Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7845/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2023. Зареєстровано: 28.02.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2023.
Дата набрання законної сили: 27.02.2023
Номер судового провадження: К/990/10887/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/7845/21
		адміністративне провадження № К/990/10887/22  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/7845/21
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача Большакової О.О., суддів: Затолочного В.С., Качмара В. Я.,
		УСТАНОВИВ:
		Суть спору
		1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), де просив суд:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неповної виплати грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно;
		1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування та доплату грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно у розмірі 7953 грн 05 коп.;
		1.3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по 20.07.2017;
		1.4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по 20.07.2017;
		1.5. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.07.2017 по день проведення повного розрахунку.
		2. Позовні вимоги мотивовані тим, що абзацом 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для, зокрема, виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Водночас відповідач виплатив грошову компенсацію у розмірі 8858 грн 71 коп, з огляду на що розмір недоплаченої грошової компенсації, за підрахунками позивача, становить 7953 грн 05 коп. Поряд із цим зауважує, що за час проходження військової служби йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Уважає, що оскільки відповідач не виплатив йому всі належні суми при звільненні станом на 20.07.2017, то до нього слід застосувати відповідальність передбачену статтею 117 КЗпП та зобов`язати виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2017 по день проведення повного розрахунку.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		3.  ОСОБА_1 проходив військову служби у Збройних Силах України. Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 з лютого 2014 року проходив службу на посаді начальника відділення медичного постачання - начальник аптеки в/ч НОМЕР_1 .
		4. Згідно з посвідченням від 21.12.2015 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
		5. У відповідності із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 151 від 20.07.2017 капітана медичної служби ОСОБА_1 , начальника відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника відділу персоналу командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.04.2017 № 19, з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку дії контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), з урахуванням підпункту "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-XII, визнаний таким, що 20.07.2017 справи та посаду здав та цього ж дня виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020, яке набрало законної сили 17.12.2020, у справі №380/9654/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.07.2017; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20.07.2017. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		7. Згідно з випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 15.12.2020, перераховано кошти на виконання вказаного вище судового рішення в сумі 8858,71 грн.
		8. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №380/1908/21 позов задоволено частково; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8858 грн 17 коп; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		9. Уважаючи, що відповідач протиправно не виплатив у повному обсязі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 року по 2017 рік, індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по 20.07.2017 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 позов задоволений частково:
		10.1. визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 по 2018 роки не у повному обсязі та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити донарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову щорічну відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік у розмірі 6 187,71 грн;
		10.2. визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		11. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що за період з лютого 2014 року по червень 2014 року, за серпень 2014 року, з грудня 2016 по квітень 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена, а відповідачем не надано жодних доказів проведення позивачу такої виплати за вказаний період. 
		11.1. Поряд із цим, установлено, що відповідач припустився помилки при розрахунку суми компенсації за невикористану щорічну відпустку, а недоплачена сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 по 2018 роки становить 6 187,71 грн.
		12. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20.07.2017 по день проведення повного розрахунку, суд зазначив, що вказані позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, позаяк невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що на момент звернення позивача із цим позовом не настав.
		13. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №380/7845/21.
		14. Після відкриття апеляційного провадження військовою частиною 25.04.2022 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у вказаній справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України до припинення воєнного стану в Україні.
		15. У зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 зупинено провадження у справі № 380/7845/21 на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України до припинення перебування військової частини НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
		16. З ухвалою суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі № 380/7845/21 не погодився позивач, у зв`язку з чим 04.05.2022 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 КАС України, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.
		16.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор звертає увагу Суду на строки розгляду цієї справи, як справи віднесеної до категорії незначної складності, які і так не дотримані у цій справі.
		16.2. Уважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно зупинено провадження у цій справі за клопотанням військової частини, позаяк, на його думку, пункт 5 частини першої статті 236 КАС України може застосовуватися виключно до фізичних осіб, які перебувають у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан.
		16.3. Скаржник підкреслює, що військова частина НОМЕР_1 дислокується у м. Львові, не була переведена у райони проведення бойових дій та продовжує своє функціонування. Крім того, відповідач є юридичною особою і не позбавлений можливості мати представника для представництва своїх інтересів в суді. Будь-які обставини, які унеможливлювали б або ускладнювали б участь відповідача у розгляді цієї справи відсутні, така розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, всі процесуальні дії у цій справі вчинені, необхідні документи по суті сторонами подані.
		17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
		18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22.09.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		19. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2022 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано військовою частиною НОМЕР_1 18.05.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936355347. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. 
		Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи 
		20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		21. Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
		22. Пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		23. Так, зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що 25.04.2022 військовою частиною НОМЕР_1 до суду подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до припинення воєнного стану в Україні на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.
		24. Розглянувши вказане клопотання суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 380/7845/21 на підставі указаної норми до припинення перебування військової частини НОМЕР_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
		25. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить із такого.
		26. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).
		27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		28. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
		29. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		30. Своєю чергою реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.
		31. Частиною третьою статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
		32. Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
		33. Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду. 
		34. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		35. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
		36. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		37. За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		38. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 № 7168, Указом Президента України від 19.04.2022 № 7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX та продовжений до теперішнього часу.
		39. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
		40. Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		41. Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
		42. За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		43. Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		44. Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
		45. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		46. Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
		47. Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону № 2232-XII. 
		48. Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. 
		49. При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством. 
		50. Між тим, з огляду на приписи статті 3 Закону № 1934-XII, за змістом якої військові частини та органи військового управління (якими у цьому випадку є відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб`єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.
		51. Зупинення провадження у справі за клопотанням військової частини (чи іншого військового формування) на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану, про що власне і просив відповідач у цій справі у задоволеному судом апеляційної інстанції клопотанні із покликанням на указану норму. 
		52. Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		53. Згідно зі статтею 26 Закону № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
		Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
		У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
		54. З аналізу статті 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.
		55. Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
		56. При цьому на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.
		57. На підставі наведеного, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про безпідставність зупинення провадження у цій справі судом апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України.
		58. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		59. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа направленню до цього суду для продовження розгляду.
		60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 380/7845/21 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько  А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...