти участь у розробленні злочинного плану та подальшому наданні представникам Російської Федерації допомоги у підривній діяльності проти України. 
		При цьому ОСОБА_7 у період з квітня 2014 року, перебуваючи на території України та Російської Федерації, особисто спостерігаючи та відслідковуючи з засобів масової інформації події, що відбувались у східних регіонах України, а саме утворення терористичних організацій «Л/ДНР», захопленням адміністративних одиниць, будівель державних установ, господарських підприємств, установ та організацій, переслідуючи досягнення своєї мети  особистого збагачення, будучи особою, яка обізнана щодо господарської діяльності підприємств вугледобувної галузі, в тому числі і на територіях, які тимчасово не підконтрольні Україні, на яких він уже тривалий час активно здійснював власну підприємницьку діяльність, маючи широкі ділові зв`язки у цій сфері, будучи обізнаним з суттєвим зменшенням у другій половині 2014 року поставок вугілля з тимчасово непідконтрольних Україні територій, різким зменшенням запасів вугілля на енергогенеруючих підприємствах України і наявності у зв`язку з цим загрози державній та економічній безпеці, знаючи про наявність значних запасів вугілля на підприємствах, які підконтрольні терористичним організаціям «Л/ДНР», усвідомлюючи протиправність та наслідки, які можуть настати за вчинення дій, пов`язаних зі сприянням діяльності терористичних організацій, погодився на пропозицію ОСОБА_6 , і тим самим вказані особи вступили у попередню змову на вчинення злочинів та спільно з представникам вищого політичного керівництва Російської Федерації розробили злочинний план їх реалізації. 
		Розроблений злочинний план передбачав, що службові особи вищого політичного керівництва Російської Федерації, будучи зацікавленими у фінансовій підтримці терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», з метою проведення підривної діяльності проти України, використовуючи наявну у них владу та адміністративні можливості, задля спонукання службових осіб державних органів та підприємств України на здійснення придбання вугілля саме з територій, контрольованих терористичними організаціями «ЛНР» та «ДНР», спочатку мали своїми діями штучно створити дефіцит вугілля для енергогенеруючих підприємств України шляхом обмеження його поставок до України з території Російської Федерації за вже існуючими договорами купівлі-продажу останнього.
		При цьому за злочинним планом штучне обмеження поставок вугілля з Російської Федерації могло бути припинено лише за умови початку поставок вугілля з територій, підконтрольних окремо терористичним організаціям «ДНР» та «ЛНР», і кількість поставленого після цього з Російської Федерації вугілля пропорційно залежала би від кількості вугілля, поставленого терористичними організаціями. 
		Після цього ОСОБА_6 , використовуючи свої особисті тісні сталі зв`язки з вищим політичним керівництвом України, під приводом та умовами обмеження поставок вугілля з території Російської Федерації мав домовитись із останніми щодо надання ними незаконних вказівок службовим особам галузевого міністерства та енергогенеруючих підприємств України щодо придбання вугілля у підприємств, майно яких перебуває у власності та під контролем терористичних організацій окремо «ЛНР» та «ДНР», і сплати за нього коштів як на рахунки таких підприємств, так і готівкою безпосередньо керівникам терористичних організацій.
		Про результати своїх домовленостей та про події, які відбуваються у зв`язку з цим, ОСОБА_6 задля координації злочинних дій мав постійно доповідати службовим особам вищого політичного керівництва Російської Федерації, які на основі отриманої інформації мали коригувати свої дії, дії підконтрольних їм керівників терористичних організацій та дії ОСОБА_6 для більш ефективного досягнення злочинної мети.
		Крім того, ОСОБА_6 , постійно отримуючи зворотні вказівки від службових осіб вищого політичного керівництва Російської Федерації, повинен був керувати діями інших невстановлених осіб та ОСОБА_7 , який за злочинним планом, для приховування дій співучасників злочинів мав замаскувати таку злочинну діяльність під укладання договорів купівлі-продажу вугілля між енергогенеруючими підприємствами України та конкретними державними підприємствами, які на даний час перебувають під контролем терористичних організацій і будуть визначені представниками останніх.
