Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/8020/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2022. Зареєстровано: 18.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2022.
Дата набрання законної сили: 17.02.2022
Номер судового провадження: 22-ц/811/1403/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/8020/20                                        Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. 
		Провадження № 22-ц/811/1403/21                                Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. 
		Категорія:46
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		17 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		судді-доповідача: Левика Я.А.,
		суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Акціонерної страхової компанії «СКАРБНИЦЯ»  на рішення Галицького районного суду м.Львова в складі судді Мисько Х.М. від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «СКАРБНИЦЯ»  про відшкодування шкоди, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		рішенням Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «Скарбниця»  на користь ОСОБА_1   28 338,00 грн. страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «СКАРБНИЦЯ»  на користь ДСА України судовий збір у сумі 840,80 грн.  В задоволенні решти вимог - відмовлено.
		Вказане рішення оскаржило ПрАТ АСК «Скарбниця».
		В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Не погоджуючись з оскаржуваним рішення, зазначають, що 24.12.2020р. ПрАТ АСК «Скарбниця» було укладено Договір/Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/2144124, згідно якого застраховано «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказують, що ОСОБА_1 звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування до ПрАТ АСК «Скарбниця» звернувся через представника на підставі довіреності, в даній заяві зазначалося прохання на виплату страхового відшкодування у зв`язку із смертю загиблого ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що відбулося 11.01.2020 року на автодорозі «Стрий-Моршин» за участю застрахованого транспортного засобу «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . Оскільки в даній заяві було не достатньо відповідних документів, тому ПрАТ «АСК «Скарбниця» зверталась до представника ОСОБА_1 для надання всіх необхідних документів та призупинила розгляд даної справи відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 27.07.2020 року вх. №451 ПрАТ «АСК «Скарбниця» отримала заяву про долучення документів із постановою про закриття кримінального провадження від 30.06.2020 року. В даній постанові вказано, що причиною настання ДТП є факт виходу пішохода на смугу руху транспортного засобу, а в діях водія ОСОБА_3 не встановлено порушень вимог ПДР України, які б передували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП та її наслідками у вигляді загибелі ОСОБА_2 . Враховуючи вищенаведене, 04.08.2020 року вих. № 204 ПрАТ «АСК «Скарбниця» надіслала відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не настала, а тому підстав для виплати не має. Беручи до уваги усі обставини ДТП, що відбулося 11.01.2020 року та висновки наведені у постанові про закриття кримінального провадження (що грунтуються на судово-токсилогічній, транспортно-трасологічній та автотехнічній експертизах) не можна стверджувати, що у діях ОСОБА_2 не було умислу, оскільки він самостійно вийшов на проїзну частину, яка є зоною підвищеної небезпеки та не міг не вбачати наслідків таких своїх дій у вигляді ДТП за його участі та можливих летального випадку. Враховуючи це, особа усвідомлювала можливі наслідки у вигляді фізичних травм в тому числі, які можуть привести до смерті, а тому можна стверджувати, що в діях пішохода був як мінімум не прямий умисел та передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, ще за визначенням ч.3 ст. 24 КК України є умислом на настанням наслідків. Тому апелянт вважає хибними твердження позивача, що відмова у виплаті страхового відшкодування є не обґрунтованою та такою, що не ґрунтується на законних підставах. Позивач зазначає, що у статті 37 Закону відсутні підстави для відмови у виплати у даному питанні, то з даним твердженням не погоджується. Оскільки згідно ст. 36 Закону «У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).» законодавиць дає вибір для застосування положень статей 32 та 37, як по окремо так і в комплексі. А у ст. 32 чітко вказано, що Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. 
		Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, письмових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
		Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.11,909, ч.ч.1,2 ст.1166, п.1 ч.2 ст.1167, ч.ч.2,5 ст.1187, ч.1 ст.1200 ЦК України, ч.1 ст.4 ст.12,ч.1 ст.13, ст.ст.19,76,77,81,141,258,259,263,265,273,353,354 ЦПК України, п.2.1 ст. 2, ст.ст.3,6,22, п.23.1 ст.23, п.27.2, п.27.3 ст.27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.4, п.5, п.7 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та частково задовольняючи позов, виходив з того, що 11.01.2020 року, приблизно о 18 год. 00 хв., на автодорозі Стрий - Моршин, по вулиці Б.Хмельницького, у с.Довге, Стрийського району Львівської області, автомобіль «Renault Traffik», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . В результаті вказаної пригоди пішохід ОСОБА_2 помер на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . 11.01.2020 року за даним фактом Головним слідчим управлінням ГУ НП у Львівській було порушено кримінальне провадження №12020140000000015 за ознаками ч.2 ст.286 КК України. Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області від 30.06.2020 року, кримінальне провадження №12020140000000015 від 11.01.2020 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Крім того, судом встановлено, що транспортний засіб марки «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 , застраховано ПрАТ АСК «Скарбниця» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AO/2144124. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином загиблого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . Відповідно до листа вих.№204 від 04.08.2020 року Приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "СКАРБНИЦЯ" відмовило у виплаті відшкодування, оскільки подію не визнано страховим випадком, а відтак цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не настала. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю. Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Враховуючи вищезазначене, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 настала без вини. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault Traffik», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , як володільця джерела підвищеної небезпеки настала незалежно від наявності його вини у завданні шкоди у вигляді смерті пішохода ОСОБА_2 , а страхування цивільно-правової відповідальності спрямоване саме на страхування відповідальності законних володільців джерела підвищеної небезпеки, то відповідно і страхові компанії, в межах встановленого договором страхування розміру страхової суми, зобов`язані нести відповідальність за шкоду завдану внаслідок дії забезпеченого транспортного засобу (джерела підвищеної небезпеки). У даному випадку таким відповідальним страховиком згідно із полісом №AO/2144124 за шкоду заподіяну життю потерпілого є відповідач ПрАТ АСК «Скарбниця». Дорожньо-транспортна пригода трапилась 11.01.2020 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 723,00 грн. Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 4 723,00 грн. х 12 = 56 676,00 грн. Водночас, судом встановлено, що у загиблого ОСОБА_2 , крім неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є син - ОСОБА_1 , а тому, останньому належить 1/2 з загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди 56 676,00 грн. / 2 = 28 338,00 грн. В частині вимог щодо стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд вказав, що відсутні підстави для стягнення зазначених витрат на користь позивача, так як документально наданих доказів розміру витрат на надання правової допомоги позивачу в розмірі 6000 гривень на час постановлення судового рішення матеріали справи не містять та стороною позивача не надано. При цьому, суд зазначив, що відповідно до приписів ч.8 ст.141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача зробила відповідну заяву про надання суду доказів сплати витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суд немає.
		Адвокат Стефківський В.І. звернувся в суд в інтересах ОСОБА_1  з позовом до Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «СКАРБНИЦЯ», у якому просив стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з заподіяною моральною шкодою в розмірі 28 338,00 грн. та витрат на правничу допомогу.
		В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що 11.01.2020 року близько 18.00 год., на автодорозі Стрий - Моршин, в с.Довге Стрийського району, на вул.Б.Хмельницького, автомобіль «Renault Traffik», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого останній помер на місці події. Постановою слідчого СУ ГУНП у Львівській області від 30.06.2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000015 від 11.01.2020 року - закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля на момент настання ДТП була застрахована в ПАТ АСК «Скарбниця», ОСОБА_1 звернувся до такої із заявою про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з заподіяною моральною шкодою в розмірі 28 338,00 грн. Листом вих.№204 від 04.08.2020 року ПАТ АСК «Скарбниця» відмовила позивачу у виплаті відшкодування, оскільки не визначала подію страховим випадком та вважає, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не настала. Крім того, позивач зазначив, що ДТП трапилась 11.01.2020 року, розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4723,00 грн. Таким чином, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 56676,00 грн. (4723,00 грн.*12=56676,00 грн.). Оскільки у загиблого ОСОБА_2 , крім сина - ОСОБА_1 є ще один неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу належить Ѕ з загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди, а саме - 28338,00 грн. Відтак, просив позов задовольнити.
		Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - 11.01.2020 року, приблизно о 18 год. 00 хв., на автодорозі Стрий - Моршин, на вулиці Б.Хмельницького, у с.Довге, Стрийського району Львівської області, автомобіль «Renault Traffik», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . В результаті вказаної пригоди пішохід ОСОБА_2 помер на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . 
		11.01.2020 року за даним фактом Головним слідчим управлінням ГУ НП у Львівській було порушено кримінальне провадження №12020140000000015 за ознаками ч.2 ст.286 КК України.
		Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області від 30.06.2020 року, кримінальне провадження №12020140000000015 від 11.01.2020 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
		З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 , застраховано ПрАТ АСК «Скарбниця» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AO/2144124.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином загиблого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
		Відповідно до листа вих.№204 від 04.08.2020 року Приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "СКАРБНИЦЯ" відмовило у виплаті відшкодування, оскільки подію не визнано страховим випадком, а відтак цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не настала.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Також, згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Також відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відповідно до п.1. ч.2ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до п. 2 ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власникові наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
		Окрім наведеного відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
		З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
		Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювана шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.
		При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
		Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювана шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювана шкоди. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
		Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Згідно ч.1 ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		В силу ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		Пунктом 23.1 ст.23 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно п.22.1 ст.21 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до п.27.1 ст.27 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо- транспортної пригоди. Пунктом 27.3 цієї статті передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Пунктом 27.4 статті 27 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault Traffik», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , як володільця джерела підвищеної небезпеки настала незалежно від наявності його вини у завданні шкоди у вигляді смерті пішохода ОСОБА_2 . Оскільки страхування цивільно-правової відповідальності спрямоване саме на страхування відповідальності законних володільців джерела підвищеної небезпеки, то відповідно і страхові компанії, в межах встановленого договором страхування розміру страхової суми, зобов`язані нести відповідальність за шкоду завдану внаслідок дії забезпеченого транспортного засобу (джерела підвищеної небезпеки). У даному випадку таким відповідальним страховиком згідно із полісом №AO/2144124 за шкоду заподіяну життю потерпілого є відповідач ПрАТ АСК «Скарбниця».
		Перевіривши розрахунок розміру моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така складає 56 676,00 грн. (4 723,00 грн. х 12), так як дорожньо-транспортна пригода трапилась 11.01.2020 року і розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 4 723,00 грн.  
		Водночас, судом вірно встановлено, що у загиблого ОСОБА_2 , крім неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є син - ОСОБА_1 , а тому, останньому належить 1/2 з загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди 56 676,00 грн. / 2 = 28 338,00 грн.
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим і правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення із ПрАТ АСК «СКАРБНИЦЯ» 28 338,00 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , застосовуючи норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Доводи апеляційної скарги про те, що: страховий випадок не настав; цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності складу правопорушення; відсутні підстави, за яких в силу вимог закону виникає цивільно-правова відповідальність для Страховика; саме пішохід ОСОБА_2 порушив вимогу Правил дорожнього руху, що і стало причиною ДТП, - не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та спростовані наведеним вище.
		Крім цього, посилання апелянта на те, що шкода спричинена ДТП, спричинена внаслідок умислу пішохода ОСОБА_2 також, слід вважати безпідставними, оскільки такі доводи жодними доказами не підтверджені та такі слід вважати фактично припущеннями і, відповідно, вони не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки ні володілець джерела підвищеної небезпеки, ні страховик належними доказами не довели наявності непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_2 в заподіянні шкоди. Таких доказів ними не подано, про такі ними не вказано та про витребування таких доказів клопотань заявлено не було.
		Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, ч.1 п.1 ст. 374,ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - 
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства - Акціонерної страхової компанії «СКАРБНИЦЯ»  - залишити без задоволення.
		       Рішення Галицького районного суду м.Львова від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 17 лютого 2022 року.
		 
		       Головуючий :                  Я.А. Левик
		 
		        Судді:                  С.М. Копняк 
		 
		                                 Р.П. Цяцяк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...