Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/2413/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2022. Зареєстровано: 28.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 26.01.2022
Номер судового провадження: 1-кс/761/1818/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020110350000019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/2413/22
		Провадження № 1-кс/761/1818/2022
		У Х В А Л А 
		Іменем України
		26 січня 2022 року                                 м. Київ
		Слідчий суддяШевченківського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника  адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «БУДІНПРОЕКТ», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року по справі № 761/39628/21, в межах кримінального провадження № 42020110350000019 від 18.02.2020,-
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
		В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.11.2021 року по справі № 761/39628/21, в межах кримінального провадження № 42020110350000019 від 18.02.2020, накладено арешт на нерухоме майно, а саме:земельну ділянку в Шевченківському районі м. Києва по вул. Січових Стрільців, 59, (колишня вул. Артема, 59), кадастровий номер 8000000000:91:165:0018, площею 0,9645 га, та
		-установлено заборону ТОВ «Будінпроект» (код ЄДРПОУ - 40026438), Центральному територіальному управлінню капітального будівництва (код ЄДРПОУ  34578571), Київській міській раді (код ЄДРПОУ  22883141), Київській міській державній адміністрації (код ЄДРПОУ  00022527) та будь-яким іншим особам вчиняти дії для укладення будь-яких правочинів щодо вказаної земельної ділянки,окрім дій, пов`язаних із оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за державою в особі Міністерства оборони України, а також вчиняти будь-які дії щодо її забудови;
		-установлено заборону будь-якого відчуження, вчинення будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, окрім дій, пов`язаних із оформлення права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Міністерства оборони України;
		-установлено заборону державним та приватним виконавцям проводити будь-які виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на примусову реалізацію нерухомого майна, у тому числі, але не обмежуючись, опис майна, арешт, залучення суб`єкта оціночної діяльності, оцінку майна, тощо щодо вказаної земельної ділянки;
		-установлено заборону організаторам (операторам, електронним майданчикам), відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам будь-яких електронних торгових систем, державним та приватним виконавцям, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки, а також оформлення їх результатів, щодо продажу об`єкта нерухомого майна.
		На думку заявника арешт на майно накладено необґрунтовано, а відтак просить слідчого суддю його скасувати.
		Заявник, в судовому засіданні клопотання підтримав, просив слідчого суддю його задовольнити.
		Прокурор, в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, та подав свої заперечення у письмовому вигляді, для долучення до матеріалів клопотання.
		Заслухавши пояснення заявника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
		Як встановленов судовомузасіданні,ухвалою слідчогосудді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року по справі № 761/39628/21, в межах кримінального провадження № 42020110350000019 від 18.02.2020, накладено арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку в Шевченківському районі м. Києва по вул. Січових Стрільців, 59, (колишня вул. Артема, 59), кадастровий номер 8000000000:91:165:0018, площею 0,9645 га.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		З матеріалів клопотання вбачається, що 15.07.2004 на 7-й сесії 24-го скликання Київською міською радою прийнято рішення № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким було вирішено, в тому числі: передати Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 загальною площею 0,96 га, в тому числі:
		-площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.48 № 37 "О возобновлении отвода и установлений границ земельньїх участков Гарнизонной Квартирно-Эксплуатационной Части Киевского Воєнного Округа в Молотовском районе г. Києва";
		-площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.77 N 1011/34 «Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території";
		-площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.
		Вищим господарським судом України, при розгляді справи № 910/4268/16, було встановлено, що об`єднання кількох земельних ділянок, які було відведено для потреб оборони та фактичної зміни цільового призначення новоутвореної земельної ділянки свідчать про прийняття Київською міською радою рішення "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 №419-24/1829, окрім частини щодо втрати чинності рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 № 37 "Про відновлення відводу і встановлення меж земельних ділянок Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Молотовському районі м. Києва"
		В постанові суду касаційної інстанції у справі № 910/4268/16 також зазначено, що надання Центральному територіальному управлінню капітального будівництва в користування на правах оренди земельної ділянки площею 0,01 га за спірним рішенням відповідача відповідає повноваженням та компетенції Київської міської ради, адже така частина землі була відведена за рахунок міської забудови. 
		Разом з тим, судами відмовлено першому заступнику військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829, яким припинено право користування Київського квартирно-експлуатаційного управління земельною ділянкою площею 0,96 га з підстав пропуску строку позовної давності.
		За таких обставин, рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 № 419-24/1829 залишилось чинним.
