Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 304/936/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2022.
Дата набрання законної сили: 05.12.2022
Номер судового провадження: 61-12719ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                
		Іменем України 
		 
		05 грудня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 304/936/19
		провадження № 61-12719сво20
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну 
		скаргу представника ОСОБА_1 -  Ільківа Миколи Миколайовича - на постанову Закарпатського апеляційного суду 
		від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		1       Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 
		до товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 
		(далі - ТДВ «Експрес Страхування») про стягнення страхового відшкодування.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу 
		будинку № 85 по вул. Свободи у с. Рожни Броварського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час 
		якої водій автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер 
		НОМЕР_1 , ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних травм помер на місці пригоди. Відповідальність водія на дату вчинення вказаної ДТП була застрахована згідно з полісом 
		№ АК/7039457 у ТДВ «Експрес Страхування». Вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з померлим та є законним представником їхньої спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		22 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Автовиплат Поліс» (далі - ТОВ «Центр Автовиплат Поліс»), яке діяло на підставі довіреності в її інтересах, як законного представника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в інтересах ОСОБА_6 , матері померлого, звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просило виплатити по 
		19 200 грн моральної шкоди; 115 200 грн - страхове відшкодування утриманцю - ОСОБА_5 
		03 квітня 2018 року відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 38 952,60 грн, що включає 38 400 грн відшкодування моральної шкоди та 552,60 грн страхового відшкодування утриманцю. У листі від 04 червня 2018 року ТДВ «Експрес Страхування» повідомило, що 03 травня 2018 року товариством було прийнято рішення виплатити частину страхового відшкодування одноразово за період 
		до 25 жовтня 2020 року у розмірі 17 683,20 грн, а подальша виплата щомісячних платежів буде поновлена з 26 жовтня 2020 року. 
		Позивачка вважала, що зазначені дії відповідача є незаконними, 
		оскільки суперечать пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 
		2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), яким передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його 
		у передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування та не дає право страховику на розстрочення виплати. Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV встановлено мінімальний розмір страхового відшкодування на утримання, який не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 
		Відповідач усупереч вимогам зазначених статей Закону № 1961-IV здійснив 
		виплату страхового відшкодування на утримання у розмірі 18 235,80 грн, 
		що є незаконним, оскільки вказана сума є значно меншою, ніж 
		36 мінімальних заробітних плат. Крім того, зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше року, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і не отримав належного страхового відшкодування 
		за наслідками втрати годувальника, страховик на підставі пункту 36.5 
		статті 36 Закону № 1961-IV зобов`язаний сплатити потерпілому пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ).
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої дитини, зазначаючи, що дитина потребує належного забезпечення, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у розмірі 96 964,20 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, на підставі статті 625 ЦК України три процента річних, інфляційні втрати у розмірі 66 256,61 грн, 
		а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 тис. грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року у складі судді Чепурнова В. О. позов  ОСОБА_1  задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 
		96 964,20 грн - страхового відшкодування, 51 207,72 грн - пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, 4 933,22 грн - трьох процентів річних, 
		10 115,67 грн - інфляційних втрат та 6 800 грн - витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та не надає страховику права на розстрочення виплати страхового відшкодування поза межами такого строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Суд уважав, що Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а ЦК України є загальним цивільно-правовим актом, а тому у разі розбіжності підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше. 
		Усупереч наведеному ТДВ «Експрес Страхування» здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування, а тому, оскільки відповідно до         пункту 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати та з урахуванням найкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов висновку про стягнення недоплаченого розміру страхового відшкодування на користь позивачки, як законного представника малолітнього утриманця покійного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Щодо вимоги про стягнення пені, то суд врахував той факт, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше одного року, однак відповідач не виплатив належного страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника, 
		а тому страховик на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV зобов`язаний сплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, позивач має право на стягнення з відповідача сум відповідно до статті 625 ЦК України.
		Частково задовольняючи вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із кількості судових засідань, в яких адвокат Ільків М. М. брав участь. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ТДВ «Експрес Страхування» задоволено. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що пункт 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV містить посилання на те, що відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати, однак цією нормою не зобов`язано страховика здійснити саме одноразову виплату. Зазначеною нормою права передбачено право страховика, а не безумовний імперативний обов`язок, здійснити таку виплату одноразово. Тому висновок суду першої інстанції про те, що рішення страховика про виплату такої суми періодичними щомісячними платежами є протиправним, оскільки виплата страхового відшкодування сину загиблого повинна здійснюватися виключно одноразовим платежем, є невірним.
		Апеляційний суд зазначив, що районний суд помилково не застосував положення статей 1200, 1202 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням бланкетної норми - пункту 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 -  Ільків М. М. - звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити у силі.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової 
		палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі з підстав, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а також те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та витребувано її матеріали з Перечинського районного суду Закарпатської області.
		У листопаді 2020 року справа надійшла на Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Ільківа М. М. - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року призначено до судового розгляду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду.
		10 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу № 304/936/19 прийнято до розгляду 
		та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) за позовом ОСОБА_7 до  ОСОБА_8 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року касаційнепровадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування поновлено у зв`язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, відпали.
		 
