Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-33/6567-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2022. Зареєстровано: 17.05.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2022.
Дата набрання законної сили: 17.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 травня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  5011-33/6567-2012 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М., 
		 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження
		касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю  «Центр «Браво»  
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (колегія суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В.)
		зі справи № 5011-33/6567-2012  
		за позовом     публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво»)
		до:   товариства з обмеженою відповідальністю «Боско»; товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Укрфарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» (правонаступник - ОСОБА_1 ); товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (яким змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Здоров`я Тотал»)
		про     стягнення 2   742    478,16 грн,
		та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Укрфарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» (правонаступник - ОСОБА_1 ); товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»; товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (яким змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Здоров`я Тотал»)
		до    публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
		про     визнання припиненими договорів поруки,
		1. ІСТОРІЯ  СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції   акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просило суд солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Укрфарм», товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» заборгованість по кредиту в розмірі                      2 094 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62 грн., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382,70 грн. та штраф за нецільове використання кредитних коштів в розмірі 384 159,00 грн., а також  57 283,07 грн. судового збору. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Укрфарм», товариство з обмеженою відповідальністю «Альфафарм», товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК», товариство з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм» та товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» звернулися із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»     в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання такими, що припинили свою дію з 21.04.2012 договори поруки від 19.11.2007 № 010/14/03/283, від 19.11.2007                          № 010/14/03/284, від 19.11.2007 № 010/14/03/285, від 09.04.2009                       № 010/14/03/634, від 09.04.2009 № 010/14/03/635, від 19.10.2010                       № 12/14/1035, від 19.10.2010 № 12/14/1033, від 19.10.2010 № 12/14/1032, від 19.10.2010 № 12/14/1025, від 19.10.2010 № 12/14/1024,  від 19.10.2010               № 12/14/1022, від 19.10.2010 № 12/14/1021, від 19.10.2010 № 12/14/1020, від 19.10.2010 № 12/14/1016, від 19.10.2010 № 12/14/1015, від 19.10.2010               № 12/14/1014, від 19.10.2010 № 12/14/1011, від 19.10.2010  № 12/14/1010, від 19.10.2010 № 12/14/1009 та від 19.10.2010 № 12/14/1005 на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2012 у справі                                        № 5011-33/6567-2012 первісний позов задоволено повністю: стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Укрфарм», товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту в розмірі  2 094 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі            366 611,62 грн., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382,70 грн. та штраф за нецільове використання кредитних коштів в розмірі 384 159,00 грн., а також 57 283,07 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 зі справи                     № 5011-33/6567-2012 скасовано в частині задоволення вимог про стягнення 384 159,00 грн. штрафу за нецільове використання кредитних коштів; у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові.  
		Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012 в частині вимог про стягнення 19 382,70 грн. пені, справу № 5011-33/6567-2012 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанії.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі                                           № 5011-33/6567-2012,   яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2013     позовні вимоги     про стягнення 19  382,70 грн. пені за прострочення погашення відсотків за користування кредитом задоволено повністю.
		Отже, судовими рішеннями у справі № 5011-33/6567-2012   на користь публічного акціонерного товариства   «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за кредитом в розмірі   2 094 000,00грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62грн., пеню за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 19 382,70 грн.
		На виконання судових рішень у справі № 5011-33/6567-2012     видано накази:
		- 03.09.2012 наказ    про солідарне стягнення заборгованості по кредиту в розмірі   2 094 000,00 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 366 611,62 грн;
		-     09.09.2013 наказ про солідарне стягнення     за прострочення погашення відсотків за користування кредитом в розмірі     19 382,70 грн.
		22.03.2021 до господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просив суд замінити позивача (стягувача) - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником  - товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Браво» у виконавчому провадженні № 3785594.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2021 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5011-33/6567-2012 задоволено. Замінено стягувача - акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» за наказами, що видані на виконання судових рішень у справі              № 5011-33/6567-2012.
		05.04.2021 до господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про заміну  сторони виконавчого провадження у справі № 5011-33/6567-2012, в якій останній просив суд замінити боржника - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» у виконавчому провадженні  № 3785594 на його правонаступника - ОСОБА_1 .
