Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/3769/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2022. Зареєстровано: 30.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2022.
Дата набрання законної сили: 30.07.2022
Номер судового провадження: П/520/4315/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 червня 2022 р. Справа № 520/3769/22 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, в якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку;
		- зобов`язати Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №36 від 06.02.2013 року. ОСОБА_1 закінчила у 2021 році Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради, відповідно, має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку згідно положень статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та пункту 13 постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". З метою отримання вказаної допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.12.2021 року, в якій просив, зокрема, виплатити їй одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Також, 17.12.2021 року Наталинська селищна рада звернулася до відповідача із аналогічною заявою (вих. №02-25/6077). Проте, листом Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" ХМР від 20.12.2021 року за №266 фактично відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті такої допомоги з підстав того, що вона виховувалася та проживала у дитячому будинку сімейного типу і на момент закінчення закладу не виявила бажання перейти на повне державне забезпечення з метою отримання всіх пільг, що передбачені законодавством України. Зважаючи, що взяті на себе державою зобов`язання щодо належного соціального забезпечення позивача як дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідачем не здійснюються, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
		Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу електронною поштою та ним отримана 03.06.2022 року, що підтверджується електронною роздруківкою. 
		21.06.2022 року представником відповідача надіслано на електронну адресу суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку мають випускники з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які під час навчання перебували на повному державному забезпеченні в коледжі. В той час, ОСОБА_1 виховувалася та перебувала на утриманні у дитячому будинку сімейного типу. 12.11.2019 року їй виповнилося 18 років, проте до закінчення коледжу вона не виявила бажання припинити договір про перебування її у дитячому будинку сімейного типу, отже не була переведена на повне державне забезпечення і не мала права на вищевказані соціальні виплати. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		Також, представником відповідача також надіслано до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд даної справи до закінчення бойових дій на території України, оскільки Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської міської ради є структурним підрозділом комунального закладу "Харківська гуманітарно - педагогічна академія" Харківської обласної ради, яка територіально знаходиться в місті Харків, де зараз небезпечно. У зв`язку з чим велика кількість співробітників відповідача знаходяться поза межами міста Харкова та не мають можливості зібрати всі необхідні документи по справі.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. 
		Так, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
		Суд звертає увагу, що разом з відзивом на позов представником відповідача надано додаткові документи на підтвердження обґрунтування всіх доводів, викладених у відзиві на позов.
		Проте, в клопотанні про відкладення розгляду даної справи представником відповідача не зазначено, які саме докази, необхідні для розгляду справи, неможливо зібрати та який час необхідний для їх надсилання до суду.
		Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду даної справи.
		Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_1 , є дитиною, позбавленою батьківського піклування, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №36 від 06.02.2013 року.
		Підставою набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, є рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 21 квітня 2006 року про позбавлення батьківських прав матері, довідка Ленінського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 16 жовтня 2007 року №524/03-58 про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
		ОСОБА_1 закінчила у 2021 році Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради та здобула кваліфікацію молодшого спеціаліста за професією "вихователь дітей дошкільного віку, користувач комп`ютерною технікою", що підтверджено копією диплому молодшого спеціаліста НОМЕР_1 , виданого Красноградським педагогічним фаховим коледжом Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія".
		Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , з 01.12.2021 року позивача призначено асистентом вчителя Миколо - Комишуватського ліцею Красноградської міської ради (наказ від 29.11.2021 року №103-К). Вказане також підтверджено довідкою Миколо - Комишуватського ліцею КМР від 03.12.2011 року №01-26/125.
		Судом встановлено, що 14.12.2021 року позивач звернувся до Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" ХМР із завою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку та грошову компенсацію на придбання одягу та взуття в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян згідно постанови КМУ "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05 квітня 1994 року № 226.
		Також, 17.12.2021 року Наталинська селищна рада звернулася до відповідача із заявою (вих.№02-25/6077), в якій зазначила, що в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вихованні перебуває ОСОБА_1 , яка закінчила навчальний заклад в 2021 році за спеціальністю дошкільна освіта та працевлаштувалася до Миколо-Комишуватського ліцею за посадою «Асистент вчителя». З посиланням на ч.7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та практику Верховного Суду просив виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
		Проте, листом Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" ХМР від 20.12.2021 року №266 фактично відмовлено у призначенні та виплаті ОСОБА_1 такої допомоги як випускниці коледжу у 2021 році з підстав того, що вона виховувалася та проживала у дитячому будинку сімейного типу і на момент закінчення закладу не виявила бажання перейти на повне державне забезпечення з метою отримання всіх пільг, що передбачені законодавством України. Нормативні акти, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві від 14.12.2021 року, мова йде про виплати, які заявниця мала отримати після закінчення 11 класів Добренського навчально-виховного комплексу (закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів дошкільної освіти) Красноградської районної ради Харківської області.