		Діючи за вказівкою ОСОБА_6 , використовуючи свої широкі ділові зв`язки у вугільній сфері «Донбаського регіону» та знайомства з керівниками терористичних організацій, у тому числі і через здійснення ним на підконтрольних їм територіях господарської діяльності, ОСОБА_7 мав шляхом ведення перемовин з останніми за їх вказівкою обрати надані ними підприємства, які знаходяться на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, та вести від їх імені з державними енергогенеруючими підприємствами та установами України перемовини щодо укладання угод на поставку вугілля, сприяти подальшому укладанню таких угод, організувати попередню оплату за вугілля безпосередньо терористичним організаціям «Л/ДНР», як у готівковій, так і безготівковій формі, а також забезпечити та проконтролювати завантаження і транспортування ними вугілля на підконтрольну Україні територію.
		Керівники терористичних організацій «Л/ДНР» на виконання своєї частини злочинного плану повинні були визначити по одному конкретному вугледобувному підприємству окремо від «ЛНР» та «ДНР», які мали виступати як постачальники вугілля до енергогенеруючих підприємств України з підконтрольних їм територій, надати відомості про них ОСОБА_7 , а після укладання з цими підприємствами відповідних договорів на поставку вугілля та отримання авансових платежів за вказівкою службових осіб вищого політичного керівництва Російської Федерації розпочати його відвантаження та постачання. 
		Коштами, отриманими за поставлене вугілля, згідно із злочинним планом на власний розсуд мали розпоряджатись саме керівники терористичних організацій «Л/ДНР».
		Розпочавши реалізацію зазначеного злочинного плану, ОСОБА_6 , діючи умисно та на виконання спільних домовленостей, у невстановлений час та місці, але не пізніше 04.11.2014, діючи у точно невстановлений на даний час спосіб, залучив до своєї злочинної діяльності невстановлених осіб з керівного складу вищого політичного керівництва України, які надали свою згоду на спільну реалізацію злочинного плану по економічному розвитку терористичних організацій «Л/ДНР», який би як ослаблював безпеку української держави, так і надавав би службовим особам вищого політичного керівництва Російської Федерації більш широкі можливості для втручання у внутрішні справи України через проведення підривної діяльності проти неї.
		Так, 04.11.2014 однією з посадових осіб вищого політичного керівництва України на засіданні Ради національної безпеки і оборони, вперше без достатніх підстав, висловлено сумніви щодо якості вугілля, яке завезено з Південно-Африканської Республіки, що фактично стало сигналом від вищого політичного керівництва держави Україна для початку інформаційної політики, спрямованої проти поставок вугілля з Південно-Африканської Республіки за контрактом ДПЗД «Укрінтеренерго» з «Steel Mont Traiding ltd», і того ж дня, Генеральною прокуратурою України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001230 за листом, який надійшов з Міністерства внутрішніх справ України.
		Уже 07.11.2014 у приміщенні Міністерства енергетики та вугільної промисловості, ДПЗД «Укрінтеренерго», ПАТ «Центренерго» та в інших установах проведено низку обшуків, а 03.12.2014 повідомлено про підозру директору ДПЗД «Укрінтеренерго» ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (кримінальне провадження закрито 25.03.2016 у зв`язку з відсутністю складу злочину). 
		Наведене створило умови, за яких 14.11.2014 «Steel Mont Traiding ltd» в односторонньому порядку відмовилось від виконання зобов`язань з поставки вугілля з Південно-Африканської Республіки.
		Після цього ПАТ «Центренерго» опинилось у штучно створених умовах, за яких мало змогу імпортувати вугілля лише у підприємств Російської Федерації, що надало можливість вищому керівному складу державних органів Російської Федерації приступити до реалізації своєї частини злочинного плану.
