Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/1415/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2022. Зареєстровано: 27.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.
Дата набрання законної сили: 19.01.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4820/98/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000000681

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 11-кп/4820/98/22 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1 
		Справа № 688/1415/19 Доповідач  ОСОБА_2 
		Категорія: ч.4 ст.368 КК України 
		 
		УХВАЛА
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		   19 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		 
		головуючої - судді          ОСОБА_2 ,
		суддів      ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря с/з      ОСОБА_5 , 
		прокурора      ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого      ОСОБА_7 , 
		захисників                 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		   
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000681, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Ізяславського районного суду від 02 липня 2021 року  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працюючого, останнє відоме місце роботи  голова Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 (три) роки, та з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого, крім житла.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
		Зараховано ОСОБА_7 в строк відбуття покарання час затримання з 21 серпня 2018 року по 23 серпня 2018 року включно відповідно до ч.5 ст.72ККУкраїни з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній у виді застави.
		Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року, якою накладено арешт на кошти, які були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кошти в сумі 1400 доларів США, номіналом 100 доларів США, а також на дві печатки з відтисками: ФОП ОСОБА_7 ; Полонська РДА Хмельницької області.
		Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, якою накладено арешт на кошти, які були вилучені в ході обшуку робочого кабінету ОСОБА_7 , а саме: кошти в сумі 15700 доларів США, номіналом 100 доларів США.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 2145 грн. 00 коп. у відшкодування вартості проведеної судової технічної експертизи.
		Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		 
		За вироком суду, ОСОБА_7 відповідно до Розпорядження Президента України від 01.04.2017 № 73/2017-рп призначений головою Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області та, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в м. Полонне Хмельницької області, всупереч інтересам служби, використовуючи надані йому владні повноваження, вчинив особливо тяжкий корупційний злочин за наступних обставин.
		Відповідно до «Розподілу обов`язків між головою, першим заступником, заступником голови районної державної адміністрації», затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 12.02.2018 № 50/2018-р, ОСОБА_7 як голова районної державної адміністрації:
		-здійснює керівництво роботою районної державної адміністрації, спрямовує її на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, спрямовує та координує роботу першого заступника, заступників голови, керівника апарату районної державної адміністрації, відповідно до законодавства взаємодіє з органами місцевого самоврядування; погоджує з відповідними заступниками голови облдержадміністрації, головою облдержадміністрації, кандидатури на посади першого заступника, заступників голови, керівника апарату районної державної адміністрації та призначає їх на дані посади і звільняє з посад за погодженням з відповідними заступниками голови облдержадміністрації, головою облдержадміністрації;
		-координує діяльність органів виконавчої влади та сприяє у вирішенні покладених на ці органи завдань;
		-вносить пропозиції обласній державній адміністрації щодо відзначення державними нагородами України жителів району та погоджує кандидатури, які пропонуються для відзначення центральними органами влади;
		-інформує обласну державну адміністрацію та щорічно звітує перед нею про виконання районною державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на території району.
		Голова районної державної адміністрації у межах повноважень, наданих чинним законодавством, забезпечує взаємодію з: Шепетівською міжрайонною прокуратурою; районним судом; районним відділенням поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області; Полонським районним військовим комісаріатом; Головним територіальним управлінням юстиції в Хмельницькій області; Полонським відділенням Славутської об`єднаної державної податкової інспекції; Шепетівською об`єднаною державною фінансовою інспекцією; Управлінням державної казначейської служби України у Полонському районі; районними банківськими установами; Громадською радою при районній державній адміністрації; здійснює керівництво роботою: колегії районної державної адміністрації; Районної тимчасової комісії з питань забезпечення своєчасності та повноти сплати податків та контролю за погашенням заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат; Комісії з питань захисту прав дитини; Районної постійно діючої комісії з питань розгляду звернень громадян Управління фінансів райдержадміністрації; юридичного відділу апарату райдержадміністрації; головного спеціаліста із взаємодії з правоохоронними органами, оборонної, мобілізаційної та режимно-секретної роботи апарату райдержадміністрації; сприяє виконанню статутних завдань Координаційної ради профспілок району.
		Відповідно до статей 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 2, 3, 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ОСОБА_7 як голова Полонської районної державної адміністрації уповноважений на розгляд звернень громадян та прийняття рішення про виділення земельних ділянок.
		Окрім того, ОСОБА_7 є відповідно до примітки 1 до статті 364 КК України службовою особою та згідно пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, використовуючи надану йому владу, зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, ст.ст. 24, 37, 38 Закону України «Про запобігання корупції» та обмежень щодо використання службового становища, встановлених ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції».
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
		У відповідності до примітки 1 до статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Зважаючи на викладене, ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України.
		Так, у березні 2018 року (більш точну дату, час та місце під час досудового розслідування встановити не вдалось) у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від представника Фермерського господарства «Ауріка-2011» (далі ФГ «Ауріка-2011») ОСОБА_10 .
		На виконання вказаного злочинного умислу 16.03.2018 (більш точний час під час досудового розслідування встановити не вдалось), перебуваючи в своєму робочому кабінеті, що за адресою: Хмельницька область, м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд.114, голова Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_7 під час зустрічі із представником ФГ «Ауріка-2011» ОСОБА_10 висунув останньому вимогу про передачу ОСОБА_7 неправомірної вигоди за винесення розпорядження на виготовлення технічної документації із землеустрою, винесення розпорядження про затвердження технічної документації та укладення договору оренди земельних ділянок для ведення сільського господарства терміном на 10 років.
		У подальшому ОСОБА_7 під час неодноразових зустрічей із ОСОБА_10 , які відбувалися 05.04.2018, 11.04.2018, 20.04.2018 та 10.05.2018 в м. Полонне Хмельницької області, обговорювали розмір і місцезнаходження земельних ділянок, які будуть надані в оренду ФГ «Ауріка-2011», а також суму неправомірної вигоди.
		02.08.2018 ОСОБА_7 , використовуючи мобільний додаток «WhatsАpp», зателефонував ОСОБА_10 та підтвердив висунуті раніше вимоги про передачу частини неправомірної вигоди в сумі 1500 доларів США для початку оформлення документів, конкретизувавши загальний розмір земельних ділянок - 94 га, які він може надати в оренду, а також необхідність швидкого прибуття ОСОБА_10 до Полонської районної державної адміністрації з печаткою ФГ «Ауріка-2011» для складання відповідних документів.
		Цього ж дня, перебуваючи в своєму робочому кабінеті за адресою: Хмельницька область, м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд.114, голова Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_10 конкретизував загальний розмір земельних ділянок - 94 га їх місце розташування  на території Котюржинецької сільської ради Полонського району Хмельницької області та загальну суму неправомірної вигоди у розмірі 32 900 доларів США, з розрахунку 350 доларів США неправомірної вигоди за 1 га наданих в оренду земельних ділянок.
		ОСОБА_10 вимушений був погодитись із висунутими ОСОБА_7 вимогами про передачу останньому неправомірної вигоди, розуміючи, що в іншому випадку земельні ділянки не будуть надані в оренду ФГ «Ауріка-2011».
		У подальшому під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 висунув вимогу представнику ФГ «Ауріка-2011» ОСОБА_10 про передачу ОСОБА_7 першої частини неправомірної вигоди, від загальної суми неправомірної вигоди у розмірі 32900 доларів США, в сумі 1500 доларів США, для початку роботи по винесенню розпорядження на виготовлення технічної документації із землеустрою, на що ОСОБА_10 вимушений був погодитись та передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США.
		10.08.2018 (більш точний час під час досудового розслідування встановити не вдалось), перебуваючи в кафе, розташованому біля будівлі Полонської районної державної адміністрації за адресою: Хмельницька область, м. Полонне, вул. Лесі Українки, б. 114, ОСОБА_7 під час зустрічі висунув вимогу ОСОБА_10 про передачу після виготовлення технічної документації неправомірної вигоди за винесення розпорядження про затвердження технічної документації, в розмірі 50 відсотків від загальної суми неправомірної вигоди, що складає 15 700 доларів США, при цьому ОСОБА_7 уточнив, що частину неправомірної вигоди, яка лишається в сумі 15 700 доларів США, ОСОБА_10 повинен йому передати після укладення договору оренди земельних ділянок загальною площею 94 га для сільського господарства терміном на 10 років. 
		Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів ОСОБА_7 призначив зустріч ОСОБА_10 21.08.2018 в приміщенні свого робочого кабінету за адресою: АДРЕСА_2 , під час якої близько 16 год. 00 хв. одержав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у розмірі 15 700 доларів США, за винесення розпоряджень про затвердження технічної документації земельних ділянок та подальше надання їх в оренду. 
		В той же час, на підставі наданої ОСОБА_10 технічної документації на 17 земельних ділянок загальною площею 94,3299 га ОСОБА_7 видав розпорядження про затвердження технічної документації 16 земельних ділянок загальною площею 86,2364 га для ведення сільського господарства та надання їх в оренду ФГ «Ауріка-2011», у зв`язку з тим, що одна із земельних ділянок площею 8,0935 га була розташована за межами Полонського району Хмельницької області. 
		Таким чином, 02.08.2018 та 21.08.2018 ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди в загальній сумі 17 200 доларів США, що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України станом на 21.08.2018 складало 476 268 (чотириста сімдесят шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн., що в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.
		 
		Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та виправдати його (закрити кримінальне провадження) за недоведеністю вчинення інкримінованого злочину.
		Свої вимоги аргументує тим, що інкримінований йому злочин вчинений шляхом провокації з боку правоохоронних органів, а саме негласним агентом ОСОБА_10 , який у різних кримінальних провадженнях на території України виступає заявником (провокатором) корупційних дій державних службовців за аналогічних обставин, і по якому існують відповідні судові рішення та здійснюється досудове розслідування його протиправних дій. 
		Звертає увагу на постанову прокурора від 29.03.2018 року, яка передбачає залучення ОСОБА_10 до співробітництва з правоохоронними органами строком на 60 діб, тобто лише до 29.05.2018 року. 
		Наголошує, що проведення НСРД здійснювалось не уповноваженим на те органом, що свідчить про недопустимість результатів їх проведення.
		Зазначає, що відомості про злочин до ЄРДР внесені відносно осіб органів місцевого самоврядування, тоді як досудове розслідування проводилось щодо керівника виконавчої влади. 
		Акцентує увагу на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, в частині того, що він ( ОСОБА_7 ) телефонував ОСОБА_11 через мобільний додаток «WhatsApp» та висував вимоги щодо передачі неправомірної вигоди, а також наявність зустрічі з ОСОБА_12 16.03.2018 року.
		Вказує апелянт і на суперечливі показання ОСОБА_10 щодо обставин надання ним неправомірної вигоди та невмотивованість судового рішення в цілому. 
		 
