Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1456/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.07.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2022 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 916/1456/21 
		 
		Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
		 
		за участю представників:
		приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.: Зауліної О. Г. (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. 
		 
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду                       від 25.11.2021
		у складі колегії суддів Аленіна О. Ю. (головуючого), Лавриненко Л. В.,          Мишкіної М. А.
		та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2021
		у складі судді Найфлейша В. Д.
		 
		у справі за заявою ОСОБА_1 
		про неплатоспроможність.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Вступ
		1. У межах справи про неплатоспроможність фізичної особи приватний виконавець звернувся як конкурсний кредитор до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог на суму основної винагороди приватного виконавця.
		2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у визнанні кредиторських вимог приватного виконавця, вказавши на відсутність доказів фактичного виконання виконавчих документів, на підставі яких приватний виконавець нарахував собі заявлену суму основної винагороди.
		3. Приватний виконавець оскаржив такі судові рішення в касаційному порядку, стверджуючи, що його кредиторські вимоги у сумі основної винагороди приватного виконавця підлягають визнанню в повному обсязі на підставі постанов про стягнення такої винагороди.
		4. З урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень та доводів касаційної скарги, на вирішення Верховного Суду постали питання:
		- чи є грошовим зобов`язанням в розумінні абзацу п`ятого статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) основна винагорода приватного виконавця передбачена статтею 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII)?
		- з яким юридичним фактом або сукупністю юридичних фактів пов`язується виникнення грошового зобов`язання у боржника перед приватним виконавцем за основною винагородою та визначення його розміру як грошової вимоги кредитора у справі про банкрутство?
		5. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив без задоволення касаційну скаргу приватного виконавця.
		Короткий зміст і підстави заяви про визнання грошових вимог
		6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією боргів арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.
		7. У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання його грошових вимог до боржника на загальну суму 2 388 924,53 грн, яка є основною винагородою приватного виконавця.
		8. Обґрунтовуючи ці вимоги, приватний виконавець зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження                        № 60943303, до складу якого входять:
		1) виконавчий лист у справі № 2-6659/11, виданий Приморським районним судом м. Одеси 13.05.2013, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" заборгованості за кредитним договором у сумі 661 841,81 доларів США та 354 002,99 грн, у тому числі: 550 570,50 доларів США - заборгованість за наданим кредитом (основний борг); 111 271,31 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків; 127 595,24 грн - заборгованість щодо пені за несплату основного боргу; 171 084,84 грн - заборгованість щодо пені за несплату процентів; 55 322,91 грн - заборгованість зі сплати штрафу;
		2) виконавчий лист у справі № 522/2660/17, виданий Приморським районним судом м. Одеси 04.10.2017, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" заборгованості за відсотками за кредитним договором у сумі 216 227,39 доларів США.
		9. 02.01.2020 приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60943239, ВП № 60943139 з примусового виконання названих виконавчих документів, у пунктах 3 яких зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця:                          у ВП № 60943239 - у розмірі 66 184,18 доларів США та 35 400,30 грн;                            у ВП № 60943139 - у розмірі 21 622,74 доларів США.
		10. У день винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 2 000,00 грн та 2 000,00 грн, постанову                № 60943239 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 66 184,18 доларів США та 35 400,30 грн, постанову № 60943139 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 21 622,74 доларів США.
		11. У заяві про визнання кредитором приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. зазначив, що станом на 16.07.2021 із заробітних плат боржника та шляхом часткових списань з його арештованих рахунків стягнуто кошти, які перераховано кошти таким чином:
		- ВП № 60943239: заборгованість за виконавчим документом - 9 464,96 грн, основна винагорода приватного виконавця - 946,80 грн, 1 931,00 грн - витрати виконавчого провадження;
		- ВП № 60943139: заборгованість за виконавчим документом - 3 093,12 грн, основна винагорода приватного виконавця - 309,29 грн, витрати виконавчого провадження - 1 934,00 грн.
		12. За твердженням заявника, на приватного виконавця законодавцем покладено повноваження з виконання судових рішень, які підлягають обов`язковому виконанню на всій території України, а тому його грошові вимоги до боржника, розмір яких розраховано від суми основної винагороди, визначеної в постанові при відкритті виконавчого провадження, охоплюються поняттям кредиторських вимог поряд з вимогами інших державних органів.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		13. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2021 відмовлено в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про визнання грошових вимог до боржника на суму                               2 388 924,53 грн.
