Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/2743/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2022.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 61-8616ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                               
		 
		14 грудня 2022 року       
		м. Київ
		 
		справа № 454/2743/19
		провадження № 61-8616 св 22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		представник відповідача - адвокат Пащук Артем Ігорович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника - адвоката Пащука Артема Ігоровича на рішення Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Адамовича М. Я. від 08 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М.,       Ніткевича А. В. від 12 липня 2022 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних заяв
		 
		У 2019 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до  ОСОБА_3 , в якому просили суд: визнати недостовірною і такою, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, поширену відповідачем в соціальній мережі «Facebook» інформацію, зобов`язати відповідача спростувати поширену інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду в соціальній мережі «Facebook» та принести вибачення перед ними, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 55 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що вони є фізичними особами-підприємцями та здійснюють роздрібну торгівлю з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. Для здійснення торгівлі вони використовують належні їм торгові павільйони № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 на ринку ПП «Майдан» у селі Острів Сокальського району. 
		Позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_2 помітив, що якийсь чоловік здійснює зйомку на мобільний телефон павільйони № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , вийшовши на вулицю він упізнав ОСОБА_3 , з яким він знайомий з 2013 року, коли той здійснював ремонтні роботи в будинку позивачів. Зазначали, що ОСОБА_3 сказав, що прославить позивачів як аферистів з приводу неоплати будівельних робіт та продовжував знімати їх павільйони. Наступного дня на ринку ОСОБА_2 знайомі повідомили, що фотознімки, які робив ОСОБА_3 , розміщено в соціальній мережі «Facebook» на сторінці під ім`ям користувача « ОСОБА_4 ».
		Позивачі зазначали, що при переході на вказану сторінку соціальної мережі було виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 12.00 год. розміщено допис «ІНФОРМАЦІЯ_7», до якого додано фотознімки ОСОБА_2 та торгових павільйонів АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . До даного допису було долучено відео, на якому відтворювалися зазначені павільйони та під час цього відповідач застерігав, щоб з позивачами не мати жодних справ, оскільки вони недоплачують працівникам та він мав такий випадок з ними.
		Ними було виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 12.10 год. та 
		о 13.10 год. ті самі відео- та фотознімки були розміщені користувачем « ОСОБА_4 », який належить ОСОБА_3 , на сторінці Інтернет-спільноти в соціальній мережі «Facebook» «ІНФОРМАЦІЯ_4» учасниками якої є понад 11 000 осіб, у пості якого вказано: «ІНФОРМАЦІЯ_8)».
		ІНФОРМАЦІЯ_6 року об 11.28 год. фотознімок, на якому був зображений ОСОБА_2 , було розміщено користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який належить ОСОБА_3 , на сторінці Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» в соціальній мережі «Facebook», під якою ним написано коментар «ІНФОРМАЦІЯ_9».
		ІНФОРМАЦІЯ_12 року о 10.17 год. та об 11.17 год. зазначені вище фотознімки та відео розміщені користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на сторінці Інтернет-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у соціальній мережі «Facebook», учасниками якої є 21 000 осіб, із дописом «ІНФОРМАЦІЯ_10».
		Позивачі вказували, що зазначена інформація викладена в категоричній, стверджувальній формі, тому не може бути оціночним судженням,                         є неправдивою, негативною і такою, що принижує їх честь, гідність і ділову репутацію, як підприємців, внаслідок чого порушені їх особисті немайнові права, оскільки вони нікого не обманювали. При цьому, вони зазнали душевних страждань, оскільки відповідач зганьбив їх перед знайомими, споживачами та рідними, висвітливши їх як злочинців (шахраїв), аферистів, брехунів, всі дописи відповідача супроводжувалися фотознімками із зображенням ОСОБА_2 . Унаслідок вказаних дій відповідача у них зменшилася кількість клієнтів, їм ніяково перед клієнтами та іншими працівниками ринку, поширена негативна інформація стала відома багатьом особам, оскільки під дописами розміщено коментарі, у тому числі з погрозами на їх адресу щодо спалення належного їм майна тощо, а також вказані дописи були численно поширені іншими користувачами та учасниками інтернет-спільнот, вони витрачають багато часу для відновлення своєї репутації в суспільстві, дії відповідача також негативно вплинули на стан їхнього здоров`я.
