Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/1117/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2022.
Дата набрання законної сили: 13.04.2022
Номер судового провадження: 61-4656ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 квітня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 610/1117/20
		провадження № 61-4656св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Бригадирівська сільська рада Балаклійського району Харківської області,
		треті особи: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
		 
		розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року у складі судді Купіна В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог позовної заяви 
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
		 
		Свої вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
		 
		За життя, 15 січня 1997 року, її батько отримав сертифікат на земельну частку (пай) серії ХР № 0084662 у КСП ім. Кірова.
		 
		Сертифікат був утрачений, а надати його дублікат неможливо, оскільки його виготовлення передбачено в одному екземплярі, що стало підставою для відмови нотаріуса їй у видачі свідоцтва про право власності на земельну частку (пай) після смерті батька (постанова Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 08 травня 2020 року.
		 
		Додатково зазначала, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року у справі № 610/3556/19 встановлено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , а саме те, що вона є донькою останнього.
		 
		Вважала, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті батька проживала з ним.
		 
		У зв`язку з наведеним просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом площею 6,20 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП ім. Кірова, розташовану за межами населених пунктів на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0084662, виданого на ім`я її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
		 
		Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
		 
		- право на земельну частку(пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа. До позову на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 у членах КСП ім. Кірова долучено лише копію відповіді Відділу у Балаклійському районі Головного управління Дергеокадастру у Харківській області від 31 серпня 2018 року, проте ні копії державного акту на право колективної власності на землю, ні копії списків до цього акту надано не було;
		 
		- позивачка не надала доказів на підтвердження того, чи зареєстрована як юридична особа КСП ім. Кірова, якщо ні, чи є правонаступники, не заявлялось клопотання про витребування статуту КСП. Оригінали указаних документів, які могли б бути доказами, відсутні;
		 
		- зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка не довела належними і допустимими доказами, що її батько ОСОБА_3 на момент видачі державного акту був членом КСП ім. Кірова і що після смерті батька відкрилась спадщина - право на земельну частку (пай).
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року змінено в частині мотивів відмови у позові.
		 
		Апеляційний суд визнав правильним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, проте не погодився з мотивами такої відмови. Суд апеляційної інстанції вказав, що районний суд усупереч установленим фактичним обставинам справи помилково вказав, що позивачка не довела, що після смерті її батька відкрилася спадщина на земельну частку (пай), оскільки даний висновок спростовується наявними у матеріалах справи доказами про те, що її батькові належало право на земельну частку (пай) у КСП ім. Кірова. 
		 
		У позовній заяві позивачка зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті батька, оскільки на день його смерті проживала з ним, проте не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку. Згідно з довідкою Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19 червня 2018 року на день смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із донькою ОСОБА_1 . Разом із тим з копії паспорта позивачки убачається, що станом на день смерті спадкодавця вона зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, довідка Бригадирівської сільської ради від 19 червня 2018 року не є належним доказом, що підтверджує проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час його смерті, оскільки вказана довідка суперечить даним паспорта ОСОБА_1 . Вимог про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини позивачка не заявляла. Крім того, станом на день смерті ОСОБА_3 не був зазначений у свідоцтві про народження позивачки як її батько. Факт родинних відносин між померлим ОСОБА_3 та позивачкою було встановлено лише рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року. З позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зверталась.
		 
		За таких обставин підставою для відмови у задоволенні позову є недоведеність факту прийняття позивачкою спадщини після смерті батька ОСОБА_3 ,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Аргументи учасників  
		 
		Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги  
		 
		У березні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надішла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		У касаційній скарзі представиник ОСОБА_1 зазначає, що:
		 
		- не зважаючи на те, що позивачка на підтвердження своїх вимог надала рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року у справі № 610/3556/16, яким установлено факт того, що вона є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , докази того, що вона та її батько протягом останніх років проживали разом, а також докази, що за життя її батькові належало право на земельну частку (пай) у КСП ім. Кірова, суди ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову;
		 
		- апеляційний суд допустив порушення статті 367 ЦПК України, оскільки вийшов за межі доводів її апеляційної скарги, яка не містила посилань на недоведеність факту прийняття позивачкою спадщини. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції .
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц.
		Фактичні обставини справи
		Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 24 червня 1980 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		 
		Відомості про батька позивача були записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про народження від 08 серпня 2019 року.
		 
