Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7310/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2022.
Дата набрання законної сили: 16.11.2022
Номер судового провадження: 12-23гс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		 
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		16 листопада 2022 року
		м. Київ
		 
		Справа № 910/7310/20
		Провадження № 12-23гс22
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Пількова К. М., 
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
		 
		розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г» (далі - ОСББ)
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (головуючий Сулім В. В., судді Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.)
		та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 (головуючий Сулім В. В., судді Гаврилюк О. М., Майданевич А. Г.)
		за скаргою ОСББ на дії (бездіяльність) державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) у справі
		за позовом ОСББ 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Комфорт Сервіс» (далі - Товариство)
		про зобов`язання передати документи.
		 
		1.    Короткий зміст вимог скарги
		1.1.      У липні 2021 року ОСББ звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця ВДВС (далі - Скарга), в якій просило скасувати постанову від 08.07.2021 про закінчення виконавчого провадження № 63537470 (далі - Постанова) з примусового виконання наказу від 06.10.2020 у справі № 910/7310/20 (далі - Наказ).
		1.2.      Скарга мотивована тим, що державний виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання Наказу.
		 
		2.    Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1.      Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 (суддя Балац С. В.) скаргу ОСББ задоволено повністю; Постанову скасовано; стягнуто з ВДВС на користь ОСББ 3 000 грн витрат на правову допомогу.
		2.2.      Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення правоохоронним органам повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що свідчить про невиконання державним виконавцем приписів частини третьої статті 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та передчасність винесення Постанови, що є підставою для її скасування.
		2.3.      Суд першої інстанції відхилив твердження Товариства про неправильно обраний у Скарзі спосіб захисту, оскільки вважав, що після скасування Постанови державний виконавець буде зобов`язаний ухвалити постанову про відновлення виконавчого провадження, що в розумінні приписів частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) поновить порушене право ОСББ.
		2.4.      Також суд першої інстанції взяв до уваги надані ОСББ докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн та дійшов висновку про необхідність покладення цих витрат на ВДВС за правилами частини першої статті 344 ГПК України у зв`язку із повним задоволенням Скарги.
		2.5.      Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу головного державного виконавця ВДВС задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 скасовано; Скаргу задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
		2.6.      Постанова апеляційного суду мотивована правильністю висновків суду першої інстанції про те, що матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення правоохоронним органам повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що свідчить про невиконання державним виконавцем приписів частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII. При цьому суд апеляційної інстанції врахував викладені в апеляційній скарзі ВДВС твердження про направлення зазначеного повідомлення 12.07.2021, тобто з порушенням відповідного строку.
		2.7.      Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена без дотримання положень статті 343 ГПК України і без урахування висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, про те, що відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
		2.8.      Суд апеляційної інстанції врахував обґрунтованість доводів ОСББ про неправомірність бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо зволікання у направленні до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, у зв`язку із чим дійшов висновку, що Скарга підлягає частковому задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII та частин першої і другої статті 343 ГПК України. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга не містить будь-яких інших аргументів, що спростовували б висновки місцевого господарського суду.
		2.9.      Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 заяви Товариства та ОСББ про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ОСББ на користь Товариства 4 375 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з головного державного виконавця ВДВС на користь ОСББ 3 750 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		2.10.   Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані ОСББ та Товариством документи в сукупності доводять наявність підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а їх розмір є документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності. Разом з тим апеляційний суд врахував те, що його постановою від 01.02.2022 у цій справі апеляційну скаргу задоволено частково, а отже, заявлені сторонами клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		3.    Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1.      09.06.2022 до КГС ВС надійшла касаційна скарга ОСББ, у якій воно просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 в частині скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 та залишити рішення цього суду без змін, а також скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 повністю та здійснити розподіл судових витрат.
		 
		4.    Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
		4.1.      Суд апеляційної інстанції допустив порушення статті 13, частин першої, четвертої та восьмої статті 80 ГПК України, оскільки не врахував, що ВДВС разом з відзивом на Скаргу не подав до суду першої інстанції жодних доказів направлення до правоохоронних органів повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а наведені ним причини неподання цих доказів до суду першої інстанції не є поважними, у зв`язку із чим вони не мали враховуватись апеляційним судом.
		4.2.      Суд апеляційної інстанції допустив порушення статті 343 ГПК України, яка передбачає, що суд, крім визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, мав зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу усунути порушення - поновити порушене право заявника. Проте апеляційний суд позбавив ОСББ можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 у цій справі (далі - Судове рішення), оскільки в резолютивній частині оскаржуваної постанови не вирішив питання відновлення порушеного права Скаржника.
		Скаржник вважає порушеним своє право на виконання остаточного Судового рішення та посилається на численну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у справах «Ромашов проти України», «Горнсбі проти Греції», «Чіжов проти України», «Глоба проти України» і «Деркач та Палек проти України» доходив висновків, зокрема, про те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом та є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також про те, що саме на державу покладається обов`язок вжити у межах її компетенції усіх необхідних кроків для виконання остаточного судового рішення та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
		4.3.      За приписами статей 123, 129, 241, 244 ГПК України та висновками КГС ВС, викладеними у постановах від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17 та від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною частиною. Додаткове судове рішення усуває недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти, зокрема щодо розподілу судових витрат. У разі скасування рішення у справі додаткове рішення втрачає силу.
		 