		Позивачі зазначили, що відповідач дійсно проводив будівельні роботи в належному їм будинку в 2013 році, які були оплачені в повному обсязі, відповідач мав намір надалі продовжити ремонт, однак вони запросили інших спеціалістів.
		У липні-серпні 2019 року позивачі здійснювали ремонт в торгових павільйонах на ринку ПП «Майдан» та відповідач переконав робочі бригади щоб не проводити ремонту, оскільки вони можуть не отримати повної платні.
		Також відповідач здійснював підприємницьку діяльність на ринку 
		ПП «Майдан» у павільйоні, який був розташований в охоронюваній зоні теплоцентралі, дружина відповідача - ОСОБА_8 здійснювала у вказаному місці торгівлю товарами для опалення приміщень.
		01 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся в міську раду з приводу вказаного незаконно-збудованого приміщення павільйону, де ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність, яке за результатами перевірки було знесено, тому позивачі вважали, що вказані події стали причиною поширення відповідачем неправдивої інформації щодо них.
		Ураховуючи вищевикладене,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  просили суд їх позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 червня 
		2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду 
		від 12 липня 2022 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_3 інформацію, 
		а саме:
		- на сторінці користувача « ОСОБА_4 » соціальної мережі «Facebook» 
		у пості від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, опублікованому об 12:00 год., з дописом під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
		- на сторінці Інтернет-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у соціальній мережі «Facebook» у пості від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, опублікованому об 12:10 год. та об 13:10 год., з дописом «ІНФОРМАЦІЯ_11)»;
		- на сторінці Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» у пості від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, опублікованому 
		об 11:28 год., користувачем «ОСОБА_4», з приводу того, що ОСОБА_2 « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
		- на сторінці Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» у пості від ІНФОРМАЦІЯ_12 року, опублікованому 
		об 10:17 год. та об 11:17 год., з дописом: «ІНФОРМАЦІЯ_13».
		Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини даного судового рішення в соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача « ОСОБА_4 », на сторінці Інтернет-спільноти у соціальній мережі «Facebook» «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сторінці Інтернет-спільноти у соціальній мережі «Facebook» «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 114,18 грн судового збору та 
		6 000 грн витрат на правничу допомогу.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 056,55 грн судового збору та 6 000 грн витрат на правничу допомогу.
		Судові рішення судів мотивовано тим, що поширена інформація в соціальній мережі «Facebook» користувачем під ім`ям « ОСОБА_4 » є недостовірною та такою, що порушує немайнові права позивачів, їх честь, гідність та ділову репутацію. Суд указав, що зазначена інформація не є оціночним судженням в розумінні частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оскільки не є вираженням суб`єктивної думки та не містить у собі винятково оціночні судження, не є такою, де використовуються мовні засоби, зокрема гіперболи, алегорії, сатири, а навпаки містить фактичні твердження, які можуть бути предметом для перевірки, зокрема, правоохоронними органами, оскільки в дописах зазначено, що позивачі є брехунами, шахраями, поняття якого розкрито в статті 190 КК України «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою» та яке є кримінально-караним діянням, а будь-яких доказів перевірки та доведеності висвітлених у соціальній мережі відомостей не наведено в зазначених дописах, таких доказів не надано суду.
		Суди вказали, що недостовірну інформацію поширив відповідач, а з аналізу тексту спірного повідомлення вбачається, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивачів, оскільки в ній містяться відомості про події та факти, які не відповідають дійсності.            Крім того, зазначена недостовірна інформація розміщена поряд із фотознімками і відео, на яких зображено фото самого ОСОБА_2 біля нерухоме майно позивачів, що додатково висвітлює останніх з негативної сторони без жодних підтверджень. При цьому, позивачі є фізичними особами-підприємцями та здійснюють свою діяльність на ринку ПП «Майдан» у торгових павільйонах, які опубліковано відповідачем поряд з негативною інформацією, а тому її поширення завдає шкоди діловій репутації позивачів.