		31 жовтня 1992 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, після чого прізвище позивачки змінено на « ОСОБА_8 ».
		 
		Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року, яке набрало законної сили 08 лютого 2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бригадирівка Балаклійського району Харківської області.
		 
		Згідно з довідкою Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19 червня 2018 року на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із донькою ОСОБА_1 .
		 
		У паспорті позивачки вказано, що з 13 жовтня 2004 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		У відповіді Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31 серпня 2018 року вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП ім. Кірова на ОСОБА_3 зареєстровано за № 269 та видано сертифікат на земельну частку (пай) серії ХР № 0084662 від 15 січня 1997 року. 
		 
		Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю на ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю відсутній. 
		 
		Розмір земельної частки (паю) КСП ім. Кірова складає 6,20 умовних кадастрових гектарів.
		 
		07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про надання роз`яснення щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.
		 
		У відповіді нотаріальної контори від 08 травня 2020 року позивачку повідомлено, що у спадковій справі № 76/2020 відсутній оригінал сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_3 , у зв`язку з чим їй запропоновано звернутися до суду.
		 
		Відповідно до довідки Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 17 червня 2020 року № 02-13/206 за померлим ОСОБА_3 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля - контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище - контур № НОМЕР_4 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття - контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 . 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що за життя її батько мав право на земельну частку (пай) у КСП ім. Кірова. Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є недоведеність факту спільного проживання позивачки з її батьком на момент відкриття спадщини, що підтверджується записом у її паспорті про відмінне від ОСОБА_3 місце реєстрації проживання. Водночас у матеріалах справи достатньо доказів, які вказують на те, що за життя спадкодавцю належало право на спірну земельну частку (пай).
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
		 
		У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
		 
		Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		 
		Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
		 
		Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
		 
		У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.
		 
		За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу № 720/95  особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
		 
		У разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		На підтвердження факту належності її батькові права на спірну земельну частку (пай) позивачка надала:
		 
		- лист Відділу Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31 серпня 2018 року, у якому вказано, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП ім. Кірова на ОСОБА_3 зареєстровано та видано сертифікат на земельну частку (пай) за № 269 серії ХР № 0084662 від 15 січня 1997 року. Відповідно до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю відсутній. Розмір земельної частки (паю) КСП ім. Кірова складає 6,20 умовних кадастрових гектарів (а.с.15);
		 
		- довідку Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 17 червня 2020 року № 02-13/206, в якій зазначено, що за померлим ОСОБА_3 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище контур № 5+6+7 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 (а. с. 33).
		 
		Крім того, апеляційний суд вказав, що відповідач Бригадирівська сільська рада Балаклійського району Харківської області підтвердила, що за померлим ОСОБА_3 облікована земельна ділянка згідно з реєстром землевласників земельних ділянок на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області: рілля контур № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 ; пасовище контур № 5+6+7 ділянка № НОМЕР_5 ; сіножаття контур ДРФ ділянка № НОМЕР_6 (а. с. 33) та не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що за життя спадкодавцю ОСОБА_3 належало право на спірну земельну частку (пай).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
		 
		Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
		 
		У частині першій статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) зазначено, що «для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження».
		 
		У справі, що переглядається:
		 
		- рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року у справі № 610/3556/19 встановлено факт, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		 
		- у травні 2020 року позивачка зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва на спірну земельну частку (пай), у чому їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифіката на земельну частку (пай), що стало підставою для подання даного позову;
		 
		- на момент відкриття спадщини вона постійно проживала зі спадкодавцем, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.
		 
		Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 позивачка проживала разом із ним у будинку АДРЕСА_1 , вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька, у зв`язку з чим позов належить задовольнити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Касаційну скаргу належить задовольнити, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Ураховуючи результат розгляду касаційної скарги, з Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області належить стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн, апеляційної скарги - в розмірі 1 261,20 грн та касаційної скарги - в розмірі 1 680,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
		 
		Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, треті особи: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.
		 
		Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом площею 6,20 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП ім. Кірова, розташовану за межами населених пунктів на території Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0084662, виданого на ім`я її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 17 вересня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року втрачають законну силу.
		 
		Стягнути з Бригадирівської сільської ради Балаклійського району Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн, апеляційної скарги - в розмірі 1 261,20 грн та касаційної скарги - в розмірі 1 680,00 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		 
		 
		Судді:                                                                             Н. О. Антоненко
		 
		 
		І. О. Дундар
		 
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...