Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/6544/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2023. Зареєстровано: 14.04.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2023.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/333/402/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022080000002365

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                        Справа № 333/6544/22
		Провадження № 1-кп/333/402/23
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		10 квітня 2023 року          м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого - судді         ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора          ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за обвинуваченням його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Не пізніше 22.04.2022 року, точну дату та час встановити за об`єктивних причин не надалося можливим, ОСОБА_5 , знаходячись на території тимчасово окупованого збройними силами Російської Федерації м. Мелітополя Запорізької області, діючи умисно, зі своїх особистих мотивів та бажання, всупереч вимог діючого законодавства України, прийняв пропозицію від невстановлених під час судового розгляду осіб (із числа представників окупаційної влади м. Мелітополя Запорізької області) та добровільно зайняв посаду керівника відділу карного розшуку у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Мелітополя Запорізької області - так званій «народній міліції», який має назву «УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району» та розташовується за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 37.
		ОСОБА_5 , обіймаючи зазначену посаду з 22.04.2022 по 12.10.2022 року, доки його не було звільнено з вказаної посади представниками окупаційної влади, здійснював свою протиправну діяльність в інтересах держави-агресора - Російської Федерації та з метою підтримання окупаційної влади у м. Мелітополі Запорізької області. 
		Так, ОСОБА_5 організовував роботу відділу карного розшуку в незаконному правоохоронному органі так званої «народної міліції - УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району», у т.ч. приймав участь у вилученні наркотичних засобів у місцевих мешканців м. Мелітополя Запорізької області; схиляв місцевих мешканців із числа колишніх і діючих співробітників органів Національної поліції та МВС України до незаконного співробітництва з окупаційною владою шляхом вступу до лав вказаного незаконного правоохоронного органу; приймав участь у затриманнях проукраїнські налаштованих мешканців м. Мелітополя Запорізької області.
		 
		Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.7 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого,   ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
		Повістки про виклик обвинуваченого  ОСОБА_5 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову   ОСОБА_5 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого   ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. м. Мелітополя, Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
		 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами: 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що він на цей час працює заступником начальника Мелітопольского РУП ГУНП в Запорізькій області. Після окупації м. Мелітополя, до нього, приблизно 15-16.03.2022 року під`їжджав колишній працівник поліції ОСОБА_7 , який пропонував йому вступити до лав так званої «народної поліції», на що він відмовився. Враховуючи інформацію, яка почала до нього доходити, а також пропозицію ОСОБА_7 , він дійшов висновку, що на території м. Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області починають формуватися незаконні правоохоронні органи. З метою уникнення у подальшому спілкування з представниками окупаційної влади, він виїхав до Запоріжжя 06.04.2022 року, де на цей час і продовжує проходити службу. 
		Перебуваючи у м. Запоріжжі від мешканців м. Мелітополя, які залишилися на тимчасово окупованій території, йому надійшла інформація, що посаду начальника відділу карного розшуку у незаконно створеному органі так званої «народної міліції - УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району» зайняв ОСОБА_5 . Останнього він знає як мешканця с. Костянтинівка, Мелітопольського району, Запорізької області. ОСОБА_5 раніше не працював у правоохоронних органах і одного разу, приблизно у 2020-2021 р.р., він приїжджав до нього на прийом як до керівництва відділу поліції із скаргою на поліцейських. 
		Пізніше, на одному із телеграм-каналів, адміністратором якого є представники окупаційної влади у м. Мелітополі, він побачив відеоролик із повідомленням про роботу так званого «ГУ МВД Запорожской области». У цьому відеороліку він побачив ОСОБА_5 , який був підписаний як «начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области» і останній розказував про діяльність працівників так званого «ГУ МВД Запорожской области» по вилученню наркотичних засобів та демонстрував процес знищення пакетів. Зі слів ОСОБА_5 , у вказаних пакетах знаходилися наркотичні засоби. 
		У подальшому, від місцевих мешканців, які залишилися на тимчасово окупованій території м. Мелітополя, він дізнався, що ОСОБА_5 приймав участь у обшуках колишніх та діючих працівників правоохоронних органів та бачив на одному із телеграм-каналів про проведення обшуку у якомусь гаражі, де приймав участь останній. Пізніше, він дізнався, що ОСОБА_5 звільнили з посади начальника відділу карного розшуку у жовтні 2022 року; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона на цей час працює у Мелітопольському РУ ГУНП в Запорізькій області. Знає ОСОБА_5 як свого однокласника, з яким вона навчалася з першого по дев`ятий класи. Крім того, у 2014 році вона придбала у нього квартиру по АДРЕСА_1 . У квітні 2022 року вона від мешканців м. Мелітополя, які залишилися на тимчасово окупованій території дізналася, що ОСОБА_5 зайняв посаду начальника карного розшуку так званого «ГУ МВД Запорожской области». Вона, для перевірки інформації передзвонила ще одному із своїх однокласників, який повністю підтвердив вказаний факт. При огляді у судовому засіданні відеозапису «Полиция Мелитополя уничтожила изятые наркотики на сумму более 30 млн гривен» вона впізнала ОСОБА_5 , як особу що підписана у титрах як «Начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области»; 
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працював у Мелітопольському РУП ГУНП в Запорізькій області на момент повномасштабного вторгнення російських військ 24.02.2022 року. Ввечері вказаного дня він здав зброю до управління поліції у м. Мелітополі та поїхав до себе додому у с. Ботієво, Мелітопольського району, Запорізької області за донькою, щоб у подальшому виїхати до м. Запоріжжя. Наступного дня він не зміг виїхати з села, так як дороги були перекриті окупаційними військами, які здійснювали передислокацію до м. Маріуполя. У подальшому, залишався проживати разом із батьками та своєю донькою. 
		25.03.2022 року до нього приїхали три чоловіки у російській формі, які почали питати про його участь в ООС та АТО. Враховуючи, що він дійсно перебував у зоні ООС та АТО, його відразу забрали, накинули мішок на голову та відвезли у с. Костянтинівку, Мелітопольського району, де його били та допитували з приводу його участі в АТО та ООС та роботи у поліції. У подальшому, його відпустили і він продовжив проживати вдома.
		21.05.2022 року до нього знову приїхали представники окупаційної влади, забрали та відвезли на один з блок-постів біля м. Мелітополя. Наступного дня за ним приїхав автомобіль «БМВ Х5», який відвіз його у приміщення на вул. Чернишевського у м. Мелітополі, де він пробув вісім днів. Утримували його у спортивному залі разом з іншими мешканцями м. Мелітополя. За цією адресою був відділ поліції. Його допитував у кабінеті начальника розшуку чоловік на прізвисько « ОСОБА_10 », підлеглі останнього звали ОСОБА_11 . Крім того, «ОСОБА_10» ( ОСОБА_11 ) під час його допиту пропонував до співробітництва з окупаційною владою, тобто вступити на службу незаконного правоохоронного органу - так званої «полиции или милиции гор. Мелитополя».
		Кожного ранку було шикування працівників так званої «полиции гор. Мелитополя», і з приміщення, де він перебував, неодноразово бачив окремих працівників Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, які перейшли на бік окупаційної влади. Крім того, часто він бачив « ОСОБА_10 » ( ОСОБА_11 ), який керував іншими працівниками. Усі вісім днів вночі у приміщення, де він утримувався заходили чоловік на прізвисько « ОСОБА_13 », як було встановлено пізніше ОСОБА_14 - керівник відділу так званої «полиции гор. Мелитополя» та «ОСОБА_10», як пізніше було встановлено ОСОБА_5 . Вказані особи кожного разу до нього та до інших чоловіків, які утримувалися, застосовували фізичне насильство: били руками, ногами, резиновими палками. ОСОБА_5 бив бейсбольною битою. 
		При огляді у судовому засіданні відеозапису « ОСОБА_15 уничтожила изятые наркотики на сумму более 30 млн гривен» він впізнає чоловіка на прізвисько « ОСОБА_10 », ОСОБА_11 , як особу що підписана у титрах як «Начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области»; 
		 
		- даними протоколу огляду, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет на телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: відео з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У вказаному відео є коментар чоловіка з титрами: «Начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области» ОСОБА_16 . Додатком до протоколу огляду є флеш-накопичувач, який був оглянутий під час судового розгляду у т.ч. відеофайл «Полиция Мелитополя уничтожила изятые наркотики на сумму более 30 млн гривен». 
		 
