Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 512/66/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 23.02.2023. Зареєстровано: 24.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2023.
Дата набрання законної сили: 07.03.2023
Номер судового провадження: 2-а/512/1/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Є.у.н.с. 512/66/23
		Провадження № 2-а/512/1/23 
		"22" лютого 2023 р.                                смт Саврань
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Савранський районний суд Одеської області у складі:
		 
		головуючого судді Брюховецького О.Ю.
		за участю секретаря Шаповал Н.Г.
		позивача  ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Савранського районного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії БАВ № 453435 від 14.01.2023 по справі про адміністративне правопорушення,  
		ВСТАНОВИВ:
		23.01.2023 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії БАВ № 453435 від 14.01.2023 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 КУпАП та за частиною 2 статті 122 КУпАП, а справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач указує, що 14.01.2023 близько 21 години 17 хвилин в місті Гайворон Голованівського району Кіровоградської області стосовно нього старшим інспектором СРПП №1 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 453435 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
		З даною постановою позивач категорично не погоджується, оскільки на його думку при складанні адміністративного матеріалу допущені грубі порушення та не досліджено всі обставини справи. 
		Позивач зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених частиною 5 статті 121 КУпАП та за частиною 2 статті 122 КУпАП.
		На підтвердження цього позивач ОСОБА_1 зазначив що 14.01.2023 близько 21 години він дійсно рухався по центральній вулиці м. Гайворон автомобілем ВАЗ-21013 з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Зважаючи на незадовільний стан дорожнього покриття він рухався по правій стороні дороги ближче до краю проїжджої частини зі швидкістю 20 км/год. Побачивши проблискові маячки та сигнал автомобіля патрульної поліції з вимогою зупинки, вжив передбачений пунктами 15.1 та 15.2 заходів, при цьому не здійснюючи маневрів, оскільки об`їжджав вибоїну та вже знаходився на обочині. Інспектор поліції підійшовши до автомобіля належним чином не представився та не повідомив причини зупинки. ОСОБА_1 на вимогу поліцейського надав йому своє водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобі та страховий поліс. Крім того, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння та надав доступ до багажника автомобіля для огляду працівником поліції. Жодних порушень виявлено не було. Згодом працівник поліції повідомив позивача, що стосовно нього буде складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він нібито неправильно зупинився на вимогу про зупинку та разом з пасажиром не був пристебнутий ременем безпеки. 
		ОСОБА_1 в позові зазначив, що це не відповідає дійсності. 
		Жодних доказів, які б підтверджували порушення правил дорожнього руху працівники поліції не надали. Зокрема не було надано відео фіксацію правопорушення з нагрудної камери поліцейського. Позивачеві не роз`яснили його права, зокрема не роз`яснили право скористатись правовою допомогою адвоката. 
		На запитання щодо причини зупинки транспортного засобу, працівник поліції повідомив, що під час воєнного стану вони вправі зупиняти будь-який автомобіль без будь-якої причини для цього.
		Автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому дану справу.
		Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області від 24.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02.02.2023. В подальшому судове засідання було відкладено на 22.02.2023.
		08.02.2023 до канцелярії суду поза межами строку, встановленого судом, від Головного управління національної поліції в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.
		Водночас, з огляду на отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі вже після спливу строку для подання відзиву на позов, з метою з`ясування всіх обставин справи та задля уникнення надмірного формалізму, суд вважає необхідним розглянути дану справу з урахуванням відзиву на позов.
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав викладених у ній. Крім того, зазначив, що під час керування автомобілем він та пасажири автомобіля були пристебнуті ременями безпеки. Після зупинки автомобіля ремені безпеки були відстебнути, оскільки він та пасажир хотіли вийти з салону автомобіля.
		Представник відповідача, Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, який належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи (а.с.24), у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими клопотаннями, зокрема, про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин, до суду не звертався.
		Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
		Суд встановив, що 14.01.2023 старшим інспектором СРПП №1 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області Гришиним В.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 453435 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
		Відповідно до оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ-21013 з державним номерним знаком НОМЕР_1 на вимогу поліції зупинитись не ввімкнув відповідний покажчик повороту. Крім того водій не був пристебнутим ременем безпеки, яким обладнаний автомобіль. 
		Доказом на підтвердження даних обставин була сама постанова про адміністративне правопорушення, інші докази при розгляді справи не розглядались.
		Разом з тим, позивач в адміністративному позові та в судовому засіданні заперечує вказане та зазначає, що при складанні оскаржуваної постанови допущені грубі порушення та не досліджено всі обставини справи.
		Правомірність та обґрунтованість даної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
		Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР), встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
		Підпунктом "в" пункту 2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, крім іншого, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
		Підпунктом "а" пункту 9.2 ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою.
