Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9680/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2022. Зареєстровано: 02.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2022.
Дата набрання законної сили: 01.08.2022
Номер судового провадження: К/9901/24/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 липня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №640/9680/19
		адміністративне провадження № К/9901/24/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мацедонської В.Е.,  Загороднюка А.Г., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
		представника позивача - Сидорченко В.В.
		представника відповідача - Харабари Т.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
		про визнання протиправним та скасування наказу,
		провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 (головуючий суддя - Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.)
		ВСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  У травні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.01.2019 №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» позивачем спрямовано частину чистого прибутку на виплату дивідендів відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №384 та від 26.07.2018 №535, якими прийнято рішення про відрахування 30% чистого прибутку на виплату дивідендів до 01 липня. Позивач вважає, що строк, визначений  частиною 5 статті 11 вказаного Закону щодо виплати дивідендів стосується виключно нарахованих до 01 липня дивідендів, а не тих, що будуть нараховані після 01 липня. У разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до бюджету підлягає сплаті частина чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами, а не дивіденди, оскільки за відсутності рішення про виплату дивідендів не виникає обов`язок щодо їх сплати. Позивач зазначив, що нараховані до 01.07.2018 дивіденди сплачені ним вчасно.
		Короткий зміст рішень судів першої інстанції
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовлено.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що одночасно з обов`язком акціонерного товариства прийняти рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, Законом України «Про управління об`єктами державної власності» встановлені також гарантії отримання державою своєї частки чистого прибутку на випадок, якщо акціонерне товариство не прийме такого рішення - в цьому разі акціонерне товариство все одно повинне сплатити на користь держави частину чистого прибутку, розмір якого має визначатись з урахуванням відповідного базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. В разі коли акціонерне товариство з державною часткою в статутному капіталі не приймає рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, у тому числі не встановлює, яка частка чистого прибутку буде спрямована на виплату дивідендів, то це все одно не звільняє акціонерне товариство від виплати частини чистого прибутку на користь держави. В цьому випадку обов`язок з виплати частини чистого прибутку виникає на підставі безпосередньо Закону (а не рішення загальних зборів акціонерів), при цьому замість загальних зборів Закон також визначає, із якої частки чистого прибутку має вираховуватись належна державі сума дивідендів. У разі порушення строків сплати дивідендів або частини чистого прибутку нараховуються пеня. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів. 
		5. Суд першої інстанції, посилаючись на абз. 6, 8 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави №702 та постанову Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018, дійшов висновку про те, що позивач мав спрямувати 75% частини чистого прибутку на виплату дивідендів не пізніше 01.07.2018, а тому оскільки позивачем дивіденди сплачено з порушенням строку, тобто після 01 липня 2018 року, відповідачем правомірно нараховану пеню на несвоєчасно виплачені дивіденди.
		6. Суд апеляційної інстанції підтримав зазначені висновки, а також вказав, що єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, що затверджено Кабінетом Міністрів України як центральним органом виконавчої влади, і який поширюється на усі господарські товариства, є Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави №702, та обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів, що покладений на суб`єкта управління корпоративними правами держави, не звільняє товариство від обов`язку сплачувати дивіденди на державну частку у строк, визначений Законом. 
		7. Крім того, апеляційний суд зазначив, що Закон України «Про управління об`єктами державної власності» та Порядок №702 не визначають правовий статус спірного наказу як обов`язкового до виконання, а також не встановлюють механізм забезпечення державою примусового виконання такого наказу, та дійшов висновку про те, що спірний наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, з огляду на його правову природу та зміст, не є актом індивідуальної дії, який може бути скасований судом, оскільки зазначений наказ безпосередньо не впливає на права АТ «НАК «Нафтогаз України», не зобов`язує його до вчинення дій та не створює наслідків у вигляді застосування до позивача заходів з примусового стягнення нарахованої пені у інший спосіб, ніж звернення до суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		8.  У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду від 27.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
		9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що станом на 01.07.2018 у позивача не існувало зобов`язання спрямувати частину чистого прибутку у розмірі 75% на виплату дивідендів не пізніше 01.07.2018. Позивач вказує, що судами попередніх інстанцій було допущено неправильне тлумачення абзаців 4 та  5 частини 5 статі 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». На думку скаржника, є очевидним, що при тлумаченні абзаців четвертого та п`ятого частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суди попередніх інстанцій не врахували, що виплаті дивідендів має передувати прийняття рішення про нарахування дивідендів.
