Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/692/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2022. Зареєстровано: 28.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2022.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Номер судового провадження: 22-ц/807/467/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 27.01.2022 Справа № 332/692/21
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		27 січня 2022 року
		м. Запоріжжя
		 
		Єдиний унікальний № 332/692/21
		Провадження №22-ц/807/467/22
		 
		Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
		суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
		 
		розглянувши впорядку письмовогопровадження цивільнусправу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2021 року, в складі судді Марченко Н.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 08.01.2014, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість.
		15 березня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана Додаткова угода, відповідно до якої банк здійснив анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж в розмірі та строки, вказані в п. 1.5.1 Додаткової угоди. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 Додаткової угоди.
		Відповідно до п. 1.7 Додаткової угоди в разі порушення Клієнтом термінів погашення кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 день безперервно, терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3 Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту, є простроченою.
		При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України.
		АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
		Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 16.12.2020 становить 133943, 29 грн. та складається з: 30471, 70 грн.  заборгованість за кредитом; 5, 44 грн.  заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0, 00 грн.  заборгованість за комісією; 103466, 15 грн.  заборгованість за пенею.
		Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMDN52000132519161 від 15.03.2019 у розмірі 133943, 29 грн., яка складається з: 30471, 70 грн.  заборгованість за кредитом; 5, 44 грн.  заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0, 00 грн.  заборгованість за комісією; 103466, 15 грн.  заборгованість за пенею; а також сягнути судові витрати у розмірі 2270, 00 грн.
		 
		Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року позов задоволено.
		 
		Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року  задоволено.
		Заочне рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року скасовано, справу призначено до розгляду.
		 
		Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» не погоджуючись із вказаним рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив Додаткову угоду від 15 березня 2019 року, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості. Зазначає, що зважаючи на відсутність здійсненого відповідачем платежу в квітні, умови щодо прощення частини заборгованості перестали застосовуватись, та відповідно до п.п. 1.7.1, 1.7.2 вся заборгованість за кредитом стала простроченою та підлягала поверненню на 31-й день такого порушення, а саме 26 травня 2019 року. Посилання суду першої інстанції на те, що наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30471, 70 грн. свідчить про порушення банком умов п. 1.7.3 Додаткової угоди є помилковим, не відповідає обставинам справи та вимогам ст.. 534 ЦК України. Пунктом 1.7.3 Додаткової угоди визначено порядок спрямування коштів, отриманих на погашення боргу згідно Графіку погашення, однак який було порушено відповідачем. Внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості розподілялись відповідно до умов ст. 534 ЦК України. 
		Звертає увагу, що банком не пропущено загальний строк позовної давності, а щодо спеціальної позовної давності, тому суд повинен був стягнути заборгованість за пенею в межах строку позовної давності за 1 рік до звернення до суду.
		 
		Від представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Штабовенко Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		 
		У відзиві зазначає, що відповідно до умов договору відповідач повинен був сплатити за весь період 105360, 16 грн. Згідно з п. 1.7.3 Додаткової угоди кошти, отримані від клієнта для погашення за цим договором, перш за все, спрямовуються на відшкодування простроченого тіла кредиту. Відповідно до платіжних доручень відповідачем за період з 15.03.2019 до 04.10.2019 було сплачено 105403, 80 грн., тому посилання банку на наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30471, 70 грн. свідчить про порушення ним п. 1.7.3 Додаткової угоди.
		Звертає увагу, що копія анкети-заяви, надана позивачем, не може слугувати доказом отримання кредитних коштів. Крім того, в ній не погоджені сторонами умови щодо сплати неустойки.
		Також зазначає, що банком пропущено строк позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки пеня за кредитним договором сформувалась вже на момент укладання Додаткової угоди від 15 березня 2019 року, а до суду банк звернувся лише у березні 2021 року.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Відповідно доч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин. 
		Згідно із ч.13ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно доп.1ч.1ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30471, 70 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5,44 грн. є необґрунтованими, оскільки наявність такої заборгованості свідчить про порушення банком п. 1.7.3 Додаткової угоди, зважаючи на те, що відповідачем за кредитом було сплачено 105403, 80 грн. Вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій заявлені поза межами строку спеціальної позовної давності.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1054ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Виходячи з положень ст.ст. 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, зобов`язання за договором, в тому числі за договором кредиту, за яким кредитор надає кошти, а позичальник зобов`язується їх повернути зі сплатою процентів, є обов`язковими для виконання сторонами, мають виконуватися належним чином.
		 
