Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/2238/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2022. Зареєстровано: 26.04.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2022.
Дата набрання законної сили: 10.11.2022
Номер судового провадження: 1-кп/521/1060/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162470001803

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                             Справа № 521/2238/22
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/1060/22 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		25 квітня 2022 року 
		 
		 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  Гарського О.В.
		із секретарем судового засідання  Рижих В.В. на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12021162470001803 від 17.12.2021 року, у відношенні:
		    ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який має середньо  спеціальну освіту, зі слів працює працюючого слюсарем виробником в ТОВ «Софітлюм» /м. Одеса, вул. Балківська, 11/, не одружений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 1)Київським р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 2)26.04.2011 року Малиновським р\с м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 156, ст. 70 КК остаточно до позбавлення волі на строк 7 років; 3)01.06.2018 року Київським р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК остаточно до позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць; 4)31.01.2018 року біляївським р\с Одеської області за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 7 років; 5)26.12.2019 року Малиновським р\с м. Одеси за ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК остаточно до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
		 
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор Гошуренко Н.С.
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисник  адвокат Гребенюк П.П.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_1 12 грудня 2021 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Альба», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , визначив предметом свого злочинного посягання майно, що належить потерпілій ОСОБА_2 .
		   Діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину «Альба», шляхом вільного доступу, стрибнув тулубом на прилавок та правою рукою відкрито викрав з прилавку магазину мобільний телефон «ZTE Blade A7S» синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 2999 гривень, який знаходився у справному стані, із встановленою сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , який належить потерпілій. 
		   Розуміючи, що протиправні дії були помічені продавцем магазину, а саме ОСОБА_2 і усвідомлюючи, що вона може відібрати викрадене майно, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2999 гривень. 
		   1.2.Крім того, ОСОБА_1 , 16 грудня 2021 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 8, визначив предметом свого злочинного посягання майно, що належить потерпілій ОСОБА_3 .
		   Реалізуючи злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину «Магазин-Бар», шляхом вільного доступу, стрибнув тулубом на прилавок та правою рукою відкрито викрав з прилавку магазину мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J600FZKDSEK, чорного кольору, ІМЕІ  НОМЕР_4 , вартістю 4444 гривень, який знаходився у справному стані, із встановленою сім-картою мобільного оператора АрАТ «Київстар» № НОМЕР_5 , який належить потерпілій. 
		   Розуміючи, що протиправні дії були помічені продавцем магазину, а саме потерпілою ОСОБА_3 і усвідомлюючи, що вона може відібрати викрадене майно, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майно розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 4444 гривні. 
		   1.3.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. 
		 
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та показав, що дійсно у грудні 2021 року двічі вчинив відкрите викрадення чужого майна, майже за аналогічними обставинами. Так, знаходячись в м.Одесі на вул. Ак. Філатова, в магазині «Альба», оцінивши навколишню обстановку та побачивши біля прилавку мобільний телефон, він попросив у продавця товар, який знаходився подалі від місця знаходження телефону, біля прилавку. В той час, коли продавець пішла за товаром, він перегнувся через прилавок та схопив мобільний телефон і вибіг з магазину. Так само був вчинений злочин у «Магазині-бар», що розташований на вул. Люстдорфська дорога, 8 в м. Одесі. Один викрадений телефон він продав, інший віддав поліції. Вказані правопорушення він вчинив в зв`язку з певними складними життєвими обставинами, оскільки його звільнили з минулої роботи. Підставою звільнення стали його минулі судимості. В теперішній час у скоєних правопорушеннях розкаюється, просить суд суворо його не наказувати, обіцяє нових злочинів не вчиняти.
		   2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченому правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
		 
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття; відсутність реальної завданої шкоди на час постановлення вироку, оскільки потерпілим повернуте викрадене майно. 
		   Суд також визнає як обставину, яка пом`якшує покарання умови життя та виховання обвинуваченого, яким буде надана оцінка нижче у вироку суду. 