		14. Мотивуючи такий висновок, суд першої інстанції зазначив, що основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового його виконання, і вона стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
		15. Тому права вимоги приватного виконавця на заявлену як кредиторські вимоги суму основної винагороди не виникло, оскільки виконавчі документи у відповідній частині ним не виконані.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		16. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду                 від 25.11.2021 у справі № 916/1456/21 апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2021 в частині відмови у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про визнання грошових вимог до боржника у сумі 2 388 921,53 грн залишено без змін.
		17. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у боржника не виникли грошові зобов`язання перед приватним виконавцем Колечком Д. М. в розумінні статті 1 КУзПБ, адже матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичного виконання боржником виконавчих документів (виконавчі провадження не закінчені у зв`язку з їх виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані, суми, визначені у виконавчих документах приватними виконавцями, не стягнуті).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18. Не погодившись із судовими рішеннями місцевого та апеляційного судів, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та пункт 3 ухвали Господарського суду Одеської області від 17.08.2021 в частині відмови в задоволенні його заяви про визнання грошових вимог до боржника у сумі 2 388 921,53 грн і ухвалити нове рішення, яким визнати зазначені грошові вимоги в повному обсязі.
		Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді
		19. 20.12.2021 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2021 у справі                         № 916/1456/21.
		20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                    № 916/1456/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2021.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2021 залишено касаційну скаргу без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.
		22. У зв`язку з перебуванням судді Картере В. І. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1456/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями                           від 24.01.2022.
		23. Після усунення скаржником недоліків касаційної скарги, ухвалою                      від 25.01.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі                            № 916/1456/21 за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.
		Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство
		24. 02.06.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою передав справу                        № 916/1456/21 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		25. Підставою для передачі визначено необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо визнання грошовим зобов`язанням боржника в розумінні статті 1 КУзПБ суми основної винагороди приватного виконавця, за відсутності доказів фактичного виконання рішення від суми якого встановлено розмір цієї винагороди при відкритті виконавчого провадження. 
		26. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи               № 916/1456/21 визначено суддів Верховного Суду: Банаська О. О. (головуючого), Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022.
		27. Ухвалою від 08.06.2022 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до провадження справу № 916/1456/21 за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М., призначив її до розгляду на 07.07.2022 та довів до учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
		28. 16.06.2022 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті             303 ГПК України надіслав до Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист з проханням підготувати науковий висновок стосовно співвідношення поняття "грошове зобов`язання" згідно з абзацом п`ятим статті 1 КУзПБ з поняттям "основна винагорода" відповідно до статті 31 Закону № 1403-VIII та особливостей реалізації цих норм у справі про неплатоспроможність (банкрутство).
		29. У відповідь на цей запит до Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді Беляневича В. Е. та Беляневич О. А. , Заярного О. А. , Овчаренко О. М .
		30. У судовому засіданні 07.07.2022 взяла участь представник касанта, інші учасники справи явку своїх представників не забезпечили.
		31. Заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості взяти участь у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права до суду касаційної інстанції не надійшло.
		32. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
		33. Участь сторін у судовому засіданні, призначеному на 07.07.2022 обов`язковою не визнавалася.
		34. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших, окрім представника касанта, учасників справи.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		(приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М.)
		35. Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М., обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і зазначає підставою касаційного оскарження пункт     1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цієї підстави на те, що:
		- суди попередніх інстанцій, розглядаючи вимоги скаржника, мали врахувати правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/126/20, проте помилково застосували до правовідносин у справі висновки щодо застосування абзацу п`ятого частини першої статті 1 КУзПБ, статті 31 Закону № 1403-VIII, викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 910/11384/20;
