Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/21619/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2022. Зареєстровано: 10.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/3137/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000478

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/21619/22
		Провадження №1-кп/761/3137/2022 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		08 листопада 2022 року                                                                         м.Київ
		Шевченківський районний суд міста Києва у складі : 
		головуючого судді ОСОБА_7,
		секретар судового засідання ОСОБА_8,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
		№22022000000000478 від 09 вересня 2022 року,
		за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ясинувата , Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою,не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , не судимого ,на даний час утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ,
		-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111 КК України ( в редакції Закону №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом №1183-VІІ від 08 квітня 2014 року, №1689- VІІ від 07 жовтня 2014 року) , ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України,
		за участю :
		прокурора ОСОБА_9,
		захисника ОСОБА_10,
		обвинуваченого ОСОБА_1 
		ВСТАНОВИВ :
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще
		49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН
		від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. 
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно все українським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
		Наведені вище факти розв`язання та ведення РФ агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності , в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частині з 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_1 .
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Статтею 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року визначено, що Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
		Крім того, Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Реакцією на такі дії РФ, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії РФта подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України. 
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України РФта світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року РФ визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року Президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України Зеленського В.О. №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №7300 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573/2022 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Крім того, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Вказана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Зокрема, на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР», покладались наступні обов`язки:
		-створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;
		-видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;
		-організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»; 
		-проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		-налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема, протидії правоохоронним органам та силам Антитерористичної операції (далі - АТО) та Операції об`єднаних сил (далі - ООС);
		-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		-забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку терористичної організації, у тому числі військової частини № НОМЕР_1 шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації 
		т. зв. «ДНР», покладаються наступні обов`язки:
		-систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема, ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні АТО та ООС;
		-створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
		-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння і керівництво їхніми діями;
		-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		-вчинення терористичних актів та диверсій на іншій території України;
		-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та ООС і забезпечення власної злочинної діяльності;
		-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» 
		є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», і регулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету
		і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
		Однак, в порушення Конституції України, з квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичної організацій «ДНР» здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		07 квітня 2014 року за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		13 квітня 2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», антитерористична операція це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		При цьому, поняття терористичної організації визначено в статті
		1 вищевказаного Закону, відповідно до якого терористична організація це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого проведено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями.
		Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.
		Крім того, визнання Верховною Радою України так званої самопроголошеної організації «ДНР» терористичною, а численні злочини вчинені її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму» схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
		Отже, Верховною радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
		Враховуючи вищевикладене, вказана організація «ДНР» підпадає під зазначені ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт.
		За таких обставин, 12 квітня 2019 року  ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності обороноздатності України, перебуваючи у м. Ясинувата Донецької області, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, вступивши на військову службу до непередбаченого законом  збройного формування, а саме до військової частини №  НОМЕР_1  шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації т.зв. «ДНР» на посаду - радіотелефоніста управління роти,усвідомлюючи мету своєї безпосередньої участі в злочинній діяльності вказаної терористичної організації, направленої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних сил України та інших військових формувань, задіяних у проведенні антитерористичної операції. 
		Так, вступивши на військову службу у військову частину № НОМЕР_1 шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації т.зв. «ДНР», ОСОБА_1 отримав позивні « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 ». Також ОСОБА_1 як військовослужбовець військової частини № НОМЕР_1 шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації т. зв. «ДНР» був забезпечений військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, а саме автоматом калашникова АК-74 та бойовими припасами до неї та отримував грошові кошти за участь у вказаній терористичній організації.
		Перебуваючи у складі військової частини № НОМЕР_1 шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації т. зв. «ДНР» на виконання вказівок керівництва зазначеної терористичної організації ОСОБА_1 виконував поставлені задачі, зокрема, здійснення виїздів на полігони для проведення навчань, в т.ч. із проведенням бойових стрільб, розвантажувальних робіт, а також несення бойових чергувань.