		5.    Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		5.1.      08.07.2022 до КГС ВС надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу ОСББ, у якому воно просило скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін та стягнути зі скаржника судові витрати. Відзив обґрунтований, зокрема, такими доводами:
		5.1.1.             Суд першої інстанції помилково відхилив доводи Товариства про те, що вимоги ОСББ не відповідають способу захисту, який передбачений частиною другою статті 343 ГПК України. Суд апеляційної інстанції виправив цю помилку та дійшов правильного висновку, що нормами процесуального права не передбачено повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців. Цей висновок узгоджується з правовою позицією КГС ВС, висловленою у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19.
		5.1.2.             У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки взяв до уваги і досліджував докази надіслання 12.07.2021 до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, які не були надані державним виконавцем в суді першої інстанції. Огляд в судовому засіданні цих доказів сприяв з`ясуванню всіх обставин справи, що не зробив суд першої інстанції. Однак це не допомогло виконавцю відстояти свою позицію, оскільки суд апеляційної інстанції визнав неправомірною його бездіяльність щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
		5.1.3.             У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, оскільки не поновив порушене право ОСББ, яке, на його думку, полягає у бездіяльності державного виконавця щодо невиконання Судового рішення. Однак цими твердженнями ОСББ вводить суд в оману, оскільки не існує жодного судового рішення про визнання бездіяльності державного виконавця щодо невиконання Судового рішення. 
		5.1.4.             Посилання ОСББ на положення Конвенції та рішення ЄСПЛ не стосуються предмета оскарження, оскільки підставою для відмови в задоволенні Скарги є неправильно обраний спосіб захисту та вчинення державним виконавцем усіх заходів примусового характеру, які можуть бути застосовані до боржника, а саме стягнення з Товариства в примусовому порядку двох штрафів та виконавчого збору. Єдине порушення, яке допустив державний виконавець, не стосується вжиття заходів примусового характеру, а полягає виключно у своєчасному ненаправленні повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
		5.2.      У встановлений Верховним Судом строк відзив на касаційну скаргу від ВДВС не надійшов.
		 
