Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/777/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2022. Зареєстровано: 21.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2022.
Дата набрання законної сили: 22.06.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 червня 2022 року 
		м. Київ
		cправа №  902/777/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
		 
		секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		 
		Офісу Генерального прокурора - Семенчука М.А.,
		Мурафської сільської ради Жмеринського району
		Вінницької області - не з`явився,
		Приватного підприємства «Сазан» - Дмитрійчук А.А.,
		Державного агентства меліорації та рибного господарства України
		в особі Управління Державного агентства рибного 
		господарства у Вінницькій області  - не з`явився, 
		Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - не з`явився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Сазан»
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Мельник О.В.)
		 
		у справі № 902/777/21
		за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області
		до Приватного підприємства «Сазан»,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі Управління державного агентства рибного господарства у Вінницькій області, Державної екологічної інспекції у Вінницькій області,
		про повернення земельної ділянки водного фонду,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2021 року Керівник Жмеринської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі  Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - Мурафська сільська рада) до Приватного підприємства «Сазан» (далі - ПП «Сазан»), у якому просив зобов`язати ПП «Сазан» повернути державі в особі Мурафської сільської ради земельну ділянку водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 052538300:01:001:0177, на якій розташовано водний об`єкт - Клекотинське водосховище на території Мурафської об`єднаної територіальної громади, шляхом підписання акта приймання-передачі.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Сазан» протягом 2016-2021 років неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт - Клекотинське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду. Прокурор також зазначив, що відповідно до статті 51 Водного кодексу України Клекотинське водосховище, як водосховище комплексного призначення, не може бути об`єктом оренди.
		Прокурор зауважив, що звернення до суду із цим позовом спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі земельної ділянки водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, які відповідач використовує з порушенням закону.
		Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Мурафською сільською радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом подачі відповідного позову, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради.
		Господарським судом Вінницької області залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне агентство меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області та Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області
		Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 16.12.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
		Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2022 року ПП «Сазан» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати  постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 902/777/21 за касаційною скаргою ПП «Сазан» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.06.2022.
		Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Державна екологічна інспекція у Вінницькій області направила на електронну адресу Верховного Суду лист від 26.05.2022, у якому повідомила Суд, що не має наміру брати участь у судовому засіданні при розгляді цієї справи 22.06.2022.
		Державне агентство меліорації та рибного господарства України в особі Управління державного агентства рибного господарства у Вінницькій області направило на електронну адресу Верховного Суду клопотання про розгляд справи без участі представника цього учасника судового процесу, проте зазначене клопотання не містить кваліфікованого електронного підпису, про що свідчить довідка відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду від 21.06.2022 № 27.
		У судове засідання 22.06.2022 Мурафська сільська рада, а також треті особи своїх представників не направили. 
		Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
		Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
		Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
		Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що на території Мурафської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області розташоване водосховище на річці Мурафа, на земельній ділянці площею 264,82 га з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177. Згідно з водогосподарським паспортом, виготовленим у 1985 році та затвердженим 09.12.1986, водосховище має назву - Клекотинське та призначено для зрошення, риборозведення та рекреації.
		На виконання ухвали суду Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг у листі від 20.09.2021 № 982/12 повідомило, що Клекотинське водосховище призначалося для зрошення та риборозведення, тому класифікувалося як водосховище комплексного призначення та відповідно до частини 1 статті 51 Водного кодексу України не може передаватися в оренду. Клекотинська зрошувальна система не працює понад 30 років, знята з обліку зрошувальних систем, обладнання демонтоване, фактично використовується для риборозведення.
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.07.2021 НВ-0522137062021 земельна ділянка з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177 належить до державної власності, її площа становить 264,82 га, у тому числі: під штучними водосховищами 230,4752 га (земельна ділянка безпосередньо під водою), під штучними водосховищами 5,2032 га (земельна ділянка безпосередньо під водою), під гідротехнічними спорудами 0,0168 га, інші захисні насадження 1,9070 (земельна ділянка суходолу вкрита деревною рослинністю), низинні заболочені землі 0,0493 га (болото), низинні заболочені землі 2,4436 га, (болото), пасовища 24,7235 га (прибережна захисна смуга - ділянка навколо водного дзеркала з видом угідь пасовище).