		Для цього, невстановленими представниками вищого керівного складу державних органів Російської Федерації для остаточного спонукання службових осіб державних органів та підприємств України у здійсненні придбання вугілля Україною саме з території контрольованої терористичними організаціями «Л/ДНР», з метою штучного створення дефіциту вугільної продукції, у невстановлений час та місці прийнято рішення про блокування поставок російського вугілля на територію України з 22.11.2014, залишивши можливість для ввезення вугілля виключно з території України, яка контролювалась представниками терористичних організацій «Л/ДНР».
		З таких обставин, Міністром енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8 25.11.2014 прийнято наказ № 841, яким з 28.11.2014 припинено виробничу та фінансово-господарську діяльність усіх державних підприємств, установ, організацій та об`єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, які знаходяться у зоні здійснення антитерористичної операції і опинились під фактичним контролем терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР».
		Прийняття такого наказу, зважаючи на зрив 14.11.2014 поставок вугілля з ПАР та блокування з 22.11.2014 вищим політичним керівництвом РФ поставок вугілля до України, забезпечило можливість недопущення сприяння діяльності та фінансування терористичних організацій шляхом перерахування коштів підприємствам за відповідним переліком.
		Також, в розвиток вказаного наказу, з метою остаточного недопущення сприяння діяльності та фінансування терористичних організацій, Міністром енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8 28.11.2014 припинено повноваження керівників державних підприємств за відповідним переліком, та серед іншого, прийнято наказ № 186-к-к, яким припинено повноваження виконуючого обов`язки директора ДП «Луганськвугілля» ОСОБА_10 та наказ № 237-к-к, яким припинено повноваження виконуючого обов`язки директора ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» ОСОБА_11 .
		Одночасно з цим, починаючи не пізніше 25.11.2014 по кінець січня 2015 року ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Києві, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, виконуючи свою частину злочинного плану, розпочав домовлятися з вищим політичним керівництвом України про організацію придбання вугілля у підприємств, майно яких перебуває у власності та під контролем терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», при цьому він схиляв вище політичне керівництво України до сплати коштів безпосередньо керівникам терористичних організацій та орієнтував його на надання незаконних вказівок службовим особам Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національного банку України, керівництву ПАТ «Центренерго» на укладання прямих договорів купівлі-продажу вугілля з підконтрольних терористам територій та організації сплати за нього коштів, необхідних для сприяння їх діяльності. 
		Під час цих домовленостей ОСОБА_6 указував на необхідність укладання договорів з двома підприємствами, які будуть надані саме керівниками терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», переконував у необхідності відкриття рахунків для таких підприємств саме на територіях підконтрольних терористичним організаціям  у містах Донецьку та Луганську. ОСОБА_6 указував і на необхідність оплати за вугілля готівковими коштами та організацію їх доставки членам терористичних організацій. 
		Окрім цього, ОСОБА_6 неодноразово згадував про припинення поставок вугілля з Російської Федерації, пов`язуючи їх відновлення з початком придбання Україною вугілля від підприємств, підконтрольних терористичним організаціям.
		Задля приховування цієї злочинної діяльності ОСОБА_6 орієнтував вище політичне керівництво України на необхідність надання операціям з придбання вугілля у підприємств, визначених терористичними організаціями, вигляду звичайної господарської діяльності, через формальну перереєстрацію місця їх знаходження та відкриття їм розрахункових рахунків на підконтрольній Україні території, видаючи їх за національних виробників вугільної продукції. Така перереєстрація, за злочинним планом, надавала можливість включити 29.12.2014 наказом керівництва АТЦ при СБУ ці два підприємства до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей для безперешкодного переміщення вугілля через лінію розмежування.
		Про позитивні результати таких домовленостей та вчинені вищим політичним керівництвом України за його наслідками дії ОСОБА_6 , допомагаючи у проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи в місті Києві, протягом листопада, грудня 2014 року та протягом січня 2015 року постійно, зокрема 25.11.2014, 27.11.2014, 06.12.2014, 12.12.2014, 24.12.2014, 27-30.12.2014, доповідав вищому політичному керівництву Російської Федерації, вказуючи на ефективність блокування ними поставок вугілля та наполягав на необхідності його продовження. 
