Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/6098/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2023.
Дата набрання законної сили: 01.03.2023
Номер судового провадження: 61-7447ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                       
		 
		01 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 495/6098/17
		провадження № 61-7447св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  Білгород-Дністровська місцева прокуратура,
		відповідачі: Затоківська селищна рада м. Білгород-Дністровський Одеської області, ОСОБА_1 , 
		треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Прийомової О. Ю. тапостанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2017 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
		Позов обґрунтовано тим, що 23 березня 2006 року між Затоківською селищною радою та фірмою «Харрісонс-Транс-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс») був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, строком на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Сонячний район, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область. Цей договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 27 березня 2006 року за № 04.06.506.00045.
		На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровський  20 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0450 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0024), із земель, наданих раніше у користування ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс».
		Рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3265 вказану земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно  ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04 вересня 2015 року.
		 
		Прокурор вважав, що рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня                2015 року № 3265 має бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності - недійсним, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого, із земельної ділянки, загальною площею 1,304 га, яка раніше перебувала у користуванні фірми ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс», сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача. 
		 
		Згідно із витягом із державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 08 серпня 2017 року, вид використання земельної ділянки - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Натомість, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки, Затоківська селищна рада мала розпорядитись ділянкою відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим відбулося формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 
		 
		Право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, а саме земельну ділянку у порушення частини шостої статті 79-1, статті 118 ЗК України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		 
		Посилаючись на викладені обставини, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив суд:
		- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3265 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0024 (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 »; 
		- визнати недійним свідоцтво про право власності на нерухоме майно                              № НОМЕР_1 , видане 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,045 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0024).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора  необґрунтовані та недоведені. При цьому суд вказав, що вид використання земельної ділянки - для дачного будівництва відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, так само, як і вид використання - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. Відповідач ОСОБА_1 у спірних правовідносинах діяв за відсутності законодавчої норми, яка регламентувала процедуру зміни виду використання земельної ділянки у межах однієї й тієї самої категорії землі, та за одночасної наявності позиції відповідного державного органу з цього приводу. Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою, земельна ділянка вже існувала як окремий об`єкт, перебувала в наявності відповідна технічна документація, кадастровий номер, адреса розташування. Доказом цього є наданий позивачем Витяг із державного земельного кадастру, відповідно до якого спірна земельна ділянка була зареєстрована. Тобто, відповідач на законних підставах звернувся до Затоківської селищної ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, яка на той момент вже була сформована. Суд дійшов висновку про правомірність дій Затоківської селищної ради в частині розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом її надання у власність відповідачу в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та правомірність дій відповідача, який отримав право власності на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства.
		 
		Не погодившись з таким рішенням суду, заступник прокурора Одеської області подав апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року доповнено в частині мотивування, в іншій частині - залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки. При цьому, доповнюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та експлуатації закладу відпочинку» на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель. 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		03 серпня 2022 року Одеська обласна прокуратура надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року. 
		 
		У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу від 23 грудня 2022 року представник                             ОСОБА_1 - адвокат Розенбойм Ю. О. посилається на відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		02 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Встановлено, що 23 березня 2006 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,304 га терміном на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за                                           № 04.06.506.00045 від 27 березня 2006 року.
		Відповідно до рішення Затоківської селищної ради від 17 квітня 2014 року                 № 1932 ТОВ «Харрісон-Транс-Сервіс» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельної ділянки, яка знаходиться в оренді для експлуатації закладу відпочинку за адресою: вул. Лазурна, 3, в Лиманському районі, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, кадастровий номер 5110300000:02:013:0005.
		На підставі заяви ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» ФОП ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:013:0005 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку.
		В результаті поділу площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , склала 0,0450 га.
		Згідно з висновком технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» для будівництва та експлуатації закладу відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 , Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради погодило зазначеній юридичній особі поділ земельної ділянки загальною площею             1,304 га на окремі земельні ділянки, у тому числі земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія земельної ділянки за основним цільовим призначенням, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, - землі рекреаційного призначення. 
		На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0450 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0024), із земель, наданих раніше у користування ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс».
		Згідно з рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року договір оренди земельної ділянки площею 1,3041 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:005, за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між Затоківською селищною радою та ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» вирішено розірвати.
		17 грудня 2015 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0005, від 23 березня 2006 року, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області                          Щукіною Л. С. 
		Згідно з рішенням Затоківської селищної ради від 20 серпня 2015 року № 3265 «Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0024 (код 07.03 згідно з КВЦНЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 », передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0450 га (кадастровий номер 5110300000:02:013:0024) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . 
		На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 43300036 від                             04 вересня 2015 року щодо земельної ділянки площею 0,045 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2015 року № 24151178.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції (в не зміненій апеляційним судом частині) та постанова суду апеляційної інстанції  відповідають. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
		 
		Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		 
		Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.
		 
		Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.
		 
		Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
		 
		Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
		 
		Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.
		 
		З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії.
		 
		Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.
		 
		Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі рекреаційного призначення(секція Е 07) (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації): 
		 
		07.01Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення07.02Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту07.03Для індивідуального дачного будівництва07.04Для колективного дачного будівництва07.05Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду 
		Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 
		2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 
		03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
		 
		Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проєктами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.
		 
		Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено.
		 
		Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки. 
		 
		При цьому, доповнюючи рішення місцевого суду, апеляційний суд правильно зазначив, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення).
		 
		Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 
		24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц (провадження 
		№ 61-11915св21), від 11 травня 2022 року у справі № 495/1434/18 (провадження № 61-2613св21), від 22 лютого 2023 року у справі № 495/1427/18 (провадження № 61-10511св21).
		 
		Звертаючись до суду з позовом, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури вказував також на те, що право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельну ділянку передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		 
		Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятою, статті 118 ЗК Українигромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
		 
		Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
		 
		Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
		 
		Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		 
		У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 
		Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		 
		Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		 
		Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 ЗК України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		 
		Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
		 
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
		 
		Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		 
		Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		 
		Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		 
		Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		 
		У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
		 
		Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		 
		Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		 
		Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_1 за рішенням Затоківської селищної ради від                    20 серпня 2015 року № 3265 передано у власність земельну ділянку, площею 0,0450 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0024, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, відсутні підстави вважати наявність порушень земельного законодавства. 
		 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі, якщо земельна ділянка є не сформованою, або у разі зміни її цільового призначення.
		 
		З огляду на відсутність вказаних обставин, для отримання ОСОБА_1 земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації, за встановлених у цій справі обставин, не було необхідності розробляти проект землеустрою.
		 
		Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах 
		від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц (провадження 
		№ 61-11915св21), від 22 лютого 2023 року у справі № 495/1427/18 (провадження № 61-10511св21).
		 
		З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		 
		На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального 
		і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в не зміненій апеляційним судом частині) та постанови суду апеляційної інстанції- без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року в не зміненій апеляційним судом частині тапостанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                               А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...