		У доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 звертає увагу на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі за №640/5023/19, зазначаючи, що у даному кримінальному провадженні з огляду на позицію Верховного Суду, Генеральним прокурором України не дотримано правової процедури реалізації повноважень, передбачених ч.5 ст.36 КПК України. 
		Наголошує, що орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, всупереч п.4 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про державне бюро розслідувань», не передав матеріали провадження до ДБР, а продовжив досудове розслідування, що призвело до складання обвинувального акту не уповноваженим органом. 
		Зазначає апелянт і про відсутність у протоколах про результати проведення НСРД відомостей щодо технічних засобів, які використовувалися при проведенні вказаних слідчих дій. 
		 
		У поданому запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурор просить оскаржуваний вирок залишити без змін, як такий, який відповідає дослідженим та встановленим у ході судового розгляду фактичним обставинам справи.
		Наголошує, що результати негласних слідчих дій, які проводилися відповідними на те службовими особами, повністю спростовують доводи захисту про провокацію злочину.
		Зазначає про активність та добровільність дій обвинуваченого, спрямованих на отримання неправомірної вигоди. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідачапро змістоскаржуваного судовогорішення зкоротким викладомдоводів апеляційноїскарги сторонизахисту зпослідуючими доповненнями,пояснення обвинуваченогота йогозахисників напідтримку доводівнаведених уподаній апеляційнійскарзі змотивів наведениху ній,міркування прокурорапро законністьта обґрунтованістьсудового рішеннята безпідставністьдоводів процесуальнихопонентів,перевіривши матеріаликримінального провадженнята обговорившидоводи апеляційноїскарги, надавшиобвинуваченому останнєслово таправо виступув судовихдебатах, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		 
		Згідно ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94КПК України, в ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, щосудом по даній справі дотримано вище викладені вимоги кримінального процесуального законодавства, спрямовані на встановлення в справі об`єктивної істини, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та детально викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.
		 
		Як вбачається із змісту апеляційної скарги сторони захисту, ключовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення є провокація інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 злочину. 
		 
		Аналіз оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що предметом розгляду місцевого суду, при вирішенні даного питання, була оцінка обставин, які існували до початку досудового розслідування, а також обставин, які стали підставою для початку даного досудового розслідування.
		 
		Зокрема, відповідно до матеріалів провадження, початкове звернення ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_7 обумовлене існуванням об`єктивних обставин, а саме пошуком земельних ділянок в інтересах фермерського господарства «Ауріка-2011» для наповнення земельного банку.
		Даний пошук земельних ділянок не був особистою ініціативою ОСОБА_10 , а здійснювався останнім виключно за розпорядженням його безпосереднього керівника  директора ФГ «Ауріка-2011» ОСОБА_13 , який в судовому засіданні місцевого суду, підтвердив показання ОСОБА_10 щодо надання йому доручення на пошук земельних ділянок, необхідних для здійснення господарської діяльності. 
		Вирішення даного питання за зверненням ОСОБА_10 відносилося до компетенції обвинуваченого ОСОБА_7 , як голови Полонської районної державної адміністрації, уповноваженого на розгляд звернень громадян з приводу виділення земельних ділянок.
		Зміст зафіксованих у НС(Р)Д розмов доводить, що ОСОБА_10 відігравав на цій стадії суто пасивну роль, що зводилася до виконання вказівок ОСОБА_7 , зокрема, щодо збирання визначених останнім документів. Підготовкою ж проектів документів, їх подальшою видачею займався виключно обвинувачений. 
		Слідчі дії відносно ОСОБА_7 розпочаті 23 березня 2018 року, після подання ОСОБА_10 заяви про вчинення кримінального правопорушення та внесення відповідних відомостей до ЄРДР. 
		Негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки для їх проведення було отримано дозволи слідчих суддів.
		 
		Таким чином, правоохоронні органи у даному кримінальному провадженні не володіли будь-якою інформацією щодо можливої злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_7 та не здійснювали будь-яких процесуальних дій по відношенню до останнього до початку досудового розслідування, що виключає, на переконання колегії суддів, заздалегідь упереджене ставлення правоохоронних органів до обвинуваченого. 
		 
