Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/4018/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.08.2022
Номер судового провадження: 61-9124ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		31 серпня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 191/4018/18
		провадження № 61-9124св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Іларіонівська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,
		треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроленд», державне підприємство «Дніпропетровський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року у складі судді Бондаренко Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроленд», державне підприємство «Дніпропетровський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України», про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Іларіонівська селищна рада), публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (правонаступник - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроленд» (далі - ТОВ «Дніпроленд») та державне підприємство «Дніпропетровський державний проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України» (далі - ДП «Дніпрозалізничпроект»), про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
		 
		Позов обґрунтований тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 серпня 1998 року ААМ 880613, який зареєстрований за № 499, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1140 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Після оформлення зазначеного договору купівлі-продажу на ім`я позивача був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю серії ДП СВ № 013239, який 01 вересня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13239. 
		 
		У 2011 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Державний земельний кадастр» за № 3613-VІ, згідно якого кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. 
		 
		Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, для реєстрації земельної ділянки в реєстрі речових прав крім адреси земельної ділянки необхідно зазначити кадастровий номер земельної ділянки. 
		 
		У 2017 році позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 15 лютого 2017 року № 013184,  із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якої державний кадастровий реєстратор відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мав би зареєструвати його земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України та присвоїти їй кадастровий номер. 
		 
		За його заявою ФОП ОСОБА_2 розробив зазначену технічну документацію на земельну ділянку, складовою якої є акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначений акт підписується замовником - власником земельної ділянки, виконавцем - землевпорядником, селищним головою - збоку вулиці та суміжними землевласниками або землекористувачами. Одним із суміжних землекористувачів є ДП «Придніпровська залізниця» (правонаступник - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця»). Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням узгодити межі між їхніми земельними ділянками, але кожного разу отримував безпідставну та необґрунтовану відмову у погодженні межі. 
		 
		АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» своїм листом від 10 листопада 2017 року № ДНКМ-1/146 повідомило, що при аналізі поданих документів встановлено, що згідно технічної документації залізниці (лінія П`ятихатки - Чаплине від 210 км + 850 м до 225 км + 050 м) та документацією позивача існує накладка - помилка геометрії ділянки, а тому погодити межу між їхніми земельними ділянками немає можливості. 
		 
		Іларіонівська селищна рада також відмовилася погодити межі земельної ділянки позивача, яка є його приватною власністю, посилаючись у своєму листі за від 20 лютого 2018 року № 179 на те, що межу не погодило ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», хоча він просив погодити межу збоку вулиці, яка є територією комунальної власності громади, від імені якої виступає селищна рада. 
		 
		Не отримавши обґрунтованої відповіді та належного результату від суміжних землекористувачів (відповідачів), позивач подав заяву разом із розробленою технічною документацією із землеустрою щодо реєстрації його земельної ділянки у Державному земельному кадастрі до відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. 
		 
		26 березня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було винесено рішення № РВ-1200740042018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку із перетином з ділянкою, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, площа співпадає на 2,1663 % та відсутнє погодження суміжників земельної ділянки. 
		 
		Земельна ділянка з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 знаходиться у постійному користуванні ДП «Придніпровська залізниця» на підставі державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року. Відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 січня 2018 року та відповідно перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Зазначена земельна ділянка смуги відводу залізниці площею 86,6714 га, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, надана ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362. 
		 
		При встановленні в натурі меж смуги відводу залізниці, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, нібито було проведено узгодження меж земельної ділянки з усіма суміжними землекористувачами, які жодних претензій при встановленні меж землекористування не заявляли. На момент затвердження технічної документації по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Синельниківському районі Дніпропетровської області Іларіонівською селищною радою, фізичні особи, як суміжні землекористувачі відсутні. 
		 
		Позивач намагався отримати від відповідачів пояснення щодо порушення його права власності, яке закріплене в статті 41 Конституції України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. На час виникнення спірних відносин порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю було регламентовано Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року за № 354/3647 (далі - Інструкція). 
		 
		Іларіонівською селищною радою було порушено пункти 1.4, 2.11, 3.1, 3.3, 3.4 вказаної Інструкції.
		 
		Таким чином, в порушенням вимог Інструкції, Іларіонівська селищна рада склала, видала та зареєструвала районним відділом земельних ресурсів державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, який зареєстрований за ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 для функціонування залізничного транспорту, при наявності державного акта на ім`я позивача про право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,1140 га в межах згідно з планом на території Іларіонівської селищної ради на АДРЕСА_1 . 
		 