		   3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   4.2.Даючи оцінку особистості обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у віці 27 років. Має середньо-спеціальну освіту, за спеціальністю слюсар-механік, яку отримав в місцях позбавлення волі. У 14 років втратив батька і матір. Так, батько закінчив життя самогубством, а матір вбив новий співмешканець. Після смерті батька, він скоїв крадіжку за що був засуджений до реального відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. В цей проміжок часу вбили матір. В подальшому під впливом відповідної компанії вчиняв ще злочини, за що був засуджений також до реальних строків покарання. Загалом в місцях позбавлення волі провів 13 років. Має сестру, з якою до затримання проживав у селі Дачне, Біляївського району, Одеської області.Своєї сім`їне створив.Зі слівпрацює офіційнослюсарем виробникомв ТОВ«Софітлюм» /м.Одеса,вул.Балківська,11/,однак підтверджуючихдокументів судуне надано.
		   4.3.Є очевидним, що значна тривалість часу знаходження в місцях позбавлення волі, сформували певний тип особистості у ОСОБА_1 . Суд не оцінює узагальнено наявні судимості. Для суду вони лише показують складну долю людини, однак не свідчать про таврування такої особистості, як людини яка не заслуговує на довіру. Для суду є також зрозумілим, що перша судимість, у дитячому віці (14 років), у вигляді реального строку покарання, можливо негативно вплинула на особистість ОСОБА_1 , який вочевидь не мав належної освіти та виховання. Така судимість лише озлобила неповнолітнього і показала, що навіть при наявності людської помилки, держава нічого не вибачає. Держава виступила у даному випадку, як занадто каральний орган, який не допускав можливості виправлення помилки будь-яким іншим шляхом, не пов`язаним із позбавленням волі. 
		   4.4.Встановлено також, що батьки ОСОБА_1 не належним чином приділяли йому увагу, про що в тому числі свідчать спогади ОСОБА_1 , які надані в судовому засіданні. Повідомив обвинувачений також, про судимість батька за крадіжку. 
		   4.5.Суд стверджує, що ОСОБА_1 нажаль на протязі життя не мав необхідної і бажаної батьківської любові, яка одна єдина здатна зробити з людини людину. Саме відсутність такої любові, піклування та турботи, разом з відсутністю належних умов життя, суд визнає як обставину, яка суттєво впливає на пом`якшення покарання. Суд вважає, що кожна людина потребує такої любові не тільки у дитинстві, але й на протязі всього життя, оскільки тільки за допомогою любові людина здатна змінитись до невпізнання. 
		   4.6.Аналіз судимостей ОСОБА_1 свідчить, що до нього жодного разу не застосовували положення закону про звільнення від відбування покарання з випробуванням /ст. 75 КК/. Це теж показує з одного боку абсолютну недовіру держави до останнього, та з іншого боку пропорційну поведінку ОСОБА_1 по відношенню до суспільства та громадянина. Тобто є очевидним наявність глибокої душевної хвороби у обвинуваченого. 
		   4.7.Незважаючи на наявність значної кількості судимостей, в тому числі за тяжкі злочини, а також тривалий термін перебування під вартою, суд не вважає, що ОСОБА_1 не заслуговує на довірливе відношення. По-перше обвинувачений поніс заслужене покарання за свої злочинні вчинки і вони не можуть переслідувати його все життя. По-друге, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочинів, що інкримінуються останньому. Фактично його дії випливають з викрадення чужого майна. Самі властивості викрадення свідчили, що ОСОБА_1 , знаходячись в магазині та оцінивши наявну обстановку, спеціально казав продавцю про намір купити товар, який най далі розташувався від касової зони, для того, щоб викрадення мобільного телефону, було майже без будь-яких перешкод. Своїми діями він наніс шкоду лише відношенням власності. Здоров`я потерпілих не тільки не постраждало, але й наміру на спричинення такої шкоди у викрадача не було. Майно потерпілим повернуто. Тобто за юридичною формою це очевидно грабіж, однак за людським змістом фактично крадіжка, яка обтяжена лише ознакою повторності. Інших обтяжуючих кваліфікуючих ознак правопорушення не має. Спосіб викрадення (відкритий) лише показує, безглуздість та дурість таких дій обвинуваченого, оскільки потерпілі вочевидь можуть впізнати викрадача. Окрім того, майже кожний магазин в теперішній час оснащений відеокамерами для власної безпеки власників. Що також не міг не розуміти обвинувачений. Вказані відеозаписи в тому числі допомогли розкрити вказані правопорушення. 
		   4.8.При призначенні покарання, суд також враховує той факт, що потерпілі не з`явились до суду на виклик, відповідно не мають бажання суворого переслідування обвинуваченого.