		- кредиторські вимоги у сумі основної винагороди приватного виконавця підлягають визнанню в повному обсязі на підставі постанов про стягнення такої винагороди, незалежно від обсягів фактичного виконання виконавчих документів, на підставі яких нараховано таку винагороду.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		36. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу, письмових пояснень тощо не надійшло.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
		Щодо змісту грошового зобов`язання у справах про банкрутство
		37. Поняття "зобов`язання" безпосередньо визначене у частині першій статті 509 ЦК України: зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		38. У нормативно-правових актах термін "зобов`язання" використовується в різних значеннях і може розумітися принаймні: 1) як власне правове відношення між особами; 2) як обов`язок сторони правовідношення (боржника), що є складовою змісту правового відношення; 3) як конкретне право вимоги кредитора до боржника.
		39. Як і будь-яке правовідношення зобов`язання має структуру: суб`єктів, об`єкт та зміст (матеріальний та юридичний). Юридичним змістом зобов`язання є суб`єктивне право кредитора вимагати від боржника вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення та кореспондуючий йому обов`язок боржника таку дію вчинити або утриматися від неї. Зобов`язання як відносне правовідношення зазвичай не передбачає можливості для кредитора задовольнити свій інтерес власними діями, акцентуючи увагу на праві кредитора вимагати таких дій (бездіяльності) від боржника.
		40. Отже, змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, як і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок - форми боргу.
		41. Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошова вимога складає один із структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання. 
		42. Отже, грошове зобов`язання є різновидом зобов`язання та визначається через посилання на специфіку предмета виконання за таким зобов`язанням: зміст грошового зобов`язання полягає в обов`язку боржника сплатити на користь кредитора певну суму грошових знаків, що виконують у майновому обороті функцію законного платіжного засобу і засобу обігу з метою погашення грошового боргу, і, відповідно, в праві кредитора вимагати такої оплати.
		43. У КУзПБ поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - в тому значенні, яке їм надав законодавець у КУзПБ, і відрізняються від суто цивільно-правових.
		44. Так, за статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
		45. Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (абзац четвертий частини першої статті 1 КУзПБ).
		46. Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац одинадцятий частини першої статті 1 КУзПБ).
		47. У справі про неплатоспроможність фізичної особи подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина перша статті 122 КУзПБ).
		48. Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		49. Отже, системне тлумачення наведених норм КУзПБ приводить до таких висновків:
		- змістом грошового зобов`язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов`язань) незалежно від підстав виникнення такого обов`язку перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;
		- визначаючи сутність грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов`язань.
		Щодо віднесення основної винагороди приватного виконавця до грошового зобов`язання, визначення підстав її виникнення і розміру у справах про банкрутство
		50. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02.06.2016                  № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIІI) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом 1403-VIII.
		51. Статтею 31 Закону № 1403-VIIІ врегульовано питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.
		52. Згідно із частинами першою, другою статті 31 Закону № 1403-VIIІ за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
		53. Частиною третьою статті 31 Закону № 1403-VIІI визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		54. Тож, сплата основної винагороди є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед приватним виконавцем, в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою приватного виконавця (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).
		55. Частинами четвертою, п`ятою статті 31 Закону № 1403-VIIІ визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо цю суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		56. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону     № 1403-VІII).
		57. На реалізацію цих положень постановою Кабінету Міністрів України                 від 08.09.2016 № 643 затверджено "Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця" (далі - Порядок № 643).
		58. Зокрема, за пунктом 19 Порядку № 643 (в редакції на момент проведення відкриття виконавчих проваджень) приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIІI, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		59. Як установлено частиною сьомою статті 31 Закону № 1403-VІII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		60. Отже, обов`язок боржника сплатити основну винагороду приватному виконавцю встановлений законом і він є елементом змісту процесуальних правовідносин примусового виконання виконавчого документа. Розмір винагороди розраховується при відкритті виконавчого провадження у постанові приватного виконавця. Виконання цього обов`язку пов`язується з фактом перерахування коштів, стягнутих приватним виконавцем з боржника, з рахунку приватного виконавця на рахунок стягувача.
		61. Згідно зі статтею 42 Закону № 1404-VIІI кошти виконавчого провадження, яке здійснюється приватним виконавцем, складаються з 1) основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