		6.    Розгляд справи Верховним Судом
		6.1.      Ухвалою від 20.06.2022 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 11.08.2022 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, оскільки ця справа містить виключну правову проблему, яка стосується повноважень суду щодо скасування постанов виконавця у розрізі ефективності захисту прав учасників виконавчого провадження та можливої невиправданої затримки виконання судового рішення.
		6.2.      Ухвала про передачу мотивована тим, що суди цивільної та господарської юрисдикцій з посиланням на однакові за змістом норми статті 343 ГПК України та статті 451 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) сформували різні підходи щодо можливості скасування в судовому порядку постанов виконавця, зокрема про закінчення виконавчого провадження.
		6.3.      Як приклад, колегія суддів наводить постанову від 15.03.2018 у справі № 638/1841/14-ц, в якій Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), ґрунтуючись, зокрема, на положеннях частини другої статті 451 ЦПК України, скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, визнав незаконною та скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов`язав його виконати судове рішення у повному обсязі.
		6.4.      Поряд із цим колегія суддів зазначає, що у постанові від 23.03.2021 у справі № 418/314/18 КЦС ВС залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою визнано незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа і зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження, а у постанові від 04.05.2022 у справі № 725/3052/21 КЦС ВС залишив без змін постанову апеляційного суду, якою визнано незаконними дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження.
		6.5.      Також колегія зазначає, що у справі № 369/13690/20 КЦС ВС вказав, що суди не встановили обставин, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець вжив усіх передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо ефективного та своєчасного виконання рішення суду. КЦС ВС у цій справі дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження і одночасно погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог заявника про зобов`язання державного виконавця виконати рішення суду, оскільки вчинення таких дій належить до дискреційних повноважень державного виконавця, а суд позбавлений можливості перебирати на себе такі повноваження.
		6.6.      Як ще один приклад, колегія суддів наводить постанову від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20, в якій КЦС ВС дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким визнано неправомірними дії державного виконавця та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому КЦС ВС вказав, що відповідно до частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII скасування постанови про закінчення виконавчого провадження спричиняє його відновлення, і в такому разі обов`язок із вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, виконавець має в силу закону.
		6.7.      Водночас колегія суддів звертає увагу, що КГС ВС у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, посилаючись на статтю 343 ГПК України, дійшов висновку про те, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
		6.8.      На переконання колегії суддів, така неоднозначність підходів судів касаційної інстанції до можливості скасування постанов виконавців, зокрема, про закінчення виконавчого провадження викликає необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для встановлення єдиного способу захисту прав учасників виконавчого провадження у випадку незаконності винесеної виконавцем постанови, який би сприяв загальній ефективності провадження як механізму судового захисту. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що необхідність визначення способів тлумачення однакових норм частини другої статті 343 ГПК України та частини другої статті 451 ЦПК України зумовлена також необхідністю дотримання Україною міжнародних зобов`язань, які випливають, зокрема, зі статті 6 Конвенції.
		6.9.      Колегія суддів зазначає, що кількісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду розкривається як значною кількістю виконавчих проваджень, у яких частина рішень виконавця може бути незаконною, що з урахуванням однакового правового регулювання потребує встановлення загального для господарських та цивільних справ алгоритму дій скаржників та суду щодо можливості скасування в судовому порядку постанов виконавців, так і наявністю різного підходу судів касаційної інстанції до вирішення цього питання. Якісний критерій розкривається через необхідність для держави забезпечити на власній території такий режим правосуддя, який би закінчувався ефективним способом поновлення прав учасників виконавчого провадження у світлі статті 6 Конвенції та наявної практики ЄСПЛ у випадку незаконності винесення виконавцем постанов, зокрема про закінчення виконавчого провадження.
		6.10.   Ухвалою від 14.09.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 16.11.2022.
		 
		7.    Встановлені судами обставини
		7.1.      01.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив Судове рішення, яким повністю задовольнив позов ОСББ до Товариства про зобов`язання передати документи. 
		7.2.      06.10.2020 на виконання Судового рішення видано відповідні накази.
		7.3.      Ухвалою господарського суду від 09.03.2021 у цій справі, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, скаргу ОСББ на дії державного виконавця ВДВС Савчука Костянтина Петровича задоволено повністю; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.01.2021 № 63537470 з примусового виконання Наказу.
		7.4.      03.06.2021 державний виконавець ВДВС ухвалив постанову про відновлення виконавчого провадження № 63537470.
		7.5.      08.07.2021 державний виконавець ВДВС, посилаючись на положення статті 63 Закону № 1404-VIII, ухвалив Постанову, якою закінчив виконавче провадження № 63537470 (т. 4, а. с. 107-108).
		7.6.      У матеріалах виконавчого провадження № 63537470 наявне повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, однак відсутні докази його направлення до правоохоронних органів.
		 