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
		В даному випадку, на думку суду, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. 
		Вищевказані показання свідків та дані оглянутого флеш-накопичувача узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
		 
		Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючи обвинуваченого ОСОБА_5 відомості, а також досліджені такі документи:
		- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22022080000002365 від 06.12.2022 року, з фабулою «Громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Мелітополь, Запорізької області, прийнявши пропозицію від невстановлених представників окупаційної адміністрації 22.04.2022 року зайняв посаду начальника карного розшуку в незаконному правоохоронному органі - так званій «народній міліції» та кваліфікацією за ч.7 ст.111-1 КК України;
		- постанова про призначення групи прокурорів, які мають повноваження у кримінальному провадженні №22022080000002365, старшим групи прокурорів визначено прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 ;
		- постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022080000002365, старшим групи слідчих визначено слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 ;
		- доручення начальника слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області про проведення досудового розслідування слідчому УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 ;
		- постанову прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 про виділення матеріалів досудового провадження від 06.12.2022 року;
		- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України;
		- постанови про доручення проведення слідчих (розшукових) дій;
		- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_5 , про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;
		- рапорт слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 про направлення повідомлення на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_5 та скріншот відповіді на отримане повідомлення; 
		- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 про оголошення ОСОБА_5 у державний, міждержавний та міжнародний розшук; 
		- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню;
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_18 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022080000002365, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.12.2022 року відносно ОСОБА_5 ; 
		- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 ;
		- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_18 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. 
		Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України. 
		Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню. 
		 
		Суд критично ставиться до твердження захисника ОСОБА_4 , що фактично під час судового розгляду не ідентифіковано та не встановлено, що саме ОСОБА_5 займав посаду, зазначену в обвинувальному акті. 
		Так, під час допиту свідка  ОСОБА_8 , останній було продемонстровано відеозапис з флеш-накопичувача, який є додатком до протоколу огляду, яка впізнала як свого колишнього однокласника ОСОБА_5 у чоловіку, що на відеозапису підписаний як «Начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области». 
		Також, під час допиту свідка ОСОБА_9 , останньому було пред`явлено відеозапис «Полиция Мелитополя уничтожила изъятые наркотики на сумму более 30 млн гривен» з вказаного флеш-накопичувача і останній у чоловіку, який був підписаний як «Начальник УГРО ГУ МВД Запорожской области ОСОБА_16 » впізнав особу, яка мала призвістко «ОСОБА_10», до якої інші працівники так званої «поліції» у м. Мелітополі зверталися як ОСОБА_11 , яка допитувала його та застосовувала фізичне насильство під час перебування свідка у приміщенні актового залу по вул. Чернишевського у м. Мелітополі, Запорізької області. 
		 
		Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. 
		Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено. 
		 
		Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (виконання обов`язків керівника відділу карного розшуку у незаконному правоохоронному органі, супроводжувалося застосуванням фізичного насильства до мешканців м. Мелітополя, Запорізької області), особу обвинуваченого: раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, має постійне місце мешкання, відсутні відомості щодо утримання будь-яких осіб, його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра). 
		 
		Враховуючи особистість ОСОБА_5 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне ОСОБА_5 призначити максимальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України, враховуючи систематичне застосування ОСОБА_5 фізичного насильства до мешканців м. Мелітополя, Запорізької області 
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		 
		Санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті. 
		Крім того, ОСОБА_19 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.
		Також, суд при прийняття рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення. 
		В даному випадку вважаю, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльністі, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні. 
		 
		Крім того, санкцією ч.7 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом. 
		Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. 
		Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду не встановлено майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_5 , а також, що в даному випадку не доведений корисливий мотив скоєння злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тому суд призначає покарання останньому без конфіскації його майна.
		 
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_5 судом не приймалося. 
		 
		Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні. 
		 
		Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, на підставі якого призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади строком на 12 (дванадцять) років без конфіскації майна. 
		 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання. 
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...