Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/4366/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2022.
Дата набрання законної сили: 17.08.2022
Номер судового провадження: 51-6109км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018060050000820

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 серпня 2022 року
		м. Київ
		справа № 274/4366/18
		провадження № 51-6109км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
		засудженої ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
		потерпілої ОСОБА_8 в режимі відеоконференції
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12018060050000820 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Червоноармійськ Житомирської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
		Також вироком вирішено питання щодо цивільного позову.
		Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами 12 червня 2018 року ОСОБА_8 , виконуючи свої посадові обов`язки головного спеціаліста підрозділу інформації та консультацій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердичівської міської ради (далі - УПСЗН), яке розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська, 83, здійснювала прийом громадян.
		Цього ж дня о 14 год. 30 хв. у приміщенні УПтСЗН виконкому Бердичівської міської ради знаходилась ОСОБА_7 з метою оформлення субсидії.
		Перебуваючи у черзі, ОСОБА_7 безпричинно, діючи з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті правила порядності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, схопила руками за волосся ОСОБА_8 , потягнувши таким чином останню до себе, що дало їй змогу нанести потерпілій кілька ударів, в результаті яких заподіяти останній легкі тілесні ушкодження.
		Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року зазначений вирок місцевого суду змінено. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року, за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., у зв`язку із закінченням строку давності. В іншій частині вирок залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про закриття кримінального провадження через відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди, зокрема апеляційний суд, дійшли невірного висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того вказується на те, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив ОСОБА_7 те, що на момент апеляційного розгляду минули строки, передбачені ст. 49 КК України, і суд апеляційної інстанції не з`ясував позицію обвинуваченої щодо можливості звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджена ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її безпідставною.
		Потерпіла вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
		Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд доходить таких висновків.
		Щодо твердження захисника про нероз`яснення апеляційним судом засудженій положень ст. 49 КК України, що, відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №521/8873/18) є підставою для скасування судового рішення.
		Як зазначено у вказаній вище постанові об`єднаної палати, за змістом п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
		Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов: - на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; - ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; - така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. 
		У кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 . Верховний Суд хоча і погоджується з твердженням захисника, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив ОСОБА_7 те, що на момент апеляційного перегляду закінчились строки притягнення останньої до кримінальної відповідальності, проте не знаходить обставини даного кримінального провадження релевантними обставинам справи №521/8873/18.
		При цьому Верховний Суд виходить з того, що захисник в суді касаційної інстанції надала пояснення, згідно з якими засуджена ОСОБА_7 не бажала і не бажає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того, захисник вказала, що нею на момент апеляційного перегляду було роз`яснено її підзахисній те, що остання може заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Проте засуджена ОСОБА_7 відмовилась подавати таке клопотання.
		Вказані пояснення підтримала і засуджена ОСОБА_7 і зазначила, що в її діях відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		За змістом вимог ч. 8 ст. 284 КПК України, якщо особа заперечує щодо закриття кримінального провадження з підстав звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема на підставі ст. 49 КК України, то закриття кримінального провадження не допускається. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України.
		Виходячи з наведеного, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині.
		Щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК України.
		Наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.
		В подальшому, апеляційний суд, перевіривши вирок місцевого суду, надав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисника та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Доводи щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні саме кримінального правопорушення, за який її засуджено, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та відповідно до вимог ст.419 КПК України зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав вказані доводи необґрунтованими.
