Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2587/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2021. Зареєстровано: 24.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 грудня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  908/2587/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г. 
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників сторін:
		позивача - адвокат Чаплюк С.В.
		прокурор Офісу Генерального прокурора - Косенко Д.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
		Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури 
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду 
		від 14.06.2021
		у складі колегії суддів: Березкіної О.В.- головуючого, Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
		та на ухвалу Господарського суду Запорізької області
		від 25.02.2021
		у складі судді Смірнова О.Г.
		у справі № 908/2587/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"
		до Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області 
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України
		третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
		третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Новомиколаївському районі Запорізької області
		про стягнення збитків в сумі 30 577 988, 42 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" звернувся до Держави Україна в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із позовом про стягнення з Державного бюджету України збитків у розмірі 30 577 988,42 грн шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.
		 
		2.  06.01.2021 позивач уточнив позовну заяву та просив суд вважати правильною та розглядати прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер (код 30710162) збитки у розмірі 30 577 988,42 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" (30 509 228 (тридцять мільйонів п`ятсот дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 98 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 457 638 (чотириста п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 44 коп. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення збитків в сумі 68 759, 44 грн відмовлено.
		 
		4. Не погодившись з рішенням суду, Запорізька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області звернулась з апеляційною скаргою.
		 
		5. Постановою Центрального апеляційного господарського від 14.06.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		Рух касаційної скарги
		6. 08.07.2021 Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури  звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
		 
		7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури у справі № 908/2587/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями суду від 29.07.2021.
		 
		8. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 908/2587/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021, призначено розгляд касаційної скарги на 12.10.2021 о 10:30 год. 
		 
		9. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 справу № 908/2587/20 Господарського суду Запорізької області разом із касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що скаржник оскаржує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20, в тому рахунку з підстав порушення правил предметної юрисдикції та відсутності висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		 
		10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 справу № 908/2587/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021  повернуто до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
		 
		11. Згідно протоколу  передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.11.2021 для розгляду касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури у справі №  908/2587/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. (головуючого), Пєскова В.Г., Васьковського О.В.
		 
		12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 призначено розгляд касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури у справі № 908/2587/20 на 30.11.2021 о 14:15 год.
		 
		13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 відкладено розгляд касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 на 14.12.2021 о 14 год. 45 хв. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
		14. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. 
		 
		15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
		 
		15.1 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що відповідальність за належне утримання тварин покладається саме на суб`єкта господарювання, натомість позивач не забезпечив належного утримання тварин у власному господарстві.
		 
		15.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що пунктом 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415 передбачено, що кошти із резервного фонду бюджету суб`єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб`єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.
		 
		15.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що звертаючись до райдержадміністрації з листом від 04.05.2020 № 01/04-05-20 щодо укладення договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі позивач погодився із порядком відшкодування збитків передбаченим пунктом 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету.
		 
		15.4 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 353 Цивільного кодексу України.
		 
		15.5 Незважаючи на публічно - правовий характер цього спору суди порушили приписи частини другої статті 1 Цивільного кодексу України, статей 20, 231 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та розглянули його у порядку господарського судочинства.
		 
		15.6 Під час розгляду справи грубо порушено приписи статей 7, 13, 48, 52, 222, 240 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до звуження прав Запорізької райдержадміністрації та неправомірної зміни проголошеного судового рішення.
		 
		16. Прокурором Офісу Генерального прокурора подано письмові пояснення в яких останній просить задовольнити касаційну скаргу.
		 
		17. Прокурор в судових засіданнях підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		18. Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		19. Представники позивача в судових засіданнях заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
		 
		Позиція Верховного Суду
		20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		 
		23.1 Наприкінці вересня 2019 ветеринарними фахівцями зафіксовано спалах африканської чуми свиней. 
		 
		23.2 Розпорядженням № 01 начальника Новомиколаївського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з 12:00 години 22.09.2019 введено режим карантинних обмежень на території с. Веселий гай та на свинотоварному комплексі ТОВ "Лідер" до отримання результатів відповідних лабораторних досліджень відібраного патологічного матеріалу з Дніпропетровської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
		 
		23.3 Протоколом № 13 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації від 24.09.2019 було оголошено свиноферму ТОВ "Лідер" с. Веселий Гай Новомиколаївського району Запорізької області неблагополучним пунктом (епізоотичним осередком) щодо африканської чуми свиней та встановлено карантин з 24.09.2019. Цим же протоколом було затверджено план заходів щодо ліквідації та недопущення розповсюдження африканської чуми свиней на території Новомиколаївського району Запорізької області.
		 
