Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/14032/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2023. Зареєстровано: 31.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Номер судового провадження: 2/523/932/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 523/14032/22
		Провадження №2/523/932/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" березня 2023 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі 
		головуючого - судді Сувертак І.В. 
		при секретарі Мельніченко Г. О., 
		розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
		    ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів,
		за участю представника позивача ОСОБА_1  адвоката Петренко Н. О., представника відповідача  адвоката Дмитрієва В. П.,
		Установив
		Позивачі звернулись з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох відсотків річних. Свої вимоги мотивували тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 р. у справі №1527/2-5702/11 ОСОБА_3 зобов`язано привести до первісного стану земельну ділянку по АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму завданої в результаті неправомірних дій матеріальної шкоди у розмірі 221176 гривень 05 копійок. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 року зазначене вище рішення суду залишено без змін. Згідно постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 р. та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 року залишені без змін.
		10.01.2020 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 60948409.
		Проте попри примусове виконання судового рішення та обізнаність відповідачки про існування боргу вона рішення суду не виконувала до 04 жовтня 2022 року. Так, лише 04.10.2022 року на рахунок позивача була нарахована сума заборгованості в порядку примусового стягнення.
		Таким чином позивачі вважають, що мають право на нарахування 3% річних та інфляційних витрат за період невиконання відповідачкою судового рішення, а саме за період з 25 травня 2017 року по 03 жовтня 2022 року.
		Інфляційні збитки за вказані періоди складають 159101.30 грн., (за розрахунками позивачів).
		Сума 3% за користування грошовими коштами за період з 25 травня 2017 року по 03.10.2022 року складає 35576.02 грн. (за розрахунками позивачів).
		Позивачі просять стягнути зазначену заборгованість перед позивачем з ОСОБА_3 та судові витрати на користь ОСОБА_2 , а саме: судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
		Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22 листопада 2022 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строкдля подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для поданнявідзиву на позовну заяву. (а.с. 32,33).
		Відповідачем 16 січня 2023 року надано відзив на позовну заяву. Відповідач просив застосувати строки позовної давності до позову та відмовити позивачам у задоволенні позову у розмірі 119289 грн. 61 коп. інфляційних втрат та 20596 грн. 65 коп. 3% річних.
		Окрім того, оскільки з 24 лютого 2022 року на території України запроваджено військовий стан, що є форс-мажорною обставиною, тому вона вважає, що строк прострочення грошових зобовязнань в даному випадку буде лише за період з 22 листопада 2019 року по 23 лютого 2022 року. Віповідач розрахував сукупний індекс інфляції за зазначений період та 35 річних, що відповідно склали 39811 грн. 69 коп. та 14979 грн. 37 коп. (а.с. 36,37).
		Представником позивача ОСОБА_1  адвокатом Петренко Н. О. 23 січня 2023 року надано відповідь на відзив. (а.с. 55,56). Щодо заявленою стороною відповідача заявою про застосування строків позовної давності зазначила, що дата обрахування перебігу строку позовної давності є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
		Щодо кінця тсроку позовної давності (день початку збройної агресії сусідньої держави, 24 лютого 2022 року), зазначена подія не є форс-мажорною обставиною, тому не може бути взято судом до уваги як підстава для звільнення сторони від зобов`язання та відповідальності за неналежне його виконання.
		Позивач ОСОБА_2 надала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 64).
		Представник позивача ОСОБА_1  адвокатом Петренко Н. О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
		Представник відповідача  адвокат Дмитрієва В. П. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав частково. До вимог в частині, що не визнаються відповідачем, просив застосувати строк позовної давності на підставах, що зазначені в відзиві на позовну заяву.
		З`ясував обставини справи, вислухав представників сторін, що прибули в судове засідання, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного. 
		Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 р. у справі №1527/2-5702/11 ОСОБА_3 зобов`язано привести до первісного стану земельну ділянку по АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму завданої в результаті неправомірних дій матеріальної шкоди у розмірі 221176 гривень 05 копійок. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 року зазначене вище рішення суду залишено без змін. Згідно постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 р. та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 року залишені без змін. (а.с. 12-22).
		10.01.2020 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження № 60948409. (а.с. 24).
		Проте попри примусове виконання судового рішення та обізнаність відповідачки про існування боргу вона рішення суду не виконувала до 04 жовтня 2022 року. Так, лише 04.10.2022 року на рахунок позивача була нарахована сума заборгованості в порядку примусового стягнення. (а.с. 25).
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Правилами ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зоб`вязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Вказана правовапозиція висловленаВерховним СудомУкраїни впостанові від30березня 2016року усправі №6-2168цс15. Аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц.
		До суду звернулася представник відповідача  адвокат Дмитрієв В. П. з письмовою заявою в якій просив застосувати строки позовної давності до частини позовних вимог, а саме відповідач вважає, що строки прсоточення грошових зобов`язань в даному випадку буде за період з 22 листопада 2019 року по 23 лютого 2022 року. 
		Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		При цьому відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Суд вважає про те, що представником відповідача - адвокатом Дмитрієв В. П. не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування своєї заяви про застосування строку позовної давності, а саме не надано доказів про те, що саме з 22 листопада 2019 року позивачі дізнались про порушення їх прав відповідачем.
		Щодо посилань відповідача на те, що у зв`язку із збройною агресією сусідньої держави (24.02.2022 року)є форс-мажорною обставиною, тому є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення зобов`язання саме с 24 лютого 2024 року, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
		Обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
		Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
		Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.
		Суд зазначає, що посилаючись на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності, відповідачу обов`язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов`язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
		Зокрема, в постанові КГС від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
		Перебування відповідача в період з 21.03.2022 року по 08.10.2022 року за межами України не є форс-мажорною обставиною, а було свідомим вибором відповідача на той час, та не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення зобов`язання. Також відповідачем за час розгляду справи не надано доказів того, що вона до 21 березня 2022 року була офіційно працевлаштована та отримувала дохід, а після зазначеної дати втратила можливість працювати.
		Відповідач не надав суду належні і допустимі докази того, що порушення зобовязання сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення воєнних дій).
		Розрахунок позивача щодо розміру інфляційних витрат та трьох процентів річних перевірений судом, відповідає нормам ЦК України та ЦПК України. (а.с. 10,11).
		За таких обставин, враховуючи те, що відповідач порушував права позивачів, як кредиторів на сплату суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, суд вважає, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10,12, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,
		Вирішив:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) три відсотки річних у розмірі 35576.02 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень 02 копійок) та інфляційні втрати у розмірі 159101.30 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто одна гривня 30 копійок).
		Судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 31 березня 2023 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...