Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/2073/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2022.
Дата набрання законної сили: 16.06.2022
Номер судового провадження: 51-4427км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 32018020000000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 червня 2022 року
		м.Київ 
		 
		справа № 130/2073/18
		провадження № 51-4427 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_7  (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за №32018020000000011, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі  КК),
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7  на вирок Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року.
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 204 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю обвинувачення.
		Вінницький апеляційний суд ухвалою від 23 червня 2020 року залишив вирок місцевого суду беззмін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
		Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Вироком Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 року  ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року) та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 34 000 грн.
		 
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 204 КК (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року) у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 34 000 грн, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону від 18 лютого 2016 року).
		 
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 судові витрати у загальній сумі 11 415,79 грн.
		 
		Скасовано ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 6 лютого 2018року про накладення арешту на майно. Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК до автомобіля "DAF XF 95.480", д.н.з.  НОМЕР_1 , із спеціально обладнаним напівпричепом "FRUEHAUF TF34C1", металевої ємності на 25 000 л, чотирьох порожніх ємностей у металевому корпусі, місткістю по 1000 л кожна, мотопомпи синього кольору, полімерного шлангу діаметром 10 см довжиною 3м  застосовано спеціальну конфіскацію.
		 
		Вирішено долю речових доказів.
		 
		Вироком апеляційного суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 3лютого 2018 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення, порушуючи порядок обігу підакцизних товарів, установлений Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», з корисливих мотивів, перебуваючи у м. Могилів-Подільський Вінницької області, вчинив незаконне придбання з метою збуту за невстановлених обставин у невстановлених осіб незаконно виготовлений спирт етиловий, який відповідно до ст. 215 Податкового кодексу України (далі  ПК) є підакцизним товаром, без належних документів, які посвідчують якість та відповідність товару ДСТУ України та в подальшому незаконно транспортував його з метою збуту.
		 
		Так, ОСОБА_6 , переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконну реалізацію спирту етилового на території України за невстановлених слідством обставин, діючи умисно, спеціально облаштував власний тентований напівпричіп «FRUEHAUF TF34C1», д.н.з. НОМЕР_2 , для прихованого незаконного транспортування спирту етилового, помістивши, вмонтувавши та облаштувавши для цього всередині вказаного причепу замасковану металеву цистерну об`ємом 25 000 л із запірними кранами та мотопомпою для перекачування рідини.
		 
		У подальшому ОСОБА_6 домовився на 3 лютого 2018 року за грошову винагороду із водієм ОСОБА_8 про перевезення його транспортного засобу  автомобіля «DAF XF 95.480», державний номерний знак НОМЕР_1 , із спеціально обладнаним напівпричепом «FRUEHAUF TF34C1», державний номерний знак НОМЕР_2 , з м. Могилів-Подільський Вінницької області до м.Вінниці, не повідомляючи останньому про вміст вантажу.
		 
		3 лютого 2018 року ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за невстановлених слідством обставин, перебуваючи у м. Могилів-Подільський, за відсутності ліцензії та документів, що підтверджують якість та законність виробництва спирту, з метою збуту придбав 25 000 л спирту етилового та помістив до власного спеціально обладнаного напівпричепу "FRUEHAUF TF34C1", д.н.з. НОМЕР_2 , всередині якого містилася вмонтована та підлаштована для прихованого незаконного транспортування спирту етилового металева цистерна.
		 
		Далі цього ж дня ОСОБА_6 з метою прикриття власної злочинної діяльності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення, залишив у кабіні власного автомобіля "DAF XF 95.480", д.н.з. НОМЕР_1 , супровідні документи на товар з ознаками підробки, відповідно до яких нібито здійснюється транспортування будівельних матеріалів. Окрім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 замаскував факт транспортування спирту етилового, заклавши вхід до напівпричепа упаковками мінеральної вати, висотою близько 3 метри таким чином, щоб не було видно замаскованої цистерни при відкритті дверей спеціально облаштованого для незаконного транспортування причепу та вміст відповідно до документів.
		 