		Крім того, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого був саме ОСОБА_10 , який повідомив про це правоохоронні органи, подавши відповідну письмову заяву.
		Це повідомлення містило конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів (повідомлено конкретні обставини та особу, яка висловила вимогу надати неправомірну вигоду за вирішення питання щодо землі, а також механізм передачі такої вигоди). 
		Отже, колегія суддів констатує, що станом на 23.03.2018 року у правоохоронних органів були об`єктивні дані про ймовірно злочинні дії обвинуваченого, які підлягали негайному внесенню до ЄРДР та вимагали перевірки засобами кримінального процесу.
		 
		Сторона захисту у поданій апеляційній скарзі посилається на провокацію злочину агентом правоохоронних органів  ОСОБА_10 , який під прикриттям спонукав обвинуваченого до вчинення протиправних дій. 
		Позиція сторони захисту на підтвердження факту залежності ОСОБА_10 від правоохоронних органів, ґрунтується на відомостях про неодноразове його звернення до правоохоронних органів з іншими заявами про вчинення злочину в інших кримінальних провадженнях. 
		Однак, наявність таких звернень, які не заперечувалися ОСОБА_10 під час його допиту в місцевому суді, не вказує на те, що він із самого початку у цьому провадженні діяв під контролем правоохоронних органів. 
		У цьому відношенні, надані стороною захисту докази, що характеризують особу ОСОБА_10 , не спростовують доказів сторони обвинувачення щодо самостійного та незалежного виникнення у ОСОБА_7 умислу на вчинення злочину. 
		Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів, які б породжували об`єктивні побоювання з приводу того, що ОСОБА_10 міг мати які-небудь приховані мотиви щодо безпідставного повідомлення неправдивих даних відносно ОСОБА_7 . 
		З цього приводу він допитувався у суді першої інстанції і підтвердив це, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, та під присягою, як і те, що раніше ніколи не був знайомий із обвинуваченим. 
		 
		Доводи апеляційної скарги щодо «серійного» характеру співробітництва ОСОБА_10 з правоохоронними органами у інших кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень також були предметом аналізу і оцінки судом першої інстанції при винесенні вироку.
		Так, дослідивши два вироки районних судів від 06.08.2019 і 10.01.2019 року, ухвалу апеляційного суду від 15.01.2019 року, які винесені у тому числі з урахуванням показань ОСОБА_10 як свідка, та інформацію, отриману від сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_10 є заявником ще у інших кримінальних провадженнях, суд першої інстанції правильно зазначив, що ці докази підтверджують участь ОСОБА_10 в якості заявника в інших кримінальних провадженнях, пов`язаних із одержанням неправомірної вигоди.
		На думку колегії суддів, неодноразове співробітництво одного й того ж самого заявника з правоохоронними органами у кримінальних провадженнях щодо підкупів саме по собі не може свідчити про наявність провокації. 
		Разом із тим, зазначені обставини повинні оцінюватись судом у контексті інших критеріїв на провокацію, зокрема, таких як спонукання до вчинення злочину, ініціативності в поведінці (прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування), залежності від правоохоронних органів, прихованих мотивів.
		 
		На перевірку вказаних критеріїв щодо впливу на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, колегія суддів досліджує та аналізує порядок та зміст зустрічей між обвинуваченим та заявником, а також характер їх поведінки під час таких зустрічей. 
		Так, з матеріалів провадження вбачається, що між ОСОБА_7 та  ОСОБА_10 відбулось 9 зустрічей: в кінці лютого 2018 року (перша зустріч), 16 березня (перша пропозиція на отримання неправомірної вигоди), 05, 11, 20 квітня, 10 травня, 02, 10 та 21 серпня 2018 року.
		Останні сім зустрічей відбувались під контролем правоохоронних органів та зафіксовані за допомогою НСРД. Також зафіксовано понад сім телефонних розмов між ними. 
		Перші дві зустрічі не були зафіксовані за допомогою будь-яких технічних засобів та відбувались до початку досудового розслідування.
		 
		Версії сторони захисту та обвинувачення мають протиріччя щодо обставин цих зустрічей в частині як їх наявності, так і певних домовленостей. 
		Так, відповідно до показань ОСОБА_10 перша розмова між ним та ОСОБА_7 відбулася в кінці лютого 2018 року з приводу земельних ділянок, які можна взяти в оренду на тривалий термін для ведення господарської діяльності ФГ «Ауріка-2011», на що останній зазначив, що пошукає і йому повідомить. В подальшому, 16 березня 2018 року між ними відбулася друга зустріч, в ході якої ОСОБА_7 запропонував йому взяти в суборенду земельні ділянки, які знаходяться у нього в оренді, а також запропонував допомогти у вирішенні питання щодо виділення земельних ділянок, які розташовані на території Полонського району, за попередню оплату в розмірі 500 доларів США за 1 га. 
		 
		Відповідно ж до версії сторони захисту 16 березня 2018 року жодної зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_10 не відбувалось, а домовленість між ними існувала виключно з приводу надання в суборенду земельних ділянок, які знаходилися на праві оренди у ОСОБА_7 .
		 
		Достовірність вказаних версій колегія суддів не може встановити, проте може надати оцінку версіям сторін провадження, виходячи із подальших дій учасників зустрічі, які, в тому числі, зафіксовані за допомогою НСРД.
		 
