Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2069/22 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку; Митний кодекс 2012 р.; Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2022. Зареєстровано: 23.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2022.
Дата набрання законної сили: 26.10.2022
Результат оскарження 26.10.2022 Львівський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 3/461/1552/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №461/2069/22
		Провадження №3/461/1552/22
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 вересня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участюзахисника ГетманюкаО.В., представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Хмельницької області, працюючого водієм «LUX REISEN» 93-590 LODZ. AL. POLITECHNIKI 22/24, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 18.08.2020 орган, що видав  6801, запис № 19860702-02757,
		за ст.472 Митного кодексу України,
		встановив:
		 
		04 квітня 2022 року близько 09 год. 18 хв. в зону митного контролю митного поста «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «Червоний коридор» заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Tourismo RHD-L» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який прямував з Республіки Польща в Україну. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 .
		Під час проведення візуального огляду даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів та предметів які є обов`язкові для письмового декларування і товарів та предметів заборонених чи обмежених до переміщення через митний кордон України. 
		Для здійснення митного оформлення гр. України ОСОБА_1 подав митну декларацію, в якій він задекларував «Гуманітарна допомога 8 ящиків 150 кілограм». Після завірення декларацій штампом „Під митним контролем № 089, під час проведення митного огляду транспортного засобу, в багажному відділенні автомобіля серед гуманітарної допомоги (без ознак приховування) було виявлено незадекларований жодним пасажиром та водіями за встановленою формою товар, а саме: Електрична машинка для набивання сигарет ТМ «Horns Bee» GR-12-002, нова, в упаковці виробника  204 штуки.
		Про наявність зазначеного товару ОСОБА_1 в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав, тобто порушив ст. 257 Митного кодексу України. 
		Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України вищевказаний товар шляхом недекларування, тобто, не заявивши за встановленою формою точні відомості про нього, а саме  про його наявність та кількість. Даний товар, у встановленому порядку не був задекларований і був виявлений під час проведення митного контролю транспортного засобу. 
		Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гетманюк О.В. в судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 472 МК України закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
		Обґрунтовуючи свої доводи, захисник зазначив, що 3 березня 2022 року ОСОБА_1 отримав в місті Лодзь (Республіка Польща) від громадянина Республіки Польщі 8 коробок гуманітарної допомоги, які повинен був доставити в дитячий будинок у місті Львові. При отриманні вказаних коробок, він поверхнево оглянув декілька коробок, в яких зверху лежали дитячі речі. Стверджує, що ОСОБА_1 не було відомо про наявність у згаданих коробках машинок для набивання сигарет, та такі йому не належать. 
		Представник Львівської митниці Державної митної служби протокол підтримав.
		Заслухавши доводи представника митного органу та доводи захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
		Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
		Згідно ст. 246, ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію розпочинається митне оформлення метою якого є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
		Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
		Згідно ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
		Згідно ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
		Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		У відповідності до вимогст. 495 МК України,доказамиу справіпро порушеннямитних правил є будь-якіфактичні дані, на основі яких увизначеному законом порядку встановлюєтьсянаявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні таінші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі данівстановлюються: протоколомпро порушеннямитних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнямисвідків, поясненнямиособи, якапритягується довідповідальності; висновком експерта, іншими документами.
		Згідно наявниху матеріалахсправи доказів, ОСОБА_1  вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність та кількість) про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи:
		-протоколом про порушення митних правил №0421/20900/22 від 04.04.2022;
		-копією контрольного талону;
		-копією паспорта ОСОБА_1 ;
		-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
		-копією декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою;
		-митними деклараціями;
		-актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;
		-доповідною запискою;
		-описом предметів, вилучених згідно з протоколу про порушення митних правил;
		-службовими записками;
		-висновком експерта.
		Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, зокрема обставини виявлення правопорушення, кількість, вартість, найменування та ознаки виявленого товару, спосіб переміщення даного товару через митний кордон, засвідчують факт недекларування товару, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про вартість та кількість товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню в митній декларації, є належними та допустимими.
		Статтею 472 Митного кодексу України (вредакції чиннійна моментскладення протоколу) передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 % вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
		Таким чином, вищеописані надані суду та досліджені в процесі судового розгляду докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях  ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.
		Суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що матеріали справи не містять доказів на встановлення вини ОСОБА_1 , тобто наміру на переміщення через митний кордон України шляхом недекларування товару, виходячи з того, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, перетинаючи митний кордон України був зобов`язаний дотримуватися встановлених митних процедур, зокрема переконатися у відсутності в автомобілі товару, який підлягає декларуванню, а при його наявності задекларувати такий.
		При цьому, суд також наголошує на тому, що для ввезення на митну територію України гуманітарної допомоги встановлений спеціальний порядок, а сторона захисту не представила суду жодних доказів стосовно дійсної належності вилучених товарів до гуманітарної допомоги. Більше того, твердження ОСОБА_1 про те, що ця «гуманітарна допомога» прямувала до дитячого будинку є сумнівним, адже викликає великий сумнів потреба дитячого будинку у електричній машинці для набивання сигарет.
		Стаття 68Конституції Українивстановлює,щокожен зобов`язанийнеухильно додержуватисяКонституції Українита законівУкраїни,не посягатина праваі свободи,честь ігідність іншихлюдей.  Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Отже, обов`язок особи дотримуватись положень митного законодавства презюмується.
		Оцінюючи доводи сторони захисту та дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі також враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
		На переконання суду позиція захисту спрямована лише на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 472 МК України та не відображає фактичних обставин справи.
		Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об`єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.
		Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (в даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку  версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
		Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.    
		Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
		Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення. 
		Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведене поза розумним сумнівом.
		Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України доведена повністю. 
		Окрім цього, у відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. 
		Обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність  ОСОБА_1  обставин судом не встановлено. 
		З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, відсутності відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ступеня вини, способу вчинення правопорушення, враховуючи мету призначення покарання та співрозмірність покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до  ОСОБА_1  слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості предметів правопорушення, а товар, що був предметом порушення митних правил слід конфіскувати в дохід держави. 
		Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/114-22/11071-ТВ від 03.08.2022 вартість вилученого товару, без врахування мита, податку на додану вартість та інших обов`язкових платежів, які підлягають сплаті при імпорті нових товарів на територію України становить 71002,88 гривень.
		Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених упункті 3 статті 461цього Кодексу,а такожз іншихпонесених митнимиорганами витратна провадженняабо розглядсправи.  До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.
		Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
		Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил та витрати за проведення судової товарознавчої експертизи.
		У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. 
		Статтею 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 гривень.
		Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 472, 486, 527, 528 МК України, 
		постановив:
		 
		ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил  71002,88 гривень.
		Вилучений, згідно протоколу №0421/20900/22 від 04.04.2022, товар  конфіскувати в дохід держави.
		Стягнути з  ОСОБА_1  витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 3467,32 гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 1510,24 гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496,20 гривень судового збору.
		Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
		 
		Суддя Стрельбицький В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...