		Після 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ОСОБА_1 продовжив свою злочинну діяльність, а саме приймати активну участь в бойових діях на стороні терористичної організації т. зв. «ДНР» під контролем РФ проти військовослужбовців Збройних Сил України в районі міст Авдіївка та Ясинувата Донецької області у складі вищевказаної військової частини. До його функціональних обов`язків входило здійснення налагодження зв`язку між підрозділами терористичної організації т. зв. «ДНР».
		11 вересня 2022 року ОСОБА_1 під час виконання наказу керівництва, виконуючи бойове завдання, а саме здійснення розвідувальної діяльності в районі м. Авдіївка Донецької області, з метою встановлення місць дислокації військовослужбовців Збройних сил України, був затриманий співробітниками СБ України.
		Таким чином, приймаючи активну участь в бойових діях на стороні терористичної організації т. зв. «ДНР» у складі непередбаченого законом України збройного формування проти військовослужбовців Збройних Сил України, починаючи з 2019 року, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» здійснюється на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України під керівництвом військового командування РФ, вступив до складу незаконного збройного формування терористичної організації т. зв. «ДНР», чим вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 вчинив державну зраду, а саме: діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року).
		Крім того, за викладених обставин, громадянин України ОСОБА_1 брав участь у терористичній організації , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Також, за викладених обставин, громадянин України ОСОБА_1 брав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року), ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, визнав повністю та розказав про обставини скоєного так, як зазначено в обвинувальному акті.
		Так, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він 12 квітня 2019 року  добровільно вступив на військову службу  до військової частини № НОМЕР_1  шостого батальйону територіальної оборони  «ДНР» на посаду - радіотелефоніста управління роти, отримав позивні « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 ». Як військовослужбовець військової частини № НОМЕР_1  шостого батальйону територіальної оборони «ДНР» він  був забезпечений військовою формою одягу, військовим спорядженням,  автоматом калашникова АК-74 та бойовими припасами до нього , отримував грошові кошти  під час служби. Завказівками керівництва військової частини він виконував поставлені задачі, серед яких були здійснення виїздів на полігони для проведення навчань, в т.ч. із проведенням бойових стрільб, розвантажувальних робіт, несення бойових чергувань. Після 24 лютого 2022 року він продовжив приймати участь у складі військової частини № НОМЕР_1  в бойових діях  проти військовослужбовців Збройних Сил України в районі міст Авдіївка та Ясинувата Донецької області.  До його обов`язків входило здійснення налагодження зв`язку між підрозділами  «ДНР». 11 вересня 2022 року , під час виконання бойового завдання, пов`язаного із здійсненням розвідувальної діяльності в районі м. Авдіївка Донецької області, з метою встановлення місць дислокації Збройних сил України, він був затриманий співробітниками СБ України.
		Обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року) , ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, винним визнав себе повністю. Пояснив, що до збройних формувань «днр» вступив через фінансові труднощі, у вчиненому розкаявся.
		Показання обвинуваченого  ОСОБА_1  повністю відповідають фактичним обставинам справи, які викладені в обвинувальному акті. Суд такі показання вважає логічними, послідовними і правдивими, наданими останнім добровільно. Крім того, суд враховує, що така позиція обвинуваченого була сталою протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, під час якого ОСОБА_1  послідовно визнав свою вину та висловлював жаль з приводу вчинених злочинів. Наведене свідчить про щире каяття   ОСОБА_1 . 
		Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, а саме:
		-даними, що містяться в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 вересня 2022 року, згідно якого вбачається, що під час обшуку затриманого ОСОБА_1 встановлено, що він одягнений у військову форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат,брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору, під час особистого обшуку ОСОБА_1 виявлено та вилучено : військову форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат,брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору, мобільний телефон iPhone XS MT9G2KH/A, серійний номер НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 ; мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 8 (2021) серійний номер НОМЕР_5 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ2 НОМЕР_7 ; військовий квіток серії НОМЕР_8 ім`я ОСОБА_1 ,виданий «отделом военного комиссариата ДНР по Новоазовско Тельмановскому району» 28 квітня 2021 року ;паспорт громадянина донецької народної республіки № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий «миграционной службой министерства внутренних дел ДНР» 02 серпня 2022 року ; поліетиленовий файл , в якому містились ксерокопії документів :копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , ксерокопія іпн на ім`я ОСОБА_4 , копія свідоцтва № НОМЕР_11 , копія свідоцтва про народження № НОМЕР_12 , копія диплома від 15 лютого 2002 року, копія свідоцтва про загальну середню освіту , які постановою про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 12 вересня 2022 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22022000000000478 від 09 вересня 2022 року ;
		- даними протоколу огляду від 12 вересня 2022 року, згідно якого проведено огляд виявлених та вилучених в ході особистого обшуку ОСОБА_4 12 вересня 2022 року речей та документів ;
		- даними протоколу огляду від 12 вересня 2022 року, згідно якого оглянуто вилучену в ході особистого обшуку ОСОБА_4 12 вересня 2022 року військову  форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат,брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору, в яку він обув одягнений під час затримання ;
		-даними, що міститься у письмовому дозволі ОСОБА_4 на огляд виявлених та вилучених у нього в ход особистого обшуку мобільних телефонів ;
		-даними протоколу огляду від 12 вересня 2022 року, згідно якого проведено огляд виявлених та вилучених в ході особистого обшуку ОСОБА_4 12 вересня 2022 року мобільного телефону iPhone XS MT9G2KH/A, серійний номер НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , мобільного телефону Хіaоmі Redmi Note 8 (2021) серійний номер НОМЕР_5 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ2 НОМЕР_7 ;
		-даними протоколу огляду від 30 вересня 2022 року мобільних телефонів марки «Хіaоmі Redmi Note 8», «iPhone XS», вилучених у підозрюваного ОСОБА_4 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 мав телефонні контакти з бойовиками незаконних збройних формувань «днр», зокрема, контакти із назвами «ОСОБА_11», «ОСОБА_12», «ОСОБА_13», «ОСОБА_14», «ОСОБА_15», «ОСОБА_16», «ОСОБА_17» «ОСОБА_18», «ОСОБА_19», «ОСОБА_20», «ОСОБА_21», «ОСОБА_22», «ОСОБА_23», «ОСОБА_24», «ОСОБА_25» ;
		-даними протоколу огляду від 03 жовтня 2022 року, згідно якого проведено огляд інтернет-ресурсів : vk.com («В контакте») та wikipedia.org («Вікіпедія»), на яких знаходяться відомості щодо військової частини № НОМЕР_1 шостого батальйону територіальної оборони терористичної організації так званої «ДНР» ;
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 вересня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що свідок ОСОБА_5 впізнала на фотознімку під номером 3 обвинуваченого ОСОБА_4 як особу , який є її сином, та приймає участь у терористичній організації «ДНР»;
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 вересня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що свідок ОСОБА_6 впізнав на фотознімку під номером 3 обвинуваченого ОСОБА_4 як особу , який є його сином, та приймає участь у терористичній організації «ДНР» .
		Суд, оцінюючи надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року), ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, а саме: у вчиненні державної зради , тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, а саме переході на бік ворога в період збройного конфлікту ; в участі у терористичній організації ; в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини , дані, які характеризують його особу.
		Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України  ОСОБА_4  вчинив   особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, а  також тяжкий та особливо тяжкий злочини проти громадської безпеки. При цьому судом враховується, що ОСОБА_4  , будучи громадянином України за народженням,маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань здійснив державну зраду, а саме вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, брав участь в діяльності незаконного збройного формування та терористичної організації. Наведені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_4 злочинів.
		Також при призначенні покарання судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не має на утриманні дітей або інших осіб,має постійне місце проживання.