		Так, із досліджених документів встановлено, що перша зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під контролем правоохоронних органів відбулась 05 квітня 2018 року в автомобілі, за кермом якого перебував обвинувачений. 
		Під час розмови ОСОБА_10 передавалися ОСОБА_7 певні документи щодо надання земель водного фонду для ФГ «Ауріка-2011» та обговорювалося сприяння останнього у передачі цих документів в обласну адміністрацію. 
		Вказане свідчить про наявність у них попередніх домовленостей щодо певного питання і зацікавленість у їхньому контакті самого ОСОБА_7 та спростовує показання обвинуваченого щодо відсутності будь-яких попередніх зустрічей між ним та ОСОБА_10 .
		 
		У подальшому, під час зустрічі між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 20.04.2018 року, останній повідомляє, що із видачею земель з водного фонду існують певні проблеми, та пропонує ОСОБА_10 не витребувані земельні ділянки у Полонському районі, зазначаючи про їх координати, приблизні розміри та суму коштів, яку необхідно заплатити. 
		Крім того, в ході даної зустрічі ОСОБА_7 акцентує увагу співрозмовника на конспірації їхніх дій, повідомляючи про певну тактику у разі можливого їх викриття, вказуючи, що вразі виникнення проблем, то він у даному випадку віддає свої земельні ділянки («Не дай Бог мене беруть. Понімаєш? То я перепрошую, я свою землю віддаю»). 
		Що спростовує версію сторони захисту про існування домовленості із ОСОБА_10 виключно з приводу надання в суборенду земельних ділянок, які знаходилися на праві оренди у ОСОБА_7 .
		 
		В ході наступної зустрічі, яка відбулась 10.05.2018 році у приміщенні біля магазину «Сьомий континент», обвинувачений інформує про можливість виділення у Полонському районі 96 гектарів землі, вказуючи що необхідно для цього зробити, які документи подати, а також пропонує 120 га своїх земельних ділянок для передачі їх у суборенду. 
		В ході розмови ОСОБА_7 неодноразово піднімає питання щодо отримання ним певної суми коштів, щоб у разі виникнення проблем він мав можливість їх оперативно вирішити, стимулюючи при цьому ОСОБА_10 до активних дій в цьому напрямку. 
		Тобто, саме обвинувачений проявляє ініціативу та активно діє у вирішенні питання, пов`язаного з виділенням землі з не витребуваних паїв. 
		 
		Під час зустрічі 02.08.2018 року відбулась передача ОСОБА_10 грошових коштів ОСОБА_7 за позитивне вирішення питання щодо виділення земельних ділянок з не витребуваних паїв. 
		Цього ж дня обвинуваченим, як головою Полонської РДА, зареєстровано заяву ОСОБА_10 заднім числом по виготовленню технічної документації на вказані земельні ділянки та погоджено оплату послуг, відповідно до яких ОСОБА_10 необхідно надати грошові кошти з розрахунку 350 доларів США за 1 га в розмірі п`ятдесяти відсотків від кількості земельних ділянок. 
		 
		Остання зафіксована зустріч між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відбулася 21.08.2018 року, в ході якої, на виконання попередніх домовленостей, ОСОБА_10 передає обвинуваченому грошові кошти у сумі 15700 доларів США, на що останній надає розпорядження з витягами на земельні ділянки. 
		 
		Отже, аналіз зафіксованих розмов під час зустрічей між обвинуваченим та заявником свідчить про те, що ОСОБА_7 добровільно неодноразово спілкувався з ОСОБА_10 з приводу оренди земель водного фонду, суборенди власних земельних ділянок та земельних ділянок з не витребуваних паїв. 
		Жодних заходів щодо припинення розмови з ОСОБА_10 обвинуваченийне вживав та будь-яких заперечень під час розмов не висловлював.
		Навпаки, приймав активні дії у спілкуванні, у наданні своїх послуг як з приводу пошуку вільних земельних ділянок, так із оформлення на них документів, визначав суму коштів за свої послуги, порядок її оплати, стимулював заявника до пришвидшення розрахунку із ним. 
		Крім того, обвинувачений вживав ряд заходів конспірації під час зустрічей із ОСОБА_10 .
		При цьому, із досліджених матеріалів вбачається і те, що ОСОБА_7 мав право вибору  відмовитись від отримання будь-яких матеріальних вигод чи прийняти їх. Тобто, до обвинуваченого не застосовувались будь-які засоби впливу, зокрема, шляхом використання прийомів шантажу чи погроз, наполегливого його схиляння до протиправних дій. 
		Колегія суддів враховує і те, що на обвинуваченого як на особу, уповноважену на виконання функцій держави, закон покладав обов`язок невідкладно вжити такі заходи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції (частина 1статті 24 Закону України «Про запобігання корупції»).
		Наведені положення встановлені, в тому числі, з метою захисту осіб, уповноважених на виконання функцій держави, до яких належав і обвинувачений як голова районної державної адміністрації на час вчинення злочину, від провокації підкупу та унеможливлення реалізації такого. 
		Натомість, обвинувачений ОСОБА_7 не скористався таким механізмом. Ні за результатами першої, ні за результатами наступних зустрічей та навіть після отримання неправомірної вигоди, обвинувачений не вжив жодних заходів щодо запобігання отриманню ним такої вигоди та повідомлення правоохоронних органів про пропозицію та надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_10 .
		Навпаки, обвинувачений активно добровільно вживав заходи, спрямовані саме на одержання неправомірної вигоди.
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на версії подій, які викладені стороною захисту у поданій апеляційній скарзі, а саме на їхню суперечність та взаємовиключність.
		Зокрема, перша версія полягає у наявності провокації з боку ОСОБА_10 , як агента правоохоронних органів, а друга стосується того, що отримані обвинуваченим ОСОБА_7 кошти від ОСОБА_10 не є неправомірною вигодою, а виключно оплатою за їхні домовленості з приводу суборенди земель, належних обвинуваченому на праві оренди.
		Однак, стверджуючи про провокацію, сторона захисту фактично визнає, що вчинення злочину обвинуваченими мало місце в результаті підбурювання з боку «агента» правоохоронного органу в особі ОСОБА_10 , тобто злочин був скоєний, а отримані ОСОБА_7 кошти є неправомірною вигодою, але докази цього є недопустимими. 
		Наведене виключає істинність версії про правомірний характер «правочину» з отримання ОСОБА_7 грошових коштів від ОСОБА_10 . 
		З іншої сторони, здійснення обвинуваченими правомірних дій щодо суборенди належних йому земель, виключає наявність провокації як такої. 
		 
