Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5982/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2023. Зареєстровано: 10.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2023.
Дата набрання законної сили: 06.02.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4823/118/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021270000000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/5982/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/118/23  Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		 З участю учасників судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		представника потерпілих  адвоката ОСОБА_7 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_9 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 24 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) за № 12021270000000057, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2022 року щодо 
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого менеджером магазину «Рута», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2022 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілої 275 200 грн. моральної шкоди, а в задоволенні решти цивільного позову  відмовлено.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого 300 000 грн. моральної шкоди, а в задоволенні решти цивільного позову  відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3988 гривень 16 копійок.
		Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 просить дослідити долучені до апеляційної скарги докази, змінити вирок суду щодо його підзахисного в частині призначеного покарання та в частині стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди і скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді 11 березня 2021 року на автомобіль, який зареєстрований за ОСОБА_9 .
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перебування водія ОСОБА_9 у стані алкогольного сп`яніння визнано обтяжуючою вину обставиною, яка позбавила суд можливості призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Однак, огляд ОСОБА_9 був проведений у закладі охорони здоров`я, який не включений до переліку закладів, які мають право на проведення огляду на стан сп`яніння, а за результатами огляду був складений протокол огляду особи, який має бути визнаний незаконним, адже такий вид документу не передбачений відповідною Інструкцією. 
		Крім того, захисник стверджує, що жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не назвав чітких ознак того, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння. 
		На переконання апелянта посилання суду першої інстанції у вироку на висновок постанови Верховного Суду від 03 рудня 2019 року не може бути застосований до даного провадження, адже там предметом розгляду були події 2015 року, коли діяли вимоги інших нормативно-правових актів та Інструкція про порядок проведення огляду водіїв в іншій редакції.
		Вважає, що протокол щодо результатів медичного огляду ОСОБА_9 на стан сп`яніння не може бути покладений в основу доказів перебування водія під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння та такі висновки суду мають бути виключені із мотивувальної частини вироку суду, як обставина, що обтяжує покарання.
		Крім того, на переконання захисника, при ухваленні вироку не було враховано, що пішохід ОСОБА_12 , недотрималась вимог п. 4.4 розділу 4 Правил дорожнього руху відповідно до якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
		Також, зазначає про порушення прав громадянки ОСОБА_13 , якій також належить автомобіль, на який накладений арешт, оскільки останній є спільною власністю подружжя, з огляду на те, що був придбаний та поставлений на облік 10 вересня 2020 року, тобто після укладення шлюбу обвинуваченим. 
		Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що його автомобіль було застраховано у страховій компанії та не стягнуто з останньої на користь потерпілих грошові кошти. При цьому, вважає, що розмір грошової компенсації за моральну шкоду, яку стягнув суд з обвинуваченого на користь потерпілих, не є співрозмірним та обґрунтований. Пред`явлена вимога про відшкодування моральної шкоди надто велика та явно не відповідає нанесеним збиткам, не ґрунтується на доказах. 
		 
		Як встановлено судом першої інстанції 23.02.2021 о 19 год. 47 хв. ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Renault Megan Scenic» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався по вул. Кільцевій зі сторони проспекту Миру в напрямку вулиці 1-го Травня в м. Чернігові.
		Рухаючись у вказаному напрямку біля будинку №35/62А по вул. Кільцева в м. Чернігові, ОСОБА_9 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка перебувала біля правого краю проїзної частини дороги з візком.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: закритої черепно-мозкової травми  масивного крововиливу на внутрішній поверхні м`яких тканин голови ( в проекції лівої тім`яної-потиличної ділянки), перелому кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальних крововиливів по випуклих поверхнях лівих тім`яної та потиличної долей головного мозку, по випуклим поверхням правих тім`яної та потиличної долей головного мозку та по випуклим поверхням обох півкуль мозочка, закритої травми грудної клітки  синця по задній поверхні грудної клітки, множинних переломів ребер по кільком анатомічним лініям з ушкодженням плеври, перелому тіла грудини, крововиливів в м`які тканини грудної клітки та крововиливів в тканини переднього середостіння, в корені легень, численних розривів легень, що ускладнились двобічним гемотораксом (1700 мл рідкої крові в лівій плевральній порожнині та 110 мл аналогічного вмісту в правій плевральній порожнині), заритої травми живота  крововиливів в зв`язковій апарат селезінки й печінки, крововиливів в жирову клітковину обох нирок, розриву капсули й паренхіми селезінки, що ускладнились гемоперитонеумом (500 мл рідкої крові в черевній порожнині), закритої травми хребта  крововиливів в проекціях 2-3 шийних хребців, 5-6 грудних хребців та 5 поперекового і 1 крижового хребцями, повних розривів міжхребцевих з`єднань між 2-3 шийними хребцями, 5-6 грудними хребцями та між 5 поперековим і 1 крижовим хребцями з повним розривом спинного мозку в цих ділянках, переломів тіла 4 крижового хребця та середньої третини куприка, закритої травми тазу - синців та саден в проекції кісток тазу, крововиливів в проекції 4 крижового хребця і куприка, крововиливів в проекціях обох крижово-клубових з`єднань та повного розриву обох правого та лівого крижово-клубових з`єднань та повного розриву обох правого та лівого крижово-здухвинних з`єднань з розходженням обох клубових кісток в сторони, крайових переломів задніх остей обох клубових кісток, переломів тіла 4 крижового хребця та середньої третини куприка, численних синців, саден обох нижніх та верхніх кінцівок, перелому правої плечової кістки, крововиливу в лівій підколінній ямці з розривом зв`язок лівого колінного суглоба, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких померла на місці пригоди. Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок масивної крововтрати, яка ускладнила перебіг описаної політравми.
		У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги п.2.3 (б), 2.9.(а), 12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.
		 