		Також судами встановлено, що основним видом діяльності ПП «Сазан» є прісноводне рибальство (КВЕД 03.12) і, починаючи з 2005 року, це підприємство на підставі ліцензії, виданої 10.11.2005 УКРДЕРЖРИБГОСП, зі строком дії з 20.09.2005 по 29.09.2010 здійснює вселення та вилов водних біоресурсів згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації на рибогосподарському водному об`єкті Клекотинського водосховища. 
		У подальшому 12.10.2010 ДЕРЖКОМРИБГОСП видано ПП «Сазан» ліцензію № 548102 на здійснення діяльності, пов`язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств, із необмеженим строком дії з 30.09.2010.
		Крім того, ПП «Сазан» таку діяльності з 2007 року здійснює відповідно до Біологічного обґрунтування водних живих ресурсів водосховища Клекотина, Режиму рибогосподарської експлуатації, Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах від 27.12.2013 № 04, на підставі яких, у тому числі щорічно здійснюється вселення та вилов водних біоресурсів в обсягах, встановлених режимом, що підтверджено накладними та актами про проведення робіт з уселення водних живих ресурсів на Клекотинському водосховищі, складених у період з вересня 2005 по жовтень 2020 (наявні у матеріалах справи).
		На замовлення ПП «Сазан»     Інститутом Рибного господарства НААН розроблено Режим рибогосподарської експлуатації Клекотинського водосховища, розташованого на р. Мурафа, місцезнаходження водного об`єкта: Вінницька обл., Шаргородський       р-н,    с. Клекотина (0,5), який погоджено Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області та Державним агентством рибного господарства України 05.12.2016  та 19.12.2016 відповідно; термін дії режиму з 01.10.2017 по 31.12.2026.
		08.01.2019 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області ПП «Сазан» видано Дозвіл № 1 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) строком дії з 08.01.2019 по 07.01.2024. Дозвіл видано на вид спеціального використання -  промисловий вилов водних біоресурсів, згідно з Режимом рибогосподарської експлуатації на рибогосподарському водному об`єкті Клекотинське водосховище із зазначенням у ньому даних стосовно дозволених для використання знарядь лову і дозволених для вилучення видів водних біоресурсів та обсягів їх вилучення. 
		Перевірка діяльності ПП «Сазан» неодноразово здійснювалася контролюючими органами, про що свідчить акт перевірки Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області від 31.07.2019, акт Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 20.04.2021 № 165/ВН (за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів), акт Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від    14.07.2021 №  327/ВН.
		Також у листі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області від 18.06.2021 №1-16-9/1269    -21 зазначено, що протягом 2019 року здійснено 6 перевірок дотримання ПП «Сазан» діяльності із спеціального використання водних біоресурсів, протягом 2020 року    12 перевірок, у ході яких порушень такого спеціального використання не виявлено.
		Питання щодо оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 052538300:01:001:0177 та надання в оренду цього водного об`єкта комплексно з земельною ділянкою не перевірялося, про що зазначено у письмових поясненнях Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 17.09.2021 № 3261/12/21.
		01.07.2021 Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, на підставі наказу від 22.06.2021 № 1096-ДК проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки з кадастровим номером 052538300:01:001:0177 та встановлено самовільне зайняття цієї земельної ділянки площею 264,85 га ПП «Сазан», яке використовує ділянку для вирощування, вилову та реалізації водних біоресурсів. У ході перевірки встановлено використання ділянки водного фонду без укладення договору користування (оренди земельної ділянки), що суперечить вимогам статей 125, 126, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК). 
		Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області складено акт обстеження земельної ділянки від 01.07.2021, у якому зазначено, що в межах прибережної смуги, яка не встановлена у визначеному законом порядку, розміщені будівлі та споруди приватної власності, доступ до водойми блоковано огорожею, в окремих місцях улаштовано    дороги та проїзди, які зачиняються воротами. У північній частині водойми змонтовано потужну насосну станцію, яка подає воду до іригаційної системи для поливу сільськогосподарських угідь по прокладеному під шаром землі водогону. Прибережна смуга в окремих місцях розорана і використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Згідно з постановою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від    05.07.2021 № 1096-ДК/0371По/08/01/-21 на підставі статей 247, 253, 276-278, 283, 284 КУпАП закрито адміністративну справу щодо директора ПП «Сазан»    Стратійчука С.С. та матеріали справи передано до Вінницької обласної прокуратури.
		Вінницька обласна прокуратура за результатами опрацювання інформації з відкритих джерел щодо використання земель водного фонду та водних об`єктів на території Жмеринського району звернулася до Мурафської сільської ради з листом від 17.05.2021 № 15/1-438вих-21, в якому просила з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у строк     до 01.06.2021 надати до обласної прокуратури інформацію про: стан використання зокрема земельної ділянки площею 264,82 га з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177; підстави такого використання (укладені цивільно-правові договори щодо вказаної земельної ділянки (за наявності договорів просила надати їх належним чином засвідчені копії); стан сплати коштів за використання водних об`єктів та зазначених земельних ділянок, які надходять на рахунки сільської ради.    
		У листі від 25.05.2021 № 06-07-563 Мурафська сільська рада повідомила Вінницьку обласну прокуратуру про те, що земельна ділянка водного фонду площею 264,82 га кадастровий номер 0525383000:01:001:0177 -  водосховище не знаходиться в оренді, на нього видано дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 08.01.2019 суб`єкту господарювання ПП «Сазан», при цьому зауважено, що   останнім проводиться безконтрольний вилов риби.
		Аналогічного змісту інформацію було викладено у листі від 25.05.2021    № 06-07-564 на адресу Жмеринської місцевої прокуратури, а в подальшому на запит цієї прокуратури у листі від 03.06.2021 № 06-07-596  Мурафська сільська рада  повідомила Жмеринську окружну прокуратуру про те, що    земельна ділянка земель водного фонду площею 264,82 га кадастровий номер 0525383000:01:001:0177 -  водосховище використовується ПП «Сазан» на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 08.01.2019, цим підприємством здійснюється безконтрольний вилов риби. Договір оренди на землі водного фонду (водосховище) не укладався, орендна плата не сплачується.
		За результатами опрацювання інформації Мурафської сільської ради від 25.05.2021 № 06-07-563 щодо використання земельної ділянки водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177 та водного об`єкта на території Мурафської сільської ради, Вінницька обласна прокуратура звернулася до сільської ради з листом від 08.06.2021 № 15/1-523вих-21, у якому відповідно до  абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»  у строк     до 21.06.2021    просила надати інформацію про виявлені порушення ПП «Сазан» прав мешканців територіальної громади на загальне водокористування
		У листі від 17.06.2021 № 06-07-658 Мурафська сільська рада повідомила Вінницьку обласну прокуратуру, зокрема про те, що ПП «Сазан» неодноразово порушувало умови Дозволу № 1 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) шляхом неконтрольованого вилову риби, проводило несанкціонований скид води та вилов риби в період нересту, перешкоджало  любительському рибальству населення із застосування зброї та погроз. До цього листа додано ряд документів, у тому числі колективне звернення мешканців с. Клекотина від 08.06.2021.
		У відповідь на лист Жмеринської окружної прокуратури від    13.07.2021 № 02.52-1315вих-21 Мурафська сільська рада у листі від 20.07.2021 № 06-07-774  повідомила прокуратуру про те, що до суду з позовом щодо припинення використання (повернення) ПП «Сазан» земельної ділянки площею 264,82 га з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177 без правовстановлюючих документів сільська рада не зверталася, оскільки бюджетом ради на 2021 рік не передбачено коштів для сплати судового збору при такому зверненні та забезпечення участі в судових засіданнях. Відповідно, у зв`язку з неможливістю самостійного здійснення захисту прав територіальної громади, просила сприяти у вирішені цього питання шляхом реалізації права прокурора на звернення до суду з відповідним позовом. 
