Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/5088/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.08.2022
Номер судового провадження: 61-18580ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		31 серпня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/5088/20
		провадження № 61-18580св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року           у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з травня 2018 року до червня 2019 року у розмірі 3 858,20 грн, індексацію розміру аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року                      у розмірі 2 958,00 грн, а також стягнути судові витрати.
		Позов обґрунтовано тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2016 року у справі № 686/10607/16-ц задоволено її позов та стягнуто з відповідача аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн, починаючи з 18 травня                   2016 року до досягнення дитиною повноліття.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року у справі № 686/23755/17 частково задоволено її позов та вирішено збільшити розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 1 500,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, з врахуванням індексу інфляції на час їх виплати. 11 квітня 2018 року на виконання вказаного рішення суду Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано відповідний виконавчий лист.
		Проте ОСОБА_2 аліменти сплачував не регулярно та не в повному обсязі.
		04 жовтня 2018 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів, яка нарахована за період з травня 2016 року до 10 серпня 2018 року.
		Проте і надалі відповідач невчасно сплачував аліменти. Тому позивач у цьому позові просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 3 858,20 грн за період з травня 2018 року до червня 2019 року.
		Крім того, позивач зазначала, що згідно з листом Дунаєвецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 13 вересня 2019 року індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, відділом державної виконавчої служби не проводиться.
		Отже, з урахуванням викладеного, позивач просила суд також ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь індексацію розміру аліментів у сумі                2 958,00 грн за період з грудня 2017 року до січня 2020 року.
		Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                   від 28 травня 2020 року задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_2 на користь               ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з травня 2018 року до червня 2019 року в сумі 3 858,20 грн, індексацію розміру аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року в сумі 2 958,00 грн, а всього 6 816,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір           у сумі 840,80 грн.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 та скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2020 року.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з травня 2018 року до червня 2019 року в сумі 3 858,20 грн, індексацію розміру аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року в сумі 2 958,00 грн, а всього - 6 816,20 грн. Стягнуто                  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела обґрунтованість позовних вимог, зокрема загальний розмір неустойки (пені) за несплату аліментів відповідачем ОСОБА_2 за період з травня 2018 року до червня 2019 року становить 3 858,20 грн. При обчисленні розміру пені за цей період суд першої інстанції взяв за основу розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 12 листопада 2019 року у виконавчому провадженні № 55582245, наданий Дунаєвецьким РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, а також розрахунок пені, наданий позивачем, який здійснено згідно з формулою: p = (A1*1%*Q1) + (A2*1%*Q2) + ……….(An*1%*Qn) та не оспорений і не спростований відповідачем та його представником.
		У відповідь на прохання представника відповідача зменшити вказаний розмір неустойки, з посиланням на те, що відповідач не працює та має на утриманні ще одну малолітню дитину, суд першої інстанції зауважив про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів, зважаючи на розмір цієї неустойки, а також те, що відповідач ОСОБА_2 є особою молодого віку, працездатний, тому має змогу отримувати дохід у достатньому розмірі для утримання обох своїх дітей.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача й щодо індексації аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року в сумі                  2 958,00 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, виконаним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ).
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, розрахунок витрат та підтверджуючі докази надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідають критерію реальності таких витрат, проте з урахуванням співмірності зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
		Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області              від 23 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви представника                 ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції ухвалив додаткове судове рішення, оскільки рішенням суду про задоволення позову від 08 липня 2021 року не було вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05 липня 2021 року. Ураховуючи, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чулкова Н. К. у справі належним чином документально підтвердила розмір таких витрат, їх фактичну оплату позивачем та надала детальний розрахунок таких витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на правничу допомогу, проте, з урахуванням заперечень представника відповідача, принципів розумності та співмірності, а також з урахуванням ціни позову та рішення суду від 08 липня 2021 року у цій справі, суд першої інстанції зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу до розміру 1 000,00 грн.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонногосуду Хмельницької області від 08 липня 2021 року задоволено, апеляційну скаргу  ОСОБА_2 на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                  від 23 липня 2021 року задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2021 року             в частині стягнення розміру аліментів та судових витрат змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в такій редакції:
		«Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з травня 2018 року до червня 2019 року в сумі 3 858,20 грн та індексацію розміру аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року в сумі 218,55 грн, а всього 4 076,75 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 186,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 502,79 грн».
