Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22895/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2022. Зареєстровано: 08.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/3188/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000547

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/22895/22
		Провадження №1-кп/761/3188/2022 
		В И Р О К 
		іменем України
		       01 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                           ОСОБА_2,
		при секретарі                                     ОСОБА_3,
		за участю прокурора                             ОСОБА_4, 
		обвинуваченого                                       ОСОБА_1 ,
		захисника         ОСОБА_5, 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чорноухине, Перевальського району, Луганської області, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого неофіційно в таксі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами внесеними згідно із Законом №1183-VІІІ від 08.04.2014, №1689-VІІ від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, 
		У С Т А Н О В И В :
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, Російська федерація (далі - російська федерація) чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІП від 18.01.2018, діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який акт виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
		Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до пункту 4 статті 1 частини І Додаткового протоколу (Протокол I), від 08.06.1977 до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12.08.1949, є формою збройного конфлікту.
		Збройна агресія російської федерації на території Донецької та Луганської областей здійснювалася шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької та Луганської областях та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «луганська народна республіка» (далі - «лнр»).
		Самопроголошеним головою «лнр» 07.10.2014 виданий указ № 15, згідно із яким, створене незаконне збройне формування так званої «лнр» - «народна міліція». Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію та кураторів з російської федерації.
		Встановлено, що до складу «нм «лнр» входить структурний підрозділ - «батальйон патрульної поліції «мвд «лнр» та «4 окрема мотострілкова бригада», які складаються з батальйонів та окремих підрозділів забезпечення.
		Проте, ОСОБА_1 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
		Так, ОСОБА_1 , у лютому 2017 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Кадіївка Луганської області Україна добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування «нм «лнр» - 6-го окремого козачого полку ім. Платова, де прослужив до серпня 2017 року на посаді механіка-водія.
		19.02.2022 головою «лнр» підписано указ № УТ-98/22 «Про проведення загальної мобілізації», та оголошено повну мобілізацію.
		В свою чергу, 15 квітня 2022, громадян України ОСОБА_1 , добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування «нм «лнр» - військову частину НОМЕР_1 загін спеціального призначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» з дислокацією у АДРЕСА_2У періоди з лютого 2017 року по серпень 2017 року та з 15 квітня 2022 року по 09 вересня 2022 року, ОСОБА_1 забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формувань окупаційної адміністрації російської федерації, а саме:
		-         бути вірним військовій присязі, дотримуватися конституції і законів «лнр»;
		-        проходити військову службу по контракту в період установленим дійсним контрактом терміном в «народній міліції «лнр»;
		-        строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів;
		-        в період проходження військової служби по контракту добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством і другими нормативно-правовими актами «лнр», виконувати вимоги військової присяги, законодавства про службу в «народній міліції» і других нормативно-правових актів «лнр»;
		-        при скоєнні правопорушень, нести всі види юридичної відповідальності відповідно до законодавства «лнр»;
		-        дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника);
		-        дотримуватися установлений порядок користування секретними документами і військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості отримані в ході проходження військової служби.
		В подальшому, політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1 та 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		22.02.2022 Президент російської федерації (далі - президент російської федерації) направив до Ради Федерації (далі - ради федерації) звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 
		14 березня 2022 Указом Президента України № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		18 квітня 2022 Указом Президента України № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		17 травня 2022 Указом Президента України № 342/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		12 серпня 2022 Указом Президента України № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		В свою чергу, громадянин України ОСОБА_1 , на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України, на посаді стрільця у складі збройних сил російської федерації, а саме незаконного збройного формування так званої «нм «лнр» - у військовій частині НОМЕР_1 загону спеціального призначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», виконував бойові завдання пов`язані із військовим захопленням території України.
		Так, громадянин України ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі незаконних збройних формувань так званої «нм «лнр» - у військовій частині НОМЕР_1 загону спеціального призначення «ІНФОРМАЦІЯ_2», на посаді стрільця, у період з 15 квітня 2022 до 09 вересня 2022, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, із закріпленою зброю (АК-74 калібру 5,45 мм) та боєкомплектом у кількості чотирьох споряджених магазинів, керуючись статутами збройних сил російської федерації та «нм «лнр», виконував обов`язки «стрільця», в різних видах бою та формах його забезпечення, а саме брав участь в стрілецьких боях, а також забезпечував безпеку контрольних пропускних пунктів, перевірку документів мешканців населених пунктів, які захоплені збройними силами російської федерації під час повномасштабного вторгнення, на предмет виявлення військовослужбовців Збройних Сил України. 