		Аргументи учасників справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 -  Ільківа М. М. - мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, в якому передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його 
		в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Зазначена норма встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Закон № 1961-IV не містить норми, якою встановлено, що страхове відшкодування страховиком може бути виплачено частинами чи розстрочено. Апеляційний суд помилково послався на статтю 1202 ЦК України, оскільки ця норма регламентує загальний порядок відшкодування шкоди фізичною особою, 
		а не страховою компанією, а у разі розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовим регулюванням підлягає застосування спеціальний закон, який прийнято пізніше. Тому відповідач з урахуванням пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV має виплатити страхове відшкодування одноразовою виплатою у повному обсязі. 
		При цьому відповідач порушив права дитини, яка потребує належного забезпечення. 
		У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження № 61-17499св19) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТДВ «Експрес Страхування» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційної суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки дії страховика узгоджуються із нормами статті 27 Закону № 1961-IV та статей 1200, 
		1202 ЦК України.
		Крім того, ТДВ «Експрес Страхування» до відзиву додало копію платіжного доручення від 22 жовтня 2020 року № ЦО05794 про сплату на користь позивачки страхового відшкодування у розмірі 96 964,20 грн.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07 грудня 2016 року виконавчим комітетом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (т. 1, а. с. 10-12, 21).
		ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу будинку № 85 по вул. Свободи у с. Рожни Броварського району Київської області сталася ДТП, унаслідок якої водій автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 
		ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер на місці пригоди. Цього самого дня за фактом ДТП зареєстровано кримінальне провадження № 12017110000000744 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 13 грудня 2017 року (т. 1, а. с. 13, 14).
		Постановою старшого слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління головного управління Національної поліції у Київській області Гусаревича С. М. від 19 грудня 
		2017 року кримінальне провадження № 12017110000000744, відомості про яке внесені 01 жовтня 2017 року до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складу вказаного кримінального правопорушення, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України (т. 1, а. с. 24-31).
		Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , на дату вчинення ДТП, застрахована згідно з полісом № АК/7039457 у ТДВ «Експрес Страхування» (т. 1, а. с. 76).
		22 грудня 2017 року на адресу ТДВ «Експрес Страхування» надійшла заява про виплату страхового відшкодування на користь матері загиблого - ОСОБА_6 та сина загиблого - ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 3-4, 15).
		За результатами розгляду заяви ТДВ «Експрес Страхування» 03 квітня 
		2018 року прийняло рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 153 600 грн за вирахуванням безумовної 
		франшизи - 0,00 грн, передбаченої полісом страхування АК/7039457, яка буде здійснюватися відповідно до статей 1200, 1202 ЦК України 
		(т. 1, а. с. 32).
		03 квітня 2018 року страхова компанія здійснила часткову виплату страхового відшкодування потерпілим у розмірі 38 952,60 грн, що включає 38 400 грн моральної шкоди та 552,60 грн щомісячного платежу утриманцю ОСОБА_5 з відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 
		а 03 травня 2018 року - 17 683,20 грн страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю потерпілого, за період до 25 жовтня 2020 року (до дати закінчення повноважень ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» діяти від імені ОСОБА_9 згідно з довіреністю б/н від 25 жовтня 2017 року 
		(т. 1, а. с. 83-86).
		Наступні виплати страхового відшкодування на утримання ОСОБА_5 
		у розмірі 115 200 грн страхова компанія вирішила розстрочити щомісячними платежами, по 552,60 грн, до досягнення сином загиблого повноліття.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 -  Ільківа М. М. - підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		 
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного 
		суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: від 25 листопада 2020 року 
		у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 
		2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20).
		Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик 
		(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право 
		на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. 
		Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. 
		Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п`ятої «Зобов`язальне право». 
		Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави 
		для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню 
		як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. 
		Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. 
		У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення 
		пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. 
		Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
		Вказаною нормою права передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.  
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. 
		Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою 
		чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення. 
		Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного 
		Суду існує протилежний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. 
		Так, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду у постановах: від 25 листопада 2020 року 
		у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 
		2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним 
		і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон № 1961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.    
		З урахуванням викладеного колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначених справах дійшла висновку, що відповідач всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV здійснив лише часткову виплату страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування, хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом щодо ЦК України та який визначає порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розстрочення його виплати.
		 