		Висунення стороною захисту декількох взаємовиключних версій на противагу версії сторони обвинувачення тлумачиться колегією суддів як відсутність у сторони захисту розумного пояснення відповідних подій.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо умисних дій, спрямованих на безпідставну мінімізацію відомостей, зазначених у викладі обставин вчинення кримінального правопорушення, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, щодо невідповідності такої інформації даним, які викладені в заяві про злочин, а також даним про особу, яка його вчинила.
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу Українидо Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		При внесенні до Реєстру короткого викладу таких обставин в обов`язковому порядку відображаються дата, час, місце вчинення кримінального правопорушення та дані про осіб, які його вчинили (пункт 14 Розділу 2 Глави ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженогонаказом Генерального прокурора України № 139 від 06 квітня 2016 року).
		Облік осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються у їх вчиненні, здійснюється у випадках, визначених Розділом 5 Глави ІІ цього ж Положення, а саме після складання повідомлення про підозру; після вручення повідомлення про підозру; при зверненні до суду з обвинувальним актом, з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; при закритті кримінального провадження у разі смерті підозрюваного, при закритті кримінального провадження, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення; при закритті кримінального провадження стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбаченістаттею 212 Кримінального кодексу України, коли досягнуто податковий компроміс.
		Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлюють безумовного обов`язку слідчого або прокурора вносити до Реєстру відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, саме в день надходження заяви про вчинення такого правопорушення, а пов`язує такий обов`язок безпосередньо з моментом набуття особою статусу підозрюваного та обвинуваченого.
		 
		Щодо не зазначення у першому витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про дату та місце вчинення правопорушення, а також розміру неправомірної вимоги, то колегія суддів констатує неможливість визначити їх станом на 23.03.2018 року.
		У витязі із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42018000000000681 прокурором Генеральної прокуратури України зазначено фактичний виклад обставин та попередню правову кваліфікацію за ч.3 ст.368 КК України. 
		Той факт, що прокурором внесено до ЄРДР відомості про вимагання неправомірної вигоди службовими особами місцевого самоврядування, тоді як посада обвинуваченого відноситься до органів виконавчої влади, не є істотним і не свідчить про отримання доказів із порушенням вимог процесуального закону.
		У будь-якому разі неналежне ведення ЄРДР не визначає належність і допустимість доказів у провадженні, зібраних органом досудового розслідування, за наявності у провадженні процесуальних документів, які підтверджують законність вчинення процесуальних дій.
		Отже, колегія суддів на цій стадії досудового розслідування не виявила будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою недопустимість зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів.
		 
		Також, не впливає на допустимість доказів відсутність резолюцій, штампів реєстрації на заяві ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення (т.4 а.с.6-7), оскільки вказане за змістом ст.87КПК України істотно не порушує прав та свобод людини, в тому числі, права на захист відповідно до статей20,42 КПК України.
		Зазначені недоліки не можуть породжувати обґрунтованих сумнівів щодо самого факту надходження заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення до СБУ, на що покликається сторона захисту. Адже такий факт підтверджується іншими доказами у справі  показаннями самого ОСОБА_10 , повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрованим за №72/14/7611-920, супровідним листом заступника начальника ВБКОЗ ОСОБА_14 про направлення заяви ОСОБА_10 з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення до Генеральної прокуратури України (т.4 а.с.4-8). 
		При цьому, з приводу порушення порядку отримання доказів та оцінки таких порушень, колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним судом у постанові від 01 грудня 2020 року (справі № 318/292/18), відповідно до якої нормист.87 КПК Українине передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. 
		Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК України істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
		 