		   4.9.Тобто встановлені обставини свідчать про дуже низьку суспільну небезпеку дій обвинуваченого. Натомість небезпека все ж таки існує. І вона перш за все в уяві обвинуваченого, який при зіткненні з будь-якими життєвими труднощами, вважає, що шлях порушення правил та норм поведінки є кращім ніж законослухняні та обдумані дії. Суд не зміг з`ясувати, а обвинувачений не зміг розумно пояснити, які причини спонукали останнього на вчинення нових злочинів проти власності? Відповідно такий факт залишає необхідність державного осуду обвинуваченого. 
		   4.10.Переходячи до обговорення питання покарання, суд вважає, що і одиничне правопорушення не може бути залишене без належної та розумної відповіді держави, оскільки це і є гарантією забезпечення правопорядку в суспільстві. Натомість таке покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. «…при помсті або покаранні треба мати на увазі не шкоду в минулому, а благо в майбутньому; інакше кажучи, накладати покарання можна лише з метою, щоб виправити самого злочинця або щоб інші люди, залякані його покаранням, стали краще»1.
		   4.11.Нажаль традиційно і досі превалює думка, що покарання у вигляді позбавлення волі, є найкращим способом виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Не погоджуючись з такою думкою, суд вважає, що ОСОБА_1 є яскравим прикладом, того факту, що покарання у вигляді позбавлення волі не тільки не виправляє особу, але й очевидно не запобігає вчиненню нових правопорушень. Життя і доля цієї особи, яскраво показують, що чим суворіше покарання від держави і суспільства, тим наступні дії особи більш складні і тяжкі по відношенню до суспільства. Це так би мовити замкнуте коло, яке не можна розірвати без розумних поступок з кожної сторони, або щонайменше при мінімальній довірі такій особі. 
		   4.12.Суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 ніколи не отримував покарання з іспитовим строком він і не міг зрозуміти розумні поступки держави за наслідками його незаконних дій. Відповідно суд приймає рішення про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 2 ст. 186 КК у вигляді позбавлення волі. Разом з тим, вважає за можливе застосувати до нього положення ст. 75 КК і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинуваченого певні обов`язки.
		   4.13.Призначаючи таке покарання, суд враховує також той факт, що ОСОБА_1 до постановлення вироку знаходився під вартою і таким чином вже відбув частково покарання у вигляді позбавлення волі (більше 3,5 місяців). Вказаний строк повинен бути зарахований обвинуваченому до строку покарання. 
		   4.14.Послідовно продовжуючи правову позицію щодо необхідності індивідуального визначення покарання, враховуючи особистість обвинуваченого, а також, що «….суд, у відомому відношенні, є школа для народу»2 суд вважає, що додатковим соціально-виховним заходом для обвинуваченого повинно бути встановлення обов`язку передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 76 КК у вигляді дотримання встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, які будуть полягати у читанні художньої літератури. 
		   4.15.«Будь-яке виховання повинно прагнути до наступної мети: переконати дитину (людину), що вона здатна до добра і не здатна до зла  ...переконати її в тому, що воля її сильна, .... переконати її в тому, що вона морально вільна, щоб «ідея моральної свободи» у неї могла прогресивно реалізуватися»3.
		   4.16.Призначаючи покарання з іспитовим строком та доповнюючи його змістовним покаранням у вигляді читання відповідної літератури, суд переконаний в тому що у такий спосіб можливо заставити людину змінити своє мислення і ставлення до оточуючих. За яскравим висловом англійського поета, прозаїка та політичного діяча ОСОБА_4 «Книги  не мертві речі, а істоти, що містять у собі насіння життя. В них  чистісінька енергія і екстракт того живого розуму, що їх створив». 
		   4.17.Загально відомо, що усі твори ОСОБА_5 , незважаючи на те, в якому віці вони були написані, мають філософське коріння, глибоке й життєстверджуюче значення. Його твори дихають справжнім життям та розкривають найпотаємніші риси душі людини. Їх треба не читати, а вивчати. 
		   4.18.Саме І. Франку належить вислів, який він вклав у вуста нещасної героїні оповідання «Між добрими людьми»: «….Бідність наша робить нас злими й завидющими, а не зле серце». Нещасне дитинство, що стало наслідком і нещасного соціального середовища ОСОБА_1 на фоні кромішньої бідності, призвели останнього до постійного порушення правил спільного життя в громаді. 