		У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд у постанові зазначив, що в апеляційній скарзі апелянт не оспорює визначений позивачем розмір неустойки в сумі 3 858,20 грн, а лише просить суд зменшити цей розмір з посиланням на сімейний та майновий стан відповідача, тому за таких обставин апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про стягнення неустойки (пені) з відповідача як з винної особи у простроченні сплати аліментів в сумі 3 858,20 грн є законним та обґрунтованим. Апеляційний суд погодився із позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення неустойки з огляду на досить незначний розмір цієї неустойки, а також на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 є особою молодого віку, працездатний, має змогу отримувати дохід у достатньому розмірі для утримання обох своїх дітей.
		Разом з тим апеляційний суд, з посиланням на постанову Верховного Суду                       від 10 липня 2019 року у справі № 200/9464/16-ц, дійшов висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексації розміру аліментів виходячи із того, що позивач просила стягнути з відповідача на її користь індексацію розміру аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року, а величина індексу споживчих цін за період з грудня 2017 року до січня 2020 року складає 114,57 % ((1,01 ? 1,015 ? 1,009 ? 1,011 ? 1,008 ? 1 ?1 ? 0,993 ? 1 ? 1,019 ? 1,017 ? 1,014 ? 1,008 ? 1,01 ? 1,005 ? 1,009 ? 1,01 ? 1,007 ? 0,995 ? 0,994 ? 0,997 ? 1,007 ? 1,007 ? 1,001 ? 0,998 ? 1,002) х 100 = 114,57).
		Відповідно, на думку апеляційного суду, індексація розміру аліментів за період                 з грудня 2017 року до січня 2020 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 218,55 грн (1 500,00 х 114,57 : 100 - 1 500,00). У свою чергу розрахунок ФОП ОСОБА_4 від 10 лютого 2020 року, за яким загальна сума індексації за період з грудня 2017 року до січня 2020 року становить 2 958,00 грн,                 є таким, що не відповідає вимогам законодавства щодо методики розрахунку, а тому апеляційний суд не прийняв цей розрахунок до уваги як доказ розміру розрахунку.
		Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 7 000,00 грн, тобто в меншому розмірі ніж просив позивач, проте, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача вказані витрати мають бути стягнені пропорційно задоволеним позовним вимогам. Тому апеляційний суд (враховуючи, що позивач просила стягнути із відповідача суму в загальному розмірі 6 816,20 грн,                    а позов задоволено частково в сумі 4 076,75 грн, що складає 59,8 %) стягнув на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 186,00 грн (7 000,00 / 100 / 59,8 %). Окрім цього, стягнув із відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 502,79 грн (840,80 / 100 х 59,8 %).
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2021 року. Касаційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року.
		 
		Заявник не погоджується із розрахунком індексації розміру аліментів, наведеним апеляційним судом, вважає його таким, що не передбачений жодним нормативно-правовим актом України, суперечить Порядку проведення індексації грошових доходів населення, здійснений внаслідок неправильного застосування частини другої статті 184 Сімейного кодексу України, статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та без урахування правових позицій Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, наведених у постановах від 10 липня 2019 року                 у справі № 200/9464/16-ц та від 25 березня 2020 року у справі № 165/2594/17.
		 
		Заявник також зазначає, що апеляційний суд помилково перемножив індекси за увесь період (26 місяців) і нарахував індексацію лише один раз, виходячи із індексу 114 % (отриманого шляхом множення індексів за увесь період (26 місяців), тобто лише за один місяць у сумі 218,55 грн). Проте правильно було би так: як тільки індекс перевищив встановлений законом поріг (103 %) у березні 2018 року у цій справі, то з наступного місяця має проводитися індексація розміру аліментів (що узгоджується із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 165/2594/17); з того моменту як індекс перевищив встановлений законом поріг (103 %) у березні 2018 року у цій справі, індексація розміру аліментів проводиться за кожен наступний місяць без обмежень (що узгоджується із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 165/2594/17). Всупереч цьому апеляційний суд помилково не нарахував індексацію як тільки індекс перевищив встановлений законом поріг (103 %) у березні 2018 року та не нараховував індексацію за кожен наступний місяць.
		 
		У січні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною, усі судові витрати у справі стягнути з позивача.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга  ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року поновлено  ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року, відкрито касаційне провадження у малозначній справі (на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) та підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики)), витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області матеріали цивільної справи № 686/5088/20 та надано іншим учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У грудні 2021 року матеріали справи № 686/5088/20 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		З огляду на зміст касаційної скарги перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом в частині розгляду позовних вимог про стягнення індексації розміру аліментів, а також відшкодування понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу та не здійснюється в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                          є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд                у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2016 року у справі № 686/10607/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь              ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 850,00 грн, починаючи з 18 травня              2016 року до досягнення дитиною повноліття.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року у справі № 686/23755/17 збільшено розмір стягуваних аліментів                             з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1 500,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття,  з врахуванням індексу інфляції на час їх виплати.