		Судом встановлено,що 08січня 2014року ОСОБА_1 підписала анкету-заявупро приєднаннядо Умовта Правилнадання банківськихпослуг уПриватБанку,за змістомякої вонапогодилася,що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 6).
		 
		15 березня 2019 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписали Додаткову угоду № SAMDN52000132519161 (а.с.7).
		 
		Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди сума заборгованості, що виникла в період з дати укладання Договору до дати підписання цієї Угоди складає 246862, 86 грн.
		Банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання Клієнтові кредиту, а саме здійснює погашення: відсотків на 0 грн., комісії на 0 грн., пені на 138872, 61 грн., штрафу на 2631, 60 грн. (п. 1.2).
		Строк повернення кредиту до 25.09.2019 (п. 1.3).
		Відсоткова ставка за кредитом становить 0,01% (п.1.4).
		Згідно з п. 1.5.1 Клієнт зобов`язується здійснити платіж на погашення заборгованості по Договору у розмірі не менше 15 803, 80 грн., у строк не пізніше 15.03.2019.
		Подальше погашення заборгованості здійснюється Клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 14 926, 06 грн. до 25 числа місяця протягом 6 місяців (п. 1.5.2).
		 
		Відповідно до наданого банком розрахунку, розмір заборгованості за Договором SAMDN52000132519161 від 15.03.2019 становить 133943, 29 грн., яка складається з: 30471, 70 грн.  заборгованість за кредитом; 5, 44 грн.  заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0, 00 грн.  заборгованість за комісією; 103466, 15 грн.  заборгованість за пенею.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що Додаткова угода № SAMDN52000132519161 від 15 березня 2019 року була підписана сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а також досягли згоди з усіх істотних умов договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.
		 
		Так, згідно умов п. 1.5.1, 1.5.2 Додаткової угоди, а також Графіку погашення, ОСОБА_1 повинна була здійснити наступні платежі: 15.03.2019 - 15803, 80 грн., 25.04.2019  14926, 06 грн., 25.05.2019 - 14926, 06 грн., 25.06.2019 - 14926, 06 грн., 25.07.2019 - 14926, 06 грн., 25.08.2019 - 14926, 06 грн., 25.09.2019 - 14926, 07 грн., а загалом  105 360, 17 грн.
		 
		Відповідно до п. 1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно дост. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов`язань, які передбачені договором та п 1.5 Угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 Угоди.
		 
		Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених п. 1.5.2. Угоди та/чи будь-якого із зобов`язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди не застосовується.
		 
		Згідно з п. 1.7 Додаткової угоди в разі порушення Клієнтом термінів погашення кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 день безперервно, терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3 Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту, є простроченою.
		 
		Так, згідно платіжних доручень (а.с. 60-62) відповідачем було сплачено: 15.03.2019 - 15803,8 грн.; 09.08.2019 - 15000 грн.; 23.08.2019 -15000 грн., 27.09.2019 -20000 грн., 04.10.2019 -39600 грн. ,загальна сума 105403,8 грн.
		 
		Отже, ОСОБА_1 не здійснила вчасно платіж 25.04.2019 у розмірі 14926, 06 грн.
		 
		Оскільки відповідачем, було допущено прострочення виконання зобов`язання, то відповідно до п. 1.6.1 Додаткової угоди, умова про анулювання частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 Угоди, перестали застосовуватись, а вся заборгованість відповідно до п. 1.7 Додаткової угоди стала простроченою і підлягала поверненню на 31-й день такого порушення, а саме 26.05.2019.
		 
		Зважаючи на умови Додаткової угоди, ОСОБА_1 , порушивши виконання зобов`язання, 26.05.2019 повинна була сплатити заборгованість у розмірі 231060, 57 грн., з яких: 89556, 37 грн.  заборгованість за кредитом, 138872, 62 грн.  пеня, 2631, 60 грн.  штраф., але не пізніше 25.09.2019.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 09.08.2019 по 04.10.2019 сплатила 89600, 00 грн.
		 