		ОСОБА_6 доповідав про небажання Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_8 співпрацювати за запропонованою ним та ОСОБА_7 злочинною схемою поставок вугілля, інформуючи про його можливу заміну на іншу більш лояльну особу, яка забезпечить реалізацію вугілля для енергогенеруючих підприємств України від підприємств, які знаходяться на непідконтрольних їй територіях під фактичним контролем терористичних організацій. 
		Під час таких доповідей ОСОБА_6 узгоджував з ними свої подальші дії по сприянню діяльності терористичних організацій, шляхом організації поставок вугілля з тимчасово непідконтрольних Україні територій. 
		За наслідками здійснених доповідей ОСОБА_6 отримував від вищого політичного керівництва Російської Федерації подальші вказівки щодо реалізації злочинного плану, які доводив до відома ОСОБА_7 та інших співучасників злочинів, контролюючи їх виконання.
		Крім цього, ОСОБА_6 наприкінці грудня 2014 року, перебуваючи у місті Донецьку виконуючи свою частину злочинного плану щодо організації поставок вугілля від підприємства, підконтрольного терористичній організації «ДНР» особисто спілкувався з керівництвом, обговорюючи питання пришвидшення формальної перереєстрації наданого ними підприємства на території України задля швидкого укладання договору з ПАТ «Центренерго» і отримання терористичною організацією необхідних їй грошових коштів від України.
		Зі своєї сторони, невстановлені особи з числа вищого політичного керівництва України, користуючись формуванням з 02.12.2014 нового уряду України та призначенням на посаду Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 , у невстановлений спосіб, час та місці, але не пізніше 09.12.2014 довели до останнього зміст домовленостей досягнутих з ОСОБА_6 щодо необхідності укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям.
		В свою чергу, Міністр енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 приступивши з 02.12.2014 до виконання своїх службових обов`язків, у період з 02.12.2014 по 09.12.2014 ознайомившись з обставинами утворення значного дефіциту вугілля необхідного для забезпечення діяльності державних енергогенеруючих підприємств України, обумовленим зривом поставок вугілля з ПАР та блокуванням поставок вугілля з Російської Федерації, усвідомлюючи їх причини  примушування України до придбання вугілля у представників «Л/ДНР», усвідомлюючи, що це є сприянням економічному розвитку і діяльності терористичних організацій «Л/ДНР», надав свою згоду невстановленим представникам вищого політичного керівництва України на забезпечення ним укладання угод на придбання вугілля з суєтами господарювання, які підконтрольні терористичним організаціям. 
		Одночасно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , протягом листопада-грудня 2014 року та січня 2015 року, перебуваючи на території м. Києва, а також на території Донецької та Луганської областей, діючи на виконання спільного злочинного плану та вказівок ОСОБА_6 , розпочав переговори з керівництвом терористичних організацій «Л/ДНР» щодо надання ними підконтрольних їм конкретних підприємств, які мали бути використаними в злочинній схемі поставок вугілля енергогенеруючим підприємствам України.
		Після цього, з метою приховання своїх злочинних дій, отримавши від представників терористичних організацій назви конкретних підприємств, якими стали ДП «Шахта імені К.І. Кісельова» та ДП «Луганськвугілля», ОСОБА_7 , узгоджуючи свої дії з ОСОБА_6 та за протекцією ОСОБА_5 , розпочав переговори зі службовими особами ПАТ «Центренерго» про укладання угод на поставку вугілля з указаними підприємствами, які контролювались терористичними організаціями.
		Також, з метою приховання своєї злочинної діяльності, ОСОБА_7 , узгоджуючи свої дії, в тому числі і з ОСОБА_5 , сприяв формальній перереєстрації ДП «Шахта імені К.І. Кісельова» та ДП «Луганськвугілля» на території міста Києва, а саме: вів переговори з представниками терористичних організацій щодо направлення ними підконтрольних їм осіб до міста Києва, де мала відбутись зміна установчих документів, призначення цих осіб керівниками цих підприємств, відкриття банківських рахунків, підписання ними необхідних договорів та інших документів. Під час таких дій, вказівки співробітникам Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ «Центренерго» щодо співпраці з ОСОБА_7 та перереєстрації вказаних підприємств надавались ОСОБА_5 .