		06.09.2005 Київська міська рада, як орендодавець, та Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (пізніше перейменоване у Центральне територіальне управління капітального будівництва), як орендар, уклали нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , розміром 9 645 кв.м., визначивши її цільове призначення: для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення строком на 5 (п`ять) років.
		Так, відповідно до п. 1.2 названого договору оренди від 06.09.2005 орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-24/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) об`єкт оренди.
		Водночас, пунктом 11.7 договору оренди було передбачено можливість поновлення його дії після закінчення строку, на який його було укладено за умови належного виконання орендарем обов`язку зі збереження цільового призначення земельної ділянки та інших, встановлених договором обов`язків.
		Отже, договір оренди від 06.09.2005 земельної ділянки, що розташована у м. Києві по вул. Артема, 59 в Шевченківському районі м. Києва, розміром 9 645 кв.м. припинив свою дію 07.09.2010.
		Разом з тим, угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 06.09.2005, за реєстровим № 637, укладено лише 12.04.2016, тобто більше ніж через 5 (п`ять) років після припинення його дії.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки.
		Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 07.09.2010) встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
		У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
		У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
		Як зазначив суд першої інстанції, прокурору та позивачу було відомо про укладання спірної угоди про поновлення договору оренди з моменту набрання чинності рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4268/16 за позовом першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, оскільки у вищевказаній справі судами встановлено, що між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва укладено договір оренди земельної ділянки 06.09.2005, строком на 5 років, проте в подальшому пролонгація такого договору мала місце 12.04.2016, а тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим початком перебіг строку позовної давності за вимогами у справі №910/248/20 саме з 04.10.2016 (дата набрання чинності рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4268/16), відповідно перебіг строку позовної давності закінчився 04.10.2019.
		При цьому, колегією суддів встановлено, що військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом у справі №910/248/20 лише 03.01.2020, тобто поза межами строку позовної давності.
		Крім того, договір про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_2 ) укладений 01.10.2015, проте військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з цим позовом лише 03.01.2020, тобто також з пропуском строку позовної давності, при цьому прокурором суду не надано жодних пояснень на заяву Київської міської ради про застосування строку позовної давності.
		З огляду на викладене, з урахуванням предмету позову, колегія суддів прийняла рішення, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект" та Центрального територіального управління капітального будівництва про визнання недійсними угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та визнання недійсним з моменту укладання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінпроект", з підстав пропуску строку позовної давності.
		Колегія суддів не вбачає процесуальних порушень при відмові судом першої інстанції у прийнятті заяви про доповнення позовних вимог та не залученні до участі у справі Кабінету Міністрів України.
		Твкож, 31.08.2021 відбулось пленарне засідання II сесії Ради. На вказаному пленарному засіданні розглянуто, питання поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва.
		Рішенням Київської міської ради № 2246/2287 від 31.08.2021, було поновлено на 5 років державній організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва договір оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року № 91-6-00484 ( зі змінами, внесеними договором від 26 грудня 2008 року № 91-6-00829, у редакції угоди про поновлення від 12 квітня 2016 року № 95) для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018) справа № 320560858.
		Відповідно до пояснювальної записки № ПЗН-21326 від 23.06.2021 року до проекту рішення Київської міської ради: Про поновлення державній організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року № 91-6-00484 (зі змінами) встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018) розташований незавершений будівництвом об`єкт. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майна на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю (інформаційна довідка від 23.06.2021 №26272887)
		Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
		Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на засіданні 02.02.2016 (протоколом № 2) вирішено поновити договором на 5 років (угода про поновлення від 12.04.2016 № 95). Термін оренди за договором до 12.04.2021.
		Згідно з листом від 17.06.2021 № 1/257 дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.04.2016 №ІУ 115161100202 скасовано у 2020 році. Орендарем розпочато процедуру отримання нового дозволу. Спірні питаний з мешканцями прилеглої до забудови території врегульовано меморандумом від 22.02.2021.
		Інформація про початок оформлення орендарем дозволу на будівництво орендарем дозволу на будівництво об`єкта підтверджується відомостями Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до яких орендарем замовлено розробку проектної документації на завершення будівництва житлового комплексу для військово службовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обгрунтування населення на вул. Січових Стрільців, 59 у Шевченківському районі.
		Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва від 25.02.2019 року № 207 видано Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Згідно з довідкою ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2021 № 36968/6/26-15-13-03-10 станом на 05.04.2021 податковий борг зі сплати орендної плати юридичними особами у Шевченківському районі за орендарем не обліковується.