		Відповідно до п. 1.7.3 Додаткової угоди кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються на відшкодування простроченого тіла кредиту, далі - прострочених процентів, далі - кредиту, даліпроцентів, даліпростроченої комісії, далі - пені, далісудових витрат, далі - штрафів.
		 
		Отже, враховуючи умови п. 1.7.3 Додаткової угоди, платежі, які ОСОБА_1 здійснила з 09.08.2019 по 04.10.2019 у загальному розмірі 89600, 00 грн., повинні були спрямовуватись на погашення простроченого тіла, що свідчить про погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі.
		 
		Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 30 471,70 грн., яку просить стягнути банк, та яка залишилась незмінною з моменту укладання Додаткової угоди від 15.03.2019, свідчить про порушення Банком умов п. 1.7.3 Додаткової угоди.
		 
		Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за кредитом в сумі 30 471,70 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 5,44 грн. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що внесені відповідачем грошові кошти на погашення заборгованості повинні розподілятись відповідно до умов ст.. 534 ЦК України, виходячи з наступного.
		 
		Так, відповідно до ст..534ЦК Україниу разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
		 
		Виходячи з положень ст.. 534 ЦК України, зазначена в ній черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням застосовується у випадку, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Проте, в цій справі сторони в Додатковій угоди погоди черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, відмінну від зазначеної у ст.. 534 ЦК України.
		 
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті3 ЦК України.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття627 ЦК України).
		 
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що п. 1.7.3 Додаткової угоди визначено порядок спрямування коштів, отриманих на погашення боргу згідно Графіку погашення, який відповідачем було порушено, є безпідставним, оскільки не відповідає умовам Додаткової угоди. 
		Пункт 1.7.3 Додаткової угоди не містить застереження про те, що вказаний пункт застосовується до графіку погашення заборгованості. 
		Крім того, графіком погашення заборгованості взагалі не було передбачено сплати процентів, пені, штрафів.
		 
		Отже, ОСОБА_1 , здійснивши платежі з 09.08.2019 по 04.10.2019 у розмірі 89600, 00 грн., у повному обсязі погасила заборгованість за тілом кредиту.
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 103466, 15 грн. слід зазначити наступне. 
		 
		За змістом статті549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Так, згідно з п. 1.2 Додаткової угоди банком було анулювано частину заборгованості під відкладальну обставину, до якої входила в т.ч. пеня у розмірі 138872, 61 грн.
		 
		ОСОБА_1 ,підписуючи Додатковуугоду,погодила наявністьзаборгованості запенею у розмірі 138872, 61 грн., яка повинна бути сплачена в разі прострочення нею виконання зобов`язання, передбаченого п. 1.5.2 Додаткової угоди.
		 
		Як зазначалось, оскільки відповідачем, було допущено прострочення виконання зобов`язання, то умова про анулювання частини заборгованості, передбачена п. 1.2 Додаткової угоди, перестала застосовуватись, та з 26.05.2019 вона повинна була сплатити пеню у розмірі 138872, 62 грн.
		 
		В суді першої інстанції представником відповідача було заявлено про застосування строків позовної давності.
		 
		Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Статтею 257ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. 
		Зокрема, ч. 2 ст. 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до ст. 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Ураховуючи, що строк виконання зобов`язання відповідачем у повному обсязі настав 26.05.2019, то у позивача право на стягнення пені з відповідача також виникло 26.05.2019.
		 
		Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 11.02.2021, то враховуючи положення п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, має місце пропуск річного строку позовної давності в частині стягнення пені.
		 
		Отже, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у зв`язку з пропуском банком строку позовної давності є правильним.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був стягнути заборгованість за пенею в межах строку позовної давності за 1 рік до звернення до суду, не спростовують правильного висновку суду першої інстанції, оскільки строк погашення заборгованості за пенею настав 26.05.2019, та після зазначеної дати пеня не нараховувалась, крім того строк виконання договору визначений до 25.09.2019.
		 
		Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
		 
		Інших належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. 
		 
		Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Заводського районногосуду м.Запоріжжя від01листопада 2021рокув цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Повний текст постанови складено 27 січня 2022 року.
		 
		 
		 
		Головуючий О.М. Кримська
		 
		Судді: А.В. Дашковська
		 
		І.В. Кочеткова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...