		62. При розподілі стягнутих виконавцем з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) в порядку статті 45 Закону                       № 1404-VIІI у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (частини перша, друга статті 45 Закону № 1404-VIІI).
		63. Як установлено в статті 46 Закону № 1404-VIІI, у разі якщо під час розподілу грошових сум стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів третьої черги (вимоги пункту 3 частини першої статті 45 цього Закону), основна винагорода приватного виконавця стягується в п`яту (останню) чергу.
		64. Таким чином, під час розподілу стягнутих приватним виконавцем коштів основна винагорода стягується фактично з коштів і в сумі, що залишилася після задоволення усіх вимог стягувачів. 
		65. При цьому розмір винагороди є прямо пропорційним розміру стягнутих з боржника коштів. Якщо за результатами виконавчого провадження стягнута сума є меншою ніж та, що зазначена у виконавчому документі, розмір винагороди пропорційно зменшується.
		66. Отже, стягнення основної винагороди приватного виконавця, яка встановлюється у вигляді відсотків від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, законодавство обумовлює сукупністю таких юридичних фактів:
		- приватний виконавець одержує її у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми на підставі постанови про стягнення основної винагороди;
		- основна винагорода стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
		- якщо суму боргу за виконавчим документом стягнуто частково, основна винагорода приватного виконавця виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		67. Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка виноситься при відкритті виконавчого провадження, та стягується з боржника на користь приватного виконавця після повного виконання рішення або в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом про стягнення коштів з боржника.
		68. Верховний Суд наголошує, що сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
		69. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІII постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами, а отже, підлягають примусовому виконанню в встановленому законом порядку. 
		70. Таким чином виникнення права на стягнення суми основної винагороди законодавець пов`язує з винесенням постанови про стягнення основної винагороди за умови, що така постанова не була скасована. 
		71. Однак саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, та відсутність факту її скасування не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення. 
		72. Тобто обов`язковими умовами стягнення основної винагороди приватного виконавця є: 1) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень; 2) фактичне виконання судового рішення. Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми, а розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.
		73. На основі системного дослідження змісту наведених норм Верховний Суд дійшов такого узагальнюючого висновку: грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання (стаття 1 КУзПБ) зі сплати основної винагороди приватного виконавця, пов`язане з фактичним стягненням приватним виконавцем з боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, і виникає у випадку, якщо після фактичного стягнення цієї суми з боржника в нього не залишилося коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця.
		74. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство підтримує раніше викладений Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі № 910/11384/20 правовий висновок про те, що оскільки наведені вище норми законодавства зумовлюють виплату основної винагороди приватного виконавця задоволенням вимог стягувача, то право вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає у момент фактичного виконання виконавчого документа, одночасно з яким виникає і відповідне грошове зобов`язання у боржника в розумінні статті             1 КУзПБ.
		Щодо суті касаційної скарги
		75. У цій справі грошові вимоги до боржника складаються із суми основної винагороди приватного виконавця, що передбачена статтею 31 Закону                         № 1404-VIІI і вони заявлені на підставі постанов про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні про стягнення коштів з боржника.
		76. Як установлено судами попередніх інстанцій, звертаючись із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. зазначив, що станом на 16.07.2021 із заробітних плат боржника та шляхом часткових списань з арештованих рахунків боржника, стягнуто кошти, які перераховані таким чином: за ВП № 60943239 заборгованість за виконавчим документом - 9 464,96 грн, основна винагорода приватного виконавця - 946,80 грн, витрати виконавчого провадження -                   1 931,00 грн; за ВП № 60943139 заборгованість за виконавчим документом -          3 093,12 грн, основна винагорода приватного виконавця - 309,29 грн, витрати виконавчого провадження - 1 934,00 грн.
		77. Доказів фактичного стягнення суми боргу за виконавчим документом, пропорційно якій було розраховано основну винагороду, заявлену як кредиторські вимоги до боржника, приватним виконавцем Колечком Д. М. не надано та матеріали справи не містять.
		78. Отже, в розумінні статті 31 Закону № 1404-VIІI приватний виконавець не набув права на виплату основної винагороди на заявлену суму, позаяк виконання виконавчих документів у відповідній частині боргу не відбулося.
		79. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у боржника не виникли грошові зобов`язання перед приватним виконавцем Колечком Д. М. в розумінні статті 1 КУзПБ, адже скаржник не підтвердив стягнення суми боргу за виконавчими документами, пропорційно якій було нараховано основну винагороду приватного виконавця у розмірі заявлених кредиторських вимог до боржника.