		   4.19.Одним з видатних творів ОСОБА_6 є повість «Основи суспільності» (1894 р.), яка створена із сучасного життя кінця ХІХ століття. Вона показує природній шлях людини, яка спотворена певними життєвими вадами перетворилась на жадібну, ненаситну та корисливу людину, яка втратила багато людських якостей і дійшла до скоєння злочину. Проблема матеріальної, економічної бідності в творі розширюється до бідності духовної, морально-етичної. Певним чином бідність на добро і щирість призводять до того, що людина становиться злою. Читання такої повісті на думку суду не може не наповнити роздумами глибокий внутрішній світ будь-якої людини про своє життя і ставлення до людей, про добро і зло, про щиру правду і кривду, підступність та обман який ми іноді вчиняємо.
		    4.20.Окрім того, суд враховує, що в Україні відбувається війна і кожний громадянин намагається докласти всіх своїх зусиль задля перемоги над московською державою. Саме в такий час є ґрунтовна необхідність в патріотичних гаслах та патріотичних думках, які в подальшому будуть втілюватись у забарвлені громадські почуття, змістом яких буде любов до батьківщини, до України. Частиною такого світогляду повинно бути навчання і читання відповідних книжок. 
		   4.21.В судовому засіданні обвинувачений висловив бажання будь-якими силами та засобами допомагати Українській Армії. Оскільки ОСОБА_1 є особою, яка вважається раніше судимою, для нього існують обмеження у праві на службу в Збройних Силах України. Натомість при щирій власній позиції, він має змогу після звільнення з місць позбавлення волі самостійно влаштуватись до будь-якого підрозділу територіальної оборони, втіливши у життя таким чином, свої наміри. 
		   4.22.Суд вважає, що для справжнього патріотичного натхнення та правильного розуміння власних національних переконань, необхідно ґрунтовно освоювати українську літературу. 
		   4.23.Одним із таких творів є роман українського поета і прозаїка ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) «Тигролови» (1944 р.), який дуже влучно показує актуальну як ніколи зараз боротьбу Людини з тоталітарною системою СРСР. На фоні головної сюжетної лінії, про боротьбу українця, який є нащадком гетьмана ОСОБА_9 з несправедливим переслідуванням, знущанням та катуванням співробітниками радянського НКВС, у найяскравіших рисах і художніх образах описується сюжетна канва внутрішніх якостей людини  волі, мужності, рішучості, сміливості які незалежно від причин трагічності буття людини в тоталітарному пеклі, за будь-яких обставин перемагають в людині і автор доводить, що особистість може й повинна бути перш за все ОСОБА_10 . ОСОБА_11 у творі є позитивний напрямок сюжетної лінії, яка призводить до перемоги головного героя, який не озлобився та не підкорився пекельній червоній машині, зберігши і доброту і здатність відчувати та співпереживати звичайні людські емоції. 
		   4.24. «По цілій масі змарнованих, знеосіблених людей ніби хто струм пропустив. Геть скільки їх тут стояло  в кожного сколихнулося серце….. Лиця обертались туди, назад, і виростали крила у тих, хто був заломився вже зовсім….», - саме такі строки роману можуть підняти український дух, український патріотизм задля боротьби з нечистю. А за словами української поетеси та діячки ОСОБА_12 саме цей роман та його головний герой «виховують сильних і твердих людей української нації». У вказаному творі українська тематика дуже яскраво описує і історичну долю українського народу. Саме зараз потрібно надихатись такими творами і такими ідейними думками для українського супротиву. 
		   4.25.Таким чином, у перелічених творах ОСОБА_6 і  ОСОБА_13 , кожний по своєму, хотіли донести безумовно християнські уявлення про життя, згідно з якими потрібно намагатись жити морально, не піддаючись гордині, пожадливості, егоїзму, страху. Мати велику силу волі, не підкорятись рабській догідливості та малодушності. Жити заради ближніх, творити добро, жертвувати власними інтересами на благо суспільства і держави. 
		   4.26.Суд вважає, що читання означених вище творів для обвинуваченого буде втіленням розумної державної політики, яка бажає перевтілення особистості і зміни його мислення на виключно позитивне світосприйняття, бажання бути корисним для суспільства і для громади, а також бути справжнім патріотом своєї держави. Позитивне мислення та добрі вчинки, повинні стати звичкою, яку необхідно навчатись виробляти самостійно, в тому числі за допомогою літератури.
		    4.27.Розуміючи, складність зазначених творів, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 здатний на освоєння такої літератури. Такий висновок випливає з відповідей обвинуваченого під час допиту, його мислення, здатності висловлювати думки, певні інтелектуальні навички у міркуваннях. 
