Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/4257/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 29.08.2022. Зареєстровано: 29.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2022.
Дата набрання законної сили: 18.08.2022
Номер судового провадження: 11-кп/818/1407/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000000772

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Апеляційне провадження № 11-кп/818/1407/22         Доповідач - ОСОБА_4.                
		Справа № 953/4257/22                                        Головуючий І інстанції - ОСОБА_6.
		Категорія: у порядку КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		18 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:        
		головуючого                                   - ОСОБА_5.,
		суддів                                            - ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
		за участю секретаря                        - ОСОБА_9.,
		прокурора                                - ОСОБА_10., 
		захисників - ОСОБА_11., ОСОБА_12.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Валки Харківської області матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2022 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000000772 від 20.04.2022, за частиною 2 статті 111 КК України, -
		 
		встановила:
		 
		Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2022 року клопотання прокурора ОСОБА_13. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 задоволено.
		Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - залишено без змін, продовжено строк цього запобіжного заходу до шістдесяти днів, тобто до 01 жовтня 2022 року, без визначення застави.
		Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_12. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та змінити його підзахисному міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що районним судом  не враховано обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, що повинні бути враховані при обранні або продовженні запобіжного заходу. 
		Також зазначає, що прокурор вказуючи на існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України лише перерахував їх та жодним чином не підтвердив їх наявність, як і не підтвердив, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить відповідну процесуальну поведінку ОСОБА_1 . 
		Вважає, що суд не врахував обставин, що повинні бути враховані при обранні або продовженні запобіжного заходу та безпідставно продовжив ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
		Крім цього сторона обвинувачення не має достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, має намір вчинити інший злочин, впливати на свідків або переховуватись від органу досудового розслідування чи суду. Оскільки обвинувальний вирок у кримінальному провадження ще не винесено, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
		Захисник звертає увагу, що ОСОБА_1 з 2007 року очолює управління ветеринарної медицини у Вовчанському районні, є профільним спеціалістом, має вищу освіту, перебуває на гарному рахунку у керівництва області, вирішує низку організаційних питань, що забезпечує життєдіяльність громади. 13 років є членом виконавчого комітету Старосалтівської селищної громади, двічі обирався головою сільської ради у 2016 та 2020 роках. Одружений, має сина, більше 25 років проживає на території ОСОБА_2 , нагороджений державною нагородою Верховної Ради України.
		Заслухавши доповідь судді, захисників, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12. та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
		Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, дійшов висновку, що ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися, тому для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, продовжив строк тримання обвинуваченого під вартою.
		З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим.
		Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
		Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, який відповідно до частини 6 статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а тому колегія суддів вважає, що ризик щодо незаконного впливу на свідків існує, оскільки більшість з них проживають на території селища ОСОБА_3 , де він перебував на посаді голови Старосалтівської ОТГ і йому відомі анкетні дані, адреса проживання цих свідків.
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Разом з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
		Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
		З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що незаконні дії, які інкримінуються ОСОБА_1 , вчинено ним умисно в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі Російській Федерації, а саме представникам ЗС РФ та іншим військовим угрупуванням РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні беззаперечно наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
		При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду. 
		Отже, на час проведення апеляційного перегляду ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме: можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, не зменшились, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
		Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
		З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
		Колегія суддів вважає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_1 не зможе забезпечити виконання ним його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
		Окрім цього колегія суддів зазначає, що посилання захисника на дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , надані суду апеляційної інстанції колективні звернення та наявність у останнього житла в місті Харкові для постійного проживання, не можуть бути самостійними правовими підставами для зміни запобіжного заходу. 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності правових підстав для зміни чи скасування ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2022 року за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12.
		 
		Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України,- 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2022 року - залишити без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...