		11 квітня 2018 року на виконання вказаного рішення суду Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано відповідний виконавчий лист.
		На підставі цього виконавчого документа 11 січня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55582245 з примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року.
		13 серпня 2019 року матеріали виконавчого провадження № 55582245 передано на виконання до Дунаєвецького районного відділу державної виконавчої служби, де на цей час здійснюється виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року.
		Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця станом на 12 листопада 2019 року, відповідач в листопаді 2018 року та в січні                 2019 року допустив заборгованість зі сплати аліментів по 1 500,00 грн кожного разу, які були погашені відповідачем в період до 01 липня 2019 року.
		10 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_4 як спеціалістом (РНОКПП НОМЕР_1 , дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04 жовтня 2018 року, 2673 000 0000 0656605, КВЕД _69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку; консультування з питань оподаткування) на замовлення позивача здійснено розрахунок індексації аліментів відповідно до виконавчого листа № 686/23755/17. Згідно з наданим розрахунком загальна сума індексації за період з грудня 2017 року до січня 2020 року становить 2 958,00 грн.
		Позивач подала до суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 лютого 2020 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Юрколегія» (далі - АО «Юрколегія»), з додатковою угодою від 05 лютого 2020 року, копію квитанції про оплату правової допомоги за вказаним договором на суму 10 000,00 грн                        від 21 лютого 2020 року, додаткову угоду № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11 березня 2020 року, ордер серії ХМ № 014609, копію опису про наданої правничої допомоги від 28 травня 2020 року, копію акта виконаних робіт від 28 травня 2020 року.
		Після скасування заочного рішення суду першої інстанції від 28 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 уклала 05 липня 2021 року новий договір про надання правової (правничої) допомоги з АО «Юрколегія» (адвокат Чулкова Н. К.).
		07 липня 2021 року представник позивача Чулкова Н. К. подала до суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач понесла на оплату витрат на правову допомогу, копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 липня 2021 року з додатковою угодою від 05 липня 2021 року, копію квитанції від 05 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн.
		12 липня 2021 року представник позивача подала до суду першої інстанції копію акта виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги                    від 05 липня 2021 року та копію опису наданої правничої допомоги від 09 липня            2021 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Частинами першою та другою статті 184 СК України визначено, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
		До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (від 03 липня 1991року № 1282-XII). У частині першій статті 2 цього Закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився.
		Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій                     у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України                     у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
		Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
		Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
		Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
		Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі                         101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
		Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року) у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103».
		Отже, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» можна зробити висновок, що індексація аліментів, визначених судом                  у твердій грошовій сумі, проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 01 січня 2016 року, з 01 січня 2016 року така індексація проводиться у разі перевищення              103 відсотки.
		При цьому, з огляду на Порядок № 1078, зокрема Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.
		Відповідно до абзаців один, два пункту 104 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом                   у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.
		Оскільки згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року у справі № 686/23755/17 розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина                  ОСОБА_3 , збільшено до 1 500,00 грн, то саме з грудня 2017 року повинна проводитися індексація аліментів. Кінцевий термін розрахунку обмежений січнем 2020 року, оскільки саме цю дату зазначала позивач у позовній заяві.
		Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині здійсненого ним розрахунку суми індексації аліментів та вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, третьої пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
		Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
		Зведена таблиця індексів інфляції за розрахунковий період (грудень 2017 року - січень 2020 року) за офіційними даними Держстату (%):
		Рік2017201820192020січень 101,5101,0100,2лютий 100,9100,5 березень 101,1100,9 квітень 100,8101,0 травень 100,0100,7 червень 100,099,5 липень 99,399,4 серпень 100,099,7 вересень 101,9100,7 жовтень 101,7100,7 листопад 101,4100,1 грудень101,1100,899,8      Починаючи з грудня 2017 року, розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком вперше перевищив поріг індексації у розмірі 103 % у березні 2018 року: 103,5 % = 1,015 (січень 2018 року) х 1,009 (лютий 2018 року) х 1,011 (березень                  2018 року) х 100.
		Розрахунок індексації аліментів з такою величиною приросту індексу споживчих цін буде складати: (1 500,00 грн х 3,5)/100 = 52,50 грн або (1 500,00 грн х 103,5 %) - 1 500,00 = 52,50 грн.