		До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочинів та підвищеної суспільної небезпеки скоєного, особи обвинуваченого, наявності однієї обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-III від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, №1689-VII від 07 жовтня 2014 року), ч. 1 ст. 358-3, ч. 2 ст. 260 КК України, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.
		Так, враховуючи відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, тієї обставини, що останній вчинив кримінальні правопорушення, які складають сукупність тяжкого та особливо тяжких злочинів, зокрема і проти основ національної безпеки України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.
		Також, враховуючи, що звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) можливе лише у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ст. 75 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 .
		Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України покарання ОСОБА_4 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України .
		Цивільний позов у справі не заявлений, процесуальні витрати відсутні.
		До вступу вироку в законну силу слід залишити без змін раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання вироку, та забезпечення ненастання ризику переховування від суду обвинуваченого.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 12 вересня 2022 року.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України арешт на майно, а саме: військову форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат, брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору; мобільний телефон iPhone XS MT9G2KH/A, серійний номер НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 8 (2021) серійний номер НОМЕР_5 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ2 НОМЕР_7 ,військовий квіток на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , паспорт громадянина донецької народної республіки № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 , копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , ксерокопію іпн на ім`я ОСОБА_4 , копію свідоцтва, копію свідоцтва про народження № НОМЕР_12 , копію диплома від 15 лютого 2002 року, копію свідоцтва про загальну середню освіту, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2022 року (справа №761/18701/22), слід скасувати.
		Керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111 КК України ( в редакції Закону №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом №1183-VІІ від 08 квітня 2014 року, №1689- VІІ від 07 жовтня 2014 року) ,ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України, та призначити покарання за даними статтями у виді :
		за ч.1 ст. 111 КК України ( в редакції Закону №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року зі змінами, внесеними згідно із Законом №1183-VІІ від 08 квітня 2014 року, №1689- VІІ від 07 жовтня 2014 року) - 13 (тринадцять ) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю;  
		за ч.1 ст.258-3 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі,з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
		за ч.2 ст. 260 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі,з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		    Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 12 вересня 2022 року.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, у виді тримання під вартою - залишити без зміни.
		Речові докази : військову форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат, брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Головного слідчого управління СБ України- знищити ; мобільний телефон iPhone XS MT9G2KH/A, серійний номер НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 8 (2021) серійний номер НОМЕР_5 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ2 НОМЕР_7 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Головного слідчого управління СБ України- звернути в дохід держави в рахунок конфіскації майна, яке є власністю ОСОБА_1 ; військовий квіток на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , паспорт громадянина донецької народної республіки № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 , копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , ксерокопія іпн на ім`я ОСОБА_4 , копію свідоцтва, копію свідоцтва про народження № НОМЕР_12 , копію диплома від 15 лютого 2002 року, копію свідоцтва про загальну середню освіту, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №22022000000000478 в Офісі Генерального прокурора - зберігати в матеріалах кримінального провадження №22022000000000478 в Офісі Генерального прокурора. 
		Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16 вересня 2022 року (справа №761/18701/22, провадження №1-кс/761/10497/2022), а саме на : військову форму типу «мультикам» темно-зеленого кольору, а саме : бушлат, брюки, кепка, тактичні рукавички, футболка, носки та берці чорного кольору; мобільний телефон iPhone XS MT9G2KH/A, серійний номер НОМЕР_2 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , мобільний телефон Хіaоmі Redmi Note 8 (2021) серійний номер НОМЕР_5 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ2 НОМЕР_7 , військовий квіток на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , паспорт громадянина донецької народної республіки № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_4 , копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_10 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , ксерокопію іпн на ім`я ОСОБА_4 , копію свідоцтва, копію свідоцтва про народження № НОМЕР_12 , копію диплома від 15 лютого 2002 року, копію свідоцтва про загальну середню освіту.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , прокурору.
		 
		Суддя         ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...