		23.4 Пунктом 8 протоколу № 13 від 24.09.2019 вирішено Новомиколаївському районному управлінню Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області разом з Новомиколаївським районним сектором ГУ ДСНС України в Запорізькій області негайно визначити місце спалювання захворілих свиней на АЧС з епізоотичного осередка, у разі необхідності визначити ще одне місце для спалювання і захоронення омертвлених свиней.
		 
		23.5 Згідно із актом про вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою при ліквідації особливо небезпечних (карантинних заходів) від 15.10.2019 здійснено вилучення при ліквідації спалаху вірусу африканської чуми свиней на свинофермі ТОВ Лідер (ІПН 30710162) в кількості 10 911 голів загальною вагою 654 330,0 кг., тобто, проведено повне знищення усього поголів`я свиней на фермі.
		 
		23.6 ТОВ "Лідер" 04.12.2019 подало до Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації клопотання про затвердження розміру збитків, завданих у зв`язку з виникненням надзвичайної ситуації та прийняттям надзвичайною протиепізоотичною комісією при райдержадміністрації рішення про запровадження карантину та вилучення сільськогосподарських тварин, заражених збудником вірусу африканська чума.
		 
		23.7 Відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 175, загальний розмір збитків, завданих ТОВ "Лідер", склав 30 577 988,42 грн. 
		23.8 Протоколом № 21 засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації від 04.12.2019 комісія одноголосно дійшла висновку про завдану ТОВ "Лідер" шкоду у розмірі 30 577 988,42 грн.
		 
		23.9 Висновком Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації Запорізької області № 01 від 04.12.2019 на підставі Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003, визнано завдану ТОВ "Лідер" шкоду у розмірі 30 577 988,42 грн, з них розмір збитків від втрат тваринництва складає 30 509 228,98 грн та розмір збитків від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів 68 759,44 грн, внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), протокол № 21 від 04.12.2019.
		 
		23.10 ТОВ "Лідер" звернулося до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області з проханням відшкодувати збитки у розмірі 30 577 988,42 грн.
		 
		23.11 Листом № 2810/01-01-20 від 04.12.2019 Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що станом на 04.12.2019 в районному бюджеті на 2019 рік по КПКВК МБ 3718700 Резервний фонд асигнування відсутні у зв`язку з чим відшкодувати збитки не має можливості.
		 
		24. Аргументи скаржника (пункти 15.1, 15.2, 15.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		24.1 Статтею 7 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що цивільний захист здійснюється за основними принципами одним з яких є гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.
		 
		24.2 Частиною першою статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" встановлено, що майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		 
		24.3 Це означає, що для відшкодування шкоди особа має довести факт заподіяння майнової шкоди, розмір такої шкоди, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та заходами з карантину (карантинними обмеженнями) тварин або проведення процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, що здійснювались на підставі рішення відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.
		 
		24.4 При цьому, вказана норма містить імперативний припис щодо відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, за рахунок коштів Державного бюджету України.
		 
		24.5 Умови відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої фізичним і юридичним особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб визначаються Порядком відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003, далі Порядок відшкодування.
		 
		24.6 Згідно із пунктом 2 Порядку відшкодування відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. 
		 
		24.7 Пунктом 7 Порядку відшкодування визначено, що розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 175. У заяві зазначаються такі відомості про заявника: прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія і номер, ким і коли виданий), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби), місце проживання, перелік та розмір вартості майна (збитків), що підлягає відшкодуванню, у клопотанні юридичної особи - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, код ЄДРПОУ, перелік та вартість майна (збитків), що підлягає відшкодуванню. Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму. Комісія протягом однієї доби розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні. 
		 
		24.8 Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації. Після оформлення зазначеного висновку робиться запис у книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), форма якої визначається Мінекономіки.
		 
		24.9 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 04.12.2019 подав до Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації клопотання про затвердження розміру збитків, завданих у зв`язку з виникненням надзвичайної ситуації та прийняттям надзвичайною протиепізоотичною комісією при райдержадміністрації рішення про запровадження карантину та вилучення сільськогосподарських тварин, заражених збудником вірусу африканська чума.
		 