		У подальшому 3 лютого 2018 року, за попередньою домовленістю із водієм ОСОБА_8 про перевезення його транспортного засобу  автомобіля «DAF XF 95.480», д.н.з. НОМЕР_1 , із спеціально обладнаним напівпричепом «FRUEHAUF TF34C1», державний номерний знак НОМЕР_2 , з м.Могилів-Подільський до м. Вінниці, ОСОБА_6 здійснював супроводження вказаного автомобіля на іншому, невстановленому автомобілі, однак поблизу с.Коростівці Жмеринського району Вінницької області незаконне транспортування було викрито працівниками ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області.
		Надалі за результатами обшуку вказаного автомобіля виявлено та вилучено одну металеву цистерну ємністю 25 000 л, заповнену спиртом етиловим, який згідно з УКТЗЕД, затвердженого Законом України «Про митний тариф», належить до товарної позиції 2207 «Спирт етиловий, неденатурований, зконцентрацією спирту 80 відсотків об`ємних одиниць або більше», та згідно ст.215.3.1 ПК є підакцизним товаром.
		 
		Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.02.2018 № 41 наданий на експертне дослідження зразок рідини, вилучений під час проведення обшуку транспортного засобу  автомобіля «DAF XF 95.480», д.н.з НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C1», д.н.з. НОМЕР_2 , є спиртовмісною рідиною, з об`ємною часткою спирту етилового 96,0% об`ємних, яку можливо віднести до спирту етилового, що за перевіреними органолептичними (зовнішній вигляд) та фізико-хімічними (проба на чистоту з сірчаною кислотою) показниками не відповідає вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови».
		 
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
		На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції: 
		- не дотримався вимог кримінального процесуального закону, не спростував доводи сторони захисту, викладені у запереченні на апеляційну скаргу, доповненнях до заперечення та не навів мотивів прийнятого судового рішення, яке оскаржується, попри посилання на рішення Верховного Суду, де висвітлені правові позиції у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2020 року №235/4842/17, від 5 листопада 2019 року №344/11299/15-к, від 26 січня 2021 року №127/25394/18);
		- не навів жодних мотивів, з урахуванням яких дійшов висновків, що покладені в основу обвинувачення та упереджено взяв до уваги докази, які визнані судом першої інстанції, як докази невинуватості особи;
		- визнав допустимими докази винуватості ОСОБА_6 , незважаючи на те, що більшість із них здобуті в рамках іншого кримінального провадження за №32017020000000077 від 4 жовтня 2017 року, отримані не в порядку та не у спосіб, передбачений КПК, а відтак, у розумінні ст. 85, 86 КПК є недопустимими доказами, зокрема:
		1) протокол обшуку від 3 лютого 2018 року з фототаблицею та відеозаписом цієї слідчої дії;
		2) постанова заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_9 від 04 лютого 2018 року про визнання вилучених при проведенні вказаного вище обшуку транспортного засобу, речей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні № 32017020000000077 від 04.10.2017 року;
		3) копія та оригінал повідомлення ДП «Кнауф Маркетинг Баупродукти» від 12лютого 2018 року №01-02/18, згідно запиту слідчого ОСОБА_9 від 09.02.2018 року у кримінальному провадженні №32017020000000077 від 04.10.2017 року;
		4) повідомлення ДП "Кнауф Маркетинг Баупродукти від 29.03.2018 року №02- 03/18, згідно запиту слідчого ОСОБА_9 від 21.03.2018 року у кримінальному провадженні №32017020000000077 від 04.10.2017 року;
		- жодним чином не спростував позиції сторони захисту та суду першої інстанції про неможливість використання таких доказів для обвинувачення ОСОБА_6 ;
		- у порушення вимог ч. 3 ст. 419 КПК своє рішення не обґрунтував та не вмотивував, надав іншу оцінку доказам без категоричних суджень, які б виключали сумніви з приводу їх достовірності;
		- при дослідженні інших, похідних, доказів знехтував рішеннями ЄСПЛ у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», де застосовано різновид доктрини «плодів отруєного дерева»;
		- у порушені ст. 91, 92, п. 2 ч. З ст. 374 КПК не дотримався вимог встановлення і з`ясування обставин, які підлягають доказуванню: не спростував показання ОСОБА_6 про те, що 3 лютого 2020 року в м. Могилів - Подільському він не перебував, а обшук автомобіля проводився за участю водія ОСОБА_8 . Крім того, у вину ОСОБА_6 інкриміновано незаконне перевезення спиртовмісної рідини в одній металевій цистерні ємністю 25 000 літрів, але доказами про точний об`єм цистерни вирок не обґрунтований;
		- дійшов до необґрунтованого висновку про застосування відповідно до ч. 1 ст.96-1 КК до автомобіля "DAFXF 95.480", державний номерний знак  НОМЕР_1 , із спеціально обладнаним напівпричепом «FRUEHAUFTF34C1» - спеціальної конфіскації, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Водночас транспортний засіб не був предметом кримінального правопорушення в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК;
		- застосував спеціальну конфіскацію під час ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 74 КК.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		У судовому засіданні:
		- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги;
		- прокурор просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника  без задоволення. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно з вимогамист.433 КПК,суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		З огляду на вищенаведе не є предметом дослідження Суду доводи касаційної скарги захисника:
		- про те, що суд апеляційної інстанції не спростував показань засудженого ОСОБА_6 про те, що 03.02.2020 року в м. Могилів - Подільському він не перебував, а обшук автомобіля проводився за участю водія ОСОБА_8 
		- щодо точного об`єму цистерни з спиртовмісною речовиною.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст.374КПК.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, у разі визнання особи винуватою суд у мотивувальній частині вироку зазначає докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		 
		Разом з тим, зі змісту статей 7, 22, 420 КПК у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, зазначити позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
		 
