Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/9953/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2022. Зареєстровано: 09.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2022.
Дата набрання законної сили: 24.10.2022
Номер судового провадження: 2/760/9773/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №760/9953/20
		2/760/9773/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 вересня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Кушнір С.І.
		за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів з матері та стягнення аліментів на дітей з батька,- 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 27.04.2020 р. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить: 
		визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із їхньою матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21.01.2020 р. і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , стягуваних на підставі судового наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 р. у справі №393/37/20;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів з матері та стягнення аліментів на дітей з батька, позивач посилається на наступне.
		Так, 14.12.2012 р. між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті (актовий запис №2237).
		Від шлюбу вони з відповідачем мають двох дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2020 шлюб між ними розірвано.
		Позивач посилається на те, що малолітні діти з дня свого народження проживали разом з нею.
		В червні 2019 р. відповідач без жодного повідомлення і без згоди позивача, не враховуючи інтереси малолітніх дітей, забрав їх та вивіз у невідомому напрямку.
		На вимогу позивача про повернення малолітніх дітей за їх постійним місцем проживання, відповідач не реагував та не надавав інформації щодо місця перебування дітей.
		Після звернення позивача до правоохоронних органів, відповідач повідомив, що діти проживають разом з ним та його співмешканкою, за адресою: АДРЕСА_1 .
		Позивач посилається на те, що відповідач без її відома та не врахувавши інтереси дітей, відібрав дітей без рішення суду та органу опіки та піклування. Тобто відповідач позбавив малолітніх дітей материнського піклування, уваги та присутності матері, чим порушив права та інтереси дітей.
		Крім того, позивач зауважує на тому, що відповідач не може забезпечити малолітнім дітям належного виховання і розвитку, створити належні та безпечні для здоров`я умови проживання, оскільки постійно зловживає спиртними напоями, та у присутності дітей часто виявляє агресію до людей, нецензурно висловлюється та чинить сварки.
		Відповідач 21.01.2020 р. подав до Новгородківського районного суду Кіровоградської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з позивача.
		В подальшому, 10.03.2020 р. Новгородківським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ, про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей.
		Також позивач наголошує, що вона намагається на відстані матеріально підтримувати своїх дітей, надсилає поштою книжки, іграшки, харчі, речі, оскільки відповідач не забезпечує їх усім необхідним. В момент, коли позивачу вдається зв`язатись телефонном з дітьми, вони просять щоб вона їх забрала додому, розповідають, що батька постійно поруч з ними не має.
		На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутись до суду, за захистом своїх прав та в інтересах дітей.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 28.04.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
		Ухвалою суду від 17.06.2020 р., матеріали цивільної спраи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів з матері та стягнення аліментів на дітей з батька, передано за підсудністю до Новгородківського районного суду Кіровоградської області.
		Постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2020 р., ухвалу Соломянського районного суду м. Києва від 17.06.2020 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою суду від 09.03.2021 р., відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів з матері та стягнення аліментів на дітей з батька, та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 23.11.2021 р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
		Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі. Позивач пояснила, що з травня 2020 року діти проживають з нею, вона належним чином піклується про дітей, матеріально утримує.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
		Представник третьої особи Органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином. Представник третьої особи надіслав заяву про справи за відсутності представника. До суду надав висновок щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю. 
		Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;  відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.                               
		Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних  доказів, проти чого не заперечує представник позивача.
		Суд, врахувавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи‚ приходить до наступного висновку. 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14.12.2012 р. у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті (актовий запис №2237, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . 
		Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку -  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.01.2020 р., та сина - ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.01.2020 р.
		Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2020 шлюб між ними розірвано.
		Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи №12106415 від 30.04.2020 р., позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 17.12.1996 р. по теперішній час.
		Позивач є власником 1/4 частини квартири кв. АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.11.2005 року.
		Як вбачається з листа Солом`янського управління поліції ГУ НП у місті Києві від 10.01.2020 року, ОСОБА_1 зверталась з заявою про перешкоди батьком дітей ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми.
		Відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини від 26.05.2020 наданого Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_2 діти з матір`ю займають окрему кімнату, мають власні спальні місця, робоче місце та ігрову зону. Одягом та взуттям забезпечені. Продукти харчування є в достатній кількості та асортименті. За даною адресою разом з дітьми проживає їх бабуся. Умови для проживання дітей з матір`ю створені належним чином. Діти висловлюють бажання проживати разом з матір`ю та бабусею. 
		Відповідно до положень ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Приписами статті 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
		Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Стаття 157 СК України передбачає, що  питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Згідно з вимогами ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		У відповідності до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
		Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
		Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
		Згідно акту обстеження умов проживання від 12.11.2021 р. наданого службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, за результатами бесіди встановлено, що зі слів матері дітей, вона перебувала у стосунках з батьком дітей до червня 2019 р. Після чого, батько дітей забрав їх, та проживав разом з дітьми окремо до травня 2020 р. З травня 2020 р. мати забрала дітей до себе на виховання, і по теперішній час діти проживають разом з нею. Батько кошти на утримання дітей не надає, з дітьми спілкується по телефону, їх не відвідує. Діти повідомили, що бажають жити з матір`ю. Умови для проживання дітей створені.
		Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , учениці 3-Б класу спеціалізованої школи І ступеня №324 м. Києва вбачається, що загальний рівень розвитку пізнавальної сфери у дитини достатній. Зовнішній вигляд дитини охайний. Дитина систематично відвідує школу, без поважних причин не пропускає заняття, на уроках уважна і старанна. На 100% забезпечена всім необхідним шкільним приладдям. Мати: ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні ОСОБА_5 . Добре дбає про збереження фізичного і психологічного здоров`я та розвиток особистості дитини. Батько: ОСОБА_2 з педагогами не спілкується, контакту зі школою не підтримує, шкільним життям дитини не цікавиться.