		Крім того, суди вказали, що відповідач поширив недостовірну інформацію, бажаючи максимального розголосу негативної інформації про позивачів за місцем їх проживання, вказуючи прізвища позивачів, їх фото та називаючи місце здійснення ними підприємницької діяльності (роздрібна торгівля на ринку), та настання несприятливих для них наслідків, тому наявні правові підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди, розмір якої є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнали позивачі у результаті дій відповідача, спрямованих на приниження честі, гідності та ділової репутації.
		Також суди попередніх інстанцій послалися на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо тлумачення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також на роз`яснення, надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2022 року  ОСОБА_3  звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сокальського районного суду Львівської області 
		від 08 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду 
		від 12 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
		 
		Надходження касаційної скарги до Верховного Суду 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 12 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 10 757,60 грн. На підтвердження сплати судового збору надати суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати.
		У наданий судом строк ОСОБА_3 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме клопотання на виконання ухвали Верховного Суду від 12 вересня 2022 року разом з оригіналом квитанції про сплату судового збору.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 454/2743/19 із Сокальського районного суду Львівської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		30 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки не ґрунтуються на жодних доказах, суди не спростували та не взяли до уваги його заперечення.
		Зазначає, що він не має жодного відношення до публікацій, про які зазначала позивачі, судами не було встановлено, хто здійснив публікації та якими доказами це підтверджується. При цьому, вказує, що позивачі не надали доказів належності Інтернет-сторінки саме йому та те, що це він поширював будь-яку інформацію, а надані позивачами скріншоти (знімки з екрану комп`ютера) з огляду на положення статті 100 ЦПК України не є належними електронними доказами.
		Вказує, що він не може бути відповідачем у справі, оскільки не поширював про позивачів недостовірної інформації, а позивачі у справі не довели, що він поширював відносно них якусь інформацію, так як із поданих до суду роздруківок мережі «Facebook» неможливо встановити, чи вони реальні, оскільки до суду надано лише скріншоти, які можна видозмінювати, суди не перевірили чи взагалі вони існують. При цьому, вказує, що дані про власника веб-сайта можуть бути елементарно витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. А тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові. 
		Також послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
		 
		Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно зі свідоцтва від 15 квітня 2005 року ОСОБА_1 змінила прізвище та ім`я на « ОСОБА_1 ».
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фізичними особами-підприємцями та здійснюють роздрібну торгівлю з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		З характеристик від 17 жовтня 2019 року вбачається, що заяв та 
		скарг від сусідів на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від сусідів до 
		КП «Червонограджитлокомунсервіс» не поступало.
		Відповідно до листа від 06 вересня 2019 року встановлено, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 щодо самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території ринку « Майдан » на земельній ділянці, яка знаходиться в охоронній зоні наземної магістральної тепломережі та на яку встановлено обмеження щодо використання, з якої раніше на виконання рішення Господарського суду Львівської області демонтовано торговий павільйон ОСОБА_2 , зобов`язано ПП «Майдан» до 15 жовтня 2019 року забезпечити демонтаж самочинно розміщених павільйонів, контейнерів на вказаній земельній ділянці, КП «Червоноградтеплокомуненерго» зобов`язано вжити дієвих заходів до ПП «Майдан» щодо забезпечення встановленого режиму використання охоронних зон магістральних теплових мереж.
		Згідно з довідки від 10 жовтня 2019 року встановлено, що ОСОБА_8 проживає разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		З представленого  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  відео встановлено, що на такому зафіксовано торгові павільйони. Також особа, яка здійснювала відеозйомку, повідомила про те, що власниками цих павільйонів, зокрема павільйону № НОМЕР_1 є ОСОБА_5 та його мама ОСОБА_6 набирають на роботу будівельні бригади та не платять їм гроші. Так, особа, яка здійснювала зйомку, проводив будівельні роботи в будинку останніх та вони з ним не розрахувалися й працівники, які проводили ремонт в належних останнім торгових павільйонах, не отримали плати за роботу і тому не закінчили ремонту. Указана особа закликала не мати з ними жодних справ.
		Відповідно до витягу із сторінки користувача « ОСОБА_4 » соціальної мережі « Facebook » вбачається, що в пості від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, опублікованому о 12.00 год., з дописом під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщено фотознімки торгових павільйонів та ОСОБА_2 .
