Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/19203/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження в порядку надання міжнародної правової допомоги.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2021. Зареєстровано: 20.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2021.
Дата набрання законної сили: 30.03.2022
Номер судового провадження: 1-м/521/132/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		Справа № 521/19203/21
		Номер провадження:1-м/521/132/21 
		 
		08.12.2021 м. Одеса
		Слідчий суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , особи, відносно якої прийнято рішення про видачу ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_5 , на постанову Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28.10.2021 про видачу ОСОБА_8 за запитом Генеральної прокуратури Російської Федерації для притягнення його до кримінальної відповідальності, -
		                             ВСТАНОВИВ:
		 
		28.10.2021 року, відповідно до постанови Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 від 28.10.2021, було вирішено видати до Російської Федерації громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_10 для притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Не погоджуючись з зазначеною постановою Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора, вважаючи рішення прокурора передчасним, необгрунтованим та невмотивованим, захисник ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси зі скаргою на вищевказану постанову, в який він ставить питання про її скасування. 
		В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на наступне.
		Згідно з ч.1 ст.589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:
		1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;
		5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України;
		6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.
		На думку заявника, видача ОСОБА_10 суперечитиме зобов`язанням України за міжнародними договорами України, зокрема ст.3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, а також національній безпеці України.
		За загальним правилом, під час екстрадиційної перевірки не досліджується питання про винуватість та не перевіряється законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
		Разом із цим, заявник наголошує на тому, що запит отримано від країни, яку Україна на національному та міжнародному рівнях проголошує країною-агресором.
		З копій матеріалів, долучених РФ до запиту про екстрадицію (видачу), убачається, що ОСОБА_10 обвинувачують у викраденні та доставці до території України громадянина РФ ОСОБА_12 , який за чисельними публікаціями засобів масової інформації (як українськими, так і російськими) є колишнім співробітником ФСБ РФ, тому викрадення ОСОБА_10 цієї особи розцінюється як спецоперація українських спецслужб. З урахуванням цього, захисник вважає цілком імовірним, що одразу після потрапляння на територію РФ ОСОБА_10 попаде до поля зору ФСБ РФ і з урахуванням останніх світових новин про знущання над ув`язненинми в РФ, до його клієнта можуть бути застосовані катування чи інші жорстокі види поводження.
		Для запобігання подібних ситуацій, законодавець визначив положення з п.5-1) ч.1 ст.589 КПК України, згідно із якою у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України.
		Видача ОСОБА_10 при таких умовах, буде суперечити й положенням ст.3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, згідно із якою жодна держава- сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань.
		Згідно з ч.1 ст.589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України.
		Крім того, на думку захисника оспорюване рішення є очевидно незаконним з підстав передчасності прийняття, оскільки станом на момент його прийняття, ОСОБА_10 звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Вказане питання перебуває на розгляд і у компетентних органів, остаточне рішення ще не прийняте.
		28.10.2021 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ОСОБА_10 подано заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 11.10.2021 року, що підтверджується супровідним листом з відбитком штампу компетентного органу.
		Про звернення із вищевказаною заявою негайно було повідомлено органи прокуратури, оскільки визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є перешкодою для видачі (екстрадиції) особи.
		Так, 28.10.2021 року о 15:39 год. на електрону пошту Одеської обласної прокуратури з накладенням електронно-цифрового підпису було надіслане відповідне повідомлення про звернення ОСОБА_10 із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти АО «Г.М. Партнерс», доданою до даної скарги.
		28.10.2021 року о 16:03 год. на електронну пошту Офісу Генерального прокурора також було направлено повідомлення про звернення ОСОБА_10 за захистом до міграційних органів. Додатково повідомлення було відправлено й на поштову адресу Офісу Генерального прокурора. 
		Разом з тим, після отримання органами прокуратури повідомлень про звернення ОСОБА_10 із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 28.10.2021 року, прокуратурою винесено постанову про видачу (екстрадицію), яку датовану також 28.10.2021 року.
