Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7319/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 28.11.2022. Зареєстровано: 29.11.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2411/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022000000000168

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/7319/22
		Провадження №1-кп/761/2411/2022 
		В И Р О К 
		іменем України
		25 листопада 2022 року 
		Шевченківський районний суд м. Києва
		у складі: головуючого судді ОСОБА_10, 
		суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_13,
		прокурора ОСОБА_14,
		обвинуваченого ОСОБА_1 ,
		захисника ОСОБА_15,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження по обвинуваченню: 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року), ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022 року)
		по кримінальному провадженню внесенному до ЄРДР за № 22022000000000168 від 20.04.2022 року,-
		в с т а н о в и в :
		Так, в судовому засіданні встановлено що, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року
		№ 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
		Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
		Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України. 
		Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. 
		Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. 
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
		Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_1 .
		Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		На далі, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України. 
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України ОСОБА_2 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. 
		Незважаючи на вищевказані зобов`язання по неухильному додержанню  Конституції та законів України, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв`язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки - державної зради, що виразилося у наданні іноземній державі, представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, за таких обставин.
		ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідування обставинах познайомився із громадянами Російської Федерації: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є користувачем застосунку «Telegram» із ніком ОСОБА_4 , номер телефону прихований та яка здійснює пропаганду «російського світу», виступає проти політики Європейського Союзу, США шляхом здійснення публікації через власні Інтернет канали та блоги на сайтах «Бастион» та «Международное движение НОД за демократию и свободу» і пов`язана із спецслужбами Російської Федерації та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є користувачем застосунку «Telegram» із ніком «ІНФОРМАЦІЯ_5», номером телефону НОМЕР_1 , із відображенням на заставці облікового запису символу «Z» із забарвленням георгіївської стрічки та датою «1945-2022», який пов`язаний із спецслужбами Російської Федерації.
		У подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надавали вказівки ОСОБА_1 збирати та передавати їм інформацію стосовно дислокацій стратегічно важливих об`єктів, в тому числі військових частин, військових заводів, об`єктів критичної інфраструктури тощо на території України.
		Так, на виконання вказівок вказаних громадян Російської Федерації, з метою надання останнім допомоги в проведені підривної діяльності проти України, ОСОБА_1 здійснював сбір та подальшу передачу інформації щодо стратегічно важливих об`єктів, в тому числі військових частин, військових заводів, об`єктів критичної інфраструктури тощо на території України шляхом використання власного ноутбуку «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер НОМЕР_2 , на якому встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram» із обліковим записом зареєстрованим на номер телефону « НОМЕР_3 ».
		Так, на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги іноземній державі - Російській Федерації та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України, 26.02.2022 о 10 годині 36 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , використовуючи власний «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер НОМЕР_2 , на якому встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», здійснив передачу інформації щодо знищення документації працівниками Міністерства оборони України та фото підтвердження вказаного факту користувачу застосунку «Telegram» з ніком «І».
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 28.02.2022 о 19 годині 36 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , використовуючи власний ноутбук «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер 5CD3292Z4W, на який встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», здійснив передачу інформації щодо розташування Міністерства оборони України, ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики», що входить до концерну «Укроборонпром», госпіталю МВС України, Штабу Сухопутних військ ЗС України, ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_4 ) користувачу застосунку «Telegram» з ніком ОСОБА_4 . 
		Далі, 02.03.2022 у період часу з 14 години 48 хвилин до 14 години 55 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_1 , використовуючи власний ноутбук «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер 5CD3292Z4W, на який встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», здійснив передачу інформації щодо розташування військової частини №  НОМЕР_5 Національної гвардії України користувачу застосунку «Telegram» із ніком «ІНФОРМАЦІЯ_7». 
		Крім того, 02.03.2022 у період часу з 14 години 47 хвилин до 14 години 55 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_1 , використовуючи власний ноутбук «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер 5CD3292Z4W, на який встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram», здійснив передачу інформації щодо розташування військової частини №  НОМЕР_5 Національної гвардії України користувачу застосунку «Telegram» із ніком «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України передача вказаної інформації іноземній державі - Російській Федерації та її представникам може призвести до негативних наслідків, задати шкоду обороноздатності та державній безпеці України.
		04.03.2022 у період часу з 20 години 14 хвилин до 20 години 29 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 , використовуючи власний ноутбук «HP» модель «g6-2349sr» серійний номер 5CD3292Z4W, на який встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Telegram» здійснив передачу інформації щодо розташування Інституту ядерних досліджень НАН України користувачу застосунку «Telegram» із ніком «І».
		Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, у формі - надання іноземній державі - Російській Федерації та представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року).