		При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гарантували безпеку представникам ДП «Шахта імені К.І. Кісельова» та ДП «Луганськвугілля» від затримання їх правоохоронними органами на території підконтрольній Україні.
		Фактично ці особи постійно перебували на територіях, підконтрольних терористичним організаціям і не мали на меті здійснення реальної господарської діяльності на території, підконтрольній Україні, і після перереєстрації вказані підприємства ані за місцями нової реєстрації у місті Києві по вулиці Толстого, 59 та провулку Приладному, 2-А, ані за будь-якими іншими адресами на підконтрольній Україні територіях, ніколи не перебували. 
		Також, ОСОБА_7 протягом грудня 2014 року вів перемовини з керівниками терористичної організації «ДНР» та АТ «Укрексімбанк» щодо відкриття рахунків для ДП «Шахта імені К.І. Кісельова», а також відділення банку на території м. Донецька, територія якого тимчасово непідконтрольна Україні.
		Продовжуючи виконувати злочинний план, після отримання ОСОБА_7 від представників терористичних організацій даних про контрагентів для ПАТ «Центренерго», ОСОБА_6 , за узгодженням з представниками вищого політичного керівництва Російської Федерації, у період листопада-грудня 2014 року у невстановленому місці та у невстановлений спосіб надав йому вказівку виступити представником ДП «Луганськвугілля» та ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» і забезпечити укладання їх директорами контрактів з ПАТ «Центренерго».
		Після цього, внаслідок координованих злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і домовленості із вищим політичним керівництвом України щодо укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям, після проведених ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 переговорів з представниками терористичних організацій та службовими особами ПАТ «Центренерго», Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 для забезпечення можливості реалізації досягнутих злочинних домовленостей 09.12.2014 прийнято наказ № 282-к-к, яким скасовано наказ від 28.11.2014 № 186-к-к щодо припинення повноважень виконуючого обов`язки директора саме ДП «Луганськвугілля» ОСОБА_10 , а 16.12.2014 ним же підписано наказ № 876, яким затверджено зміни до статуту ДП «Луганськвугілля», в тому числі змінено його місцезнаходження з м. Луганська на м. Київ.
		Надалі, Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 16.12.2014 підписано наказ № 877, яким внесено зміни до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 № 841 «Про заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях», який виключав можливість псевдогосподарських відносин з терористичними організаціями, шляхом вилучення з нього пункту 11. 
		Приймаючи таке управлінське рішення Міністр енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 остаточно усунув перешкоди в укладенні договорів з представниками терористичних організацій на поставку вугільної продукції оскільки, пунктом 11 наказу від 25.11.2014 № 841 було припинено діяльність саме ДП «Луганськвугілля». 
		Наведені дії Міністра енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 створили умови за яких 16.12.2014 між ПАТ «Центренерго» в особі ОСОБА_12 та ДП «Луганськвугілля» в особі ОСОБА_10 , який діяв на виконання вказівок радників ОСОБА_5 , укладено договір № 111/20 на суму 22 640 000 гривень і того ж дня на рахунки останнього надійшла передоплата в сумі 2 264 000 гривень. 
		Крім того, внаслідок координованих злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і домовленості із вищим політичним керівництвом України щодо укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям, після проведених ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 переговорів з представниками терористичних організацій та службовими особами ПАТ «Центренерго», Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 через усвідомлення ним факту того, що ОСОБА_10 не є представником терористичної організації «ЛНР» і всупереч існуючих злочинних домовленостей в основному скерував грошові кошти в сумі 2 264 000 гривень на виплату заробітної плати працівникам ДП «Луганськвугілля», наказом від 29.12.2014 виконання обов`язків директора даного підприємства покладено на ОСОБА_13 , якого наприкінці січня 2015 року призначено на посаду «заступника Міністра» терористичної організації «ЛНР», вже після чого 06.01.2015 ПАТ «Центренерго» здійснено ще два платежі на користь останнього по 10 000 000 гривень кожен.