		Суд вважає, що зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не дотримався.
		 
		Виправдовуючи ОСОБА_6 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, у зв`язку з недоведеністю обвинувачення, суд першої інстанції зазначив що винуватість ОСОБА_6 недоведена належними та допустимим доказами.
		 
		Так, місцевим судом встановлено порушення вимог кримінального процесуального закону щодо здобуття доказів стороною обвинувачення, починаючи зі стадії внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		 
		Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що слідчі (розшукові) дії щодо проведення 3 лютого 2018 року обшуку автомобіля «DAF XF 95.480», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C1», д.н.з НОМЕР_2 , під час якого було виявлено подію даного кримінального правопорушення, у вчиненні якої обвинувачувався ОСОБА_6 , були здійснені в межах іншого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32017020000000077 від 4 жовтня 2017року. У тому ж кримінальному провадженні вирішено питання звернення до слідчого судді з відповідними клопотаннями сторони обвинувачення та отримано на їх задоволення ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку вказаного транспортного засобу та про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
		 
		Таким чином, місцевим судом було встановлено, що внесення до ЄРДР 7лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 32018020000000011 відомостей за фактом виявлення та вилучення однієї металевої цистерни ємністю орієнтовно 25000 літрів, заповненої рідиною прозорого кольору з характерним запахом спирту, при проведенні вказаного вище обшуку транспортного засобу ґрунтується на інформації про відповідні обставини, здобуті фактично в іншому кримінальному провадженні.
		 
		Водночас місцевий суд встановив, що долучення до матеріалів кримінального провадження № 32018020000000011 від 7 лютого 2018 року та подальше використання вже у цьому кримінальному провадженні окремих матеріалів кримінального провадження № 32017020000000077 від 4 жовтня 2017 року тільки на підставі повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення слідчого від7лютого 2018 року з додатками, у яких перелічені ці матеріали, не узгоджується з вимогами ч. 5 ст.217КПК, якими передбачено, що рішення, зокрема, про виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
		 
		Суд першої інстанції зазначив про відсутність відповідного рішення прокурора у наданій стороною захисту копії реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 32017020000000077 від 04.10.2017 року.
		 
		Крім того, як встановив суд першої інстанції, відомості про проведення слідчих (розшукових) дій щодо обшуку 03.02.2018 року автомобіля ОСОБА_6 та допиту 04.02.2018 року свідка ОСОБА_8 , вказівки про постанову слідчого від 04.02.2018 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку речей та документів, ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 05.02.2018 року та від 06.02.2018 року про надання дозволу на обшук транспортного засобу та відповідно про арешт тимчасово вилученого майна, вказані у повідомленні слідчого саме як матеріали вказаного кримінального провадження, а також реквізити приналежності до якого наявні за змістом цих письмових документів, не зазначені у вказаному реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 32017020000000077 від 04 жовтня 2017 року, що, як зазначив місцевий суд, не становить ознак безсумнівності їх походження саме з обсягу останнього.
		 
		З урахуванням вищенаведеного судом першої інстанції встановлено, що отримання та використання у кримінальному провадженні №32018020000000011 від 07.02.2018 року доказів та відомостей, що первісно були отримані в межах досудового розслідування іншого кримінального провадження слідчим ОСОБА_9 , повноваження якого на проведення слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні ніяк не підтверджене, здійснене без передбаченого процесуального рішення прокурора щодо їх виділення з нього, фактично відбувалось після початку кримінального провадження № 32018020000000011 від 07.02.2018 року шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, з підстав чого у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК суд першої інстанції визнав недопустимим окремі докази, зокрема: протокол обшуку від 03.02.2018 року з відеозаписом даної слідчої дії, постанову слідчого від 04.02.2018 року про визнання речовими доказами вилучених під час обшуку речей та документів, клопотання слідчого про проведення обшуку від 04.02.2018 року, ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 05.02.2018 року про дозвіл на обшук, клопотання слідчого про арешт майна від 04.02.2018 року, ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 06.02.2018 року про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.02.2018 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 04.02.2018 року, що перелічені у додатку до повідомлення слідчого від 07.02.2018 року.
		 