		8.    Позиція Великої Палати Верховного Суду
		Щодо законності постанови про закінчення виконавчого провадження
		8.1.      Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		8.2.      За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 частини третьої цієї статті).
		8.3.      Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону № 1404-VIII.
		Відповідно до частин першої та другої цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Згідно з частиною третьою цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. 
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (абзац другий частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII).
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (абзац третій частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII).
		8.4.      Отже, відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (див. підпункт 8.2 постанови КГС ВС від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).
		8.5.      В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом № 1404-VIII заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.
		8.6.      При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові КЦС ВС від 22.06.2022 у справі № 607/2547/20.
		8.7.      Разом із цим судове рішення про зобов`язання передати предмети може бути виконано також у порядку, передбаченому статтями 10 і 60 Закону № 1404-VIII, а також положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) (див. mutatis mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 4.18 постанови від 13.09.2021 у справі № 902/862/15).
		8.8.      Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII одним із заходів примусового виконання рішення є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
		8.9.      Частиною першою статті 60 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
		8.10.   Відповідно до пунктів 22, 23 та 24 розділу VIII Інструкції в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. Виконавець у присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
		8.11.   Аналіз наведених положень Закону № 1404-VIII та Інструкції дозволяє дійти висновку, що судове рішення про передачу предметів може бути виконано без участі боржника, зокрема, шляхом вилучення предмета, зазначеного у виконавчому документі, і передачі його стягувачу або його представнику в присутності двох понятих, про що складається відповідний акт.
		8.12.   Суди у цій справі встановили, що Судовим рішенням позов ОСББ задоволено повністю та зобов`язано Товариство передати йому певні документи; 06.10.2020 на виконання цього рішення видано Наказ, який пред`явлено до виконання у ВДВС; 08.07.2021 державний виконавець ВДВС, посилаючись на положення статті 63 Закону № 1404-VIII, ухвалив Постанову, якою закінчив виконавче провадження № 63537470; в матеріалах цього виконавчого провадження наявне повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, однак відсутні докази його направлення до правоохоронних органів.
		8.13.   У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли одностайного висновку, що державний виконавець ухвалив Постанову з порушенням положень частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, оскільки матеріали виконавчого провадження № 63537470 не містять доказів направлення правоохоронним органам повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. При цьому суди не встановили обставини, які свідчать про неможливість виконання Судового рішення без участі Товариства (боржника), та не робили у своїх рішеннях відповідних висновків. 
		8.14.   На переконання Великої Палати Верховного Суду, та обставина, що саме Товариство (боржник) за Судовим рішенням зобов`язане передати ОСББ документи, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу другого частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII. Хоч Судове рішення і зобов`язує саме Товариство вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з його особою та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема передбачених пунктом 3 частини першої статті 10 та статтею 60 Закону № 1404-VIII. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду враховує mutatis mutandis висновкиВерховного Суду, викладені у пункті 12 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.6 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
		8.15.   Оскільки суди попередніх інстанцій не встановлювали у цій справі обставин, які свідчать про неможливість виконання Судового рішення без участі Товариства (боржника), Велика Палата Верховного Суду погоджується з їх висновками про те, що Постанова ухвалена з порушенням частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII.
		 
		Щодо скасування судом постанови державного виконавця 
		8.16.   Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.
		8.17.   Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		8.18.   Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		8.19.   У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
		8.20.   У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Державазобов'язана організувати системувиконання судовихрішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
		8.21.   Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
		8.22.   Звертаючись зі Скаргою до суду, ОСББ стверджувало, що державний виконавець ВДВС ухвалив незаконну Постанову, якою закінчив виконавче провадження № 63537470, чим порушив право скаржника на виконання остаточного Судового рішення.
		8.23.   Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні Скарги в частині скасування Постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний виконавець під час її постановлення порушив частину третю статті 63 Закону № 1404-VIII, однак вимоги ОСББ не відповідають способу захисту, визначеному частиною другою статті 343 ГПК України, якою передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		8.24.   Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і, залежно від їх змісту, визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і відхиляє скаргу. Отже, за висновком апеляційного суду, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців. В основу цих висновків суд апеляційної інстанції поклав такі самі висновки КГС ВС, викладені у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.
		8.25.   Суд апеляційної інстанції вважав, що для ефективного захисту прав ОСББ на виконання остаточного Судового рішення достатньо визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення без скасування Постанови, якою закінчено відповідне виконавче провадження.
		8.26.   Велика Палата Верховного Суду із цим не погоджується.
		8.27.   Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).
		8.28.   Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
		8.29.   Враховуючи, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами ОСББ про те, що Постанова, якою закінчено виконавче провадження № 63537470, перешкоджає йому реалізувати свої права на примусове виконання остаточного Судового рішення.
		8.30.   Разом із цим Закон № 1404-VIII передбачає можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (див. підпункти 6.9, 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).
		8.31.   Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
		8.32.   Також слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже скасовувала постанову державного виконавця за результатами касаційного перегляду судових рішень щодо розгляду скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця (див. постанову від 04.07.2018 у справі 761/12665/14-ц).
		8.33.   Велика Палата Верховного Суду враховує, що за змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
		Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
		8.34.   Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення Товариством (боржником) кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки Постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного Судового рішення, після розгляду судом Скарги залишилась чинною. 
		8.35.   Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного Судового рішення, є скасування Постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 63537470 в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.
		8.36.   Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків КГС ВС про застосування частини другої статті 343 ГПК України, викладених у постановах від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 25.06.2021 у справі № 25/7, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14, від 11.04.2022 у справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 у справі № 910/11419/20, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень частини другої статті 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23.02.2022 у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
		8.37.   Із цих же мотивів Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи Товариства, викладені у підпункті 5.1.1 цієї постанови, про те, що вимоги ОСББ не відповідають способу захисту, який передбачений частиною другою статті 343 ГПК України, а суд не наділений повноваженнями на скасування Постанови. Решта доводів, викладених у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують наведених вище висновків, з яких Велика Палата Верховного Суду виходить у цій постанові.
		8.38.   З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про необхідність задоволення Скарги і скасування Постанови. Натомість суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково виходив з того, що суд не наділений відповідними повноваженнями.
		 