		Вказана сума у розмірі 52,50 грн застосовуються для індексації аліментів з травня 2018 року (місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін за березень 2018 року, а саме у квітні 2018 року).
		Оскільки вперше приріст індексу споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки у березні 2018 року, то починаючи з квітня 2018 року індекс споживчих цін для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення наступної індексації обчислюється наростаючим підсумком: 1,008 х 1,0 х 1,0 х 0,993 х 1,0 х 1,019 х 1,017 х 100 = 103,7 % (період: квітень 2018 року - жовтень 2018 року).
		Наступне перевищення порогу індексації мало місце в січні 2019 року (період листопад 2018 року - січень 2019 року): 1,014 х 1,008 х 1,01 х 100 = 103,2 %.
		Наступне (і останнє перед закінченням розрахункового періоду в січні 2020 року) перевищення порогу індексації мало місце в травні 2019 року (період лютий 2019 року - травень 2019 року): 1,005 х 1,009 х 1,01 х 1,007 х 100 = 103,1 %.
		На підставі отриманих даних про індекс споживчих цін розраховується величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації аліментів.
		(1) Зокрема, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації у травні 2018 року - листопаді 2018 року (місяць, коли офіційно опубліковано індекс споживчих цін за жовтень 2018 року) становить 3,5 % (103,5 - 100).
		Тому сума індексації аліментів за цей розрахунковий період дорівнює (сума аліментів) х (3,5 %) х (кількість місяців) = 52,50 грн х 7 = 367,50 грн.
		(2) Із грудня 2018 року величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації становить вже 7,3 % (1,035 х 1,037 х 100 - 100).
		Розрахунок індексації аліментів з такою величиною приросту індексу споживчих цін буде складати: (1 500,00 грн х 7,3)/100 = 109,50 грн.
		Тому сума індексації аліментів за розрахунковий період з грудня 2018 року до лютого 2019 року дорівнює (сума аліментів) х (7,3 %) х (кількість місяців) = 109,50 грн х 3 = 328,50 грн.
		(3) Із березня 2019 року величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації становить 10,8 % (1,0733 х 1,032 х 100 - 100).
		Розрахунок індексації аліментів з такою величиною приросту індексу споживчих цін буде складати: (1 500,00 грн х 10,8)/100 = 162,00 грн.
		Тому сума індексації аліментів за розрахунковий період з березня 2019 року до червня 2019 року дорівнює (сума аліментів) х (10,8 %) х (кількість місяців) = 162,00 грн х 4 = 648,00 грн.
		4) Із липня 2019 року величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації становить 14,2 % (1,108 х 1,031 х 100 - 100).
		Розрахунок індексації аліментів з такою величиною приросту індексу споживчих цін буде складати: (1 500,00 грн х 14,2)/100 = 213,00 грн.
		Тому сума індексації аліментів за розрахунковий період з липня 2019 року до січня 2020 року дорівнює (сума аліментів) х (14,2 %) х (кількість місяців) = 213,00 грн х 7 =               1 491,00 грн.
		Всього сума індексації аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року складає 2 835,00 грн (367,50 + 328,50 + 648,00 + 1 491,00).
		Таким чином, апеляційний суд застосував неправильний алгоритм для розрахунку суми індексації аліментів, що не відповідає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, та є підставою для скасування його постанови.
		У свою чергу, суд першої інстанції стягнув на користь позивача суму індексації аліментів у розмірі 2 958,00 грн, погодившись із розрахунком, наданим                               ФОП ОСОБА_4 , не перевіривши його належним чином, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення індексації аліментів шляхом її зменшення із 2 958,00 грн до 2 835,00 грн.
		Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, та судового збору
		Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються                  з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
		Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
		За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження                   № 12-171гс19)).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
		У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі                           № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні                         від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
		З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом                 у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах                    від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
		Суд першої інстанції при прийнятті свого рішення 08 липня 2021 року присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі наданих ОСОБА_1 копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 лютого 2020 року, копій додаткової угоди                  від 05 лютого 2020 року та додаткової угоди № 2 від 11 березня 2020 року до договору, укладених між АО «Юрколегія» та клієнтом ОСОБА_1 , копії квитанції про сплату ОСОБА_1 10 000,00 грн отримувачу АО «Юрколегія», ордера серія ХМ № 014609, підтверджуючого представництво адвокатом Чулковою Н. К. інтересів позивача в суді першої інстанції, копії акта виконаних робіт від 28 травня 2020 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05 лютого 2020 року, копії опису (звіту) наданої правничої допомоги від 28 травня 2020 року.