		10. Позивач також зазначає про неправильне застосування судами пункту 9 Порядку №702, та стверджує, що обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів покладено не на НАК «Нафтогаз України», а на суб`єкта управління корпоративними правами держави, яким є Кабінет Міністрів України. Позивач вважає, що не може нести відповідальність у вигляді пені за бездіяльність суб`єкта управління корпоративними правами держави через невиконання ним пункту 9 Порядку №702, та зазначає, що станом на 1 липня 2018 року не існувало рішення Кабінету Міністрів України, яким би було встановлено обов`язок НАК «Нафогаз України» сплатити дивіденди у розмірі 75% чистого прибутку, а єдиним рішенням Кабінету Міністрів України, що визначало розмір дивідендів, як мали бути сплачені до державного бюджету у строк до 1 липня 2018 року, було розпорядження №384-р від 25.04.2018, вимоги якого позивачем виконано. 
		11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що обов`язок позивача спрямувати до державного бюджету до 1 липня 75% чистого прибутку на виплату дивідендів встановлений Порядком №702 та Постановою Кабінету Міністрів України №135 від 28.02.2018, проте позивачем в порушення зазначених нормативно-правових актів було спрямовано до державного бюджету лише 30%. Вказує, що строк нарахування пені починається з 2 липня року, що настає за звітним, незалежно від дати прийняття рішення про виплату дивідендів та їх сплати до державного бюджету. Крім того, на думку відповідача, спірний наказ не є індивідуальним актом, оскільки є процедурним, не приймався стосовно стягнення пені, а лише нараховував пеню. 
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		12.  Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 для розгляду справи №640/9680/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Білак М.В., Соколов В.М.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 адміністративну справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про відвід суддів Білак Мирослави Вікторівни, Соколова Володимира Миколайовича від участі у справі №640/9680/19 задоволено. Відведено суддів Білак Мирославу Вікторівну, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №640/9680/19, передано матеріали справи №640/9680/19 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для заміни членів колегії суддів для розгляду цієї справи в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
		16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021 для розгляду справи №640/9680/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Загороднюк А.Г., Мацедонська  В.Е.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		17. Відповідно до пункту 15 Статуту Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №1044 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), засновником та єдиним акціонером компанії є держава.
		18. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №384-р «Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено розподіл чистого прибутку за 2017 рік, що спрямовується: 30% чистого прибутку в розмірі 11  799  045,6 тис. грн - на виплату дивідендів до державного бюджету; 5% чистого прибутку в розмір 1  966  507,6 тис. грн - до резервного капіталу; 20% чистого прибутку в розмірі 7  866  030,4 тис. грн - на розвиток; 45% чистого прибутку в розмірі 17  698  568,4 тис. грн залишити нерозподіленим до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України до 14.08.2018.
		19. У період до 01.07.2018 позивач перерахував до Державного бюджету України дивіденди у сумі 30% чистого прибутку в розмірі 11  799  045,6 тис. грн.
		20. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 №535 визначено спрямувати 45 відсотків чистого прибутку публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в розмірі 17  698  568,4 тис. грн, визначеного пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №384 «Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на виплату дивідендів до  державного бюджету за таким графіком: не пізніше 31.07.2018 - 500  000 тис. грн; не пізніше 31.08.2018 - 500  000 тис. гривень; не пізніше 30.09.2018 - 500  000 тис. грн; не пізніше 30.11.2018 - 8  099  284,2 тис. грн; не пізніше 25.12.2018 - 8  099  284,2 тис. гривень.
		21. Позивачем були виплачені дивіденди відповідно до графіку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року №535-р.
		22. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 31.01.2019 №135 відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02.07.2013 №725, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, у зв`язку з чим нараховано пеню на загальну суму 2  448  328 175,42 грн.
		23. Як вбачається з розрахунку, доданого до оскаржуваного наказу від 31 січня 2019 року №135, відповідач здійснив нарахування пені за період з 30 липня 2018 року по 22 грудня 2018 року.
		ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		24. Конституція України
		24.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		25. Закон України «Про управління об`єктами державної власності» №185-V від 21.09.2006
		25.1. Статтею 1 Закону передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		25.2. За змістом статті 3 Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
		25.3. Відповідно до статті 4 Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.
		25.4. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 11 Закону господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		25.5. Згідно з абз. 4, 5 ч. 5 ст. 11 Закону господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
		Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.
		25.6. За приписами абзаців 6, 8 ч. 5 ст. 11 Закону господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, якщо інше не встановлено законом.
		Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
		25.7. Абзацами 7, 9 ч. 5 ст. 11 Закону встановлено, що на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
		Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
		26. Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007
		26.1. Згідно з пунктом 9 Порядку суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.
		27. Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі №725 від 02.07.2013 
		27.1. Відповідно до п. 7 Порядку у місячний строк з дня отримання документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, Мінекономрозвитку розраховує розмір пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені, який підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України або його перший заступник, заступники.
		27.2. Пунктом 11 Порядку передбачено, що оскарження нарахування пені господарськими товариствами та суб`єктами управління здійснюється відповідно до законодавства.
		IV. Позиція Верховного Суду
		28. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		29.  Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний наказ було прийнято відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 2 Порядку №702 та п. 7 Порядку №725. Підставою для нарахування позивачу санкцій стало порушення позивачем строків сплати частини дивідендів до державного бюджету України.
		31. Відмовляючи у задоволенні позовних  вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що обов`язок НАК «Нафтогаз» спрямувати 75% частини чистого прибутку на виплату дивідендів не пізніше 01.07.2018 встановлений Порядком №702, а також постановою Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018. Суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку про те, що обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів, що покладений на суб`єкта управління корпоративними правами держави, не звільняє товариство від обов`язку сплачувати дивіденди на державну частку у строк, визначений Законом. Однак, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.
		32. Абзацом 1 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено обов`язок для господарської організації, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, в тому числі для позивача, спрямовувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів. Однак при цьому зазначена норма встановлює, що таке спрямування має відбуватися в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		33. Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, який затверджений Кабінетом Міністрів України як центральним органом виконавчої влади, і який поширюється на усі господарські товариства, є Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави №702.
		34. Разом з тим, пункт 9 зазначеного Порядку, яким керувалися суди при прийнятті оскаржуваних рішень, передбачає обов`язок суб`єктів управління корпоративним правами держави забезпечити реалізацію дивідендної політики держави шляхом прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями. Зазначеною нормою не передбачено обов`язку господарських організацій самостійно спрямовувати дивіденди до державного бюджету України, а вказано на обов`язок суб`єкта управління корпоративними правами держави приймати відповідні рішення з урахуванням затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році. 
		35. Постанова Кабінету Міністрів України №139 від 28.02.2018, якою затверджено базовий норматив на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності у 2017 році у тому числі для Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 75% сама по собі також не встановлює обов`язку для позивача спрямувати 75% частини чистого прибутку на виплату дивідендів не пізніше 01 липня 2018 року. 
		36. Абзац 5 частини 5 статті 11 Закону зобов`язує господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплатити до державного бюджету України у строк до 1 липня року, що настає за звітним, дивіденди, нараховані пропорційно розміру державної частки у їх статутних капіталах. Верховний Суд зауважує, що зазначеною нормою встановлено строк сплати таких дивідендів, проте не встановлено порядок їх сплати. Як було зазначено вище, єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів є Порядок №702, норми якого не визначають обов`язку позивача самостійно, тобто до прийняття відповідного рішення, вирішувати питання щодо сплати дивідендів.
		37. Верховний Суд зауважує, що абзацом 5 частини 5 статті 11 Закону визначений строк (не пізніше 1 липня, що настає за звітним) для сплати лише тих дивідендів, які були нараховані станом на 1 липня, а не тих, що будуть нараховані після 1 липня, чого не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.
		38. Також, при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не враховано того, що виплаті дивідендів має передувати прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів. Так, абзацом 4 ч. 5 ст. 11 Закону передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. На обов`язок суб`єктів управління корпоративними правами держави прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарських товариств вказано і у п. 9 Порядку №702. Зазначене узгоджується також із ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якої виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства.
		39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кабінет Міністрів України як суб`єкт управління корпоративними правами держави у статутному капіталі НАК «Нафтогаз» 25.04.2018 прийняв рішення (розпорядження №384-р) про сплату позивачем до державного бюджету у строк до 30.06.2018 дивідендів у розмірі 30%, і зазначене розпорядження позивачем було виконано. 
		40. Крім того, відповідно до п. 3 вказаного розпорядження 45% чистого прибутку залишились нерозподіленими до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України до 14.08.2018.
		41. Разом з тим, станом на 01.07.2018 Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про сплату НАК «Нафтогаз» до державного бюджету дивідендів у розмірі нерозподіленої частини чистого прибутку. 