		Заслухавши доповідача, захисника  адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в них підстав, думку прокурора та представника потерплих, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
		 
		Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		При обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у вчиненні злочину визнав частково, частково відшкодував завдану шкоду потерпілій, працює, одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, врахував висновок органу пробації та думку потерпілих, які просили призначити покарання у виді позбавлення волі у максимальному розмірі. Прийняв до уваги обставину, що пом`якшує покарання  щире каяття та обставину яка обтяжує покарання  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_9 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованої статті.
		 
		Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_9 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений розмір покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		 
		Щодо доводів обвинуваченого та його захисника, висловлених під час розгляду справи апеляційним судом, щодо відсутності в матеріалах провадження належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
		 
		Так, у вироку місцевим судом наведено належне обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопуоршення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке включає як оцінку кожного доказу окремо, так і всієї сукупності доказів.
		 
		Зокрема, судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Однак за результатом судового розгляду місцевий суд дійшов висновку, що винуватість підтверджується сукупністю досліджених і оцінених доказів у справі.
		 
		Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази, місцевий суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_9 інкримінованого злочину в стані алкогольного сп`яніння, та обґрунтовано визнав цю обставину обтяжуючою у відповідності з вимогами ст. 67 КК України.
		 
		Слід відзначити, що перелічені в апеляційній скарзі вимоги відомчих нормативних актів МОЗ України та МВС України не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного медичного огляду, порядок якого визначений Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України.
		 
		Так, висновок про перебування ОСОБА_9 на момент вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння підтверджується наступною сукупністю даних, зокрема.
		 
		Сам обвинувачений не заперечував свою обізнаність про необхідність огляд на визначення стану сп`яніння у разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди, але не пояснив поважності причин відмови від такого огляду у визначений час. 
		 
		Його самостійне звернення до закладу охорони здоров`я після спливу 14 год. з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди обґрунтовано не взято до уваги, оскільки минуло більше ніж дві години.
		 
		Також колегія суддів враховує, що згідно з інформативними даними з карти виїзду швидкої медичної допомоги №0367 від 23 лютого 2021 року, після огляду водія на місці дорожньо-транспортної пригоди було прийняте рішення про його направлення до Чернігівської міської лікарні № 2 через діагностування у нього декількох видів травм, які потребували детального огляду, а не до Чернігівського обласного наркологічного диспансеру, де не могли надати відповідну допомогу. При цьому, за об`єктивними даними фельдшер відмітив збудженість поведінки, запах алкоголю з роту.
		 
		В подальшому, від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у приймальному відділенні ОСОБА_9 відмовився, а тому стан сп`яніння було визначено виключно за клінічними ознаками, що не може свідчити про порушення проведення такого огляду.
		 
		Відповідно до протоколу огляду на стан алкогольного сп`яніння № 1739 від 23 лютого 2021 року, у водія ОСОБА_9 , відмічалися тремтіння пальців рук, гіперемія обличчя, на запитання лікаря останній не заперечував, що вживав алкоголь, проте відмовився від огляду з використанням технічних засобів, самовільно покинув лікарняний заклад. За клінічними ознаками лікарем був встановлений діагноз - стан алкогольного сп`яніння.
		 
		Слід відзначити, що бланк протоколу медичного огляду дійсно не передбачений Інструкцією, на яку вказує захисник, однак, він затверджений наказом головного лікаря №33-адм від 15 лютого 2019 року, оскільки лікарі закладу охорони здоров`я мають право на проведення оглядів та перевірку осіб, які поступили на лікування, на визначення стану алкогольного сп`яніння у разі необхідності.
		 