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, виходячи з доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
		Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася 
		за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
		Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик 
		(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право 
		на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. 
		Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
		Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. 
		З урахуванням наведеного ТДВ «Експрес Страхування»03 травня 2018 року виплатило наперед утриманцю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму у розмірі 17 683,20 грн - страхового відшкодування 
		за шкоду, заподіяну смертю потерпілого в межах трирічного періоду 
		до ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п`ятої «Зобов`язальне право». 
		Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави 
		для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню 
		як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. 
		Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. 
		У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. 
		Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
		Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.  
		Разом з тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. 
		Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою 
		чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення. 
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд, встановивши, що відповідач здійснює позивачці виплати страхового відшкодування, пов`язаного 
		зі смертю потерпілого, відповідно до складеного графіка страхових виплат, яким визначено розмір щомісячних платежів із розрахунку всієї суми відшкодування до досягнення дитиною повноліття, дійшов висновку про те, що права позивачки на отримання страхового відшкодування зі сторони відповідача не порушено, а тому відсутні підстави для задоволення позову. При цьому позивачка не довела підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем.
		До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові 
		від 05 лютого 2020 року у справі № 326/440/19 (провадження 
		№ 61-17499св19).
		Разом з тим, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції щодо суті спору та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, хоча з невірних мотивів.
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. 
		Задовольняючи частково позов та стягуючи недоплачений розмір страхового відшкодування на користь позивачки, як законного представника малолітнього утриманця покійного ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції вірно виходив із найкращого забезпечення дитини, тобто врахував обставини, які мають істотне значення, що узгоджується з абзацом другим частини першої 
		статті 1202 ЦК України.
		Верховний Суд погоджується з таким висновком районного суду та зазначає, що це відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства»,      й унеможливлює порушення майнового права дитини.   
		Водночас, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України.Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
		01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, прийнятий 16 січня 
		2003 року, тоді як Закон № 1961-IV був прийнятий 01 липня 2004 року та набрав чинності 01 січня 2005 року. Положення частини першої статті 1198 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінними залишаються положення статті 25 Закон № 1961-IV.
		Оскільки парламент прийняв окремий Закон № 1961-IVпісля ЦК України, то його положення не мали би суперечити приписам зазначеного Кодексу. Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик 
		(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право 
		на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у Рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		Отже, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК України.
		Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 22 червня 2021 року у справі 
		№ 334/3161/17, провадження № 14-188цс20 (пункт 17), від 18 січня 
		2022 року у справі № 910/17048/17, провадження № 12-85гс20 (пункт 78), 
		від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21, до розгляду якої касаційне провадження зупинялося у цій справі. 
		У зв`язку з викладеним висновок районного суду про те, що Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а ЦК України є загальним цивільно-правовим актом, а тому у разі розбіжності підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше, є помилковим.       У цій частині Верховний Суд змінює мотиви рішення суду першої інстанції. 
		З огляду на викладене Об`єднана палата Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах: від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19 (провадження № 61-3640св20); від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19 (провадження № 61-17890св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
		 
		Висновки про застосування норм права 
		 
		Відповідно до частини другої статті 417 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
		Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик 
		(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200ЦК України, кожній особі, яка має право 
		на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. 
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. 
		Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою 
		чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Враховуючи наведене, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а в решті - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -  Ільківа Миколи Миколайовича - задовольнити частково. 
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 липня 2020 року скасувати. 
		Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови. 
		У решті рішення Перечинського районного суду Закарпатської області 
		від 16 січня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Б. І. Гулько
		 
		Судді:                                                                                              А. І. Грушицький
		 
		                                                                                                          В. І. Крат
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		С. О. Погрібний
		 
		І. М. Фаловська
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...