		26.07.2021 Жмеринська окружна прокуратура повідомила Мурафську сільську раду про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради до ПП «Сазан» про повернення земельної ділянки водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 0525383000:01:001:0177, на якій розташовано водний об`єкт -  Клекотинське водосховище на території Мурафської об`єднаної територіальної громади шляхом підписання акта приймання-передачі.
		Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що ПП «Сазан» у порушення вимог законодавства, зокрема статті 51 Водного кодексу України, статей 123-126 ЗК неправомірно використовує у своїй господарській діяльності водний об`єкт - Клекотинське водосховище без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду; відповідно до статті 51 Водного кодексу України Клекотинське водосховище, як водосховище комплексного призначення, не може бути об`єктом оренди. Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтував невжиттям  уповноваженим органом - Мурафською сільською радою жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом подачі відповідного позову, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради.
		Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову прокурора та мотивував таке рішення відсутністю правових підстав для його задоволення. 
		Апеляційний господарський суд, за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, це рішення скасував і задовольнив позов прокурора з тих підстав, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, проте відповідні речові права відповідача на земельну ділянку водного фонду не зареєстровано, при цьому, за висновками суду Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є правовстановлюючими документами, що надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, отже не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом. Водночас на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що спірне водосховище є комплексним та в силу закону, не може бути надане в оренду юридичній особі, а земельну ділянку водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 052538300:01:001:0177, на якій розташовано об`єкт - Клекотинське водосховище на території Мурафської об`єднаної територіальної громади, може бути передано в постійне користування державними рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури відповідно до частини 3 статті 59 ЗК.
		У поданій касаційній скарзі ПП «Сазан» послалося на те, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції, зокрема, неправильно застосовано положення частини 2 статті 3 та статті 14 Закону України «Про аквакультуру», оскільки ці норми не поширюються на спірні правовідносини, а також зазначило про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування , зокрема статті 51 Водного кодексу України  при вирішенні спору у подібних правовідносинах щодо права користування водосховищами комплексного призначення та порядку оформлення земельних правовідносин між власником земельної ділянки водного фонду та суб`єктом господарювання, який використовує Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта; скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції у порушення статей 70, 80, 269 ГПК прийняв додаткові докази, які не були предметом розгляду суду першої інстанції, та необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про залучення додаткових доказів.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
		Як установлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини сторін у справі, яка розглядається виникли внаслідок наявності/відсутності у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 052538300:01:001:0177, на якій розташовано об`єкт - Клекотинське водосховище, на території Мурафської об`єднаної територіальної громади, що використовується відповідачем у господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації.
		Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого  відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
		Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
		До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів  (частина 1 статті 58 ЗК, стаття 4 Водного кодексу України).
		Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини 1, 2 статті 79 ЗК).
		Відповідно до статті 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
		Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
		У статті 51 Водного кодексу України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина 1); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (частина 2); водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина 3); водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (частина 4); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 5); водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (частина 6); умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (частина 12).
		Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру» (стаття 51 Водного кодексу України).
		За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
		У статті 12 зазначеного Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
		Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
		Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
		У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
		Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).
		Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство (частина 1 статті 27 зазначеного Закону).
		За змістом частини 1 статті 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
		Згідно з положеннями статті 36 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону (частина 1). Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону (частина 3).
		Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
		Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами) (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі №        908/2153/20, що було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні справи, яка розглядається).
		Разом із тим порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).
		За змістом частин 4, 5 статті 59 ЗК громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
		Згідно з частиною 1 статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
		Відповідно до статей 125, 126 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		У статті 122 ЗК визначено,  зокрема, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5).
		Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ доповнено Розділ X «Перехідні положення» ЗК, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
		Судом апеляційної інстанції установлено і це підтверджено матеріалами справи, що Вінницькою обласною державною адміністрацією, Жмеринською, Шаргородською районними радами Вінницької області, Мурафською сільською радою (з 27.05.2021 від імені Мурафської об`єднаної територіальної громади здійснює повноваження з розпорядження землями під Клекотинським водосховищем), які у різні періоди часу були розпорядниками земельної ділянки водного фонду, рішень про передачу    ПП «Сазан»    у користування земельної ділянки водного фонду площею 264,82 га з кадастровим номером 052538300:01:001:0177, на якій розташовано об`єкт -  Клекотинське водосховище, не приймалося, договорів з приводу передачі у власність чи користування цього водного об`єкта в комплексі із земельною ділянкою не укладалося.
		В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПП «Сазан»    речові права на земельну ділянку водного фонду не зареєстровані.
		Натомість, за встановлених судом обставин, ПП «Сазан»    протягом 2016-2021 років у своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку водного фонду, на якій розташовано цей водний об`єкт, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта (Клекотинське водосховище) та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом, чим спростовано доводи ПП «Сазан»    щодо використання зазначеного об`єкта на достатній правовій підставі.
		Проте, як правомірно зауважено судом апеляційної інстанції, використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду. 
		Водночас судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до водогосподарського паспорта водного об`єкта 1985 року, наявного в матеріалах справи, Клекотинське водосховище має комплексне призначення: зрошення, риборозведення - по проекту зрошення, риборозведення,  рекреація - фактично.
		Разом із тим судом апеляційної інстанції у порядку частини 4 статті 74 ГПК ухвалою суду від 23.02.2022 у керівника Жмеринської окружної прокуратури та Мурафської сільської ради витребувано відомості щодо наявності нового Водогосподарського паспорта Клекотинського водосховища, внесення змін до Водогосподарського паспорта Клекотинського водосховища від 1985 року, погодженого Мінводхозом УССР 09.12.1986.
		На виконання вимог цієї ухвали 09.03.2022 прокурором надано  копію паспорта водного об`єкта «Водосховище «Клекотинське» площею 245,3932 га, розташованого за межами с. Клекотина на території Мурафської сільської ради, погодженого завідувачем сектора у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України 21.12.2021. 
		У новому паспорті водного об`єкта «Водосховище «Клекотинське», зазначено, що призначенням цього об`єкта є зрошення, риборозведення, рекреація, фактичне використання: риборозведення, рекреація. Згідно з цим паспортом загальна площа водного дзеркала становить 245,3932 га, про що зазначено в пункті 4 розділу 3 «Характеристика водного об`єкта». Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру площа земельної ділянки 0525383000:01:001:0177 комплексно з водним об`єктом (категорія земель: землі водного фонду) становить 264,8185 га, до якої входять площі земель: під штучними водосховищами 230,4752 га (земельна ділянка безпосередньо під водою), під штучними водосховищами 5,2032 га (земельна ділянка безпосередньо під водою), під гідротехнічними спорудами 0,0168 га, інші захисні насадження 1,9070 (земельна ділянка суходолу вкрита деревною рослинністю), низинні заболочені землі 0,0493 га (болото), низинні заболочені землі 2,4436 га, (болото), пасовища 24,7235 га (прибережна захисна смуга - ділянка навколо водного дзеркала з видом угідь пасовище)
		Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, як відомості, наведені у Водогосподарському паспорті водного об`єкта 1985 року, так і відомості, наведені у новому паспорті водного об`єкта від 21.12.2021, підтверджують факт того, що водний об`єкт «Водосховище «Клекотинське» є водосховищем комплексного призначення, а відповідно до положень частини 1 статті 51 Водного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у відповідних редакціях) водосховища комплексного призначення не можуть бути об`єктами оренди.
		Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Установленими у справі фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельної ділянки під ним, доведено факт порушення прав держави в особі Мурафської сільської ради, яка виконує функції власника спірного майна.
		За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу закону не може бути об`єктом оренди, тоді як земельна ділянка водного фонду площею    264,82 га з кадастровим номером 052538300:01:001:0177, на якій розташовано водний об`єкт - Клекотинське водосховище на території Мурафської об`єднаної територіальної громади, відповідно до частини 3 статті 59 ЗК у встановленому порядку може бути надана у постійне користування державним підприємствам (організаціям) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для визначених законом потреб. 
