Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 561/681/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти довкілля; Забруднення або псування земель.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2021. Зареєстровано: 10.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2021.
Дата набрання законної сили: 10.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/561/79/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021185550000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 561/681/21
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		09 грудня 2021 року                                 смт. Зарічне
		Зарічненський районний суд Рівненської області
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Зарічне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021185550000006 від 16.04.2021 року, за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,
		 
		                        в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 , будучи фізичною особою-підприємцем та суб`єктом господарської діяльності, при здійсненні на підставі дозволу №5622281001-2 від 18.12.2019 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами діяльності із випалювання деревного вугілля (вуглевипалювання) не забезпечив дотримання вимог законодавства, що регулює порядок охорони земель та поводження з відходами.
		Зокрема, ОСОБА_4 , будучи власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5622281000:09:000:0050 площею 0,7 га, яка знаходиться за межами с. Дібрівськ Вараського району Рівненської області, упродовж 2020 року в порушення вимог Закону України «Про охорону земель» та Земельного кодексу України розмістив на вказаній земельній ділянці вісім стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря (піролізних печей), які утворюють виробничий комплекс з випалювання деревного вугілля, функціонування якого супроводжується виділенням шкідливих речовин в атмосферне повітря, а також утворенням рідких відходів у вигляді різної за своїм хімічним складом смолистої маси, сформованої внаслідок термічної обробки переважно твердих порід деревини. При цьому, порушуючи вимоги ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ОСОБА_4 , не забезпечивши дотримання спеціальних правил поводження із відходами виробництва, допустив неконтрольоване потрапляння їх упродовж тривалого періоду часу на поверхню ґрунту безпосередньо під зазначеним комплексом, що призвело до забруднення частини вказаної земельної ділянки площею 112 кв. м. шляхом значного збільшення концентрації вмісту певних шкідливих речовин у складі ґрунту. Зокрема, на місці видимого забруднення обсяг виявленої шкідливої речовини у вигляді обмінного амонію у перерахунку на азот амонійний сягає 32,5 мг\кг, що в 13 разів більше вмісту зазначеної речовини, виявленої у фонових пробах ґрунту. Також обсяг вмісту неполярних вуглеводів (нафтопродуктів) сягає 1650 мг\кг, що в 198 разів більше вмісту зазначеної речовини, виявленої у фонових пробах грунту. 
		Зазначені умисні дії ОСОБА_4 призвели до забруднення не передбачених для використання у вказаній діяльності земель сільськогосподарського призначення шкідливими для довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, що з огляду на обсяг перевищення нормативів речовин, створило небезпеку для довкілля.
		Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України  забруднення земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.
		Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 від 27 серпня 2021 року, за умовами якої сторони погодилися про повне, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, узгодили покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
		    У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , підтримавши угоду, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України. При цьому пояснив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, реально може виконати взяті на себе відповідно до цієї угоди зобов`язання та просив затвердити угоду. 
		   Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити зазначену угоду про визнання винуватості.
		   Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 , оскільки вона відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, завдану довкіллю шкоду обвинуваченим на даний час усунуто. 
		   Перевіривши угоду про визнання винуватості та заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд дійшов висновку, що укладення зазначеної угоди сторонами є добровільним, вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, і підлягає затвердженню.
		   Відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 469 КПК України за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. 
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		   Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам. 
		    При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. 
		   Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за цією угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання ним винуватості.
		   При призначенні покарання суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, те, що до кримінальної відповідальності він притягається вперше, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання. 
		   Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		   Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, відповідає вимогам закону.
		Сторони погоджуються на призначення такого покарання, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченіч. 2 ст. 473 КПК України.
		   Згідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		   При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд також враховує положення ст. 50, 65 КК України, зокрема, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		   Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 
		   Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		П. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
		   Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і підозрюваним ОСОБА_4 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
		    Процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України. 
		   Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, -
		у х в а л и в:
		   Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 від 27 серпня 2021 року. 
		Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
		Арешт, накладений на вісім металевих циліндричних конструкцій, призначених для випалювання деревного вугілля,  скасувати.
		   Речові докази  вісім металевих циліндричних конструкцій, призначених для випалювання деревного вугілля, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили  залишити у володінні останнього. 
		 
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		   Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. 
		   Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення. 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...