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2021 заяву           ОСОБА_1 про заміну боржника його правонаступником у межах справи № 5011-33/6567-2012 задоволено. Замінено боржника - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» на його правонаступника - ОСОБА_1 .
		28.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі                     № 5011-33/6567-2012 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі                  № 5011-33/6567-2012 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі № 5011-33/6567-2012 закрито. 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з огляду на приписи частин першої та другої статті 52, статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини першої статті 1, частини першої, п`ятої статті 15, статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також частин першої та другої статті 334 ГПК України, права ОСОБА_1 , які останній у порядку правонаступництва набув шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні, - не є правами, яких в порядку процесуального правонаступництва набуває сторона в судовому процесі (зокрема, щодо права на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у справі № 5011-33/6567-2012). У зв`язку з чим Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі  № 5011-33/6567-2012 питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Крім того, апеляційний господарський суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» у задоволенні заяви про вступ у справу в якості позивача, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» стало правонаступником саме на стадії виконавчого провадження у справі, де відбулася заміна безпосередньо стягувача за наказами, які видані на виконання рішення суду у цій справі, а не сторони судової справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що така заява не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Також судом апеляційної інстанції  відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» про відмову від позову, мотивуючи відмову тим, що заявником не наведено правових підстав для задоволення такої заяви на стадії виконавчого провадження з примусового виконання рішення на його користь.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 зі справи скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» у касаційній скарзі просить Суд ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 зі справи скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» про вступ у справу в якості позивача, а також прийняти відмову позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» від позову у справі                      № 5011-33/6567-2012 про стягнення заборгованості із застосуванням наслідків, передбачених статтею 307 ГПК України, а саме: визнати нечинним рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012, постанову Вищого господарського суду України від 13.02.2013, рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013, постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у справі № 5011-33/6567-2012; провадження у справі      № 5011-33/6567-2012 закрити. 
		2.     АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, приписів статей 52, 334 ГПК України та зазначає, що ухвала про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції є незаконною.  
		Скаржник звертає увагу Суду на те, що висновок апеляційного господарського суду про відсутність у заявника ( ОСОБА_1 ) прав, яких набуває особа - правонаступник сторони у судовому процесі в порядку процесуального правонаступництва, суперечить положенням статті 52 ГПК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі частини четвертої статті 236 ГПК України. 
		В обґрунтування доводів касаційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» вказує на порушення апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 46, 52, 191, 274, 334 ГПК України, а також на неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.11.2020 зі справи № 916/617/17. Поряд з цим товариство з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво»  посилається на неправомірне застосування апеляційним господарським судом положень Закону України «Про виконавче провадження» до правовідносин, які (положення Закону) не мали бути застосовані під час перегляду судового рішення по суті. 
		Доводи інших учасників справи
		Відзиви на касаційні скарги не надходили.
		Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19 квітня 2022 року № 7300, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб - до 25 травня 2022 року.
		З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
		Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.
		3.  ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
		Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про  закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 17.04.2013 у справі № 5011-33/6567-2012 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
		Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно належності йому права на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013  у справі № 5011-33/6567-2012  (по суті, а не з питань, пов`язаних з виконанням судового рішення), Верховний Суд зазначає таке.
		Апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі № 5011-33/6567-2012 подана ОСОБА_1 (правонаступником відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2021 зі справи) в липні 2021 року, тобто більше ніж через вісім років після набрання рішенням у справі законної сили, з посиланням на приписи частини першої статті 254  ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).  
		Скаржник обґрунтовував своє право на подання апеляційної скарги на рішення у справі, ухвалене по суті спору тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» не скористалося своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду зі справи, у зв`язку з чим ОСОБА_1 в порядку процесуального правонаступництва в розумінні приписів статті 52 ГПК України (на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2021), реалізував таке право шляхом звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою. При цьому скаржник зазначав, що реальну можливість оскаржити судове рішення по суті спору останній отримав після визначення його статусу у справі, а саме, після постановлення господарським судом міста Києва ухвали від 19.04.2021, якою здійснено заміну боржника його правонаступником у межах справи                                       № 5011-33/6567-2012.