		У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідно до наведених норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.        
		Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. 
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (зокрема, положень статті 51 Водного кодексу України), з огляду на те, що при вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції було враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові від 05.01.2022 у справі №        908/2153/20, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. При цьому необхідно зауважити, що відповідні висновки Верховного Суду при вирішенні спору було зроблено судом касаційної інстанції на підставі  комплексного правового аналізу положень ЗК, Водного кодексу України, у тому числі статті 51, Закону України «Про аквакультуру», Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та ін. 
		Крім того, висновки суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №        908/2153/20.
		З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, ураховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, у тому числі у питанні застосування положень статті 51 Водного кодексу України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання окремого висновку стосовно застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
		При цьому необхідно зауважити, що  формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Разом із тим, посилаючись на пункт 3 частини 2    статті 287 ГПК щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням актуальної судової практики, встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів та підстав для задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові у цій справі.
		Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.
		Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
		Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. 
		Такими підставами касаційна скарга ПП «Сазан»    не обґрунтована.
		За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Разом із тим касаційна скарга ПП «Сазан»    не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.
		При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на неприйняття апеляційним судом нових доказів, поданих відповідачем зокрема рішення Мурафської сільської ради від 03.11.2021 № 563, є безпідставними, оскільки відповідно до частини 3 статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, як зазначено судом апеляційної інстанцій в оскарженому судовому рішенні, відповідач не надав суду доказів неможливості подання цієї копії рішення сільської ради (яке було прийнято до ухвалення рішення місцевим судом) у процесі розгляду справи судом першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Доводи ПП «Сазан»     стосовно порушення судом апеляційної інстанції положень статті 269 ГПК  щодо прийняття нових доказів, а саме копії паспорта водного об`єкта «Водосховище «Клекотинське» від 21.12.2021, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на таке.
		З огляду на матеріали справи при поданні позовної заяви позивачем на підтвердження своїх вимог було надано суду першої інстанції, у тому числі  водогосподарський паспорт водного об`єкта 1985 року, за яким Клекотинське водосховище має комплексне призначення.
		Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		У процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, встановлення обставин, які входять в предмет доказування, встановлення об`єктивної істини, дійшов висновку про необхідність витребування у Керівника Жмеринської окружної прокуратури та     Мурафської сільської ради відомостей щодо погодження, наявності нової редакції Водогосподарського паспорта Клекотинського водосховища, внесення змін до Водогосподарського паспорта Клекотинського водосховища від 1985 року, погодженого Мінводхозом УССР 09.12.1986, про що було постановлено ухвалу від 23.02.2022.
		На виконання ухвали суду сторонами надано копію паспорта водного об`єкта «Водосховище «Клекотинське» від 21.12.2021, у якому між іншим наведено інформацію стосовно того, що це водосховище має комплексне призначення.
		Оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 86 ГПК надав оцінку цьому доказу у сукупності з іншими доказами, поданими сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
		Доводи ПП «Сазан»    щодо неналежної оцінки судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів також не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на пункт  3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.
		При цьому необґрунтованим є посилання у касаційній скарзі ПП «Сазан»    на порушення судом при вирішенні спору статті 1 Першого протоколу  до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у справі було встановлено відповідність втручання у право ПП «Сазан»    на мирне володіння майном трьом критеріям правомірності такого втручання відповідно до практики Європейського суду з прав людини: втручання ґрунтується на наведених вище вимогах закону, відповідає суспільному інтересу, який полягає у відновленні прав територіальної громади, з дотриманням принципу пропорційності при такому втручанні. 
		Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
		Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
		Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300    цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
		Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку    статті 129 ГПК    покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сазан» залишити без задоволення.
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі № 902/777/21 залишити без змін.
		3. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 у справі № 902/777/21.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		 
		Судді:          В.А. Зуєв 
		 
		 
		          В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...