		Згідно з описом (звітом) про надану правничу допомогу за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05 лютого 2020 року обсяг роботи складається із: вивчення документів у справі, аналізу судової практики Верховного Суду, опрацювання правової позиції, оцінки судової перспективи (2 год 30 хв); зустрічі з клієнтом (консультації, погодження позиції у справі) (15 хв), збору доказів у справі  (40 хв); підготовки позовної заяви про стягнення неустойки за прострочення сплати документів та індексації (3 год); представництва інтересів у справі (30 хв); підготовки та подачі заяв до суду (20 хв), всього - 7 год 15 хв.
		Після скасування заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2020 року позивач уклала 05 липня 2021 року із АО «Юрколегія» новий договір про надання правової (правничої) допомоги та на підтвердження понесених у розмірі 4 000,00 грн витрат надала суду копію цього договору, копію додаткової угоди від 05 липня 2021 року до нього, копію квитанції про сплату ОСОБА_1 4 000,00 грн отримувачу АО «Юрколегія», ордер, серія ХМ № 038393, що підтверджує представництво адвокатом Чулковою Н. К. інтересів позивача в суді першої інстанції, копію акта виконаних робіт від 28 травня 2020 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 09 липня 2021 року, копію опису (звіту) наданої правничої допомоги від 09 липня 2021 року.
		Згідно з описом (звітом) про надану правничу допомогу за договором про надання правової (правничої) допомоги від 05 липня 2021 року обсяг роботи складається із: вивчення документів у справі, аналізу судової практики Верховного Суду, опрацювання правової позиції, оцінки судової перспективи (1 год 30 хв); зустрічі з клієнтом (консультації, погодження позиції у справі) (15 хв); підготовки заяви про приєднання доказів у справі та направлення копії заяви з додатками відповідачу             у справі (30 хв); представництва інтересів у справі (участі в судовому засіданні                   08 липня 2021 року) (1 год 40 хв); підготовки та подачі до суду заяви з додатками на підтвердження обсягу наданої правової (правничої) допомоги за договором (30 хв), всього - 4 год 25 хв.
		Суд першої інстанції при прийнятті свого рішення у справі від 08 липня 2021 року ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 10 000, грн, а при прийнятті додаткового рішення від 23 липня 2021 року - 1 000,00 грн із заявлених 4 000,00 грн, оскільки саме такі суми, на думку суду першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, проте з урахуванням співмірності зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, розумності їхнього розміру, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення цих витрат, дійшов висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу на користь позивача.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 7 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Чулковою Н. К. обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги заперечення сторони відповідача про їх зменшення.
		Із зазначених підстав відхиляються аргументи ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу про безпідставність стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції.
		Водночас суд першої інстанції помилково не застосував норми статті 141 ЦПК України, згідно з якою судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягнув у повному обсязі з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, тоді як, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, мав стягнути такі витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Оскільки позивач просила суд стягнути з відповідача 6 816,20 грн, позов задоволено частково у розмірі 3 858,20 грн пені за прострочення сплати аліментів та 2 835,00 грн індексації аліментів, що разом становить 6 693,20 грн та складає 98,2 % позовних вимог, то з відповідача мають бути стягнуті лише 98,2 % від 7 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, що дорівнює 6 874,00 грн.
		Також з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір у розмірі 825,67 грн (98,2 % від 840,80 грн).
		З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу та судового збору, що підлягають стягненню з відповідача, також має бути змінено.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги  ОСОБА_1 , скасування постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року та зміну рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року, додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня            2021 року шляхом зменшення суми індексації аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року з 2 958,00 грн до 2 835,00 грн, суми витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 6 874,00 грн, суми судового збору, що підлягає стягненню на користь держави з ОСОБА_2 , з 840,80 грн до 825,67 грн.
		Розподіл судових витрат у суді касаційної інстанції
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
		Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
		З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та часткове задоволення позову, відповідач зобов`язаний сплатити на користь держави судовий збір за подання           ОСОБА_1 касаційної скарги у розмірі 1 651,33 грн.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 жовтня 2021 рокускасувати.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня  2021 року змінити шляхом зменшення суми стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексації аліментів за період з грудня 2017 року до січня 2020 року з 2 958,00 грн до 2 835,00 грн.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня  2021 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 липня 2021 року змінити шляхом зменшення суми стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 6 874,00 грн.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня  2021 року змінити шляхом зменшення суми стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору з 840,80 грн до 825,67 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 651,33 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак      Судді:І. Ю. Гулейков       А. С. Олійник       С. О. Погрібний       В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...