		Верховний Суд зазначає, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким     ГПК України  викладено в новій редакції. Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Згідно з  підпунктом 13 пункту 1  розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України  (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до підпункту 9 пункту 1   розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України     справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Разом з тим, розділ ХІ «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає «повторного» апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
		Так, нормами частини першої статті 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
		Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням вимог частини другої статті 93 ГПК     України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги. 
		Згідно з положеннями   ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.
		Апеляційним судом встановлено, що рішення у цій справі переглядалися в апеляційному та касаційному порядку згідно з приписами ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017.
		Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 19.04.2021 ОСОБА_1 є правонаступником боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест», усі дії якого, вчинені ним в судовому процесі до вступу в справу правонаступника, є обов`язковими для останнього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
		Тобто ОСОБА_1 , як правонаступник боржника у справі, не є особою, яка не брала участі у справі у розумінні приписів статті 254 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
		Крім того, станом на час постановлення судових рішень у справі    ГПК України  (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі, і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової визначеності (певності), оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
		Принцип правової визначеності є  одним з основних елементів верховенства права який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
		Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
		Правові висновки Верховного Суду щодо неможливості «повторного» апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі,  і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, з урахуванням Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та Розділом ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) викладені в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі  № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254.
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 922/765/15  зауважила, що у такому випадку апеляційний суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою на судові рішення, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.
		За приписами частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Враховуючи викладене, Суд зазначає про помилковість висновку апеляційного господарського суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (з посиланням на те, що судовим рішенням питання про права, інтереси та [або] обов`язки особи не вирішувалися), з огляду на подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на судове рішення, яке вже було переглянуто як в апеляційному, так і в касаційному порядку згідно з приписами ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а тому апеляційний господарський суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої  статті 261 ГПК України. 
		Верховний Суд враховує, що стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття, як помилково відкрите   провадження, проте оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто як в апеляційному, так і в касаційному порядку, відповідно, не підлягало повторному апеляційному оскарженню, - вказане є самостійною і достатньою підставою для закриття такого провадження. Суд відзначає, що в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
		У зв`язку з викладеним, апеляційний господарський суд, закривши апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 у справі № 5011-33/6567-2012, ухвалив законне рішення про закриття апеляційного провадження, але з помилкових мотивів (помилково встановив таку підставу для закриття апеляційного провадження , як не вирішення судовим рішенням, яке оскаржується, питання про права, інтереси та [або] обов`язки особи, за апеляційною скаргою якої відкрито апеляційне провадження), оскільки у цій справі провадження належало закрити, як помилково відкрите. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від 06.07.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08,  від  08.01.2019 у справі № 922/1906/18).
		Щодо касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» стосовно неправомірності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні його заяви про вступ у справу в якості позивача та відмови у задоволенні його заяви  про відмову від позову, Верховний Суд зазначає таке.
		Товариство з обмеженою відповідальністю  «Центр «Браво» стало правонаступником акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» у справі на стадії виконавчого провадження (згідно з ухвалою суду першої інстанції від 05.04.2021 відбулася заміна стягувача за наказами, що видані на виконання рішення суду у цій справі. Ухвала господарського суду міста Києва від 05.04.2021 зі справи не оскаржувалася та набрала законної сили).
		Сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020  справі 916/617/17.
		Отже, в даному разі, з урахуванням чинної ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5011-33/6567-2012, ГПК України не передбачає такої процесуальної дії, як задоволення заяви про «повторний» вступ особи у справу, а відповідні вимоги скаржника не ґрунтуються на чинному законодавстві. З урахуванням викладених мотивів, відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви названого товариства про вступ у справу як позивача, є правомірною.
		Щодо заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» про відмову від позову.
		У своїх аргументах щодо неправомірності відмови апеляційним судом у задоволенні його заяви про відмову від позову товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Браво» не враховує того, що стадія виконавчого провадження є самостійною стадією судового процесу та не передбачає можливості безпідставного виходу за рамки визначених законодавством прав і обов`язків відповідної стадії судового процесу, як безпосередньо учасниками справи, так і їх правонаступниками.