		Колегія суддів також враховує, що свідки, виїзна бригада швидкої медичної допомоги, фельдшери ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також водій ОСОБА_16 , пояснювали в суді першої інстанції, що водія ОСОБА_9 забирали з місця дорожньо-транспортної пригоди через поганий стан, той лежав на снігу, біля нього була дружина та батько, у той час, як у лікарні самопочуття різко покращилося. Свідки перебували в масках, а тому не відчували запаху спиртного від водія, у той час як в приміщенні лікарні від блювотних мас був добре відчутний запах алкоголю.
		 
		Зважаючи на наведене, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином перевірив сукупність усіх доказів та прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і судова колегія, що поза розумним сумнівом, наведені обставини, показання свідків та інші докази в сукупності, доводять скоєння ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Доводи апеляційної скарги, відносно недотримання пішоходом ОСОБА_12 , вимог п. 4.4 розділу 4 ПДР України, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху, не зменшує ступеня винуватості ОСОБА_9 , оскільки наявність таких елементів чи їх відсутність не звільняє водіїв від дотримання ПДР України, а саме бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування під час руху, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		 
		Слід відзначити, що керуючи автомобілем 23 лютого 2021 року, ОСОБА_9 був обізнаний про погодні умови та стан дорожнього покриття, що вимагало від нього особливої уваги під час керування. Рухаючись в темний час доби на неосвітленій частині дороги, водій повинен обрати таку безпечну швидкість руху, щоб у разі виникнення перешкоди (у даному випадку пішохода) вчасно зреагувати та мати можливість зупинити автомобіль.
		 
		Однак, будучи занадто самовпевненим, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, ОСОБА_9 знехтував своїми обов`язками та не дотримався Правил дорожнього руху, що призвело до загибелі пішохода.
		 
		Отже, невиконання Правил дорожнього руху пішоходом, не виключає кримінальну відповідальність водія транспортного засобу, який порушив Правила дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди та спричинив пішоходу тілесні ушкодження, в результаті яких наступила смерть потерпілої.
		 
		Доводи апеляційної скарги щодо необхідності стягнення шкоди зі страхової компанії, в якій було застраховано автомобіль, також на знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду з огляду на наступне.
		 
		Згідно ч. 1, 5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		 
		Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом укладають із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
		 
		Таким чином завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
		 
		Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника  в договірному зобов`язанні ним є страховик.
		 
		Однак деліктне та договірне зобов`язання не виключають одне одного, тому потерпілий (кредитор) на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди виключно до особи, яка завдала таку шкоду, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
		 
		Виходячи з вище вказаного, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що цивільний позов потерпілих в частині стягнення моральної шкоди пред`явлений до належного відповідача.
		 
		Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо надмірного розміру відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілим колегія суддів знаходить такими, що заслуговують на увагу.
		 
		Згідно положень п.2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Із роз`яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд 
		визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, 
		душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру 
		немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з 
		урахуванням інших обставин, зокрема, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_9 вчинив наїзд на пішохода з необережності, працює менеджером у магазині, має родину, де народилася дитина. Потерпілий ОСОБА_11 залишився без дружини, потерпіла ОСОБА_10 втратила матір. Загибла ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка. Обвинувачений на користь дочки загиблої сплатив 24 800 гривень.
		 
		Колегія суддів приходить до переконання, що ухвалюючи вирок та визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не достатньо врахував вимоги розумності і справедливості.
		 
		З огляду на вищенаведені обставини, родинні стосунки потерпілих із загиблою, а також глибину страждань та моральних переживань кожного, суму сплаченої обвинуваченим шкоди, розмір відшкодування в рахунок моральної шкоди належить зменшити до 150 000 гривень, кожному із потерпілих. 
		Доводи апелянта про порушення прав громадянки ОСОБА_13 , якій також належить автомобіль, на який накладений арешт, оскільки останній є спільною власністю подружжя суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно із ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		 
		11 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова був накладений арешт на автомобіль «Рено Меган Сценік», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 .
		 
		Вказаний автомобіль, який на праві власності належить ОСОБА_9 , та яким він керував в момент дорожньо-транспортної пригоди, став знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Слід відзначити, що у кримінальному провадженні поділ майна подружжя не здійснюється. Автомобіль віднесений до неподільних речей.
		 
		У даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про звернення стягнення на автомобіль, який на праві власності належить ОСОБА_9 , задля забезпечення виконання судового рішення в частині відшкодування потерпілим шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
		 
		Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2022 року щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову - змінити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь: потерпілої ОСОБА_10 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; потерпілого ОСОБА_11 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		В іншій частині вирок щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
		 
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...