		Злочинна діяльність ОСОБА_1 була припинена 09 вересня 2022 військовослужбовцями Збройних Сил України неподалік села Гороховатка Ізюмського району Харківської області.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті та показав, що він є громадянином України, отримав паспорт України у 2010 році. З клопотанням про вихід з громадянства України він не звертався. У 2017 році, у зв`язку з тим, що іншої роботи не було, він підписав контракт з так званими "нм "лнр". Тоді він проходив службу у небойовому взводі та участі у бойових діях не приймав. Платили йому 12 000 рублів на місяць. Він відслужив там пів року, після чого за його проханням його звільнили за сімейними обставинами, після чого він виїхав працювати до росії. У лютому 2022 року на тимчасово окупованих територіях почалась мобілізація. До квітня місяця він від мобілізації намагався сховатись, але потім окупанти почали забирати людей по автобусах, квартирах та на вулицях. У квітні йому запропонували підписати контракт на посаду водія. У зв`язку з тим, що якби його мобілізували, він міг, як і більшість мобілізованих з його міста потрапити безпосередньо у зону активних бойових дій поблизу Попасної, звідки в той час постійно надходили загиблі та поранені, він погодився підписати контракт та стати водієм. Під час служби у так званій "нм "лнр" за ним був закріплений автомобіль ВАЗ та автомат, однак участі у боях він не брав, за весь час ні в кого не стріляв, виконував роботу водія та стояв у нарядах на блок-постах. Він мав форму розцвітки "Смог" та носив шеврон зі знаком розрізнення його підрозділу. Перше поранення він отримав в Ізюмі, коли їх частина стояла на заводі. Він був у охороні та коли вночі здійснював обхід відбувся вибух, чого саме він не знає, від чого він отримав поранення спини уламками. Він пролікувався та командир йому подзвонив та сказав що треба повертатись на що він погодився. 09 вересня 2022 року він у складі колони з його автомобіля та ще двох автомобілів, де було приблизно 30 солдат, рухався до переправи з задачею вказану переправу утримати. У селі Гороховатка Харківської області вони потрапили у засідку. Почалась стрілянина, він випригнув з Камазу та заліг у ямі. Потім поблизу нього вбили його товарища по службі, він заліг біля нього та пригнувся. Стрілянина продовжувалась, він лежав лицем у низ. Коли стрілянина припинилась, виявилось, що усі крім нього вбиті, а він залишився один. Він, боячись за своє життя перетягнув шнурком поранену у колінну чашечку ногу та пролежав прикинувшись мертвим на місці бою усю ніч. Потім, уранці, використовуючи автомат як костиль, він пішов до водокачки, що була десь метрах у 150 від місця бою. Попросив у місцевих про допомогу, вони привели двох військовослужбовців ЗСУ, яким він сказав, що залишив зброю у водокачці та здався до полону. Коли він потрапив у полон то військові бачили, що з його автомата ніколи не стріляли. В полоні з ним поводились добре та зразу надали медичну допомогу. У вчиненому він щиро розкаюється та готовий нести кримінальну відповідальність за скоєне. 
		Покази обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
		Аналізуючи в сукупності перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні державної зради - діяння, умисно скоєного громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України у формі переходу на бік ворога у період воєнного стану, в участі у терористичній організації, а також в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами внесеними згідно із Законом №1183-VІІІ від 08.04.2014, №1689-VІІ від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Так, судом в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, який в установленому законом порядку не припинив громадянство України, 15.04.2022 року, знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вступив до так званої «народної міліції лнр», тим самим ставши учасником терористичної організації та непередбаченого законом збройного формування, після чого вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період воєнного конфлікту.
		Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжкими злочинами, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_1 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікарів психіатра та нарколога, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих діянь, активно сприяв розкриттю злочинів шляхом надання повних та посвідомних показів стосовно відомих йому обставин, має посередню характеристику з місця його утримання, як військовополоненого, а також те, що ОСОБА_1 є раніше не судимою особою. 
		Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання судом визнаються щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. 
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання судом не встановлено.
		На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання, в межах санкцій відповідних статей Кримінального кодексу України, що передбачають покарання за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі з повною конфіскацією майна за ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами внесеними згідно із Законом №1183-VІІІ від 08.04.2014, №1689-VІІ від 07.10.2014) КК України, у виді позбавлення волі без конфіскації майна за ч. 1 ст. 258-3 КК України та у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 260 КК України з подальшим поглиненням менш суворих покарань більш суворим за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України та приєднанням до остаточного покарання додаткового покарання у виді повної конфіскації майна.
		На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Цивільний позов, в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувались.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 66, 67, 111, 258-3, 260 КК України, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами внесеними згідно із Законом №1183-VІІІ від 08.04.2014, №1689-VІІ від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст.260 КК України, та призначити покарання:
		-за ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами внесеними згідно із Законом №1183-VІІІ від 08.04.2014, №1689-VІІ від 07.10.2014) КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з повною конфіскацією належного засудженому на праві власності майна;
		-за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна;
		-за ч. 2 ст. 260 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити основне покарання для  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинені злочини у позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
		На підставі ч. 3 ст. 70 КК України до остаточно призначеного даним вироком основного покарання приєднати додаткове покарання у виді з повної конфіскації належного засудженому на праві власності майна.
		Остаточно призначити для  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з повною конфіскацією належного засудженому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання, призначеного за даним вироком рахувати з дня звернення його до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Суддя        Є.В. Сидоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...