		Поспішна видача (екстрадиція) ОСОБА_10 буде грубо порушуватиме права останнього та може призвести до значних негативних наслідків, не виключно, що навіть у вигляді порушення міжнародних зобов`язань, взятих на себе Україною.
		Крім того, захисник у своєї скарзі вказує, що ОСОБА_10 є громадянином України по праву крові, однак, станом на сьогодні ним не реалізовано лише формальну процедуру, передбачену діючим законодавством України, та не отримано паспорт громадянина України.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, серед іншого, якщо особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України.
		В судовому засіданні захисник підтримав свою скаргу і просив її задовольнити.
		Особа, відносно якої ухвалено рішення про видачу  ОСОБА_10 , підтримав скаргу свого захисника і просив її задовольнити. 
		Прокурор заперечував проти задоволення скарги, вважаючи прийняте Начальником Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора рішення про видачу ОСОБА_10 цілком законним та обґрунтованим. При цьому прокурор вважав доводи захисника безпідставними, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України є Служба безпеки України.
		В ході проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_10 до Російської Федерації, обласною прокуратурою отримано інформацію УСБУ в Одеській області від 04.07.2021 та 26.07.2021,    відповідно до змісту якої, управління не володіє інформацією щодо переслідування ОСОБА_10 на території іноземних держав за релігійними та політичними поглядами за участь у відповідних групах, а також щодо перебування у складі добровольчих батальйонів, які брали участь у проведенні АТО. Також управлінням не розслідувались кримінальні провадження та не отримувалась інформація стосовно згаданої особи.
		Таким чином, у розпорядженні обласної прокуратури відсутні відомості уповноваженого органу про те, що видача ОСОБА_10 суперечитиме інтересам національної безпеки України, а також про те, що згаданій особі загрожує небезпека у разі видачі.
		Щодо звернення ОСОБА_10 із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, прокурор вказав, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України.
		Відповідно до інформації ГУ ДМС в Одеській області від 10.06.2021, 16.06.2021, 12.08.2021, 01.09.2021 та 21.09.2021 ОСОБА_10 паспортом громадянина України не документувався, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався.
		Постановою Офісу Генерального прокурора від 28.10.2021 прийнято рішення про видачу вказаної особи до Російської Федерації, в якому зокрема зазначено, що особа статусу біженця не має.
		В очевидь, що ОСОБА_10 звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у той же день, коли Офісом Генерального прокурора прийнято рішення про її видачу, а не до прийняття рішення про видачу.
		Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
		Відповідно дост. 5 КПК України,завданнями кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб ... жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Як убачається з наданих до суду матеріалів, 28.10.2021 року, постановою Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 було вирішено видати до Російської Федерації громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_10 для притягнення його до кримінальної відповідальності.
		За ч.1ст.591 КПК Українирішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якоївоно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України процедура видачі (екстрадиції) особи включає перелік дій уповноважених органів, зокрема:
		-офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та про видачу цієї особи;
		-перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі;
		-прийняття рішення за запитом;
		-фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
		Аналіз наведених складових свідчить, що вказані дії повинні бути послідовними, тобто позитивне вирішення попереднього питання дозволяє перейти до вирішення наступного.
		Виконання передбаченого вказаною процесуальною нормою алгоритму покликане забезпечити прийняття рішень, що відповідають міжнародним зобов`язанням України та її національному законодавству, а також гарантують дотримання прав особи, видача якої ініційована заінтересованою стороною.
		Отже, фактичній передачі особи мають передувати отримання запиту іноземної держави, перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі та прийняття рішення за відповідним запитом.
		Встановлення певних обставин, що унеможливлюють видачу особи, виключають прийняття позитивного рішення за запитом про видачу.
		Частиною 2 статті 589 КПК визначені обставини, за наявності яких приймається рішення про відмову у видачі особи іноземній державі, до таких обставин з-поміж іншого віднесено надання особі статусу біженця або статусу особи, яка потребує додаткового захисту.