		30.12.2014 внаслідок координованих злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і домовленості з вищим політичним керівництвом України щодо укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям, та через відсутність згоди керівників терористичної організації «ДНР» на перереєстрацію підконтрольного їм підприємства ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» на території України службовими особами ПАТ «Центренерго» на виконання вказівок Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 з указаним підприємством укладено договір купівлі-продажу вугілля без його перереєстрації на території України та без відкриття йому банківських рахунків. 
		У зв`язку з цим, ОСОБА_6 , за допомогою ОСОБА_7 , домігся того, що невстановлені на даний час службові особи ПАТ «Центренерго», діючи на виконання вказівок невстановлених осіб вищого політичного керівництва держави Україна та Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 , з 30 по 31 грудня 2014 року у точно невстановлений спосіб здійснили оплату ніби-то на адресу ДП «Луганськвугілля» та ДП «Шахта імені К.І. Кисельова», які контролюються представниками терористичних організацій «Л/ДНР», на суму 10 000 000 гривень як готівкових авансових платежів за майбутню поставку вугільної продукції по 5 мільйонів гривень кожній з терористичних організацій. 31.12.2014 зазначені готівкові грошові кошти за сприяння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були доставлені керівництву терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР» і використані ними для забезпечення діяльності терористичних організацій, про що ОСОБА_6 негайно інформував представників вищого політичного керівництва Російської Федерації.
		Лише отримавши 31.12.2014 готівкові грошові кошти в сумі 10 000 000 гривень та 06.01.2015 грошові кошти в сумі 20 000 000 гривень представники терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», діючи за вказівками представників вищого політичного керівництва Російської Федерації, за сприяння ОСОБА_6 та під контролем ОСОБА_7 , з початку січня 2015 року розпочали завантаження вугілля від підприємств підконтрольних терористичним організаціям «Л/ДНР» та його транспортування до підрозділів ПАТ «Центренерго».
		Після створення відповідних умов для укладення нового договору між ПАТ «Центренерго» та ДП «Луганськвугілля», а саме призначення керівником останнього ОСОБА_13 , який фактично виступав представником терористичної організації «ЛНР», Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 , який усвідомлював що вказане підприємство як і його керівник надані представниками терористичної організації «ЛНР» і підконтрольні виключно їм, в силу займаної посади і владних повноважень, здійснено адміністративний тиск на службових осіб ПАТ «Центренерго», шляхом надання протягом грудня 2014 року  січня 2015 року систематичних незаконних вказівок щодо підписання договорів з представниками терористичних організацій та сприяння їх діяльності. 
		Надалі, внаслідок координованих злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і домовленості з вищим політичним керівництвом України щодо укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям, після проведених ОСОБА_7 , за вказівкою ОСОБА_6 переговорів з представниками терористичних організацій та службовими особами ПАТ «Центренерго», за вказівкою Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 , 15.01.2015 між ПАТ «Центренерго» в особі ОСОБА_12 та ДП «Луганськвугілля» в особі ОСОБА_13 укладено договір №111/1 на орієнтовну суму 1 584 000 000 гривень і в період з 15.01.2015 по 11.11.2015 на рахунки останнього перераховано 27 580 091,20 гривень.
		Крім того, після досягнення ОСОБА_7 домовленостей з керівниками терористичної організації «ДНР» і отримання від них згоди на перереєстрацію підконтрольного їм підприємства на території України, для забезпечення можливості укладання ПАТ «Центренерго» відповідного договору Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 на виконання злочинних вказівок вищого політичного керівництва України, яке діяло на виконання домовленостей з ОСОБА_6 , для забезпечення можливості реалізації досягнутих злочинних домовленостей 21.01.2015 підписано наказ № 09-К/К, яким виконуючим обов`язки директора ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» призначено особу, наближену до ОСОБА_7  ОСОБА_11 , а 22.01.2015 підписано наказ № 25, яким затверджено зміни до статуту даного підприємства, в тому числі змінено його місцезнаходження з м. Донецька на м. Київ.