		Наявність зазначеного державного акта на право постійного користування, який оформлений з порушенням вимог Інструкції, унеможливлює отримання кадастрового номера на його земельну ділянку та реєстрацію її в реєстрі речових прав. 
		 
		Тому, його право власності на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом визнання недійсним та скасування рішення Іларіонівської селищної ради щодо виділення ДП «Придніпровська залізниця» земельної ділянки кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, за рахунок частини його земельної ділянки, а також визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, виданого ДП «Придніпровська залізниця». 
		 
		У зв`язку з вищенаведеним позивач просив суд:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 щодо передачі земельної ділянки у постійне користування ДП «Придніпровська залізниця», кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 ;
		- визнати незаконним та скасувати державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, який виданий ДП «Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008;
		- скасувати державну реєстрацію права постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, яке зареєстроване за ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 для функціонування залізничного транспорту та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
		 
		Визнано незаконним та скасовано рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 щодо передачі земельної ділянки у постійне користування ДП «Придніпровська залізниця», кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1 .
		 
		Визнано незаконним та скасовано державний акт на право постійного користування серії ЯЯ № 052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, який виданий ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008.
		 
		Скасовано державну реєстрацію права постійного користування серії ЯЯ №052091 від 25 листопада 2005 року, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, загальною площею 86,6714 га, яке зареєстровано за ДП «Придніпровська залізниця», на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 для функціонування залізничного транспорту та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 030513100008.
		 
		Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, щоземельна ділянка з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 на теперішній час перебуває у постійному користуванні регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та під час її формування не було враховано межі земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . 
		 
		Вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача, порушуючи тим самим його право власності.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		 
		05 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 серпня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 347/2433/15, від 02 вересня 2019 року у справі № 500/529/13-ц та від 08 липня 2020 року у справі № 362/2698/15-ц.
		 
		В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у разі виявлення помилок в накладенні меж земельних ділянок не підлягає скасуванню рішення місцевих органів виконавчої влади про виділення земельної ділянки, а також не потребує скасування державний акт на право користування земельною ділянкою, а необхідно здійснити перенесення відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Права позивача не порушені, оскільки Законом України «Про Державний земельний кадастр» гарантована державна реєстрація земельної ділянки, яка придбана до 2004 року.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд встановив, що  ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії ААМ 880613 від 08 серпня 1998 року, який зареєстрований за № 499, належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1140 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Після оформлення договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_1 було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії ДП СВ № 013239, який 01 вересня 1998 року зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13239 (а. с. 14).
		 
		У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який розробив зазначену технічну документацію на земельну ділянку, складовою якої є акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
		 
		ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з проханням узгодження межі між їхніми земельними ділянками, але отримав відмову у погодженні межі.
		 
		В 2003 році ДП «Дніпрозалізничпроект» виготовлено технічний звіт з геодезичних робіт.
		 
		Відповідно до акта інвентаризації земельної ділянки із встановленням та узгодженням зовнішніх меж землекористування в натурі від 22 грудня 2003 року встановлено в натурі межі земельної ділянки смуги відводу Придніпровській залізниці на лінії Дніпропетровськ-Чаплине від 210 км + 850 м до 225 км + 050 м в Іларіонівській селищній раді. За підсумками інвентаризації визначено, що загальна площа землі смуги відводу Придніпровської залізниці у Іларіонівській селищній раді становить 223,86 га. Зазначений акт узгоджено головою Іларіонівської селищної ради та начальником Синельниківського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області.
		 
		План встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування М 1:10000 інвентаризації земельних ділянок смуги відводу Придніпровської залізниці на лінії Дніпропетровськ-Чаплине від 210 км + 850 м до 225 км +050, який є невід`ємною частиною державного акта про право власності на земельну ділянку, також узгоджено заступником голови Синельниківської районної державної адміністрації та начальником Синельниківського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області. Крім того, відповідно до зазначеного плану зовнішніх меж, суміжними користувачами Придніпровської залізниці є Раївська селищна рада, Мар`ївська сільська рада, Любимівська сільська рада.
		 
		При встановленні в натурі меж смуги відводу залізниці було проведено узгодження з суміжними землекористувачами, які претензій при встановленні меж землекористування не заявляли. На момент затвердження технічної документації по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Синельниківському районі Дніпропетровської області Іларіонівською селищною радою, фізичні особи, як суміжні землекористувачі не вказані.
		 