		У розвиток гарантій забезпечення захисту осіб, які є шукачами притулку, частиною 4 статті 590 КПК прямо заборонено прийняття рішення про видачу особи, якщо вона подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також у випадку оскарження нею рішення про відмову у наданні їй такого статусу.
		У судовому засіданні було встановлено, що 28.10.2021 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було отримано заяву-анкету ОСОБА_10 від 11.10.2021 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		28.10.2021 року о 15:39 год. на електронну пошту Одеської обласної прокуратури з накладенням електронно-цифрового підпису захисника було надіслане відповідне повідомлення про звернення ОСОБА_10 із заявою від 11.10.2021 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти АО «Г.М. Партнерс», доданою до даної скарги.
		28.10.2021 року о 16:03 год. на електронну пошту Офісу Генерального прокурора також було направлено повідомлення про звернення ОСОБА_10 за захистом до міграційних органів. 
		З`ясовуючи питання про обізнаність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора про існування звернення ОСОБА_10 за захистом до міграційних органів при підписанні ним відповідної постанови про видачу ОСОБА_10 за запитом, слідчий суддя не має у своєму розпорядженні переконливих відомостей, які б свідчили про те, що Керівник Департаменту Офісу Генерального прокурора при прийнятті рішення діяв всупереч процедурі видачі.
		Поряд із цим, слідчий суддя допускає, що підписання процесуального рішення про видачу відбулося уповноваженою особою після поінформування Офісу Генерального прокурора про звернення ОСОБА_10 за захистом до міграційних органів.
		З`ясувати дійсніобставини принаявності суперечливоїінформації шляхомвивчення відповіднихдокументів підчас розглядускарги,не уявляєтьсяможливим,отже слідчийсуддя прирозгляді цієїскарги вважаєза необхіднезастосувати загальніпринципи кримінальногосудочинства,визначені уст.7КПК України,зокрема принципверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. 
		Відповідно до ст. 8 ч.2 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як убачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів",завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
		При справедливому судовому розгляді справи не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як узаконі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це, зокрема, запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland).
		Застосування конкретного способу захисту права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам 
		Відповідно до абзацу 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003), правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		З урахуванням наведених норм та судових рішень, обов`язковість виконання яких закріплена у законодавстві України, слідчий суддя приходить до переконання, що наявність суперечливих обставин, які склалися при винесенні рішення про видачу ОСОБА_10 і які у повній мірі не можуть бути з`ясовані шляхом оцінки документів під час розгляду кримінального провадження, дає підстави для вирішення скарги на користь заявника задля забезпечення поновлення і реалізації права ОСОБА_10 на звернення до міграційних органів України за захистом як біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та отримання від цих органів обґрунтованого рішення, на реалізацію його права оскарження прийнятого рішення, у випадку незгоди з ним, до відповідних судових органів.
		Наведене покладає на слідчого суддю обов`язок прийняти рішення, яке забезпечить права ОСОБА_10 та виконання міжнародних зобов`язань, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваноїпостанови прокурора.
		Надаючи оцінку іншим доводам заявника, викладеним у його скарзі і які на його думку служать підставою для скасування рішення про видачу, зокрема що видача ОСОБА_10 суперечитиме інтересам національної безпеки України, та що згаданій особі загрожує небезпека у разі видачі, а також доводи про неможливість видачі ОСОБА_10 внаслідок існування підстав для отримання громадянства України, слідчий суддя приходить до висновку, що ці доводи захисника є безпідставними, оскільки по суті є припущеннями, імовірність яких не може бути перевірена під час судового розгляду скарги. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 541, 589, 590, 591 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		                                 УХВАЛИВ:
		 
		Скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_5 , на постанову Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28.10.2021 про видачу ОСОБА_8 за запитом Генеральної прокуратури Російської Федерації для притягнення його до кримінальної відповідальності, задовольнити.
		Постанову Начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28.10.2021 про видачу ОСОБА_8 за запитом Генеральної прокуратури Російської Федерації для притягнення його до кримінальної відповідальності - скасувати.
		Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
		 
		Слідчий суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...