		Відповідно до Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради від 24.12.2020 року № 24/24 «Про бюджет м. Києва на 2021 рік» орієнтовний розмір річної орендної плати складатиме: 4 417 814, 56 (3%).
		Підтвердженням того що, Київської міської рада при прийнятті рішення від 15.07.2004 року №419-24/1829 діяла в межах своїх повноважень підчас укладання договорів стосовно вказаної земельної ділянки, регламентується рішеннями судів у справах № 5011-51,5456-2012, №910/4268/16, №910/248/20.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.09.2012 у справі №5011-51,5456-2012 було визнано недійсним лише п. 1 рішення Київської міської ради 15.07.2004 року № 419-24/1829 в частині визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 р. № 37 Про поновлення відведення та встановлення меж земельних ділянок призначення Гарнізонної квартирно-експлуатаційної частини Київського воєнного округу в Молотовському районі міста Києва».
		Тобто, не було оскаржено рішення в частині підтвердження проекту відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_3 , та в частині передачі земельної ділянки площею 0,96 га в оренду.
		Рішенням Вищого Господарського суду України від 20.12.2016 у справі 910/4268/16 касаційну скаргу Київського КЕУ залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4268/16 залишено без змін. Вказаним рішенням відмовлено у визнанні рішення 15.07.2004 року №419-24/1829 недійсним.
		Аналогічна ситуація вбачається і в справі №910/248/20, де рішенням першої інстанції, залишеним в силі рішенням Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Військового прокурора Київського гарнізону та третьої особи на стороні позивача ОСОБА_6 про:
		-визнання недійсною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2016, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців, 59 ( АДРЕСА_3 ), загальною площею 0,9645 га (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018), укладеної між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва;
		-визнання недійсним з моменту укладання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців, 59 (колишня Артема, 59) та укладених до нього додаткових договорів між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінпроект".
		Також вказаними рішеннями у вищезазначених справах підтверджено, що одночасно з відмовою у задоволенні позовних вимог, рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права крристування землею" від 15.07.2004 № 419-24/1829 залишилось чинним.
		Заявник зазначає, щодо тези зазначеної в клопотанні про порушення виду цільового використання земельної ділянки, заявник зазначає, що згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Поняггя «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.
		Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно- господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
		Зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій саме під будівництво, в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку відбувається лише зміна порядку використання земельної ділянки. У разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки, а тому зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки.
		Також слідчий суддя не вбачає зв`язку у виявлених Держархбудінспекцією та Міністерством культури України порушень законодавства забудовником, до укладання (поновлення) договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , адже стороною вказаних правовідносин Забудовник, на якого йдеться посилання не являється.
		Стосовно тверджень про ігнорування вимог Генерального плану м. Києва, то за умовами чинного законодавства гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах на окремій земельній ділянці визначається саме у містобудівних умовах і обмеженнях з урахуванням відповідних показників такої земельної ділянки, зокрема щодо Ліісця розташування, рельєфу, тощо, що визначається органом, який наділений повноваженнями видавати містобудівні умови та обмеження. І лише після видачі містобудівних умов та обмежень, які належать до основних складових вихідних даних, замовник розпочинає проектування об`єкта забудови з урахуванням вимог містобудівних умовах та обмежень.
		Так на замовлення ЦТУКБ Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища були видані ОСОБА_7 умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктурання будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11.
		Водночас як вбачається з листа Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 січня 2018 року №11-79, отримані у 2001 році Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проектування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 відповідають вимогам чинного Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та проекту планування його приміської зони до 2020 року, де за умовами проектної документації на спірний об`єкт будівництва, останній є 15, 16 та 26 поверховим житловим будинком, класу А, умовною висотою 72,6 метрів.
		При цьому, у розділі 3.3 текстової частини Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, міститься детальний опис структури житлового будівництва за поверховістю, до яких належать наступні види забудов: садибна та котеджна (1-3 пов.); малоповерхова та блокована (1-3 пов.); середньоповерхова (4-8 пов.); багатоповерхова (9 пов. та вище).
		Згідно Положення «Інституту Генерального плану м. Києва (Організація)», затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.11.2002р. №2078 «Про затвердження Положення комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» є профільною організацією з розробки Генерального плану розвитку міста Києва та проєїсгу планування приміської зони, а також його моніторингу та аналізу виконання.