		З урахуванням цього, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами й похідні від них докази, тобто вилучені під час проведення обшуку речові докази та висновки експертів щодо цих предметів, а також документи, вилучені в порядку тимчасового доступу, дозвіл на який надавався на підставі даних про номери мобільних терміналів, інформація щодо яких виявлена на підставі вказаних вище слідчих (розшукових) дій, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст.101 КПК, зокрема висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		 
		Переглядаючи в апеляційному порядку виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд дійшов до висновку, що здійснення досудового розслідування та проведення 03.02.2018 року першочергових слідчий (розшукових) дій у рамках кримінального провадження № 32017020000000077 від 04.10.2017 року за ч. 1 ст. 204 КК було зумовлено тим, що органом досудового розслідування перевірялась версія щодо причетності осіб, які на момент транспортування 03.02.2018 року 25 000 л незаконно виготовленого спирту етилового могли бути причетні до незаконного транспортування 30.09.2017 року поблизу сіл Озаринці та Воєводничі Могилів-Подільського району автомобілем Mercedes-Benz 2543, д.н.з. НОМЕР_3 , у якому знаходилось 13 500 літрів незаконного виготовленого спирту етилового, тому і обшук 03.02.2018 року було проведено в рамках кримінального провадження №32017020000000077.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після проведення першочергових (розшукових) дій та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, слідчим ОСОБА_10 07.02.2018 року було внесено відомості до ЄРДР за № 32018020000000011 за ч. 1 ст. 204 КК за фактом незаконного транспортування 25 000 літрів незаконно виготовленого спирту етилового, оскільки версія органу досудового розслідування, що вказані правопорушення могли бути скоєні одними і тими ж особами у період з 03.02.2018 року по 07.02.2018 року, не знайшла свого об`єктивного підтвердження, а тому об`єднувати кримінальні провадження за №32017020000000077 з №32018020000000011 після 07.02.2018 року в одне провадження, з подальшим виділенням в окреме провадження, підстав, визначених ст. 217 КПК, в органу досудового розслідування не було.
		 
		З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції визнав допустимими передосліджені докази, а показання ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8  такими, що спростовуються показаннями оперативних співробітників ДФС у Вінницькій області ОСОБА_11 та    ОСОБА_12 . Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_13 є зацікавленими особами в результатах розгляду кримінального провадження.
		 
		У своїй касаційній скарзі захисник, непогоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, наполягає на тому, що цей суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону, не спростував доводи сторони захисту викладені у запереченнях на апеляційну скаргу й у доповненнях до них, про те, що докази, надані стороною обвинувачення, здобуті в межах іншого кримінального провадження, з порушенням положень ст. 214 КПК, та не навів мотивів прийнятого судового рішення, яке оскаржується, попри посилання на рішення Верховного Суду, де висвітлені правові позиції у подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 235/4842/17, від 5 листопада 2019 року у справі № 344/11299/15-к, від 26січня 2021 року у справі № 127/25394/18).
		 
		Згідно з положеннями п. 15 ч.1 ст. 7, частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		 
		Проте суд апеляційної інстанції належним чином не спростував доводи, наведені у запереченнях сторони захисту на апеляційну скаргу прокурора, про недопустимість базових доказів, які були здобуті в іншому кримінальному провадженні. 
		 