		   4.28.Оскільки покарання є заходом примусу, відповідно обмеження встановлені судом є необхідною складовою державної політикою у відношенні до осіб які порушили закон.
		   4.29.За своїм змістом призначене покарання буде відповідати, особистості обвинуваченого і обставинам правопорушення, в тому числі позитивно вплине на останнього та його мислення і можливо призведе до думки, що викрадення чужого майна у будь-який спосіб є соціальним злом, яке загалом призводить до шкоди всьому суспільству. Відповідно у даному випадку позбавлення волі є карою, а іспитовий строк з вказаними обов`язками є можливістю виправлення, з метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		    
		   5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   5.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		   5.2.Речові докази  1)Мобільний телефон «ZTE Blade A7S» синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та 2) мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J600FZKDSEK, чорного кольору, ІМЕІ  НОМЕР_4 , відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК  повернути власникам (законним володільцям) потерпілим  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) DVD-R диск, виробника «Verbatim», серійний номер GH008134, відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК  залишити в матеріалах кримінального провадження; 4) Спортивні штани марки «NIKE» чорного кольору, з полосами червоно-білого кольору, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК  повернути власнику, обвинуваченому, як майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використано. 
		   5.3.Враховуючи вид покарання та звільнення обвинуваченого з-під варти, останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на останнього певних обов`язків. 
		   5.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_1 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. 
		   1.2.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 3 (три) роки, поклавши на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 76 КК:
		   -періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		   -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		   -дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, а саме прочитати наступні твори: 1)Повість «Основи суспільності» 1894 р. автор ОСОБА_14 ; 2) ОСОБА_15 » 1944 р., автор ОСОБА_16 ( ОСОБА_8 ).
		   1.3.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		   1.4.Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , з-під варти з ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
		1.5.Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		   1.6.Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК:
		   1)прибувати за кожною вимогою до суду.
		2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
		3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
		   1.5.Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
		   1.6.Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора.
		   1.7.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням, за період з дня затримання, тобто з 04.01.2022 року по день ухвалення вироку суду та зміни запобіжного заходу, а саме по 25.04.2022 року.
		   1.8.З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст. 374, ч. ч. 1, 2 ст. 534 КПК, рішення щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 підлягає негайному та безумовному виконанню. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання припиняє свою дію 24.06.2022 року або до вказаної дати у випадку набрання вироком суду законної сили.
		   1.9.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалами слідчих суддів Малиновського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року та від 11.01.2022 року, а саме з: 1) мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J600FZKDSEK, чорного кольору, ІМЕІ  НОМЕР_4 ; 2) Спортивних штанів марки «NIKE» чорного кольору, з полосами червоно-білого кольору; 3) Мобільний телефон «ZTE Blade A7S» синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
		   1.10.Скасувати заборону накладену ухвалами слідчих суддів у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись вказаним майном.
		   1.11.Речові докази у кримінальному провадженні: 1)Мобільний телефон «ZTE Blade A7S» синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та 2) мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J600FZKDSEK, чорного кольору, ІМЕІ  НОМЕР_4  залишити у власників (законних володільців) потерпілих  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3) DVD-R диск, виробника «Verbatim», серійний номер GH008134  залишити в матеріалах кримінального провадження; 4) Спортивні штани марки «NIKE» чорного кольору, з полосами червоно-білого кольору  повернути власнику, обвинуваченому ОСОБА_1 . 
		   1.12.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.13.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.14.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		   1.15.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: О.В.Гарський
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		СЛАВА УКРАЇНІ ! СЛАВА НАЦІЇ !
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] Томас Гоббс (1588-1679) англійський філософ; Основи філософії, Частина третя «Про громадянина», 1642 р.; Вибрані твори у двох томах, Видавництво «Думка», 1964 р. Том 1, С. 330.
		[2] А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.
		[3] ОСОБА_17 , «Виховання та спадковість. Соціологічне дослідження» (1891 р.), С. 27
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 Томас Гоббс (1588-1679) англійський філософ; Основи філософії, Частина третя «Про громадянина», 1642 р.; Вибрані твори у двох томах, Видавництво «Думка», 1964 р. Том 1, С. 330.
		2 А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.
		3 Жан Марі Гюйо, «Виховання та спадковість. Соціологічне дослідження» (1891 р.), С. 27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...