		24.10 Також, судами встановлено, що висновком Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації Запорізької області № 01 від 04.12.2019 визнано завдану ТОВ Лідер шкоду у розмірі 30 577 988,42 грн, з них розмір збитків від втрат тваринництва складає 30 509 228,98 грн.
		 
		24.11 Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлені збитки, розраховані у відповідності та з дотримання Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003, що не було спростовано відповідачем.
		 
		24.12 Судами встановлено, що ТОВ "Лідер" звернулося до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області з проханням відшкодувати збитки у розмірі 30 577 988,42 грн. Листом № 2810/01-01-20 від 04.12.2019 Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області повідомила, що станом на 04.12.2019 в районному бюджеті на 2019 рік по КПКВК МБ 3718700 Резервний фонд асигнування відсутні у зв`язку з чим відшкодувати збитки не має можливості. В матеріалах справи міститься лист позивача № 01/04-05-20 від 04.05.2020, адресований голові Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому позивач просив вирішити питання щодо прийняття відповідного рішення з визначенням умов подальшого укладення договору щодо надання фінансової допомоги з відшкодування збитків, завданих ТОВ Лідер у зв`язку з виникненням надзвичайної ситуації та прийняттям державною надзвичайною протиепізоотичною комісією рішення про запровадження карантину. Однак, відповідно до листа № 0968/01-01-20 від 03.06.2020 Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області надана відповідь, що постановою Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 питання повторного розгляду звернення не врегульовано, з метою ефективного управління коштами резервного фонду за умови дотримання законодавчо визначених норм та процедур щодо їх виділення, районна державна адміністрація не може укласти договір щодо надання фінансової допомоги з відшкодування збитків ТОВ "Лідер".
		 
		24.13 Таким чином, позивач у передбаченому чинним законодавством порядку звертався до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області з заявою про відшкодування збитків, які не були відшкодовані.
		 
		24.14 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що факт заподіяння шкоди (збитків), її розмір, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та заходами з карантину (карантинними обмеженнями) тварин або проведення процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб підтверджується наявними у справі доказами.
		 
		24.15 Згідно частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		 
		24.16 Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
		 
		24.17 Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		24.18 Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		 
		24.19 Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
		 
		24.20 Частиною першою статті 346 Цивільного кодексу України визначено, що право власності припиняється у разі, зокрема, реквізиції.
		 
		24.21 Відповідно до частини першої статті 353 Цивільного кодексу України у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
		 
		24.22 Частина третя вказаної статті визначає, що реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
		 
		24.23 Згідно пункту 9 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.
		 
		24.24 Відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.
		 
		24.25 Згідно статті 5 Кодексу цивільного захисту України, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		24.26 Згідно Наказу № 658 від 06.08.2018 "Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій", захворювання сільськогосподарських та/або диких тварин на екзотичні та особливо небезпечні інфекційні (карантинні) хвороби: африканська чума свиней, хвороба Ньюкасла, сибірка, ящур тощо, відноситься до надзвичайної ситуації природного характеру.
		 
		24.27 Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській районній державній адміністрації від 24.09.2019 було оголошено свиноферму ТОВ "Лідер" с. Веселий Гай Новомиколаївського району Запорізької області неблагополучним пунктом (епізоотичним осередком) щодо африканської чуми свиней, встановлено карантин з 24.09.2019, затверджено план заходів щодо ліквідації та недопущення розповсюдження африканської чуми свиней на території Новомиколаївського району Запорізької області.
		 
		24.28 Також, судами встановлено, що актом від 15.10.2019 здійснено вилучення при ліквідації спалаху вірусу африканської чуми свиней на свинофермі ТОВ "Лідер" (ІПН 30710162) в кількості 10 911 голів загальною вагою 654 330,0 кг.
		 
		24.29 Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що захворювання сільськогосподарських тварин на африканську чуму свиней, відноситься до надзвичайної ситуації природного характеру, яка не залежить від дій чи бездіяльності позивача.
		 
		24.30 Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 353 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи підтверджено настання надзвичайної обставини у вигляді епізоотії, суспільна необхідність щодо примусового відчуження майна у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, тобто, реквізиція.
		 
		24.31 У частині п`ятій статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		 
		24.32 Тлумачення статті 4 Цивільного кодексу України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням Цивільного кодексу України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного кодексу України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
		 
		24.33 Аналогічна правова позиція щодо тлумачення приписів статті 4 Цивільного кодексу України викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 490/7071/16-ц.
		 