		42. На переконання Верховного Суду, сама лише наявність Постанови №139 та встановленого у Законі строку для сплати дивідендів не зобов`язує НАК «Нафтогаз України» спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 11 Закону, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Держава, будучи власником акціонерного товариства, має бути зацікавлена у вчасному прийнятті рішень, спрямованих на реалізацію дивідендної політики, зокрема щодо встановлення суми, порядку сплати дивідендів, у строки, встановлені законом, та порушення суб`єктом управління корпоративними правами держави строків прийняття такого рішення не може означати порушення норм Закону з боку акціонерного товариства.
		43.  Таким чином, норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №702 та Постанови Кабінету Міністрів України №139 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі  яких є корпоративні права держави», які покладено в основу оскаржуваних рішень, не підтверджують наявності у відповідача підстав для прийняття ним спірного наказу, у зв`язку з чим наказ є неправомірним.
		44. Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що згідно з приписами пункту 9 Порядку №702 обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів покладено не на позивача, а на суб`єкта управління корпоративними правами держави - Кабінет Міністрів України, та позивач не має нести відповідальність у вигляді пені за бездіяльність суб`єкта управління корпоративними правами держави через невиконання ним пункту 9 Порядку №702.
		45. За таких обставин і за такого правового врегулювання Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.01.2019 №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнятий без належного врахування норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
		46. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		47. Верховний Суд звертає увагу також на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовано абзац 6 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», який регулює порядок сплати дивідендів товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків. Разом з тим, 100 відсотків акцій НАК «Нафтогаз України» безпосередньо належать державі; судами не встановлено, що акції НАК «Нафтогаз України» перебувають у статутних капіталах інших товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків. 
		48. Отже, позивач не є тим суб`єктом, на якого поширюються положення абзацу 6 ч.  5 ст. 11 названого Закону, а відтак судами попередніх інстанцій було застосовано закон, який не підлягав застосуванню, що в силу частини 3 статті 351 КАС України є неправильним застосуванням норм матеріального права.
		49. Крім того, абзацом 8 ч. 5 ст. 11 Закону встановлено обов`язок для господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, у випадку неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплатити до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку. Водночас, відповідно до встановлених у справі обставин Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення про нарахування та виплату дивідендів 25.04.2018, тобто у строк, зазначений у абз. 8 ч.5 ст. 11 Закону. 
		50. Крім того, зазначена норма не встановлює обов`язку для господарських товариств сплачувати до державного бюджету дивіденди, оскільки стосується особливостей регулювання розподілу чистого прибутку. Так, господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, в силу закону у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів за підсумками календарного року повинні спрямувати частину чистого прибутку у розмірі базових нормативів, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		51. Поняття «дивіденди», що вживається у абз. 6 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», та «частина прибутку», що вживається у абз. 8, очевидно схожі за своїм змістом. Відповідно до законодавчого терміну «дивіденди» і є частиною чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу (стаття 30 Закону України «Про акціонерні товариства»). Водночас, такі поняття не слід ототожнювати, оскільки обов`язкова сплата частини чистого прибутку до державного бюджету у розмірі базових нормативів, установленому Кабінетом Міністрів України, є прямим наслідком неприйняття рішення про виплату дивідендів. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №910/10585/18.
		52. Отже, на спірні правовідносини не може поширюватися пункт 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02.07.2013 №725, на підставі якого було прийнято спірний наказ.
		53. Верховний Суд не погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірний наказ не є індивідуальним актом, та вважає, що спірний наказ відповідає ознакам, притаманним індивідуальному акту, а саме: виданий уповноваженим на те органом, має державно-владний характер та породжує обов`язки для окремо визначеного суб`єкта - НАК «Нафтогаз України».
		54. Крім того, можливість оскарження цього наказу передбачена п. 11 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків №725 від 02.07.2013.
		55. Відповідно до ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		56. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		57. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.01.2019 №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» визнати неправомірним та скасувати.
		58. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		59. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено: за розгляд справи у суді першої інстанції - 19  210,00 грн, за розгляд справи у суді апеляційної інстанції - 2  881,50 грн, за подання касаційної скарги - 38  420,00 грн, а разом - 60 511,50 грн. Таким чином, враховуючи результат касаційного перегляду справи, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 60 511,50 грн судового збору.
		Керуючись статтями 139, 340, 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 - скасувати.
		3. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.01.2019 №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		4. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код 37508596) судовий збір у розмірі 60  511 (шістдесят тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 50 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		Повний текст постанови складено 01.08.2022
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		А.В. Жук
		В.Е. Мацедонська 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...