		Стадії господарського судочинства є певною послідовністю процесуальних дій, які здійснюються у встановленій процесуальним законодавством черговості й оформлюється судовим актом (ухвала суду, рішення суду, постанова). Стадії судового процесу слідують одна за одною та мають свою процесуальну мету, чим забезпечують єдність і неподільність процесу захисту прав. 
		Відповідно до статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Наведене стосується і передбаченого статтями 46, 191, 307 ГПК України права на відмову від позову.
		Отже, застосування будь-якої процесуальної норми здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження.
		Принцип правової (юридичної) визначеності виступає одним з елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Процедура виконання судового рішення та виконавче провадження як самостійна стадія судового процесу мають бути використані у спосіб, сумісний з пунктом 1 статті 6 названої Конвенції.
		Таким чином, відмова від позову після винесення остаточного рішення у справі, переглянутого в апеляційному і касаційному порядку, порушує принцип правової визначеності.
		Близька за  змістом правова позиція щодо застосування, зокрема, приписів статті 46 ГПК України, викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 зі справи   № 904/1498/18.
		З матеріалів цієї справи вбачається, що поданий в даній справі позов був задоволений на користь публічного акціонерного товариства       «Райффайзен Банк Аваль». Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення у цій справі переглядалися в апеляційному та касаційному порядку згідно з приписами ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017. На виконання судових рішень у справі   № 5011-33/6567-2012     видані судові накази.
		Відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.      
		Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. 
		У постановах зі справ № 910/10031/13, № 910/2954/17 Верховний Суд зазначив, зокрема, про те, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.
		У даному контексті,  з урахуванням повної реалізації позивачем у справі судового захисту своєї вимоги та ухвалення судом остаточного рішення щодо предмета спору, яке набрало законної сили,  посилання суду апеляційної інстанції на приписи статті 330 ГПК України та статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якими унормовано порядок реалізації прав стягувача на даній стадії судового процесу, є обґрунтованим.
		При цьому, посилання скаржника на закінчення виконавчого провадження щодо одного з боржників - товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» (у зв`язку з визнанням останнього банкрутом), що, за твердженням скаржника, позбавляє його права на звернення до виконавчої служби із заявою про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення, саме по собі не свідчить про відсутність виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі (про солідарне стягнення заборгованості) та не наділяє права останнього на звернення до суду  із заявою про відмову від позову після винесення остаточного рішення у справі, в контексті приписів ГПК України.
		Верховний Суд, у даному випадку, враховує і відсутність апеляційного чи касаційного провадження у справі по суті, так як апеляційний і касаційний перегляд судового рішення у даній справі завершено, а розділ ХІ «Перехідні положення» ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачає «повторного» апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).
		Таким чином, хоча висновки Північного апеляційного господарського суду щодо відсутності у товариства з  обмеженою відповідальністю «Центр «Браво»  статусу сторони у справі є помилковими, водночас обґрунтованою є відмова скаржнику в задоволенні його заяви про відмову від позову, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення такої заяви після винесення остаточного рішення у справі, переглянутого в апеляційному і касаційному порядку. 
		З наведених вище мотивів, застосовуючи принципи правової (юридичної) визначеності та остаточності судового рішення, Верховний Суд також відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» у прийнятті та задоволенні його заяви про відмову від позову, поданої останнім до Верховного Суду з посиланням на приписи статті 307 ГПК України.
		При цьому Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки Північного апеляційного господарського суду щодо необхідності обов`язкового врахування та застосування при реалізації прав та обов`язків стягувача положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних норм ГПК України.
		За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги   ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 
		Частиною першою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною четвертою цієї статті ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини. 
		Частиною другою статті 309 ГПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.
		Судові витрати
		З огляду на те, що касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво» задоволенню не підлягає,  витрати скаржника зі сплати судового збору, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника. 
		ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		Керуючись статтями  300, 308, 309, 311, 315      Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво»  залишити без задоволення. 
		2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 зі справи   №  5011-33/6567-2012 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		3. В іншій частині ухвалу     Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 зі справи № 5011-33/6567-2012 залишити без змін. 
		4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Центр «Браво»  у прийнятті та задоволенні заяви про відмову від позову у справі                                                  №  5011-33/6567-2012.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                               І.     Колос
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                              Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...