		З витягу із сторінки Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_4» у соціальній мережі «Facebook» встановлено, що в пості 
		від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, опублікованому о 12.10 год. та о 13.10 год., 
		з дописом «ІНФОРМАЦІЯ_14)». До даного допису долучено фотознімки торгових павільйонів та 
		ОСОБА_2 .
		Згідно з витягу із сторінки Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» встановлено, що в пості від ІНФОРМАЦІЯ_15 року, опублікованому об 11.28 год., користувачем «ОСОБА_4», розміщено фотознімок торгових павільйонів та позивача ОСОБА_2 . 
		Під вказаним фотознімком користувачем « ОСОБА_4 » розміщено коментар «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Відповідно до витягу із сторінки Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Facebook» встановлено, що в пості 
		від ІНФОРМАЦІЯ_12 року, опублікованому о 10.17 год. та 11.17 год., з дописом: «ІНФОРМАЦІЯ_16». До даного допису долучено фотознімки торгових павільйонів та позивача ОСОБА_2 .
		З витягу із сторінки користувача « ОСОБА_13 » соціальної мережі « Facebook » вбачається, що остання поширила розміщений користувачем « ОСОБА_4 » в допис на сторінці Інтернет-спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_2» допис: «ІНФОРМАЦІЯ_13» з відповідними фотознімками, які зазначені вище.
		17 жовтня 2019 року ОСОБА_3 отримав заяви позивачів про спростування вищезазначеної інформації, поширеної в соціальній мережі «Facebook», що встановлено із заяв, та повідомлення про вручення поштового відправлення.
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз`яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. 
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалута власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. 
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. 
		Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. 
		В Україні відсутнє окреме правове регулювання (спеціальний закон) Інтернет-ЗМІ. До таких правовідносин підлягають застосуванню: Конституція України, ЦК України, закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформаційні агентства», «Про авторське право і суміжні права» тощо, а також міжнародні стандарти: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прецедентна практика Європейського суду з прав людини, Резолюція Ради ООН «Про сприяння, захист та здійснення прав людини в Інтернет (05.07.2012), Рекомендація КМРЄ щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів (СМ/Rec(2014)6) тощо.   
		Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду              від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18). 
		Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
		Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третя статті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування 
		домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов`язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет. 
		Зазначена інформація та вказана правова позиція судам регулярно доводилися у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада        2020 року у справі № 753/7666/19, від 01 грудня 2021 у справі № 742/287/17 та інших. 
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - Пащук А. І. , основними її доводами зазначав те, що ОСОБА_3 не має жодного відношення до користувача під іменем « ОСОБА_4 » соціальної мережі «Facebook», інформацію про позивачів не поширював (це міститься на 3 сторінках скарги). А в районному суді він це не зазначив, оскільки суд розглянув справу за його і його представника відсутності, не задовольнивши мотивоване клопотання про відкладення розгляду справи.    
		У постанові апеляційного суду щодо вказаних суттєвих і мотивованих аргументів апеляційної скарги зазначено лише одне речення: «Оспорювана позивачами інформація була поширена відповідачем у соціальній мережі Facebook.    
		ЄСПЛ неодноразово вказував, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення 
		та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
		У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58) ЄСПЛ зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява             № 49684/99, пункт 30). 
		У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
		Крім цього, у пункті 42 рішення у справі «Бендерський проти України»               (№ 22750/02) ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
		Отже, згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, у рішеннях судів повинні бути відповідним чином викладені мотиви, які лежать в основі цих рішень. При цьому ЄСПЛ виділяє декілька цілей мотивування судових рішень: продемонструвати і довести передусім сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надати сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження та забезпечення ефективного апеляційного перегляду справи; суспільний контроль за правосуддям.
		Оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Апеляційний суд у порушення вимог статей 264, 367, 374, 382 ЦПК України безмотивованоне прийняв до уваги вказані обставини і надані докази та не зазначив, якими доказами, поданими позивачами, ці обставини спростовуються, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме те, що інформацію, яку позивачі мають намір спростувати, поширив саме відповідач і що сторінка користувача під іменем « ОСОБА_4 » у соціальній мережі «Facebook» належить саме відповідачу. 
		 
		За таких обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, і відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування такого судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника - адвоката Пащука Артема Ігоровича задовольнити частково.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною та оскарженню не підлягає.
		  Головуючий   Судді:  Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...