		Надалі, Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 22.01.2015 підписано наказ № 30, яким внесено зміни до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 № 841 «Про заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях», який виключав можливість псевдогосподарських відносин з терористичними організаціями, шляхом вилучення з нього пункту 150. 
		Приймаючи таке управлінське рішення Міністр енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 остаточно усунув перешкоди в укладенні договорів з представниками терористичних організацій на поставку вугільної продукції, оскільки пунктом 150 наказу від 25.11.2014 № 841 було припинено діяльність саме ДП «Шахта імені К.І. Кисельова». 
		При цьому, Міністру енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 , як вищій посадовій особі, яка на той час здійснювала управління корпоративними правами держави по відношенню до державних вугледобувних підприємств було достовірно відомо про те, що ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» останні роки видобутку вугілля не здійснювала.
		Після створення відповідних умов для укладання договору між ПАТ «Центренерго» та ДП «Шахта імені К.І. Кисельова», призначення керівником останнього ОСОБА_11 , який фактично виступав представником терористичної організації «ДНР» та був особою наближеною до ОСОБА_7 , Міністром енергетики та вугільної промисловості ОСОБА_5 , який усвідомлював що вказане підприємство як і його керівник надані представниками терористичної організації «ДНР» і підконтрольні виключно їм, в силу займаної посади і владних повноважень, здійснено адміністративний тиск на службових осіб ПАТ «Центренерго», шляхом надання протягом грудня 2014 року  січня 2015 року систематичних незаконних вказівок щодо підписання договорів з представниками терористичних організацій та сприяння їх діяльності. 
		Надалі, внаслідок координованих злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і домовленості з вищим політичним керівництвом України щодо укладання угод на поставку вугілля з територій, підконтрольних терористичним організаціям, після проведених ОСОБА_7 , за вказівкою ОСОБА_6 , переговорів з представниками терористичних організацій та службовими особами ПАТ «Центренерго», на виконання вказівок Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_5 , 30.01.2015 між ПАТ «Центренерго» в особі ОСОБА_14 та ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» в особі ОСОБА_11 підписано договір № 111/7 на орієнтовну суму 1 584 000 000 гривень та в період з 30.01.2015 по 30.09.2015 на рахунки останнього перераховано 155 171 154, 67 гривень.
		Отримані на банківські рахунки ДП «Луганськвугілля» та ДП «Шахта імені К.І. Кісельова» грошові кошти від ПАТ «Центренерго» були переведені на інші підприємства з ознаками фіктивності та зняті готівкою. 
		Одержаними переведеними в готівку грошовими коштами керівники «Л/ДНР» розпорядились на власний розсуд. 
		Безпосередній контроль за організацією завантаження та подальшим перевезенням вугілля територіями непідконтрольними Україні, на адресу Зміївської та Трипільської ТЕЦ протягом 2015 року здійснювався безпосередньо ОСОБА_7 , який координував свої дії з представниками терористичних організацій «Л/ДНР» та ОСОБА_6 .
		Усього, протягом 2015 року за поставки вугілля з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей та на виконання загального злочинного плану щодо сприяння діяльності терористичним організаціям «Л/ДНР» перераховано, переведено в готівку та розподілено на користь терористичних організацій «Л/ДНР» не менше 205 391 145, 87 гривень, не рахуючи коштів, сплачених у готівковій формі, із запланованих більше ніж 3 168 000 000 гривень.
		З метою реалізації своїх злочинних намірів, на виконання вищевказаного злочинного плану, для забезпечення можливості перевезення територією України вугілля завантаженого під контролем ОСОБА_7 та отриманого від представників терористичних організацій, ОСОБА_5 10.02.2015 та 17.02.2015 направив до Антитерористичного центру при Службі безпеки України та до Державної фіскальної служби України супровідні листи разом з копіями звернень саме ДП «Луганськвугілля» та ДП «Шахта імені К.І. Кисельова», які були надані представниками терористичних організацій для вирішення питання про надання дозволу на вивезення вантажу з тимчасово неконтрольованої території.
