Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17612/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2022. Зареєстровано: 26.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" січня 2022 р.                                 Справа№ 910/17612/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Яковлєва М.Л.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Куксова В.В. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.  
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022 року у справі №910/17612/21      (в матеріалах справи).
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури
		на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 за заявою першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову 
		у справі № 910/17612/21 (суддя Чебикіна С.О.)
		за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
		до приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля»
		про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, без виклику представників сторін.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» про розірвання договору оренди земельної ділянки      площею 4, 2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений 22.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1204, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів, про що зроблено запис від 24.01.2005 року за № 75-6-00164 та про зобов`язання відповідача повернути позивачу вищевказану земельну ділянку на підставі ст.ст.   13,   14,   131-1,   144 Конституції України, ст.ст. 16 ЦК України,   ст. 152 ЗК України.
		25.11.2021 прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони приватному акціонерному товариству "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" та будь-яким іншим особам, з якими укладеного договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 4,2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва, а також заборонити здійснювати будь-які дії із вказаною земельною ділянкою.
		Заява про вжиття заходів забезпечення позову вмотивована тим, що станом на час звернення до суду з даним позовом здійснюються дії на отримання дозвільної документації з метою забудови спірної земельної ділянки, а також вчиняються активні дії щодо її забудови.  
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17612/21 в задоволенні заяви першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову відмовлено.
		Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що заявником не надано доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. 
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу    Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/17612/21 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права (ст.ст.76-79, 86, 136, 137 ГПК України) та з невідповідністю висновків, викладених в ньому, обставинам справи.  
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.          
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/17612/21; розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17612/21 призначено на 18.01.2022 о 10:45 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів оскарження по справі №910/17612/21.
		29.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли витребуванні матеріали оскарження по даній справі.
		Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 18.01.2022, не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції вчинено дії з метою належного повідомленні всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
		Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначеного вище учасника справи.
		Також відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. 
		18.01.2022 в судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали доводи викладенні в апеляційній скарзі. 
		Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		          Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на таке.   
		У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених   ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 
		Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч.1 ст.137 ГПК України).
		Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Враховуючи положення ч.11   ст.137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 ) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019). 
		У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18.
		Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. 
		Крім того, за приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
		Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки      площею 4, 2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений 22.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1204, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів, про що зроблено запис від 24.01.2005 року за № 75-6-00164, та про зобов`язання відповідача повернути позивачу вказану земельну ділянку на підставі ст.ст.   13,   14,   131-1,   144 Конституції України, ст.ст. 16 ЦК України,   ст. 152 ЗК України.
		Доводи позовної заяви фактично зводяться до того, що відповідачем всупереч рішенню Київської міської ради від 29.05.2003 про її відведення та умов договору оренди від 22.12.2004 використовує спірну земельну ділянку для будівництва житлового комплексу.
		Колегією суддів встановлено, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями» по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва.
		До того ж, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 20.11.2020 видано замовнику будівництва - ПрАТ «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля», дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 013201120900 «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (перша черга будівництва)», вид будівництва - «нове будівництво», тип об`єкта - «споруда, код ДКБС: 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови».
		Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по пров. Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001) за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2021 № 32-ДК/0001/АП/09/01/-21.
		Так, відповідно до вказаного акту, частина земельної ділянки орієнтовною площею 1,1 га використовується для будівництва житлового комплексу «Академ-Квартал», що є порушенням п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України - невиконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.  
		Аналогічні обставини встановлено і актами обстеження вказаної земельної ділянки від 20.03.2019 № 19-0195-08, від 10.07.2019 № 19-0494-08 та від 10.09.2020 №20-0547-08, складеними спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
		Відповідно до листа Державної екологічної інспекції столичного округу від 28.09.2021 № 2/1/07-33/3597 посадовими особами Інспекції було здійснено виїзд за місцем знаходження ПрАТ «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» на пров. Приладний, 10 у м. Києві для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та при візуальному огляді встановлено, що на земельній ділянці за вказаною адресою здійснюється будівництво житлового комплексу «Академ квартал».
		Крім того, на офіційному інтернет сайті Житлового комплексу «Академ квартал» розміщено інформацію щодо динаміки будівництва станом на 01.11.2021 та фотоматеріали про хід будівництва за період з 01.12.2019 по 01.11.2021.
		Більш того, забудовник та інвестор будівництва ТОВ «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» активно здійснює продаж квартир житлового комплексу «Академ квартал», який будується на спірній земельній ділянці.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.07.2021 у справі №910/3499/19, підтверджене наявними в матеріалах справи документами існування реальної можливості продовження відповідачем вчинення дій, спрямованих на забудову земельних ділянок, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на територіальну громаду чи державу буде неправомірним, а можливо і непомірним тягарем.
		Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі №917/273/20 дійшов висновку, що є обґрунтованою необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з отриманням відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт, можливістю ним здійснення забудови на спірній земельній ділянці. Здійснення вказаної діяльності в подальшому може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади від імені якої звернувся з позовом прокурор. Вказані, обставини є достатніми для висновку про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема, з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
		Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що між обраним заходом забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв`язок, а також через невжиття заходів до забезпечення позову виконання рішення за його позовом, може бути утруднене або порушене право отримати ефективний захист, та зумовити необхідність здійснення інших судових проваджень. Крім того, не вжиття таких заходів до забезпечення позову можуть завдати збитків, зокрема,  відповідачу у разі задоволення позову. 
		Відтак, з метою запобігання      ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і інтересів в обраний заявником спосіб, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
		Колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1            статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а оскаржуване судове рішення ухвалене без додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 29.11.2021 у справі  №910/17612/21.
		Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги  покладаються відповідно до ст.129 ГПК України на відповідача.    
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
		                                           П О С Т А Н О В И В :
		                 1.Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17612/21 задовольнити.
		                 2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17612/21 скасувати.   
		3.Заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/17612/21 задовольнити.
		4.Заборонити приватному акціонерному товариству «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» (03164, м. Київ, провулок Приладний, буд. 10; код ЄДРПОУ 00159506) та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 4,2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь-які дії із вказаною земельною ділянкою.  
		 
		Стягувач:   Київська міська прокуратура (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019).
		Боржник:   приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» (03164, м. Київ, провулок Приладний, буд. 10; код ЄДРПОУ 00159506).
		Постанова підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.
		 
		4.   Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» (03164, м. Київ, провулок Приладний, буд. 10; код ЄДРПОУ 00159506) на користь Київської міської прокуратури (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		5.   Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
		           6.Матеріали справи №910/17612/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		          Повний текст судового рішення складено 24.01.2022. 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                В.В. Куксов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...