Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35534/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: 17.01.2022. Зареєстровано: 20.01.2022. Оприлюднено: 20.01.2022.
Дата набрання законної сили: 18.11.2021
Номер судового провадження: 2/761/4422/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/35534/20
		Провадження № 2/761/4422/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       06 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
		 
		головуючого:                                             судді - Притули Н.Г.
		при секретарі:                                                      Бондар О.Д.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27.10.2020 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла зазначена позовна заява з ухвалою Київського апеляційного суду від 22.10.2020 року про визначення підсудності.
		В позовних вимогах позивач просить: визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений 05.06.2009 року в Четвертій Київській державній нотаріальній конторі м.Києва нотаріусом Бірюк О.А. та який зареєстрований у нотаріальному реєстрі за №1-1772, що укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - недійсним.
		Вимоги обгрунтовані тим, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		08.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на все нерухоме майно.
		Як зазначає позивач, у власності ОСОБА_3 перебувала квартира АДРЕСА_1 .
		У 2017 році позивач звернувся до нотаріальної контори в м.Феодосія за оформленням спадкового майна, зокрема зазначеної квартири, однак отримав відмову у зв`язку з тим, що квартира вибула з володіння спадкодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.06.2009 року. Тому позивач вважає що саме з цього часу позивач дізнався про порушення власних прав.
		Позивач вважає недійсним договір купівлі-продажу квартири, так як він не міг бути укладений в 2009 році, оскільки до 2014 року в даній квартирі позивач та його родина проживали посезонно.
		Після анексії Криму відповідач захопила квартиру та володіє нею до цього часу. 
		Позивач зазначає, що квартира вибула із власності померлого ОСОБА_3 на підставі договору, який має ознаки підробленого, тобто вчинено поза волею продавця. 
		 
		В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в її відсутність.
		Відповідач в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, відзив на заявлені вимоги не надходив.
		Третя особа в судове засідання представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
		Оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
		Стаття 41 Конституції України визначає, що Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Як передбачено ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно зі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно зі ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. (ст. 328 ЦК України).
		Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2017 року, що видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., спадкоємцем на все майно ОСОБА_3 , 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, є його рідний брат - гр. Республіки Білорусь - ОСОБА_1 , 1959 року народження. 
		Як вбачається з інформації, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
		З матеріалів справи вбачається, 05.06.2009 року між ОСОБА_3 (далі - Продавець) та ОСОБА_2 (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
		Як зазначено в Договорі, він посвідчений Бірюк О.А., державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №1-1772.
		В той же час, за інформацією Київського державного нотаріального архіву, в справі №2-30 «Реєстр для реєстрації нотаріальних дій» том №2 Четвертої Київської державної нотаріальної контори за реєстровим №1-1772 від 04.08.2009 року міститься запис про видачу ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом. В справах №2-03, том №3 (19.05.2009-31.07.2009), №2-03 том №4 (11.08.2009-29.08.2009 року) «Договори відчуження квартир та документи, на підставі яких вони посвідчувались» відсутні примірники договорів купівлі-продажу квартир сторонами яких були б громадянин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, за вказаний період в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій Четвертої Київської державної нотаріальної контори відсутні записи щодо вчинення нотаріальних дій, сторонами яких були б громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
		Стаття 52 Закону України «Про нотаріат» визначає, що запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		Стаття 209 ЦК України (в редакції на час вчинення правочину) визначала, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. 
		Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. 
		Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
		Частина 1 статті 657 ЦК України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Згідно із статтею 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. 
		Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
		Згідно зі ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. 
		Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 роз`яснив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
		Згідно із ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Отже, як встановлено судом під час розгляду справи, державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Бірюк О.А. не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому такий правочин є нікчемним та не може бути визнаний судом недійсним. 
		З врахуванням встановленого судом, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2021 року
		 
		 
		 
		       Суддя:                                                                 Н.Г.Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...