		9.    Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1.      Пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		9.2.      За правилами статті 312 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		9.3.      З огляду на наведені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті правильне судове рішення, яке відповідає закону. Тому постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та додаткова постанова цього ж суду від 02.06.2022, якою здійснено розподіл судових витрат, як її складова підлягають скасуванню із залишенням в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 01.11.2021, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		10. Висновок щодо застосування норм права
		10.1.   Передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
		10.2.   Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
		 
		11. Судові витрати
		11.1.   Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		11.2.   Статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		11.3.   Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, якою задоволено Скаргу, ОСББ має право на відшкодування за рахунок ВДВС витрат, пов`язаних з її розглядом, зокрема судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Схожі висновки викладені у пункті 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19.
		11.4.   У касаційній скарзі ОСББ просило після скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 02.06.2022 здійснити розподіл судових витрат, а у відзиві на апеляційну скаргу (т. 4, а. с. 151) та клопотанні про розподіл судових витрат (т. 4, а. с. 199) - стягнути з апелянта витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 500 грн. Разом з відзивом та клопотанням ОСББ подало докази на підтвердження зазначених витрат: копію договору про надання правової допомоги № 27/07-21 від 27.07.2021 та копії додаткових угод № 3 від 03.12.2021 і № 4 від 18.01.2022, укладених між ним та Адвокатським бюро «Дворська і партнери», рахунок № АБ-031221 від 03.12.2021, платіжні доручення № 965 від 03.12.2021 на суму 7 500 грн та № 1022 від 19.01.2022 на суму 6 000 грн, детальні описи наданих юридичних послуг, акти приймання-передачі наданої правової допомоги від 07.12.2021, від 09.12.2021 і від 20.01.2022, копію свідоцтва про право Дворської Ірини Олександрівни на зайняття адвокатською діяльністю серія, КС № 7033/10 від 19.10.2018, та ордер серії КС № 499780 від 09.12.2021 (т. 4, а. с. 152-166, 200-204). 
		11.5.   Також разом з касаційною скаргою ОСББ подало заяву про розподіл судових витрат (т. 5, а. с. 83-84), у якій просило стягнути з ВДВС 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції. Разом із цією заявою ОСББ подало докази на підтвердження цих витрат: договір про надання правової допомоги № 21/04-22 від 21.04.2022 і додаткову угоду № 1 від 21.04.2022, укладені між ним та адвокатом Дворською І. О., рахунок № 210422 від 21.04.2022, платіжне доручення № 1119 від 22.04.2022 на суму 6 000 грн, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.06.2022, довіреність від 02.06.2022 та копію свідоцтва про право Дворської І. О. на зайняття адвокатською діяльністю серія, КС № 7033/10 від 19.10.2018 (т. 5, а. с. 85-96).
		11.6.   Частини друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
		11.7.    За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		11.8.    Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
		11.9.    З наданих ОСББ документів слідує, що правнича допомога в суді апеляційної та касаційної інстанцій передбачала надання, зокрема, таких послуг: ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, касаційної скарги і клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та участь в судових засіданнях. Ці послуги надавались ОСББ поетапно адвокатом Дворською І. О. в судах апеляційної та касаційної інстанцій, про що також свідчить підписання нею документів від імені скаржника та її участь у відповідних судових засіданнях. У свою чергу, ОСББ прийняло ці послуги за актами приймання-передачі та оплатило відповідно до наданих платіжних доручень.
		11.10. ВДВС натомість не навів доводів та заперечень, які спростовували б вимоги ОСББ та надані ним докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
		11.11. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
		11.12. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу. Однак матеріали справи не містять клопотання ВДВС про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу, а підстави для самостійного вирішення Великою Палатою Верховного Суду цього питання відсутні (див. пункти 39, 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
		11.13. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги ОСББ про відшкодування судових витрат за розгляд Скарги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а ВДВС має відшкодувати йому 13 500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також 2 481 грн судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги відповідно до платіжного доручення № 1166 від 03.06.2022 (т. 5, а. с. 66).
		Керуючись статтями 126, 129, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г» задовольнити.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі № 910/7310/20 скасувати.
		3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 910/7310/20 залишити в силі.
		4. Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г» (02137, м. Київ, вул. Зарічна, буд. 1-Г, код ЄДРПОУ 41900589) 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги, 13 500,00 грн (тринадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єваЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. Желєзний О. С. Ткачук О. С. ЗолотніковС. П. Штелик Л. Й. Катеринчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...