		Своїми умисними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , інші невстановлені службові особи з числа державних органів та підприємств України і представники вищого керівного складу державних органів Російської Федерації, за попередньою змовою групою осіб, здійснили сприяння діяльності терористичних організацій «Л/ДНР» шляхом організації та придбання вугілля у підконтрольних їм підприємств за державні кошти України, поставивши енергетичну сферу України у залежність від Російської Федерації та терористичних організацій «Л/ДНР», чим підірвали економічну безпеку держави в 2014-2015 роках, позбавивши її можливостей для диверсифікації джерел постачання енергетичних ресурсів, а також надали Російській Федерації більш широкі можливості для подальшого втручання у внутрішні справи України і ведення підривної діяльності проти неї.
		Таким чином, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, вчинив інше сприяння діяльності терористичної організації, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.
		За вказаним фактами незаконної діяльності ОСОБА_5 , громадянину України, який ІНФОРМАЦІЯ_2 народився у м. Львів, зареєстрованому у АДРЕСА_1 , проживаючому у АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 2583 КК України. 
		На даний час виникла необхідність у проведенні слідчих дій за участю ОСОБА_5 , однак місцезнаходження останнього у ході проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій встановити не вдалося. За наявною інформацією, перебуваючи на волі, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в своїй сукупності послугувало підставою для звернення до суду.
		У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
		З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19.09.2016, за підозрою громадян України ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 2583 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 258-5, ч. 2 ст. 258-5, ч. 3 ст. 258-5, ч. 5 ст. 191 КК України.
		12 листопада 2021 року ОСОБА_5 , громадянину України, який ІНФОРМАЦІЯ_2 народився у м. Львів, зареєстрованому у АДРЕСА_1 , проживаючому у АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_5 вчинено шляхом вручення повідомлення житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання останнього, вручення повідомлення дорослому родичу ОСОБА_5 , а також направлення його поштовим зв`язком на останні відомі адреси реєстрації та проживання ОСОБА_5 .
		На останні відомі адреси ОСОБА_5 , окрім вищевикладеного, також скеровувались повістки про виклик до слідчого для проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19.09.2016.
		Підозрюваний ОСОБА_5 на виклик до слідчого о 09 год. 00 хв. 15.11.2021, о 14 год. 00 хв. 15.11.2021, о 10 год. 00 хв. 18.11.2021 та о 10 год. 00 хв. 19.11.2021 на з`явився.
		Відсутність ОСОБА_5 за адресами реєстрації та проживання, а також не явки до слідчого для проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні, свідчать про переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування, прокурора та суду.
		Сторона обвинувачення вказує, що станом на 19.11.2021 місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 невідоме, за інформацією оперативного підрозділу та Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 перебуває за межами України, ОСОБА_5 не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора.
		Вказані обставини свідчать, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 невідоме, він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, 19.11.2021 оголошено його розшук.
		Відповідно до ч. 2 ст. 139 КПК України якщо підозрюваний, який був у встановленому Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, до нього може бути застосовано привід.
		Відповідно до ч. 1 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
		Відповідно до вимог ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до суду із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Одночасно з клопотанням про надання дозволу на затримання, орган досудового слідства шляхом внесення відповідного клопотання ініціював питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 188 КПК України, посилаючись на наявність ризиків того, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи, може уникнути правосуддя.
		У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
		Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до клопотання документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, а відтак суд вважає наявними підстави, з якими законодавець пов`язує можливість обрання особі запобіжного заходу.
		Так, під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та розпочав їх вчинення. 
		Наявність вказаних ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. 
		Зважаючи на викладене, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування, а його участь в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу силу ст.ст. 187, 193 КПК України є обов`язковою, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 188, 189, 190, 309 КПК України, слідчий суддя  
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Клопотання  задовольнити.
		Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		 
		Затримана на підставі ухвали слідчого судді особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на її затримання з метою приводу. 
		Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
		1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
		2) закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали;
		2-1) добровільного з`явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
		3) відкликання ухвали прокурором.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...