Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1755/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: 27.07.2022. Зареєстровано: 28.07.2022. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2022.
Дата набрання законної сили: 25.07.2022
Номер судового провадження: К/9901/33061/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 липня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 813/1755/16
		касаційне провадження № К/9901/33061/18  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя: Кухтей Р.В., суддів:   Яворський І.О., Нос С.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Інвест» (далі у тексті - ТОВ «Грін МП Інвест», Товариство) до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Стрийська ОДПІ, Інспекція) Стрийського управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі у тексті - Казначейство) про зобов`язання вчинити дії та стягнення пені,
		 
		УСТАНОВИВ:
		У травні 2016 року ТОВ «Грін НП Інвест» звернулося до суду із позовом, у якому просило зобов`язати відповідача скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість у розмірі 1 033  368,  00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Грін НП Інвест» пеню у розмірі 158  725  ,33 грн. 
		Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що податковий орган, перевіривши правильність розрахунку заявленої в уточненому розрахунку суми бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу казначейської служби у визначені законодавством строки не подав, а відтак на таку суму заборгованості бюджету нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії.
		У письмових запереченнях відповідач зазначає, що під час проведення перевірки Інспекцією встановлено зменшення суми бюджетного відшкодування позивачем на суму 1  033  368,  00  грн та зважаючи на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом привласнення коштів службовими особами по ТОВ «Грін МП Інвест», по якому зменшено суму бюджетного відшкодування, яке зареєстроване за №32015140000000019, що кваліфікується за ч.1 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, просить суд відмовити у задоволенні позову.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, позов задоволено повністю: зобов`язано Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість у розмірі 1  033  368 (один мільйон тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 00 коп, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» за жовтень 2014  року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» пеню у розмірі 158  725 (сто п`ятдесят вісім сімсот двадцять п`ять) грн 33  коп; зобов`язано Стрийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області надати суду звіт про виконання судового рішення щодо складення та подання у встановленому законом порядку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість у розмірі 1  033  368,  00  грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» за жовтень 2014  року протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили; зобов`язано Стрийське управління Державної казначейської служби України у Львівській області надати звіт суду про виконання судового рішення щодо списання у встановленому порядку з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» пені в розмірі 158  725,  33 грн протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили та стягнуто з Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» судовий збір в розмірі 3  758 (три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп.
		Приймаючи вказані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що допущена Інспекцією бездіяльність щодо неподання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зумовлює нарахування пені на суму бюджетної заборгованості.
		Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу, згідно з якими службові особи з метою отримання відшкодування податку на додану вартість подавали звітність, у якій відображали недостовірні відомості.  
		Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подавались. 
		Казначейство у письмових поясненнях у справі просило касаційну скаргу задовольнити, а рішення  суддів першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених Інспекцією у касаційній скарзі.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.07.2022.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.01.2015 Стрийською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Грін НП Інвест» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 06.01.2015 № 9/15-01/38243479 та встановлено порушення п.200.5 ст.200 п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (ряд 23.1) в Декларації за жовтень 2014 року на суму 1  033  368,  00  грн та занижено залишок від`ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 24) за жовтень 2014 на суму 173  497,  00 грн.
		Враховуючи встановлене, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.02.2015 № 0001081501, яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 1 033  368,  00 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій правомірність визначеної суми бюджетного відшкодування у податкових деклараціях за жовтень 2014 року на загальну суму 1  033  368,  00  грн досліджувалося під час розгляду адміністративної справи №813/843/15.
		Вказане податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0001081501 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі № 813/843/15, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, визнано протиправним та скасовано. Рішення суду набрало законної сили 07.10.2015.
		Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
		Пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету;  або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
		На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
		Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з     відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Системне тлумачення наведених норм підтверджує висновок про те, що контролюючий орган зобов`язаний протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку та протягом п`яти робочих днів після закінчення такої перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу зобов`язаний перерахувати кошти на рахунок платника податків. Невідшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків суми податку на додану вартість вважаються заборгованістю бюджету, а тому на таку суму нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що свідчать про недотримання визначених статтею 200 ПК України строків відшкодування сум податку на додану вартість, правильним є висновок про нарахування на таку суму заборгованості пені.
		Згідно з пунктами 7-9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 1 липня 2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» і «Про електронні документи та електронний документообіг» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії. Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою. На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
		З огляду на викладене, подання податковим органом висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.
		Законами України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
		У зв`язку із прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39.
		Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Положеннями пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду), зокрема, визначено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. 
		Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.
		Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду цієї справи Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з  відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26.
		Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
		Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
		За таких обставин, із врахуванням встановленого судами першої та апеляційної інстанцій права  Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 656844,00 грн, а також з огляду на відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.
		Відповідно до частини першої статті   1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
		За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
		Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
		Оскільки, податкове законодавство передбачає право Товариства на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 1 033 368, 00 грн, яка охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
		Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. 
		Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
		При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
		Положеннями частини другої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
		Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про: зобов`язання Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість у розмірі 1  033  368 (один мільйон тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 00 коп, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» за жовтень 2014  року, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014  року у сумі 1  033  368 (один мільйон тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 00 коп. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
		Щодо тверджень відповідача про факт порушення кримінального провадження щодо посадових осіб Товариства, то нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджена на підставі відповідного акта перевірки. Приписи статті 200 ПК України не ставлять в залежність обов`язок своєчасного вжиття заходів з метою перерахування суми бюджетного відшкодування із наявністю інформації про порушення кримінального провадження щодо посадових осіб платника податків, якому на підставі відповідного акта вже підтверджено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.
		Крім того, Суд акцентує увагу, що відповідачем не надано жодного доказу, що у кримінальному провадженні встановлено причетність до вчинення кримінального правопорушення посадових осіб Товариства, крім того, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявними у матеріалах справи преюдиційними судовими рішеннями, а саме: постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі № 813/843/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, вже було надано оцінку цим доводам податкового органу, тому в силу ч.1 ст.72 КАС України вказані обставини повторного доказуванню з боку позивача не потребують.
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 підлягають частковому скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідній частині. 
		Згідно з частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, ч.3 ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог про: Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість у розмірі 1  033  368 (один мільйон тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 00 коп, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» за жовтень 2014  року, із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН МП ІНВЕСТ» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у сумі 1  033  368 (один мільйон тридцять три тисячі триста шістдесят вісім) грн 00 коп. 
		В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...