		Так, зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 в основу його обвинувачення, крім іншого, було покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №32017020000000077 від 4 жовтня 2017 року, а саме:
		- протокол обшуку від 3 лютого 2018 року з фототаблицею та відеозаписом даної слідчої (розшукової) дії, проведеної заступником начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_9 , до постановлення ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК, згідно з яким обшуку піддано автомобіль "DAF", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 . При відкритті дверей напівпричепу всередині нього виявили позаду заповнення до половини висоти завантаження плитами мінеральної вати, за якими виявлено три порожніх пластикових куба розміром 1 х 1 м, на підлозі з лівого боку виявлено помповий насос із пластиковим шлангом діаметром 10 см, довжиною до 3 м. Також всередині фургону було виявлено вмонтовану металеву цистерну висотою до 3 м, довжиною до 6,5 м, об`ємом приблизно 25000 л, обладнана з боку дверей запірною арматурою. Водієм вказаного автомобіля ОСОБА_8 добровільно видано два мобільні телефони: «Nokia» чорного кольору, кнопковий, із сім-карткою «Київстар» та «Nokia» на дві сім-картки «Київстар» та «Лайф». У кабіні автомобіля виявлено товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, протоколи перевірки їх технічного стану, поліси страхування та талон до них, бланк повідомлення про ДТП, належний ОСОБА_8 блокнот, а також акт від 05.02.2014 року між ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 , два бланки товарно-транспортних накладних з відтиском печатки ФОП ОСОБА_16 . Вказані транспортні засоби та інші перелічені виявлені речі та документи в ході обшуку були вилучені;
		- товарно-транспортна накладна № 0302018 від 3 лютого 2018 року щодо перевезення будівельних матеріалів KNAUFF згідно видаткової накладної від3лютого 2018 року №667 загальною вагою 19,2 т. з опломбуванням вантажу пломбою № 0373812;
		- аналогічного змісту накладна №667 від 3 лютого 2018 року та товарно-транспортна накладна №0302018 від 3 лютого 2018 року без вказівки про опломбування вантажу;
		- товарно-транспортні накладні від 2 лютого 2018 року № 0202018 щодо перевезення будівельних матеріалів KNAUFF, згідно з видатковими накладними від 2 лютого 2018 року № 667 загальною вагою 5,8 т водієм ОСОБА_8 на автомобілі "DAF", д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF», д.н.з. НОМЕР_2 , автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_6 на замовлення ДП «Кнауф Маркетинг Баупродукти» з м.Києва до м. Могилів-Подільського;
		- постанова заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_9 від 4 лютого 2018 року про визнання вилучених при проведенні вказаного вище обшуку транспортних засобів, речей та документів речовими доказами;
		- копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 5 лютого 2018 року, на підставі клопотання слідчого ОСОБА_9 від 4 лютого 2018 року за погодженням з прокурором від 05.02.2018 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу  автомобіля «DAF XF 95.480», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C1», д.н.з. НОМЕР_2 ;
		- копія ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від6лютого 2018 року, на підставі клопотання слідчого ОСОБА_9 від 4лютого 2018 року за погодженням з прокурором від 05.02.2018 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене майно.
		 
		Згідно з положеннями частин 2 та 3 ст. 214 КПК( у редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення) досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду. 
		Пунктом 2 ч. 3 ст. 87 КПК передбачено, що недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		 
		На виконання постанови Верховного Суду від 28 січня 2022 року, мотивуючи своє рішення лише тим, що підстави, передбачені ст. 217 КПК, для об`єднання кримінальних проваджень № 32017020000000077 від 4 жовтня 2017року та №32018020000000011 від 7 лютого 2018 року в одне провадження, а надалі  для виділення в окреме провадження у органу досудового розслідування були відсутні, суд апеляційної інстанції, всупереч положенням ст. 370, 374, 420 КПК не надав належної оцінки, з огляду на положення пункту 2 ч. 3 ст. 87, частин 2, та 3 ст. 214 КПК, доводам сторони захисту та висновкам суду першої інстанції про те, що базові докази, пов`язані з вилученням предметів інкримінованого  ОСОБА_17 кримінального правопорушення, а саме незаконного придбання з метою збуту незаконно виготовленого спирту етилового та незаконного транспортування його з метою збуту, були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні, слідчим, повноваження якого на проведення слідчих процесуальних дій у кримінальному провадженні №32018020000000011 від 7 лютого 2018 року будь-яким процесуальним документом не підтверджено, отримані після початку цього кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом.
		 
		Також судом апеляційної інстанції не надано оцінку посиланням сторони захисту на підтвердження її позиції на постанови Верховного Суду від 27лютого 2020 року №235/4842/17, від 5 листопада 2019 року №344/11299/15-к, від 26 січня 2021 року №127/25394/18.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог статей 370, 374, 420 КПК, що як наслідок потягло неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, і ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, ст. 413 КПК пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч.1 ст. 436 КПК.
		 
		З огляду на вищевказані допущені порушення, Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги захисника щодо необґрунтованості застосування спеціальної конфіскації, оскільки така оцінка може бути надана після усунення зазначених порушень.
		 
		З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок  скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
		 
		Керуючись статтями 369, 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково. Вирок Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2021 рокущодо ОСОБА_6 скасувати. Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...