		Крім того, 16.03.2022 у період часу з 06 години 36 хвилин до 08 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи на виконання злочинного умислу, направленого на надання допомоги представникам іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України ОСОБА_1 , використовуючи власний мобільний телефон марки Samsung із IMEI1 НОМЕР_6 та IMEI2 НОМЕР_7 , на який встановлений застосунок для обміну повідомленнями та дзвінками «Viber», здійснив передачу інформації щодо місця розташування ПрАТ «НВО «Київський завод автоматики», що входить до концерну «Укроборонпром», та інформації щодо його обстрілу користувачу застосунку «Viber» із ніком « ОСОБА_6 », який являється громадянином РФ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час проживає на тимчасово окупованій території АР Крим в м. Севастополі та причетний до розвідувально-підривної діяльності спецслужб Російської Федерації.
		Згідно відповіді Служби зовнішньої розвідки України передача іноземній стороні інформації щодо місць дислокації військових, наукових та технологічних об`єктів може бути використано РФ для нанесення ракетних ударів. Суттєві негативні наслідки передачі вказаної інформації пов`язуються насамперед із ризиком знищення чи руйнування Київського заводу автоматики (завод ім. Петровського, концерн «Укроборонпром»), який віднесено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
		Згідно відповіді Департаменту контррозвідки СБ України інформація щодо місць дислокації стратегічно важливих об`єктів, в тому числі військових частин, військових заводів, об`єктів критичної інфраструктури, зокрема Міністерства оборони України, Київського заводу автоматики (завод імені Петровського, що входить до концерну «Укроборонпром»), госпіталю МВС України, Інституту ядерних досліджень НАН України, військової частини № НОМЕР_5 Національної гвардії України, місць розташування ядерних відходів на території України та інших об`єктів, а також щодо підрозділів та особового складу ЗС України та мешканців Київського регіону становить розвідувальний інтерес для спецслужб РФ та може бути використана країною-агресором для нанесення шкоди державній безпеці та обороноздатності України, життю і здоров`ю громадян.
		20.03.2022 протиправна діяльність вчинена громадянином України ОСОБА_1 , яка полягала в умисному наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, а також передачі та збиранні ним з метою передачі відомостей щодо місць дислокації стратегічно важливих об`єктів, в тому числі військових частин, військових заводів, об`єктів критичної інфраструктури, була припинена.
		Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, у формі - надання іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022 року).
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_1 допитаний у судовому засіданні, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вину по обвинуваченню за кримінальними правопорушеннями передбаченими ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року), ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022 року),визнав повністю, щиро розкаявся.
		Обвинувачений ОСОБА_1 , в судовому засіданні надав показання, що все відбулося так як написано в обвинувальному акті. Зазначив, що він вступав в переписку з особою на ім`я ОСОБА_8 . Переписка приблизно почалась в січні 2022 року. Вказав, що він відправляв повідомлення з місцезнаходженням стратегічно важливих об`єктів України громадянам Російської Федерації. Зазначив, що він спілкувалися з вказаними в обвинувальному акті особами про місцезнаходження військової частини в Гостомелі, але після того як її захопили. Повідомив, що переписувався і з іншими особами з Росії. 
		Обвинувачений також повідомив, що з особою на ім`я ОСОБА_9 переписувався приблизно рік. Вказав, що він повідомляв громадянам Російської Федерації про події, що відбувалися біля Міністерства оборони. Зазначив, що, на його думку, відкритого конфлікту з сусідами не було. Також вказав, що він хворий та що кається щиросердечно.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню по кримінальним правопорушенням, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальними правопорушеннями, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів у правильності розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме, у державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, у формі - надання іноземній державі - Російській Федерації та представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, передбаченому ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року) та у державній зраді, тобто діянні умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, у формі - надання іноземній державі - Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, передбаченому ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022 року), доведена і він повинен нести відповідальність за вчинене. 
		При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.
		Вирішуючи питання про призначення виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких і особливо тяжких злочинів, вчинення їх в умовах воєнного стану, сукупність всіх обставин їх вчинення та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся, на обліках нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює.
		Тому, суд приходить до висновку, про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а відтак необхідністю призначення йому міри покарання у вигляді позбавлення волі з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року) та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 12 (дванадцять) років, без конфіскації усього належного йому на праві власності майна.
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-IX від 03.03.2022 року) та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання біль суворим, призначити  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 20.03.2022 року.
		Продовжити  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.
		Речові докази: ноутбук HP serial 5SD3292Z4W та зарядний пристрій до нього; мобільний телефон марки SAMSUNG іmеі 1 - НОМЕР_6 , іmеі 2 - НОМЕР_7 , в якому наявна сім-картка оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з н.м.т. НОМЕР_8 - стягнути в дохід держави. Інші речові докази: диплом НОМЕР_9 про закінчення вищого військового командного училища від 19.07.1984 р.; диплом НОМЕР_9 реєстраційний номер № НОМЕР_10 ; характеристика ОСОБА_1 (послужний список) - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Процесуальні витрати у розмірі 26 427 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок стягнути з  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 Судді:
		                       ________________               _______________                  _______________
		                           ОСОБА_10                      ОСОБА_12               ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...