		На підставі зазначеного технічного звіту з геодезичних робіт по встановленню меж смуги відводу Придніпровської залізниці у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 2003 року та рішення 20 сесії XXIV скликання Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362 ДП «Придніпровська залізниця» було видано державний акт серії ЯЯ № 9052091 від 25 листопада 2005 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 86,6714 га для функціонування залізничного транспорту (а. с. 43-50).
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 лютого 2018 року право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 86,6714 га з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 за ПАТ «Українська залізниця» зареєстровано 29 січня 2018 року (а. с. 44).
		 
		26 березня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було винесено рішення № РВ-1200740042018 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із перетином з ділянкою, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, яка надана Придніпровській залізниці на праві постійного користування на підставі рішення Іларіонівської селищної ради від 26 березня 2004 року № 362.
		 
		Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2020 року № 2636-19 фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 відповідає конфігурації, межам та площі земельної ділянки на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП СВ № 013239, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13239 від 01 вересня 1998 року.
		 
		Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 9052091 від 25 листопада 2005 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030513100008 (кадастровий номер 1224855300:02:003:0046) земельна ділянка надана в користування ДП «Придніпровська залізниця» на підставі рішення Іларіонівської селищної ради за № 362 від 26 березня 2004 року, площа земельної ділянки на території Іларіонівської селищної ради становить 86,67 га (а. с. 101).
		 
		Існує порушення меж та накладання земельних ділянок, що розташовані на АДРЕСА_1 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, що належить на праві користування ДП «Придніпровська залізниця», при цьому фактичне положення вказаної земельної ділянки за адресою: смт Іларіонове не відповідає кадастровій межі 1224855300:02:003:0046 (а. с. 103).
		 
		Накладання на земельну ділянку на АДРЕСА_1 складає 0,0025 га (25 кв. м) в таких розмірах: від т. 1 до т. 6 - 2,53 м; від т. 6 до т. 5 - 19,93 м; від т. 5 до т. 1 - 19,82 м.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		 
		Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
		 
		Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		 
		Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
		 
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		 
		Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		 
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Аналогічні положення закріплені також у Цивільному кодексі. 
		 
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
		 
		У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).
		 
		Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		 
		Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		 
		До 01 січня 2013 року право на земельні ділянки, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, підтверджувалось державними актами на землю. Реєстрація державних актів здійснювалась у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
		 
		З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		 
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 635/2555/16-ц (провадження № 61-2036св21).
		 
		Абзацом першим пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
		 
		Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		 
		Частиною третьою статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого і шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		 
		У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
		 
		Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
		 
		Наведений висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20.
		 
		Судами встановлено, щоміж сторонами виник спір щодо меж земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , площею 0,1140 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 1224855300:02:003:0046, що належить на праві користування ДП «Придніпровська залізниця», при цьому фактичне положення вказаної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає кадастровій межі ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 .
		 
		Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:02:003:0046 (яка перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця») не було враховано межі земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , площею 0,1140 га (яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 ), що в результаті спричинило порушення права власності позивача.
		 
		За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалили обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
		 
		Подібний висновок щодо захисту прав позивача, порушеного внаслідок накладення земельних ділянок, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19).
		 
		Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
		 
		Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 362/2698/15-ц, за фактичних обставин якої земельна ділянка позивача ще не була сформованою. У цій же справі належна позивачеві на праві приватної власності земельна ділянка набута ним у законний спосіб, набуття права власності оформлене  за позивачем у відповідності до чинного на час її придбання законодавства. Земельна ділянка є сформованою та закріплена на місцевості чіткими межовими знаками.
		 
		Позивач намагався вирішити проблему накладення земельних ділянок позасудовим шляхом, проте відповідачі не вжили заходів щодо виправлення помилки, допущеної при виділенні земельної ділянки у постійне користування.
		 
		При цьому відповідачі не наводять будь-яких даних про те, що земельна ділянка в межах накладення належить до земель залізничного транспорту і не може бути передана у приватну власність. 
		 
		Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 347/2433/15 та від 02 вересня 2019 року у справі № 500/529/13-ц є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, також є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої інстанції та апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       А. І. Грушицький
		 
		Судді:                                                                                                 С. Ю. Мартєв 
		                                                                                                                                                                                                                                                                                             Є. В. Петров                                                                                                                                                                                                                                          В. В. Пророк                                                                                                                В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...