		80. Отже, судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про визнання грошових вимог до боржника на суму 2 388 924,53 грн основної винагороди приватного виконавця.
		81. Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє як помилкові твердження касанта про те, що грошове зобов`язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про стягнення такої винагороди при відкритті виконавчого провадження, оскільки за приписами частин четвертої, п`ятої статті 31 Закону № 1404-VIІI розмір основної винагороди, виплати якої може вимагати приватний виконавець від боржника, безпосередньо залежить від фактично стягнутої суми боргу у виконавчому провадженні, а не від зазначеної у виконавчому документі загальної суми стягнення.
		82. Відхиляючи посилання касанта на постанову Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/126/20, суд касаційної інстанції зауважує, що в постанові               від 02.06.2021 у справі № 910/11384/20 Верховний Суд сформулював універсальний правовий висновок стосовно застосування абзацу п`ятого статті 1 КУзПБ до кредиторських вимог, заявлених у розмірі основної винагороди приватного виконавця за відсутності доказів стягнення боргу за рішенням, у зв`язку з примусовим виконанням якого нараховано цю винагороду. Обсяг виконання такого рішення (часткове чи невиконання) або вжитих приватним виконавцем заходів на зміст такого правового висновку не впливає. 
		83. Цей висновок було правильно враховано судами попередніх інстанцій при розгляді та відхиленні кредиторських вимог скаржника, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 стосовно застосування судами при розгляді справ останньої правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		84. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		85. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		86. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів немає.
		Щодо судових витрат скаржника зі сплати судового збору
		87. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М., понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи, покладаються на скаржника згідно з положеннями статті 129 ГПК України.
		Висновки щодо застосування норм права
		88. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
		89. На підставі викладеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.
		90. Системне тлумачення частини першої статті 1, частини першої статті 45, частини першої статті 122 КУзПБ приводить до таких висновків:
		- змістом грошового зобов`язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов`язань) незалежно від підстав виникнення такого обов`язку, перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;
		- визначаючи сутність грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов`язань.
		91. Сплата основної винагороди є обов`язком (зобов`язанням) боржника перед приватним виконавцем, в силу закону охоплюється змістом грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, визначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 КУзПБ, і за певних умов може бути вимогою приватного виконавця (кредитора) щодо грошових зобов`язань до боржника (боржника у виконавчому провадженні).
		92. Аналіз положень статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приводить до таких висновків:
		- сума основної винагороди приватного виконавця, що визначена ним у постанові при відкритті виконавчого провадження, фіксує розрахунок такої винагороди на час відкриття виконавчого провадження та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання рішення, зокрема у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа; 
		- саме лише існування постанови про стягнення винагороди приватного виконавця, винесеної при відкритті виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди з боржника у визначеному в такій постанові розмірі, адже вона не надає права приватному виконавцю стягувати розраховану ним на час відкриття виконавчого провадження суму винагороди без повного чи часткового фактичного виконання рішення. 
		93. Системне тлумачення абзацу п`ятого частини першої статті 1 КУзПБ та частин першої - сьомої статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", частини першої статті 42, частин першої - другої статті 45, статті 46 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця" приводить до висновку, що грошове зобов`язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов`язання зі сплати основної винагороди приватного виконавця, обумовлено законодавцем фактичним стягненням приватним виконавцем з боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом і виникає у пропорційній сумі до фактично стягнутої у випадку відсутності у боржника коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 313, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду                       від 25.11.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2021 у справі № 916/1456/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		 
		Судді                                                                                                    С. В. Жуков
		 
		 
		                                                                                                    В. І. Картере
		 
		 
		                                                                                                    К. М. Огороднік
		 
		 
		                                                                                                    В. Г. Пєсков
		 
		 
		                                                                                                    В. Я. Погребняк
		 
		 
		                                                                                                    Н. Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...