		24.34 Частиною першою статті 353 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
		 
		24.35 Відповідно до пунктів 6, 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415 кошти із резервного фонду бюджету для відшкодування збитків понесених в зв`язку із надзвичайною ситуацією техногенного, природного, соціального характеру суб`єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб`єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення. 
		 
		24.36 Тлумачення норм вказаного підзаконного акту, якими передбачено відшкодування збитків на поворотній основі, дає підстави для висновку про те, що вони суперечать статті 22, частині першій статті 353 Цивільного кодексу України, відповідно до яких збитки мають відшкодовуватися у повному обсязі.
		 
		24.37 Відтак, відповідно до вимог частини четвертої статті 4 Цивільного кодексу України, пункт 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415 не може застосовуватися до спірних правовідносин, а до спірних правовідносин щодо відшкодування збитків від втрат тваринництва та від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), які полягають у ліквідації спалаху вірусу африканської чуми свиней шляхом повного знищення усього поголів`я свиней, має застосовуватися стаття 353 Цивільного кодексу України.
		 
		24.38 Відшкодування збитків на умовах повернення суперечило б статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки б призвело до неефективного юридичного захисту порушених прав. Такий захист носив би ілюзорний характер.
		 
		24.39 При цьому, ні стаття 353 Цивільного кодексу України ні стаття 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" не визначають, що такі збитки відшкодовуються на поворотній основі, а тому судами попередніх інстанцій правомірно застосовано вказані норми матеріального права та не застосовано пункт 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415.
		 
		25. Аргументи скаржника (пункт 15.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		25.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		25.2 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		25.3 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		25.4 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		25.5 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог    статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду. 
		 
		26. Аргументи скаржника (пункт 15.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		26.1 Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала юрисдикцію розгляду спорів про стягнення завданих державою збитків як таких, що є приватноправовими та підлягають розгляду в судах цивільної або господарської юрисдикції (в залежності від суб`єктного складу сторін), якщо така вимога не    пов`язана з  позовною вимогою про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень (постанова від 14.04.2020 у справі №  925/1196/18 (провадження №    12-153гс19), постанова від 27.02.2019 у справі №  405/4179/18 (провадження №    14-44цс19), постанова від 15.03.2018 у  справі №  461/1930/16-ц (провадження №    14-60цс18)).
		 
		26.2 При цьому, позивачем у цій справі не було заявлено позовної вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, а тому суди попередніх інстанцій, з огляду на суб`єктний склад сторін, правомірно здійснили розгляд справи № 908/2587/20 в порядку господарського судочинства.
		 
		27. Щодо аргументів скаржника про те, що під час розгляду справи грубо порушено приписи статей 7, 13, 48, 52 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до звуження прав Запорізької райдержадміністрації (пункт 15.6 постанови) колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		27.1 Згідно  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"  кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
		 
		27.2 Відповідно до  статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"  для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. 
		 
		27.3 Згідно частини третьої  статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень"  суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
		 
		27.4 Як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2021 у справі № 908/2587/20, зокрема, залучено до участі у справі правонаступника Новомиколаївської районної Державної адміністрації Запорізької області - Запорізьку районну державну адміністрацію.
		 
		27.5 Згідно пункту 26 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
		 
		27.6 Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		 
		27.7 Разом з тим, ухвала Господарського суду Запорізької області від 26.01.2021 у справі № 908/2587/20 не є предметом касаційного оскарження у цьому касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20.
		 
		28. Щодо аргументів скаржника про те, що під час розгляду справи грубо порушено приписи статей 222, 240 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправомірної зміни проголошеного судового рішення (пункт 15.6 постанови) колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		28.1 Згідно частини першої статті 222 Господарського процесуального кодексу України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		 
		28.2 Відповідно до частин першої, восьмої статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		 
		28.3 Так, за змістом резолютивної частини, проголошеного і виготовленого тесту рішення суду першої інстанції вбачається, що за результатами розгляду цієї справи на користь позивача з Державного бюджету України стягнуто збитки у розмірі 30 509 228,98 грн, а тому наведені скаржником обставини не впливають на правильність судового рішення та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		29. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 15.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
		 
		30. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		 
		32. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		33. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		34. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		35. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
		 
		36. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		37. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.     
		 
		38. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      В. В. Білоус
		 
		 
		Судді                                                                                                  О. В. Васьковський
		 
		 
		                                                                                                В. Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...