		На підставі дослідження всіх доказів, колегією суддів встановлено, що розслідування проводилось виключно стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 та в межах обставин, викладених у заяві ОСОБА_10 від 20 березня 2018 року. 
		Те, що підставою внесення відомостей про злочин до ЄРДР, відповідно до його змісту, стали матеріали правоохоронних органів, а не сама заява заявника, на що звертає увагу сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, не спростовує зазначеного.
		Зокрема, відповідно до матеріалів провадження, саме на підставі заяви ОСОБА_10 від 20 березня 2018 року про злочин, заступником начальника управління  ВБКОЗ ОСОБА_15 сформоване повідомлення про можливе вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке разом з заявою про злочин направлено до Генеральної прокуратури України для вирішення питання в порядку ст.214 КПК України. 
		В подальшому, на підставі наведених матеріалів Генеральною прокуратурою України були внесені відомості про злочин до ЄРДР та надано доручення на здійснення досудового розслідування Головним слідчим управлінням Національної поліції України. 
		 
		Безпідставним є і твердження захисту про порушення порядку залучення ОСОБА_10 до конфіденційного співробітництва.
		Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження постанови Генеральної прокуратури України від 29 березня 2018 року, ОСОБА_10 залучено до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій строком на 60 діб, тобто до 29 травня 2018 року (т.6 а.с.25-26).
		Сторона захисту вважає, що докази, отримані органом досудового розслідування внаслідок конфіденційного співробітництва із заявником після 29 травня 2018 року, є недопустимими, адже строк конфіденційного співробітництва не був продовжений. 
		Колегія суддів не може погодитись з таким обґрунтуванням в силу наступних причин.
		Під конфіденційним співробітництвом розуміється встановлення та підтримання негласних відносин між оперативним працівником та особою, яка залучається до виконання конкретних функцій із забезпечення виконання завдань правоохоронних органів держави. 
		Такі відносини починаються з моменту, коли особа свідомо та добровільно дає згоду сприяти у виконанні покладених на неї завдань, які можуть надаватися як в усній, так і в письмовій формі. 
		Кримінальний процесуальний закон не закріплює переліку осіб, конфіденційне співробітництво з якими може використовуватися під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як і форми згоди на таке співробітництво та строку його дії в межах кримінального провадження.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається те, що 28 березня 2018 року ОСОБА_10 добровільно надав письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва у межах даного кримінального провадження (т.6 а.с.27), що останнім було підтверджено в ході судового розгляду у місцевому суді. 
		Відповідно, з цього часу він розпочав співпрацювати зі слідчими органами до завершення досудового розслідування. 
		Постановою про контроль за вчиненням злочину від 29 березня 2019 року прокурор залучив до проведення НСРД ОСОБА_10 , оскільки саме йому ОСОБА_7 висловив вимогу надати неправомірну вимогу, у зв`язку з чим саме ОСОБА_10 міг на виконання відповідних домовленостей передавати неправомірну вигоду обвинуваченому. 
		Тобто, залучення прокурором ОСОБА_10 до участі при проведенні контролю за вчиненням злочину було зумовлено об`єктивними обставинами та відповідає положенням ч.6ст.246 КПК України.
		 
		Доводи сторони захисту про істотне порушення вимогКПКв зв`язку з розслідуванням справи не уповноваженим органом є необґрунтованими.
		Статті216та218 КПКвстановлюють сукупність ознак, відповідно до яких кримінальне провадження належить до відання певного органу досудового розслідування.
		Так, згідно ч.4 ст.216КПК України інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення підслідне Державному бюро розслідувань.
		Однак, на час визначення органу, якому підлягає розслідування, ч.4ст.216 КПКне була введена в дію.
		Згідно абз.1 п.1 роз.Х «Прикінцевихположень» КПК Українивизначено, що ч.4ст.216 КПКвводиться в дію з дня початку діяльності ДБР, але не пізніше 5 років з дня набрання чинностіКПК України, тобто 20 листопада 2017 року.
		Згіднорозділу XI«Перехіднихположень» КПК Українидо дня введення в дію положень ч.4 ст.216цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених ч.4ст.216 цього Кодексу.
		Після введення в дію положень ч.4ст.216 цього Кодексукримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів ДБР. 
		Таким чином, станом на час визначення 26 березня 2018 року підслідності даного кримінального провадження ч.4ст.216КПК України набрала чинності, однак ДБР не розпочало свою діяльність. Таку діяльність було розпочато 27 листопада 2018 року.
		Оскільки кримінальне провадження не було розпочате до введення в дію ч.4ст.216 КПКвідповідно до абз. 1-2 роз. ХІ «Перехідних положень» слідчі органів прокуратури були позбавлені права розслідувати дану категорію злочинів.
		Отже, на час внесення відомостей у ЄРДР та визначення органу досудового розслідування зазначеного кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , слідчі органи прокуратури вже не мали повноважень проводити досудове розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, а слідчі органи ДБР ще не розпочали свою діяльність та не могли ефективно здійснювати досудове розслідування.
		В зв`язку з цим, визначаючи підслідність (т.4 а.с.11) за Головним слідчим управлінням Національної поліції України, Генеральний прокурор України діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог кримінального процесуального закону. 
		Посилання сторони захисту у доповненнях до апеляційної скарги на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19, провадження № 51-2917 кмо 20) є не релевантним, оскільки йдеться про інші правовідносини в тому провадженні, де внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР і досудове розслідування здійснював всупереч приписам статей 214,216КПК України не уповноважений орган за відсутності передумов до реалізації прокурором, передбачених ч.6ст.36 цього Кодексу, повноважень, підставою реалізації яких є встановлення неефективності досудового розслідування відповідним органом, визначеним уст.216КПК України.
		 
