Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/969/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2023.
Дата набрання законної сили: 08.06.2023
Результат оскарження 08.06.2023 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/300/1128/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"12" квітня 2023 р.                                                                                  справа № 300/969/23
		м. Івано-Франківськ  
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
		 
		                                                              ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє ОСОБА_2 , 10.03.2023 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
		- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити з 31.07.2004 ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач отримує з 31.07.2004 пенсію за віком та має статус реабілітованої особи передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", а тому відповідно до пункту "г"    статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"    має право на підвищення пенсії із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Однак, на звернення позивача про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано - на 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г"    статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", листом від 23.01.2023, відповідачем відмовлено у підвищенні пенсії з посиланням на    постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", якою встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, членам сімей, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн. Проте, на думку позивача, нарахування зазначеного підвищення у розмірі, визначеному підзаконним нормативно-правовим актом Уряду, порушує її право на належний соціальний захист, адже    Законом України "Про пенсійне забезпечення"    його розмір визначено із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, з 31.07.2004 - призначення пенсії за віком. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду . Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що ОСОБА_1 з 31.07.2004, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як отримувач пенсії. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводяться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Таким чином, надбавка членам сімей реабілітованих виплачується позивачу відповідно до норм чинного законодавства. Окрім того, на думку представника ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
		10.04.2023 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказано на безпідставність доводів відповідача, наведених у відзиві, оскільки нарахування підвищення у розмірі, визначеному підзаконним нормативно-правовим актом Уряду, порушує право позивача на належний соціальний захист, адже    Законом України "Про пенсійне забезпечення"    його розмір визначено із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Окрім цього, представник позивача вказав на те, що право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати не обмежується будь-яким строком.
		Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені позивачкою у запереченні на відзив, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.
		10.04.2023 відповідачем додатково скеровано суду заяву ОСОБА_1 щодо призначення підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком від 02.01.2023.
		Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
		ОСОБА_1 , з 31.07.2004 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та одержує пенсію за віком, що не заперечується сторонами. 
		Згідно, довідки Верховного Суду Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27.11.1963 № 683Н63 підтверджено, що ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду УССР від 24.08.1963 постанову від 20.05.1950 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 скасовано, а справу провадженням припинено, зі звільненням із спецпоселення і поверненням конфіскованого майна чи його вартості (а. с. 10).  
		28.04.1979 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після чого прізвище дружині присвоєно ОСОБА_1 (а. с. 9).
		Коломийською міською радою, ОСОБА_1 , видано 26  квітня 2001  року  посвідчення серія НОМЕР_1 , згідно якого вона набула офіційного статусу реабілітованої та потерпілої від політичних репресій на Україні (а. с. 8).
		02.01.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"  у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
		Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом за № 327-93/Ш-02/8-0900/23 від 23.01.2023, відмовлено позивачу у підвищенні пенсії та роз`яснено, що    постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян"    встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, членам сімей, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн, яке позивачці виплачувалось і виплачується по сьогоднішній день (а. с. 11-12).
		Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
		Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Статтею 92 Конституції України    визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
		Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в    Законі України від 17 квітня 1991 року № 962-XII "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" який до 13.03.2018 мав назву Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні". Його дія поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
		Згідно зі    статтею 1 Закону № 962-XII    метою цього Закону    є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів.
		Відповідно до статті 1-1 Закону №962-XII вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.
		Згідно Закону України "Про реабілітацію жертв політичних    репресій на Україні" від 17.04.1991 № 962-XII реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
		Статтями 3, 4 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних    репресій на Україні" встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.
		Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
		Статтею 9 вказаного Закону    встановлено, що вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до вказаного    Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів доручено утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.
		За дорученням таких комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв`язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.
		Згідно з пунктом 2.13    постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до    Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"    за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
		Відповідно до пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 №1788-XII (у редакції до внесення змін    Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII), призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на        50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
		Згідно пункту "г" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.11.1991 №1788-XII (у редакції    Закону України від 13.03.2018 № 2325-VIII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
		Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які були примусово виселені з місця їх постійного проживання в Україні до спецпоселення у іншу місцевість (заслання), внаслідок визнання їх позасудовим органом соціально небезпечними чи соціально шкідливими з політичних чи ідеологічних мотивів (соціальний мотив), які в подальшому були реабілітовані, мають право на підвищення до пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
		З врахуванням вищенаведеного, ОСОБА_1 ,  як примусово переселеному члену сім`ї, особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, належить виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
		Відповідно до пункту 6    Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003    (надалі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із    Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Підпунктом 2 пункту 4    постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008    визначено, що з 1 вересня 2008 року репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
		Згідно зі    статті 8 Конституції України    в Україні визнається і діє принцип верховенства права,    Конституція    має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі    Конституції України    та повинні відповідати їй.
		Стаття 28 Закону № 1058-IV    визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
		Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої    статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
		Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими    статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
		Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами    Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
		Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в постановах від 21.11.2018 у справі № 446/1563/16-а, у справі № 345/1416/17 від 14.02.2019 та від 04.03.2020 у справі № 446/1566/16-а.
		Відповідно до частини 4    статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відтак, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, на переконання суду, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу необхідно застосовувати пункт "г" частини першої    статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не    постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654, яка істотно звужує обсяг встановлених    законом    прав відповідних осіб.
		Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача на    постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654"    як на нормативний акт, що поширюється на спірні правовідносини є помилковим, оскільки положення    Закону України "Про пенсійне забезпечення"    мають вищу юридичну силу, та відповідно до принципу подолання ієрархічної колізії підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
		Згідно довідки Верховного Суду УРСР від 27.11.1963 № 683Н63, ОСОБА_1 є реабілітованою особою на підставі статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
		Проте, з долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що позивачу протиправно встановлено та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному Постановою № 654, - тобто в меншому розмірі, аніж той, що встановлений пунктом "г"  статті 77 Закону № 1788-ХІІІ.
		З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом "г"    статті 77 Закону № 1788-XII, із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 визнано членом сім`ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано.
		Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії як репресованій особі, яку в подальшому реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом "г" частини першої    статтею 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII    із змінами та доповненнями із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком, оформлені листом від 06.04.2021 №2225/2064/Л-02/8-0900/21.
		При цьому, суд зазначає, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"  у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком у січні 2023 року.
		Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та   зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
		          Згідно із частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною п?ятою статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
		Таким чином, з огляду звернення позивача про перерахунок пенсії 02.01.2023, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для проведення такого перерахунку з 31.07.2004, а тому позов в цій частині не підлягає до задоволення.
		Відтак, враховуючи те, що позивач є членом сім`ї, яку було примусово переселено, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, суд дійшов висновку, що дії відповідача, щодо відмови у проведення розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати підвищення пенсії, у розмірі передбаченому пунктом "г"    статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення"    із розрахунку 25 % мінімальних пенсій за віком,    є протиправними, а тому для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту "г"    статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення, починаючи з дати звернення, а саме з 02.01.2023.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. 
		Частиною 2     статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
		Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.   
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		                                                                  УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г"  статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, з 02.01.2023, відповідно до пункту "г"  статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених платежів.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
		Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
		відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018). 
		 
		 
		        Суддя                                                                                                                          Главач І.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...