		При цьому апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_7 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства за обставин, встановлених судом і детально викладених у вироку, підтверджується, не лише показаннями потерпілої ОСОБА_8 , а й іншими свідками, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Вказані особи були безпосередніми свідками конфлікту між потерпілою та засудженою, зазначали про агресивну поведінку засудженої, у тому числі і щодо потерпілої, бачили, як ОСОБА_7 наносила ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
		Ці показання як свідків, так і потерпілої узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема: даними протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 10 липня 2018 року, під час якого вона показала, як саме невідома їй жінка 12 червня 2018 року наносила удари потерпілій, даними висновку судово-медичної експертизи № 399 від 08 серпня 2018 року, відповідно до якого, зокрема, покази свідка ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту частково відповідають тілесним ушкодженням, які спричинені ОСОБА_8 (не всі місця прикладання сили описані, оскільки не всі свідок бачила); а також даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 серпня 2018 року, в ході якого свідок ОСОБА_11 серед пред`явлених їй 4-х зображень жінок впізнала фото ОСОБА_7 як жінки, яка 12 червня 2018 року у приміщенні УПС/ЗН вчинила хуліганські дії щодо працівника установи.
		Твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК України є безпідставними.
		Основними критеріями відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, між іншим, є об`єкт злочину і така ознака суб`єктивної сторони, як його мотив.
		Так, зі змісту ст. 296 КК, вбачається, що об`єктом захисту цієї норми є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, який відображається у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
		Мотивом хуліганства є неповага до суспільства, однак, причини вчинення таких дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, фактичною підставою кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК, стали об`єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з`ясовані: причина виникнення конфлікту; місце вчинення протиправних дій, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг протиправного посягання; форма та характер дій обвинуваченої.
		Судами у даному кримінальному провадженні було встановлено місце скоєння кримінального правопорушення, яке є громадським, наявність під час події навколо великої кількості сторонніх громадян, на яких увага ОСОБА_7 взагалі не зверталася, доказами дослідженими судом підтверджено факти нахабного поводження, буйства, бешкетування (крики) засудженої, поєднані з насильством, тобто наявності ознак особливої зухвалості. 
		Наявність у ОСОБА_7 мотиву явної неповаги до суспільства ґрунтується на об`єктивних показаннях свідків, висновку судово-медичної експертизи, якими повністю підтверджено наявність у ОСОБА_7 саме такого мотиву за критеріями, визначеними судовою практикою: потерпіла перебуває на робочому місці і не є ініціатором активної фази конфлікту; потерпіла є раніше незнайомою для засудженої, з якою відповідно і не може існувати якихось тривалих неприязних стосунків, ніяким чином не може існувати хоча б в якійсь мірі значний привід для спричинення тілесних ушкоджень, тим більше у громадському місці, у присутності сторонніх осіб; дії ОСОБА_7 припинили лише сторонні особи, потерпіла в цей час жодних дій до обвинуваченої не застосовувала; засуджена, вчиняючи неправомірні дії, ігнорує елементарні правила поведінки у суспільстві, не реагуючи на оточуючих, ставить власні інтереси над інтересами всіх оточуючих, над встановленими нормами, демонструючи таким чином свою зверхність над іншими, а отже протиставляючи себе їм, обвинувачену не цікавить, які правила поведінки існують, не цікавить, що навколо люди виконують свої функції, дотримуються своїх обов`язків, її цікавить виключно досягнення своєї мети, а те, що при цьому порушуються інтереси інших, для неї не важливо.
		Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що мотивами вчинення ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення були її зневага до загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві і вона діяла з умислом на грубе порушення громадського порядку.
		З огляду на ці обставини та їх кримінально-правове значення судами було зроблено правильний висновок про наявність у діях ОСОБА_7 ознак хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства.
		Виходячи з наведеного, твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не є обґрунтованими.
		Також Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК та ч. 5 ст. 74 КК України.
		Санкцією ч.1 ст. 296 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі на строк 5 років і відповідно до ст. 12 КК України це кримінальне правопорушення з 01.07.2020 року віднесено до кримінальних проступків.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		На момент апеляційного розгляду, з дня вчинення (12.06.2018 року) обвинуваченою ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, минуло понад три роки.
		За таких обставин, обвинувачена ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч.1 ст. 296 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.
		За таких обставин суд касаційної інстанції не вважає слушними доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Виходячи з наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
		З цих підстав Верховний Суд постановив:
		Касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021року відносно ОСОБА_7  без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...