		Той факт, що органом досудового розслідування не виконані імперативні вимогирозділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до яких матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні ДБР, у тримісячний строк після початку здійснення ДБР функції досудового розслідування передаються до відповідного підрозділу (органу) ДБР для продовження провадження, колегія суддів не вважає такими, що ставить під сумнів законність зібрання доказів, в силу наступного. 
		Фактично, датою початку діяльності Державного бюро розслідувань України є 27 листопада 2018 року, про що здійснено офіційне повідомлення в газетіУрядовий кур`єрвід 23 листопада 2018 року.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 був складений 08 лютого 2019 року та направлений до суду 19 лютого 2019 року, тобто в межах граничного тримісячного строку, визначеного розділом VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
		Отже, жодних процесуальних дій, у тому числі слідчих (розшукових), слідчими органами Національної поліції після закінчення тримісячного строку з початку діяльності ДБР не здійснювалось, а тому не було необхідності на завершальній стадії передавати дане кримінальне провадження до ДБР. 
		 
		Посилання сторони захисту на незаконність проведення негласних слідчих (розшукових) дій в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає необґрунтованими. 
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 12.04.2018, 15.05.2018, 02.08.2018, 16.08.2018 процесуальними прокурорами Генеральної прокуратури України доручено у порядку ст.36КПК України старшому оперуповноваженому 1 сектору ВБКОЗ СБ України у Хмельницькій області капітану ОСОБА_16 спільно із іншими співробітникам ВБКОЗ СБ України у Хмельницькій області проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 42018000000000681 від 23.03.2018 року за ч.3ст.368КК України (т.6 а.с.25-26, 28-30, 33-35, 41-43).
		Тобто, у даному провадженні, прокурор, як особа, яка організовує і забезпечує ефективність досудового розслідування, визначив коло осіб, які мають проводити негласні слідчі дії, зазначивши не лише конкретного працівника, але й відповідний оперативний підрозділ, що ґрунтується на його повноваженнях, передбачених ст.ст.36,41 КПК України.
		Та обставина, що проведення негласних слідчих дій доручалось ВБКОЗ СБ України у Хмельницькій області, а частина з них виконана співробітниками ОД УСБУ та ОТЗ УСБУ у Хмельницькій області, не свідчить про те, що такі негласні слідчі дії проведені не уповноваженими на те особами, на що посилається в апеляційній скарзі захисник, адже вказані відділи є підрозділами БКОЗ УСБУ в Хмельницькій області.
		 
		Посилання сторони захисту на те, що у протоколах про хід та результати проведення НСРД від 31.05.2018, 03.08.2018, 13.02.2018 та 22.08.2018 не зазначено технічні засоби, які використовувались при проведенні НС(Р)Д, не ґрунтуються на вимогахКПК України.
		Так, вимоги щодо фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій встановлені у ст.252 КПК України, якими передбачено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, визначеним цим Кодексом. 
		Зокрема, у протоколі мають відображатись характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		Водночас, відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею та не підлягають розголошенню в силу положень ч.1 ст.246 КПК України. 
		Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17.
		 
		Отже, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що засудження ОСОБА_7 є правильним.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила матеріальних чи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій. Відповідно і підстав для зміни чи скасування вироку суду щодо останнього не вбачається.
		 
		Колегія суддів враховує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.
		Судом першої інстанції в ході кримінального провадження дотримано вимоги ст.ст. 22, 92, 93, 349, 350 КПК України, що є гарантією забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд.
		Під час судового провадження в місцевому суді, в тому числі, були безпосередньо допитані свідки, оглянуті та досліджені з участю сторони захисту письмові докази, відеоматеріали, наявні у кримінальному провадженні. 
		Апеляційним судом не встановлено, і стороною захисту не доведено, що ці докази неповно чи з порушенням були досліджені. 
		Фактично мотивація сторони захисту зводиться до переоцінки цих доказів, що само по собі не є умовою і підставою для повторного дослідження доказів.
		Судова колегія керується усталеною судовою практикою, визнаною правильною судом касаційної інстанції, про що, зокрема, йдеться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року за № 13-32кс18 (справа № 523/6472/14-к), відповідно до якої повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена лише у тих випадках, коли під час апеляційного розгляду такий факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції.
		 
		У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, 
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 02 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...