		Отже вказане,спростовує доводипро порушеннявимог пункту8Порядку визначеннямеж тарежимів використанняісторичних ареалівнаселених місць,обмеження господарськоїдіяльності натериторії історичнихареалів населенихмісць,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від13березня 2002року №318 (в редакції чинній на момент затвердження стадії «П» проекту будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 - 25.03.2016) та пункту 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених Наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122.
		Щодо невідповідності історико-мїстобудівного, то за змістом ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на дату видачу оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень) основними складовими вихідних даних є:
		1) містобудівні умови та обмеження;
		2)технічні умови;
		3)завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
		1)копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
		2)копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3)викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
		4)витяг із Державного земельного кадастру.
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництв. 
		Цей перелік документів для надання містобудівних удоов та обмежень є вичерпним.
		Отже, Історико-містобудівне обґрунтування не входить до переліку обов`язкових документів, які повинні подаватись для видачі містобудівних умов та обмежень.
		Відповідно доПостанови ЄвропейськогоСуду зправ людинивід 09червня 2005року посправі «Баклановпроти РосійськоїФедерації»,Постанови ЄвропейськогоСуду від24березня 2005року посправі «Фрізенпроти РосійськоїФедерації»,Європейським Судомнаголошується натому,що першата найбільшважлива вимогастатті 1Протоколу №1до Конвенціїпро захистправ людиниі основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
		Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Крім того,згідно вимогст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
		Положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.
		Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
		Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).
		Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
		Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Роси», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.
		Отже, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт майна не є необхідним, оскільки жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні.
		Також, слідчий суддя вважає що подальше накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.
		Пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено:
		«Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб.
		Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».
		Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (підстави застосування спеціальної конфіскації майна).
		Таким чином, орган досудового розслідування повинен бути довести факт належності майна до предмету злочину, використання його як засобу чи знаряддя вчинення злочину.
		Натомість, належних відомостей щодо дослідження цих фактів та доказів, які підтверджують наявності у арештованого майна таких ознак, не встановлено.
		Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 ,який дієв інтересахТОВ «БУДІНПРОЕКТ»,про скасуванняарешту майна,накладеного ухвалоюслідчого суддіШевченківського районногосуду м.Києва від05.11.2021року посправі №761/39628/21,в межахкримінального провадження№ 42020110350000019від 18.02.2020 є обґрунтованим, а отже таким, що підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя -
		У Х В А Л И В :
		Клопотання адвоката ОСОБА_3 ,який дієв інтересахТОВ «БУДІНПРОЕКТ»,про скасуванняарешту майна,накладеного ухвалоюслідчого суддіШевченківського районногосуду м.Києва від05.11.2021року посправі №761/39628/21,в межахкримінального провадження№ 42020110350000019від 18.02.2020  задовольнити.
		Скасувати арешт накладений ухвалої слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.11.2021 року у справі № 761/39628/21, у рамках кримінального провадження № 42020110350000019 від 18.02.2020, на земельну ділянку в Шевченківському районі м. Києва по вул. Січових Стрільців, 59, (колишня вул. Артема, 59), кадастровий номер 8000000000:91:165:0018, площею 0,9645 га, та
		-скасувати заборону ТОВ «Будінпроект» (код ЄДРПОУ - 40026438), Центральному територіальному управлінню капітального будівництва (код ЄДРПОУ  34578571), Київській міській раді (код ЄДРПОУ  22883141), Київській міській державній адміністрації (код ЄДРПОУ  00022527) та будь-яким іншим особам вчиняти дії для укладення будь-яких правочинів щодо вказаної земельної ділянки,окрім дій, пов`язаних із оформлення права власності на зазначену земельну ділянку за державою в особі Міністерства оборони України, а також вчиняти будь-які дії щодо її забудови;
		-скасувати заборону будь-якого відчуження, вчинення будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, окрім дій, пов`язаних із оформлення права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Міністерства оборони України;
		-скасувати заборону державним та приватним виконавцям проводити будь-які виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на примусову реалізацію нерухомого майна, у тому числі, але не обмежуючись, опис майна, арешт, залучення суб`єкта оціночної діяльності, оцінку майна, тощо щодо вказаної земельної ділянки;
		-скасувати заборону організаторам (операторам, електронним майданчикам), відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам будь-яких електронних торгових систем, державним та приватним виконавцям, а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону) щодо вказаної земельної ділянки, а також оформлення їх результатів, щодо продажу об`єкта нерухомого майна.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...