		За порушення Правил дорожнього руху України настає відповідальність, визначена законом.
		Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
		Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
		Отже, порушення правил користування ременями безпеки є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП, а не подання світловими покажчиками повороту відповідного напрямку є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.
		Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
		Відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
		Відповідно до частини 2 статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.
		Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
		Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Отже, особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наявності доказів вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення (проступку).
		Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в діях відповідної особи.
		Слід зазначити, що наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що не порушував Правил дорожнього руху, оскільки покажчики повороту вмикав та був пристебнутим ременем безпеки під час того, як керував транспортним засобом.
		Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
		Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, потрібна обов`язкова наявність такої обставини як порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зупинкою. А для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП необхідно встановити факт порушення правил користування ременями безпеки.
		В поданому 08.02.2023 до канцелярії суду відзиві на адміністративну позовну заяву представник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
		У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, зокрема, що 14.01.2023 о 21 годині 02 хвилини в місті Гайворон на вулиці Н.Богрі ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 з державним номерним знаком НОМЕР_1 . На вимоги поліції зупинитися не ввімкнув відповідний  покажчик повороту та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив пункт 9.2 та пункт 2.3 Правил дорожнього руху. 
		Оскаржувана ОСОБА_1 постанова про притягнення його зо адміністративної відповідальності винесена відповідно до норм КУпАП та Закону України «Про національну поліцію». 
		Крім того, 17.02.2023 від відповідача Головного управлінням Національної поліції в Кіровоградській області до суду засобами поштового зв`язку надійшла копія оскаржуваної постанови серії БАВ № 453435 від 14.01.2023. В додаток до постанови долучено відеодиск з записами подій 14.01.2023.
		З дослідженого в судовому засіданні диску з відеозаписами неможливо достеменно встановити, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення передбачені частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП з огляду на наступне. Відеозаписи не містить фіксації факту не ввімкнення покажчику повороту при зупинці транспортного засобу, оскільки всі надані відеозаписи навіть не охоплюють момент зупинки автомобіля ОСОБА_1 співробітниками поліції.
		Також, відеозаписи не містять фіксації, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, та його пасажир не були пристебнуті ременем безпеки. Відеозаписи містять лише фіксацію того, як ОСОБА_1 спілкується з працівниками поліції, коли його автомобіль вже був припаркований та не рухався. На запитання працівника поліції щодо ременів безпеки, ОСОБА_1 відповів, що щойно відстебнув ремені безпеки, оскільки мав намір вийти з авто. Вказані обставини повністю узгоджуються з наданими в судовому засідання поясненнями ОСОБА_1 .
		Отже, позивач ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним вказаних адміністративних правопорушень, що за відсутності доказів іншого, виключає наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП.
		Будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
		Крім того суд звертає увагу, що вказані відеозаписи, як і будь-які інші докази, в порушення вимог частини 3 статті 283 КУпАП не долучені до оскаржуваної постанови.
		Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
		Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а.
		З огляду на вказане вище ОСОБА_1 був суттєво обмежений у своєму праві захищатись від інкримінованого йому адміністративного правопорушення, реалізовувати свої процесуальні права у спосіб, передбачений КУпАП.
		Незважаючи на дані обставини, інспектором поліції притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без допустимих, належних та достатніх доказів, без з`ясування всіх обставин справи на підставі доказів.
		Оскаржувана постанови по справі про адміністративне правопорушення не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваних постанові.
		При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18), згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. Тоді як візуальне спостереження за дотриманням ПДР України працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
		Отже, інспектор поліції при винесенні постанови та представник відповідача в суді не надали належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 конкретних адміністративних правопорушень. 
		Відтак, відповідачем в порушення вимог статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
		З огляду на викладене, в діях позивача виключається наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП.
		Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено "поза розумним сумнівом".
		Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Однак оскаржувана постанова встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідає та не містить належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог частини 5 статті 121 КУпАП та частини 2 статті 122 КУпАП.
		Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
		Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушень, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
		Отже, з огляду на те, що надані відеозаписи не відображають ключового, з точки зору доведення вини, часового моменту руху та зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеній у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18), яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП є недоведеним.
		За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. 
		Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова серії БАВ № 453435 від 14.01.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення  закриттю.
		Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		На підставі вимог частини 1 статті 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 536 грн 80 коп.
		Враховуючи викладене та керуючись статей 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови серії БАВ № 453435 від 14.01.2023 по справі про адміністративне правопорушення  задовольнити.
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 453435 від 14.01.2023, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 , винесену старшим інспектором СРПП №1 Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області Гришиним В.В. про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 судові витрати на відшкодування судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. 
		Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя: О.Ю. Брюховецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...