		Відповідно до психолого-педагогічної характеристики, наданої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ученика 2-Г класу спеціалізованої школи І ступеня №324 м. Києва вбачається, що загальний рівень розвитку пізнавальної сфери у дитини достатній. Зовнішній вигляд дитини охайний. Дитина систематично відвідує школу, без поважних причин не пропускає заняття, на уроках уважна і старанна. На 100% забезпечена всім необхідним шкільним приладдям. Мати: ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні ОСОБА_5 . Добре дбає про збереження фізичного і психологічного здоров`я та розвиток особистості дитини. Батько: ОСОБА_2 з педагогами не спілкується, контакту зі школою не підтримує, шкільним життям дитини не цікавиться.
		Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду 2 серії РРУ №004145 наданого ТОВ «Клініка ім. Гальченко В.В.», форми №140/о, від 20.10.2021 р., у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ознак наркологічних захворювань не виявлено.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що діти проживають разом з позивачем ОСОБА_1 . Позивач піклується про дітей та забезпечує усім необхідним. Відповідач проживав разом з позивачем до 2018 року, після чого змінив місце проживання та переїхав до Кіровоградської області. Відповідач самовільно, без відома позивача, забрав дітей та відвіз їх до свого місця проживання. Починаючи з травня 2020 року діти проживають разом з позивачем.
		Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.11.2021 р. № 108/24-5382 встановлено, що малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до акту обстеженнія умов проживання від 12.11.2021 р., складеного працівником служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку дітей. Під час бесіди зі співробітником служби, 12.11.2021 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що їм подобається жити з матір`ю, вона забезпечує їх потреби. Діти і надалі бажають проживати з матір`ю. За інформацією, наданою спеціалізованою школою І ступеня №324 м. Києва, де навчаються діти, матір бере активну участь у навчанні та вихованні дітей. Добре дбає про збереження їх фізичного і психічного здоров`я та розвиток особистості дітей. Батько дітей з педагогами не спілкується, контакту зі школою не підтримує, шкільним життям дитини не цікавиться.
		Відповідно висновку наданого Органом опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, вбачається, що відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , 2013 р.народження та ОСОБА_4 , 2014 р.народження, з матір`ю, ОСОБА_1 .
		Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2013 р.народження та ОСОБА_4 , 2014 р.народження, з матір`ю, ОСОБА_1 .
		У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), де вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону  і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу   охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
		У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь- кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
		Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).
		Судом встановлено, що мати створила належні умови для виховання та розвитку дітей, приділяє увагу, підтримує та любить малолітніх дітей. Діти бажають проживати разом з матір`ю.
		Враховуючи вік малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , беручи до уваги відсутність виняткових обставин, за яких діти можуть бути розлучені зі своєю матір`ю, суд вважає, що на даний час проживання малолітніх дітей з матір`ю позитивно сприятиме розвитку дітей як психологічному так і фізичному, яка має для цього більше можливостей, враховуючи, що між сторонами існує конфлікт на ґрунті особистих відносин, батько дітей без згоди матері змінив місце проживання дітей, чинив перешкоди у спілкуванні матері з дітьми та її участі у вихованні малолітніх дітей, порушення позитивних взаємовідносин дітей з матір`ю можуть мати негативний вплив на подальший розвиток дітей.
		При цьому суд зазначає, що батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у їх житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати.
		Визначення місця проживання дітей з однім із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
		Щодо вимоги про звільнення від сплати аліментів, суд дійшов до наступного висновку.
		На підставі судового наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 р. у справі №393/37/20, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21.01.2020 р. і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України,  якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
		Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати аліментів можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати аліментів на підставі судового рішення.
		Позивач просить суд звільнити її від сплати аліментів у зв`язку з тим, що діти проживають разом з нею та перебувють на її утримані, а тому, оскільки є підстава для визначення місця проживання дітей разом з їх матір`ю, що має істотне значення щодо стягнення аліментів, тому в цей же час виникає підстава щодо припинення стягнення аліментів з неї та виникає необхідність стягнення аліментів з відповідача.
		Як було встановлено судом, діти проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на її утриманні.
		Крім того встановлено, що відповідач не заперечує щодо проживання дітей з позивачем.
		Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 
		Згідно ст.181, 191 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок  батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
		Згідно зі ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Згідно ч. 1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Стаття 179 СК України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. 
		Аналіз наведених законодавчих норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.
		Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Виходячи з вимог чинного законодавства та обставин справи, відсутність заперечень відповідача в цій частині позову, суд приходить до висновку, що проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю відповідає інтересам дітей та забезпечить її права на належне утримання, виховання, лікування, розвиток, оздоровлення та безпеку.
		За таких обставин, суд вважає доцільним визначити місце проживання дітей разом з матір`ю, тобто позивачем по справі.
		Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
		З огляду на результат розгляду справи, суд відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при поданні позову за вимогу про визначення місця проживання дітей в розмірі 908 грн.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, а тому за цю вимогу суд стягує з відповідача 908 грн. судового збору в дохід держави. 
		Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, ст.ст. 7, 24, 56, 105, 110, 112, 141, 150, 155, 157, 160, 161, 180-182, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів з матері та стягнення аліментів на дітей з батька задовольнити.
		Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
		Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 ), які стягуються з неї на підставі судового наказу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 р. у справі №393/37/20 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 27.04.2020 року і до досягнення донькою ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в подальшому стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.        
		Стягнути із   ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
		Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  
		 
		Суддя:                                                                                                               С.І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...