		Не погоджуючись із відмовою відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		По суті спірних правовідносин, слід зазначити наступне.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод
		Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
		Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 року N 2342-IV (далі - Закон N 2342-IV).
		Статтями 3, 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
		Частиною першою статті 8 Закону N 2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону N 2342-IV, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.
		Статтею 1 Закону N 2342-IV передбачено, що особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як дитина позбавлена батьківського піклування, навчався та у 2021 році закінчила Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради та здобула кваліфікацію молодшого спеціаліста за професією "вихователь дітей дошкільного віку, користувач комп`ютерною технікою" та є випускником даного навчального закладу, що підтверджено копією диплому молодшого спеціаліста НОМЕР_1 , виданого Красноградським педагогічним фаховим коледжом Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія".
		Абзацом 16 статті 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.
		Частиною 7 статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
		У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку мають випускники з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які під час навчання перебували на повному державному забезпеченні в коледжі. В той час, ОСОБА_1 виховувалася та перебувала на утриманні у дитячому будинку сімейного типу. 12.11.2019 року їй виповнилося 18 років, проте до закінчення коледжу вона не виявила бажання припинити договір про перебування її у дитячому будинку сімейного типу, отже не була переведена на повне державне забезпечення і не мала права на вищевказані соціальні виплати.
		Суд не погоджується з такими твердження відповідача та вважає їх безпідставними, оскільки в постанові від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмітив, що частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.
		Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача, викладені в листі листі від 20.12.2021 року за №266, стосовно того, що ОСОБА_1 виховувалася та проживала у дитячому будинку сімейного типу і на момент закінчення закладу не виявила бажання перейти на повне державне забезпечення, то відповідно не має права на призначення такої виплати, оскільки положеннями ч.1 ст. 9 Закону визначено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.
		Отже, твердження представника відповідача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
		Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова КМУ № 226).
		Разом з тим, відповідно до підпункту 1 пункту 13 Постанови КМУ № 226, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, при вступі на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м`яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.
		Проте, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги встановленої Постановою КМУ № 226.
		Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 493/407/16-а, від 03 жовтня 2019 року у справі № 303/5849/16-а та від 26 травня 2020 р. у справі № 303/5848/16-а, який також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
		Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позов стосовно того, що ОСОБА_1 після закінчення навчального закладу працевлаштувалася, проте наказом Миколо - Камишуватського ліцею Красноградської міської ради Харківської області №11-К від 16.02.2022 року її було звільнено з посади асистента - вчителя за прогул без поважних причин за ст.40 КЗпПУ, що на його думку унеможливлює отримання такої допомоги, оскільки за позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 26 травня 2020 року у справі №303/5848/16-а, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом, відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 2342-IV.
		Крім того, копії вказаного наказу Миколо - Камишуватського ліцею Красноградської міської ради №11-К від 16.02.2022 року відповідачем до суду не надано, причин ненадання не повідомлено.
		Отже, в даному випадку, звільнення позивача з займаної посади не впливає на призначення та виплату їй такої одноразової грошової допомоги.
		У відзиві на позов представник відповідача стверджував, що оскільки позивач не укладав договір про роботу на посадах педагогічних працівників у відповідних закладах на строк не менш як три роки, то відповідно вона не може отримати грошову допомогу, передбачену постановою КМУ від 26.09.2006 року №1361 "Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників закладів вищої освіти" та наказом Міністерства освіти та науки України від 19.12.2019 року №1588 "Про затвердження Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників закладів вищої освіти".
		Суд також не приймає до уваги такі посилання представника відповідача, оскільки вказаними постановою КМУ від 26.09.2006 року №1361 та Порядком надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників закладів вищої освіти від 19.12.2019 року №1588 регулюються питання надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам закладів вищої освіти. Тоді як в даному випадку позивач просить нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, як випускниці навчального закладу з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на повному державному утриманні, що регулюється іншими нормативними актами.
		Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови КМУ N 226 прийняті до набрання чинності Законом N 2342 та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону N 2342-IV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті позивачу у розмірі шести прожиткових мінімумів.
		Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
		У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стре проти Сполучного Королівства ("Stretch v. the United Kingdom," № 44277/98, п. 37).
		Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany", № 71916/01, № 71917/01 № 10260/02, п. 74).
		Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
		Зважаючи, що відповідачем належними доказами не доведено правомірності відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки ухвалою суду ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
		Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради (вул. Московська, буд. 47, м. Красноград, Харківська область, 63301, код ЄДРПОУ 37875783) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Красноградського педагогічного фахового коледжу Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
		Зобов`язати Красноградський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу "Харківська гуманітарно-педагогічна академія" Харківської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		 
		Суддя Шевченко О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...